Вивчено мотиваційні чинники професійної самореалізації фахівців дошкільних закладів. Обгрунтовано теоретичну модель структурно-функціональної організації професійної самореалізації фахівців дошкільних закладів, емпірично з'ясовано психологічний зміст мотиваційних чинників самореалізації на кожному з етапів професійного становлення педагогів дошкільних закладів і виділено типи їх професійної самореалізації. Поглиблено наукові уявлення про професійну самореалізацію особистості й уточнено положення про мотивацію як основоположний чинник стимулювання самореалізації через розкриття її змісту в межах етапів професійного становлення педагогів дошкільної освіти. Доведено ефективність тренінгової програми активізації мотиваційних ресурсів професійної самореалізації педагогів дошкільних закладів. Обгрунтовано психологічні умови оптимізації повноцінної мотивації професійної самореалізації педагога, комплексне забезпечення яких сприятиме актуалізації потреб професійного зростання фахівця.

Розглянуто феномен професійної самореалізації, виокремлено основні характеристики цього процесу в працях вітчизняних та західних науковців-психологів. Емпірично з'ясовано специфіку професійної самореалізації в педагогів дошкільних освітніх установ із різним стажем роботи.

Проаналізовано творчі можливості людини. Визначено, що творчість - одна з необхідних умов становлення психологічно гармонійної людини. На основі емпіричних зрізів доведено, що творчі резерви особистості мають свої відмінності за гендерним чинником.

Висвітлено основні поняття психологічного консультування. Охарактеризовано класичні напрями консультативної допомоги у психологічній практиці. Описано методичні процедури, техніки, прийоми та засоби психологічного консультування. Розкрито вимоги до психолога-консультанта. Увагу приділено оцінювання ефективності психологічного консультування, особливостям консультування в закладах освіти та сімейного консультування.

Викладено результати теоретичного й емпіричного дослідження емоційного супроводу жінки в процесі реалізації материнської ролі. Опрацювання цієї проблеми в науковій думці надало змогу встановити складну структуру материнської ролі в житті жінки, її важливість для розвитку дитини, множинність культурних та індивідуальних варіантів прояву. Обгрунтовано доцільність здійснення дослідження емоційних особливостей жінки в процесі реалізації материнської ролі. Мета першого етапу емпіричної програми - формування груп вибірок досліджуваних: до першої увійшли жінки-матері, рівень "емоційного вигорання" яких був низьким та помірно-середнім, у той час як до другої - з високими показниками за цією ознакою. Відмінності в показниках "емоційного вигорання" двох досліджуваних груп виявлено на статистично значущому рівні. Припущено, що ці результати зумовлені саме процесом виконання жінкою своєї материнської ролі. Продовження вивчення емоційних характеристик жінок під час реалізації ними материнської ролі засвідчило, що матерів, які не переживають "емоційного вигорання" в процесі виховання дитини, характеризує гарне самопочуття, активна позиція та позитивний настрій. Останній етап діагностичної програми був зорієнтований на вивчення особливостей типу взаємин із дитиною в жінок двох досліджуваних груп. Порівняння та зіставлення результатів засвідчує наявність відмінностей у групах досліджуваних: для жінок, емоційні переживання яких носять позитивний характер, взаємодія з дитиною здебільшого гармонійна. Вони позитивно налаштовані на свою дитину: чутливі до її потреб, творчі у взаємодії з нею, не обмежують її самостійність та активність. Жінки з підвищеними показниками емоційного виснаження продемонстрували труднощі у взаємодії з дитиною: у них виявилося недостатньо розвинене почуття прийняття та любові, нерозуміння дитячих бажань, неадекватне оцінювання дитячих можливостей. Підсумовуючи результати наукових пошуків, варто відзначити, що виконання жінкою материнської ролі здатне супроводжуватись і позитивними, і негативними емоційними станами, котрі мають свій вплив на безпосередню взаємодію з дитиною.