Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.2-37

Рубрики:

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: ВА866332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано історію розвитку та наукові основи основного обробітку ґрунту, його класифікацію і технічне забезпечення. Деталізовано використання оранки як традиційного основного заходу обробітку в системі зяблевої підготовки поля під просапні та культури звичайної рядкової сівби. Проаналізовано можливість мінімалізації зяблевого обробітку ґрунту за рахунок зменшення глибини оранки та заміни її різноглибинним плоскорізним розпушуванням. Окремо розглянуто основний обробіток ґрунту під озимі після різних попередників.

Проведено теоретичне та емпіричне обгрунтування концептуальних засад дослідження "критерію" як специфічного психічного утворення в контексті розробки питання щодо варіативності соціально-психологічних форм психічного. Методи. Дослідження було реалізовано шляхом заповнення індивідуального бланку питальника волонтера. Для виконання мети та завдань дослідження використано такі методики: "Семантичний диференціал" Ч. Осгуда; "Тест смисло-життєвих орієнтацій" (СЖО) Д. Леонтьєва, "Портретний опитувальник цінностей" (PVQ) Ш. Шварца в адаптації І. Семків; "Модифікований опитувальник цінностей інглегарта" (МТЦ) Хабибулина й Дейнеки. Вибірку дослідження склали 302 волонтери віком від 17 до 80 років з понад 15-ти міст України. Результати. Показано наявність специфіки обумовлення взаємозв'язку між різними предметними областями оцінки. Зокрема, з'ясовано особливості взаємозв'язку між оцінкою осмисленості волонтерської діяльності та оцінкою значущості певної ціннісно-мотиваційної тенденції. А саме, спостерігається існування осердя взаємозв'язку, яке наочно зосереджено у високій щільності позитивної кореляції "смислових" шкал з цінностями "самостійність" й "стимуляція" та поступовому спаді щільності відносно інших ціннісно-мотиваційних тенденцій. У той самий раз, для взаємозв'язку між оцінкою значущості ціннісно-мотиваційної тенденції та семантичною оцінкою образу волонтерської спільноти характерним є полярне протиставлення. А саме, опозиція у розподілі показників семантичних шкал спостерігається на осі блоку "збереження" (консерватизм) відносно індивідуальної цінності "самостійність". Окрім того, з'ясовано наявність специфіки взаємозв'язку між оцінкою суб'єктності волонтерської спільноти та оцінкою джерел осмисленості. А саме, спостерігається їх поєднаний вплив на оцінку значущості ціннісно-мотиваційних тенденцій. Висновки: у цілому, отримані дані дозволяють дійти висновку щодо наявності цілісного підгрунтя, яке проявляє себе в обумовленні специфіки взаємозв'язку різних предметних областей оцінки. Указані області оцінки виступають як взаємодоповнюючі при психосемантичній репрезентації конструювання колективної суб'єктності суб'єктом психічної самоорганізації. Виявлене цілісне підгрунтя також дозволяє обгрунтувати припущення щодо існування критерію завдання значимості як особливого семантичного об'єкту в структурі суб'єктивного досвіду. В свою чергу, з критерієм завдання значимості пов'язана реалізація семантичної функції особистості в репрезентації колективної суб'єктності в межах суб'єктивного досвіду.

Проаналізовано методи й інструменти, призначені для ефективного використання робочого часу, способи організації виступів і ділових нарад. Розкрито теоретичні питання розвитку менеджера як особистості, наведено практичні навички мистецтва самоврядування, представлено методи і прийоми управління особистою кар'єрою, раціоналізації своєї праці, техніку та прийоми переконання, методи та навички підвищення і збереження своїх властивостей і підлеглих, уміння управляти своїм часом.

