Розглянуто роль ентеровірусів Коксакі В у патогенезі псоріазу. Досліджено стан процесів перекисного окиснення (ПОЛ) та активність антиоксидантної системи (АОС) у хворих залежно від особливостей клінічного перебігу псоріазу, а також з урахуванням площі шкірних псоріатичних уражень, тривалості стадії прогресування та загального терміну перебігу дерматозу. Встановлено за допомогою реакції віруснейтралізації зв'язок псоріазу з Коксакі В вірусною інфекцією та досліджено її вплив на характер клінічного перебігу дерматозу, а також стан ПОЛ та активність АОС. Розроблено новий комплексний, патогенетично обгрунтований метод лікування псоріазу, який передбачає застосування лікарських препаратів і засобів, спрямованих на корекцію порушень ліпопероксидації та антиоксидантного захисту організму, а також на нормалізацію мітотичної активності клітин епідермісу, зокрема, шляхом включення в терапію вітчизняного препарату "Теком", який містить поліненасичені жирні кислоти, та трансфузій опроміненої ультрафіолетом аутокрові.

По данным клинико-лабораторных исследований у больных псориазом выявлены достоверные нарушения процессов перекисного окисления липидов (ПОЛ) и антиоксидантной системы (АОС), показана взаимосвязь этих нарушений. Степень нарушений в системе ПОЛ/АОС коррелировала со стадией псориаза, площадью псориатического поражения кожи, продолжительностью периода обострения и длительностью течения дерматоза, а также наличием в организме больных специфических антител к энтеровирусам Коксаки В. Предложен патогенетически обоснованный метод лечения псориаза с включением в комплекс терапии отечественного препарата "Теком", содержащего омега-3 полиненасыщенные жирные кислоты и антиоксидант токоферол, а также трансфузий облученной ультрафиолетовыми лучами крови больного.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.74-52

Рубрики:

Лускатий лишай (псоріаз)

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обоснована рациональность выбора топических негалогенизированных кортикостероидных препаратов в лечении аллергодерматозов, а также лекарственной формы препарата "Адвантан" (эмульсия, крем, мазь) в зависимости от активности воспалительного процесса и характера клинического течения аллергодерматозов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.74-1

Рубрики:

Лускатий лишай (псоріаз)

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено історичну довідку, висвітлено сучасні погляди щодо патогенезу та терапії пухлинних процесів шкіри. Аналіз літератури з цієї теми дав змогу ознайомитись з новими методами діагностики, лікування та профілактики онкологічних захворювань шкіри та передракової патології.

Произведен теплотехнический расчет кривых охлаждения катанки. Изучено влияние температуры нагрева, степени деформации, длительности выдержки и скорости охлаждения (в том числе в среде графита), а также деформационно-термической обработки на структуру и свойства катанки для высокопрочной проволоки.

Вивчено кількісний та якісний склад мікробіоти товстої кишки у хворих на псоріаз та інфекційну екзему й проаналізовано вплив її порушень на тяжкість клінічного перебігу дерматозу. Під спостереженням знаходилось 34 хворих, у 22 (64,7 %) з них діагностовано псоріаз, у 12 (35,3 %) - інфекційну екзему. Вік хворих коливався від 23 до 70 років, чоловіків було 19 (55,9 %), жінок - 15 (44,1 %), тривалість захворювання - від 2 до 42 років. Групу контролю становили 20 практично здорових. Для діагностики дисбіозу товстої кишки хворим проводили мікробіологічне дослідження калу за методикою Епштейн-Литвак та Вільшанської. Найчастішою кишечною патологією в обстежених хворих був синдром подразненої кишки, який діагностовано у 14 (41,2 %). При мікробіологічному дослідженні калу дисбіоз товстої кишки виявлено у 16 (72,7 %) хворих на псоріаз та у 9 (75 %) на інфекційну екзему. Порушення мікробіоти товстої кишки різного ступеня тяжкості частіше діагностували у хворих з більш тяжким клінічним перебігом та при тривалому терміні дерматозу. Отримані дані дозволяють припустити, що порушення мікробіоти кишечника, зокрема дисбіоз товстої кишки, є одним із суттєвих патогенетичних факторів, які негативно впливають на характер і тяжкість перебігу псоріазу та інфекційної екземи і потребують своєчасної діагностики та відповідної медикаментозної корекції.

Включення до комплексної патогенетичної терапії хворих на хронічний простатит та простатовезикуліт препаратів групи тіотріазоліну дозволить скоротити терміни лікування хворих, покращити медико-соціальні показники їх життя та подовжити терміни ремісії.