Мета дослідження - визначення особливостей упровадження інновацій у сфері надання соціальних послуг населенню та з'ясування можливостей нормативно-правового забезпечення системи соціальних послуг. Дослідження грунтується на сукупності наукових принципів, форм і способів осмислення системи надання соціальних послуг в Україні та її нормативно-правового забезпечення. Проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення системи соціальних послуг та стратегію розвитку соціальної роботи в Україні; окреслено проблеми еволюції системи соціального захисту (соціальних послуг), соціальної політики щодо незахищених верств суспільства, сучасний рівень інноваційного соціального захисту населення, механізми реформування системи соціальних послуг. Наукова новизна результатів дослідження: виявлено кроки модернізації системи надання соціальних послуг; запропоновано нові методи роботи, такі як мультидисциплінарна команда, аутсорсинг послуг; визначено, що модернізація системи надання соціальних послуг в Україні суттєво вплинула на засади реалізації соціальної політики країни, зобов'язавши відмовитись від звичного дотаційного характеру соціального забезпечення категорій осіб, що потрапили у складні життєві обставини. Модернізація інфраструктури системи надання соціальних послуг в Україні та її нормативно-правового забезпечення передбачає проведення деінституалізації наявної мережі, оскільки значний період часу соціальні установи й заклади були підпорядковані різним міністерствам і відомствам, що зумовлювало відсутність єдиного підходу до їх фінансування. Так, видатки на стаціонарні заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я, визначаються структурою населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці, водночас видатки для закладів, які підпорядковані Міністерству соціальної політики та Міністерству освіти і науки, - кількістю осіб, що перебувають у цих закладах, або кількістю осіб, які одержують від них послуги. В роботі виокремлено основні державні заходи щодо стратегічного планування інноваційних підходів до підвищення ефективності надання соціальних послуг в Україні.

Проаналізовано психогностичну проблему в межах теоретико-методологічних настанов синергетичного підходу. Актуальність розвідки обумовлена контекстом розробки питання варіативності соціально-психологічних форм психічного. Методи. Для цього дослідження було застосовано методологічний аналіз психогностичної проблеми з погляду синергетичного підходу. Результати. Розкрито специфіку синергетичного підходу до психогностичної проблеми порівняно з асоціативним та генеративним підходами. Обгрунтовано можливість розглядати змістовне навантаження термінологічної конструкції "форма організації психічного" як формально-змістовної системи. Крім того, через теоретичний аналіз та висвітлення уявлень про зміну форми організації психічного обгрунтовано необхідність виокремлення умов переходу психічних форм у соціально-психологічні та переходу соціально-психологічних між собою. А саме - доведено можливість розглядати змісти психіки як чинники збурення однорідності певної її форми. Низку уявлень щодо демаркації форм психічного було виокремлено шляхом аналізу положень загально-психологічної теорії діяльності. Останнє визначає специфіку переходів між різними формами системної організації психіки. Зі свого боку, це підтверджує те, що підгрунтям зміни структури системи в межах певної форми організації психічного виступає "продукт" (зміст), утворений в межах попередньої форми організації. Висновки: аналіз наявних у загально-психологічному дискурсі уявлень щодо демаркації форм психіки дав змогу окреслити передумови специфіки переходу між ними. Такими передумовами виступають змінні, які співвідносні з певною формою організації психіки. А саме - механізм забезпечення змін у структурі системи; зміст як основний "продукт" упорядкованості в цій формі; критерій інтеграції (упорядкування) змісту психічного у "форму цілого". Водночас питання щодо конкретних критеріїв інтеграції в межах певної форми організованості психічного залишається відкритим. Натомість було сформульовано припущення, що критерії інтеграції у форму цілого видозмінюються в процесі філогенетичного та онтогенетичного розвитку реалізованої на людині системної організації психіки. Отримані результати аналізу переконують у тому, що майбутні дослідження порушеної проблематики містять перспективи своєї розробки в межах структурно-інтегративної методології.

Комплексно досліджено "поетичний універсум" календарно-обрядових пісень, які є органічною частиною культури українського етносу. Зосереджено увагу на фольклорній традиції та її художньому сприйнятті. Розглянуто памꞌять, яка є ресурсом уяви, сформована спогадами та закріплена в просторі, жесті, образі, синкретичну картину окреслюють традиційні смисли - словесна мова, міміка, хореографія та музика. Акцентовано на естетизмі обрядів, ритуалів (візуалізація обрядового церемоніалу), соціорегулювальній ролі співу. Представлено темпоральну картину календарно-обрядової поезії та простір, який виступає своєрідною матрицею, у межах якої функціонують образи, символи та певні правила творення моделі світу. Розкрито синтезуючу функцію архітектоніки шляхом аналізу народної пісні як універсальної художньої цілості, а також стилістично-композиційну маркованість через експресивність, формульність, поетичний паралелізм, повтори та рефрени. Зазначено, що високомистецькими, емоційними твори стали завдяки поетичним засобам вираження (епітет, порівняння, гіпербола, метафора, символіка). Запропоновано науково-теоретичну інтерпретацію календарно-обрядового фольклору, який через чисельність та високу художню досконалість повинен стати базою для української культури, особливо у пору цифрових технологій.

Мета роботи - порівняти ефективність комбінованої терапії топічним такролімусом (мазь "Протопік" 0,1 %) із пероральним симбіотиком "ДермаПРО" (Lactobacillus rhamnosus GG) та монотерапії топічним такролімусом у пацієнтів із себорейним дерматитом (СД) та дослідити роль бактеріальної та грибкової мікрофлори (зокрема грибів роду Malassezia) у патогенезі СД. У дослідженні взяли участь 25 пацієнтів із СД. Перед початком запланованої фармакотерапії, а також по завершенні першого та другого етапів терапії оцінено ступінь виразності СД: еритеми і лущення - за шкалою візуальної оцінки та окремо за результатами дерматоскопічного дослідження (діапазон 0 - 4 бали за спеціально розробленими шкалами), свербежу - за візуальною аналоговою шкалою (0 - 10 балів). Усім пацієнтам проведено мікробіологічний культуральний аналіз мазків з уражених ділянок, фіксуючи видову різноманітність та кількість КУО патогенних і умовно-патогенних грибів та бактерій для більш детального дослідження їх потенційного впливу на перебіг захворювання та відповідь на терапію. Дослідження показали статистично значущі кореляції між характером перебігу СД/його відповіддю на терапію та видовою/кількісною різноманітністю мікрофлори на ділянках ураженої шкіри. Комбінований режим терапії визнано набагато ефективнішим, аніж режим топічної монотерапії. Висновки: значна перевага комбінованої терапії 0,1 % маззю такролімусу + пероральним препаратом Lactobacillus rhamnosus GG AF ATCC53103 (мазь "Протопік" 0,1 % + симбіотик "ДермаПРО") над монотерапією 0,1 % маззю такролімусу надає змогу зробити висновок про доцільність розгляду досліджуваної комбінованої методики як терапії першої лінії при СД.

Мета роботи - порівняти ефективність комбінованої терапії топічним такролімусом (мазь "Протопік" 0,1 %) із пероральним симбіотиком "ДермаПРО" (Lactobacillus rhamnosus GG) та монотерапії топічним такролімусом у пацієнтів із себорейним дерматитом (СД) та дослідити роль бактеріальної та грибкової мікрофлори (зокрема грибів роду Malassezia) у патогенезі СД. У дослідженні взяли участь 25 пацієнтів із СД. Перед початком запланованої фармакотерапії, а також по завершенні першого та другого етапів терапії оцінено ступінь виразності СД: еритеми і лущення - за шкалою візуальної оцінки та окремо за результатами дерматоскопічного дослідження (діапазон 0 - 4 бали за спеціально розробленими шкалами), свербежу - за візуальною аналоговою шкалою (0 - 10 балів). Усім пацієнтам проведено мікробіологічний культуральний аналіз мазків з уражених ділянок, фіксуючи видову різноманітність та кількість КУО патогенних і умовно-патогенних грибів та бактерій для більш детального дослідження їх потенційного впливу на перебіг захворювання та відповідь на терапію. Дослідження показали статистично значущі кореляції між характером перебігу СД/його відповіддю на терапію та видовою/кількісною різноманітністю мікрофлори на ділянках ураженої шкіри. Комбінований режим терапії визнано набагато ефективнішим, аніж режим топічної монотерапії. Висновки: значна перевага комбінованої терапії 0,1 % маззю такролімусу + пероральним препаратом Lactobacillus rhamnosus GG AF ATCC53103 (мазь "Протопік" 0,1 % + симбіотик "ДермаПРО") над монотерапією 0,1 % маззю такролімусу надає змогу зробити висновок про доцільність розгляду досліджуваної комбінованої методики як терапії першої лінії при СД.

Досліджено вчення про сівозміни. Показано відношення окремих культур до беззмінного вирощування. Вказано допустимі строки повернення культур на попереднє місце вирощування. Обґрунтовано розміщення парів і районованих в Лісостепу сільськогосподарських культур в сівозмінах. Подано сучасну класифікацію сівозмін та різних варіантів спеціалізації польових сівозмін. Наведено схеми багатопільних і короткоротаційних польових сівозмін. Розглянуто особливості польових сівозмін на меліорованих і еродованих землях. Окремо увагу приділено прикладам овочевих сівозмін та сівозмін в садівництві. Подано методику проектування та освоєння сівозмін.