Розглянуто тенденцію збільшення частки людей старшого віку в структурі населення. Визначено, що соціальний потенціал є головним багатством суспільства та може бути актуалізований та реалізований за відповідних умов. Створено проблемно-подієвий підхід до аналізу життєтворчого компоненту соціального потенціалу. Окреслено проблеми, специфічні для людей старшого віку та запропоновано шлях до реалізації соціального потенціалу людей старшого віку.

Мета роботи - визначити клінічну ефективність тіотриазоліну у разі лікування хворих на хронічний простатит (ХП) і простатовезикуліт, ускладнених порушенням копулятивної та репродуктивної функцій. З метою оцінки ефективності удосконаленої авторами комплексної патогенетичної терапії хворих на ХП і простатовезикуліт, ускладнених порушеннями копулятивної та репродуктивної функцій, а також для порівняння її результатів з такими загальноприйнятих методів лікування обстежених (132 пацієнти) було розподілено на 2 рівноцінні клінічні групи. Критеріями розподілу були вік пацієнта, тривалість перебігу захворювання, клінічна форма ураження, а також скарги хворих на порушення копулятивної функції та результати дослідження у них показників спермограми. Згідно із запропонованими критеріями оцінки ефективності лікування у 58 (86,6 %) із 67 пацієнтів основної клінічної групи досягнуто повного клінічного виліковування з нормалізацією запліднювальних властивостей еякуляту, у 7 (10,4 %) - виліковування з відносною нормалізацією клініко-лабораторних показників і у 1 (1,5 %) - виліковування з частковим збереженням клінічної симптоматики за незначної нормалізації лабораторних показників. Серед 65 чоловіків, яким проводили традиційну терапію (група порівняння), у 23 (35,4 %) досягнуто повного клінічного виліковування, у 33 (50,5 %) - етіологічного виліковування з відносною нормалізацією клініко-лабораторних показників, у 6 (9,2 %) - виліковування з частковим збереженням клінічної симптоматики за незначної нормалізації лабораторних показників і у 3 (4,6 %) - не досягнуто етіологічного виліковування за одночасної відсутності терапевтичного покращання та збереженні значних порушень показників запліднювальних властивостей еякуляту (азооспермія). Висновки: результати дослідження свідчать про те, що включення до комплексної патогенетичної терапії хворих на ХП та простатовезикуліт препаратів групи тіотриазоліну сприяє скороченню термінів лікування, покращанню медико-соціальних показників життя пацієнтів та подовженню тривалості ремісії.

Оніхомікоз - найпоширеніше супутнє захворювання в осіб старшого віку в багатопрофільній клінічній лікарні. Грибкові ураження нігтів погіршують перебіг низки захворювань, зокрема мікотична алергія обтяжує перебіг атопічних захворювань. Оніхомікоз при декомпенсації цукрового діабету, імунодефіцитних станах викликає поширені ураження шкіри, сприяє розвитку діабетичної стопи, хронічного рожистого запалення кінцівок, лімфостазу, елефантіазу. Також для пацієнтів велику небезпеку становить поєднання оніхомікозу і псоріатичного артриту. При застосуванні цитостатиків, імунодепресантів, топічних і системних глюкокортикостероїдів поверхнева форма захворювання може перейти у вісцеральну (інвазивну) і стати причиною грибкового остеомієліту. Лікарі недерматологічного профілю у більшості випадків не мають можливості лікувати оніхомікоз у своїх пацієнтів. Пов'язано це з необхідністю тривалого (понад 4 міс) спеціалізованого лікування із запрошенням дерматолога, що в умовах стаціонару проблематично. Причин поширеності оніхомікозів серед людей похилого віку є кілька: великій групі пацієнтів літнього віку з оніхомікозом і супутніми хворобами системна терапія протипоказана, а лікування місцевими засобами не дає бажаного результату у 50 % таких випадків; до того ж ефективність терапії дуже часто нівелюється недотриманням пацієнтом комплаєнсу лікування. За таких умов доцільним є використання нового засобу "Оніхоцид Емтрікс", що має комплексну протигрибкову, кератолітичну, гідратуючу дію та запобігає виникненню резистентності. "Оніхоцид Емтрікс" - ефективний, безпечний і простий у застосуванні, виявляє лише місцеву дію і сприяє уникненню небажаних ускладнень у пацієнтів із супутніми хворобами.