Проанализированы публикации за последние 20 лет на тему субфертильности женщин, осложнений беременности и патологии плода в свете дефицитных состояний женщины. Рассмотрены способы коррекции таких состояний и важность прегравидарной подготовки к беременности. Выводы: мио-инозитол (MYO) повышает качество работы овариального резерва для женщин с синдромом поликистозных яичников, одновременно улучшая показатели работы эндокринных и метаболических параметров. Прием 2 г MYO в комплексе с 400 мкг фолиевой кислоты 2 раза в день с первого триместра и до конца беременности снижает риск фетальной макросомии плода у женщин, беременных впервые, которые относятся к группе риска сахарного диабета. Прием 2 г MYO и 400 мкг фолиевой кислоты достоверно влияет на восстановление менструально-овуляторного цикла, что улучшает репродуктивные шансы женщин с синдромом поликистозных яичников. MYO можно рассматривать как лечение первой линии для восстановления нормального менструального цикла у большинства пациенток с этой патологией.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.715.3

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У роботі проаналізовано результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів з вивчення впливу заходів і глибин основного обробітку грунту на забур’яненість посівів ярих культур, поширеність хвороб і шкідників, біологічні особливості найбільш поширених на піддослідних культурах шкідників. В результаті проведених досліджень встановлено, що потенційна забур’яненість 10-сантиметрового шару фунту зростала при заміні оранки плоскорізним розпушуванням. Заміна оранки плоскорізним розпушуванням сприяла збільшенню кількості бур’янів у посівах ярих культур. При зменшенні глибини обробітків ґрунту забур’яненість також зростала. Досліджувані варіанти оранки забезпечували нижчі показники ураження культур польової сівозміни найбільш поширеними хворобами, порівняно з безполицевим обробітком. А збільшення глибини обох заходів обробітку сприяло покращенню фітосанітарного стану посівів. Культури короткоротаційної сівозміни по-різному реагували на заміну полицевого способу обробітку ґрунту безполицевим та зменшення їх глибини, але у більшості випадків їхня реакція була негативною через помітне погіршення фітосанітарного стану посівів. Винятком була лише врожайність сої в 2014 році, яка не знижувалась за зменшення глибин обох способів основного обробітку.

Містить інформацію про невідкладні стани, які зустрічають при імунологічних та алергічних захворюваннях. Надано інформацію щодо визначення їх поняття, етіології та патогенезу, клінічної картини та принципи невідкладної допомоги та інтенсивної терапії. Розглянуто ознаки гострої кропив’янки. Визначено ознаки набряку Квінке. Охарактеризовано сироваткову хворобу, анафілактичний шок. Зазначено поствакцинальні ускладнення. Розглянуто ознаки медикаментозної алергії; синдрому Стівенса-Джонсона; синдрому Лаєлла. Наведено ознаки бронхіальної астми. Ознаки НЕЕLР-синдрому.

Розглянуто проблематику місця суспільного руху в межах соціально-психологічної таксономії об'єктів соціально-психологічного аналізу, інспіровану опозицією розуміння суспільного руху як різновиду великої групи або, навпаки, як окремого класу суспільних явищ, що не входить у таксономію груп та спільнот. Розглянуто проблему диференціації поняття "суспільний рух" у межах таксономії великих соціальних груп як проблему відмежування суспільного руху від великих стихійних груп. Розкрито проблему диференціації суспільного руху як організації від таксономії малих груп. Запропоновано критерії виокремлення об'єктів соціально-психологічної таксономії як різні способи завдання спільності в межах тієї або іншої форми суспільного явища. У якості способу завдання спільності запропоновано виокремлення різного виду характеристик особистості як параметрів можливого входження в ту чи іншу форму соціального явища. Запропоновано введення додаткового критерію класифікації для знаходження місця суспільного руху в межах таксономії великих організованих груп. У якості такого критерію запропоновано поняття соціального завдання, що розуміється як чинник організованості суспільного руху. Запропоновано розуміння суспільного руху як великої організованої групи, що пов'язана окремим видом суспільного зв'язку та критерієм виокремлення якої є поняття соціального завдання як сукупності соціальних умов і цілей колективної діяльності. Позначено проблему нерозкритості чинників, що зумовлюють взаємозв'язок між представниками суспільного руху, вивчення якої також передбачає розгляд мотиваційної підструктури діяльності, що не є складовою частиною структури соціального завдання.

Ендометріоз (ендометріоїдні гетеротопії) - це патологічний процес, при якому в міометрії чи інших органах статевої системи і поза нею виникають вогнища, структура яких характеризується наявністю епітеліальних і стромальних елементів, властивих ендометрію. Патогенез ендометріозу та асоційованого з ним безпліддя вважається нез'ясованим. Однак більшість науковців сходяться на думці, що в будь-якому разі можливість ектопічного зростання ендометрію може бути за двох умов: при здатності ендометрію до проліферації поза межами фізіологічної локалізації з подальшою інфільтрацією в підлеглу тканину (наприклад, строму очеревини) та за наявності особливих умов для його функціонування в середовищі нової локалізації - відповідного гормонального фону та необхідних ростових факторів. Усі ці процеси регулюються при розвитку захворювання. Робота виконувалася шляхом огляду публікації баз даних PubMed, Medline за останні десятиліття.

Розглянуто основні засади утворення ОТГ. Проведено стислий аналіз нормативно-правової бази щодо утворення ОТГ. Акцентовано увагу на процесах становлення та розвитку ОТГ на Миколаївщині.

Мета дослідження - вивчити показники цитокінового профілю в епітелії ротової порожнини дітей із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу з урахуванням наявних метаболічних порушень. Обстежено 12-річних дітей, хворих на ЦД 1-го типу (30 осіб), а також 30 соматично здорових дітей з ознаками хронічного катарального гінгівіту. Сформовано групу порівняння (30 соматично та стоматологічно здорових дітей того ж віку). Установлено рівні показників мРНК ІЛ-1beta, -10 та -17А епітелію ротової порожнини дітей з ознаками хронічного катарального гінгівіту за наявності ЦД. Проведено молекулярно-генетичне дослідження відносного рівня мРНК прозапальних цитокінів ІЛ-1beta і -17А, протизапального ІЛ-10 в епітелії ротової порожнини дітей показало, що на тлі ЦД суттєво збільшені відносні рівні мРНК ІЛ-1beta і -17А та низький рівень експресії мРНК ІЛ-10. Переважання рівня прозапальних цитокінів у букальному епітелії над рівнем протизапальних відображає дисбаланс у системі цитокінової регуляції в дітей I та II груп. Висновки: проведені дослідження мають велике значення для діагностики запальних процесів у тканинах пародонта і стану локального імунітету ротової порожнини, а також є підгрунтям для розробки лікувально-профілактичних програм для дітей, хворих на ЦД 1-го типу.

В експериментальній частині досліджені зміни антибіотикочутливості збудників гнійно-некротичних процесів під впливом низькоінтенсивного лазерного випромінювання. Проведене обстеження й лікування 156 хворих з приводу невропатично-інфікованої форми синдрому діабетичної стопи (СДС), у 41 з них виявлений йододефіцит. Використано тривалу регіонарну внутрішньоартеріальну інфузію, низькоінтенсивне лазерне випромінювання та препарати йоду у добовій дозі 200 мкг. Доведено високу ефективність фотомодифікації антибактеріальної терапії, що дозволило покращити результати лікування, відмовитися у більшості хворих від інвалідизуючих операцій, зберегти опорну функцію стопи. За наявності йододефіциту результати лікування покращує застосування препаратів йоду.

Проведено мікробіологічне дослідження та аналіз копрограм у 29 хворих, яким накладено стому. Залежно від рівня (локалізації) стоми хворі розподілені на 3 групи: I група - 7 хворих, у яких ілеостома накладена з приводу запальних захворювань кишечнику, зокрема, неспецифічного виразкового коліту (НВК), хвороби Крона (ХК); II група - 9 хворих, у яких сформовано асцендоколостому (у 2 - цекостому, у 7 - стому на рівні правого згину товстої кишки); III група - 13 хворих, у яких накладено десцендоколостому. Хворі II і III груп оперовані з приводу обструктивного раку, гострої непрохідності кишечнику. Встановлено, що синдром мальабсорбції найбільш виражений після ілеостомії, найменш виражений - після десцендоколостомії. В усіх хворих діагностований дисбаланс мікрофлори з збільшенням коцентрації клостридій та умовно-патогенних мікроорганізмів.