Визначено критерії ефективності фармакологічної корекції нейро- та кардіотоксичних ефектів у хворих різного віку з гострим отруєнням клонідином. Встановлено особливості розвитку гемодинамічних і неврологічних розладів у пацієнтів різних вікових груп з гострими отруєннями клонідином. Надано оцінку ефективності детоксикації на підставі оцінки важкості токсикозу. Запропоновано використання диференційованого підходу щодо застосування засобів детоксикації та фармакологічної корекції у хворих старшого віку з отруєннями клонідином, на підставі критеріїв оцінки важкості стану пацієнта. Розроблено лікувально-профілактичну схему для зниження ризику виникнення ускладнень і підвищення ефективності лікування.

Розглянуто питання клінічної діагностики та фармакологічної корекції неврологічних порушень у випадку гострих отруєнь клонідином у пацієнтів старших вікових груп. Вивчено дозозалежні ефекти налоксону та його роль в корекції порушень свідомості у пацієнтів віком 50-ти та більше років. Запропоновано схему диференційної діагностики та інтенсивної терапії гострих отруєнь клонідином з урахуванням вікових особливостей та супутньої патології.

Протягом останніх років в Україні розпочався процес впровадження публічно-приватного партнерства в систему охорони здоров'я, створена мережа онкологічних та перинатальних центрів. Аналіз комерційних та некомерційних аспектів партнерства в аналогічних проектах став метою нашого дослідження. Некомерційні проекти публічно-приватного партнерства широко використовуються в багатьох країнах світу, підтверджуючи високу соціальну відповідальність бізнесу. Некомерційні проекти партнерства особливо важливі для країн, що розвиваються та країн перехідної економіки.

В течение последних лет в Украине начался процесс внедрения публично-частного партнерства в систему здравоохранения, создана сеть онкологических и перинатальных центров. Анализ коммерческих и некоммерческих аспектов партнерства в аналогичных проектах стал целью нашего исследования. Некоммерческие проекты публично-частного партнерства широко используются во многих странах мира, подтверждая высокую социальную ответственность бизнеса. Некоммерческие проекты партнерства особенно важны для стран, что развиваются и стран с переходной экономикой.

Выполнен обзор нормативно-правовой базы государственно-частного партнерства (ГЧП) в сфере здравоохранения Украины. Рассмотрены основные проблемы, препятствующие успешному внедрению проектов ГЧП. Развитие ГЧП в здравоохранении Украины возможно лишь при условии последующего совершенствования законодательства и приведения его в соответствие с нормами и принципами международного права, которые предусматривают четкое и скоординированное взаимодействие всех ветвей власти и дружественную к бизнес-партнерству административную среду.

Надано патогенетичні особливості механізму токсичної дії, клінічні прояви та принципи невідкладної допомоги у випадку отруєння чадним газом.

Зазначено, що різноманіття прийнятих на озброєння отруйних речовин несмертельної дії істотно ускладнює створення ефективних засобів протихімічного захисту, особливо антидотних препаратів, систем індикації й оповіщення. Мета роботи - вивчення токсикологічних характеристик найбільш поширених військових і поліцейських засобів, особливостей клінічної картини гострої інтоксикації та принципів надання невідкладної медичної допомоги. З'ясовано, що спеціальні міліцейські підрозділи в Україні мають різноманітні сльозогінні та подразнюючі засоби: аерозольні упаковки з сльозогінним газом ("Черемуха-10", "Черемуха-110М", "Терен-4" та інші); аерозольні розпилювачі з подразнюючим складом ("Сирень-10"); аерозольні розпилювачі ("Контроль-М" (10 % ОС), "Контроль-МК", "Контроль-ММ", "Резеда-10", "Резеда-10М", "Зверобой-10", "Зверобой-10М"). Бойова отруйна речовина в засобі "Сирень" - хлорбензальмалонодинітрил, теж сльозогінна речовина. Також на озброєнні спеціальних підрозділів міліції є балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та подразнюючої дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пеларгонової кислоти, ортохлорбензальмалонодинітрилу і речовини "Алгоген". Основні принципи надання медичної допомоги полягають переважно в симптоматичному лікуванні. Заходи медичної допомоги повинні бути направлені на запобігання подальшій дії отруйної речовини, вилучення часток токсиканту зі слизових дихальних шляхів і кон'юнктиви очей, лікування ускладнень із боку дихальної та серцево-судинної системи, що обумовлені інтоксикацією.

Зазначено, що високий рівень травматизму та смертності внаслідок травм та отруєнь залишається серйозною проблемою в Україні та багатьох країнах світу. Дослідження останніх 20-ти років довели тісний причинно-наслідковий зв'язок алкоголізації та травми. Незважаючи на суттєві досягнення в питанні організації лікувально-діагностичного процесу в постраждалих з алкогольною травмою, її наслідки у значному відсотку випадків на сьогодні залишаються фатальними. У першу чергу, це пов'язано з несвоєчасністю виявлення стану та ступеня алкоголізації постраждалого й адекватної оцінки впливу алкоголю на подальший розвиток травматичної хвороби. Багаторічні дослідження постраждалих з множинними пошкодженнями та ізольованою травмою на базі відділень Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (2004 - 2013 рр.) на підставі рангового аналізу довели, що існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між рівнем алкоголізації та характером травматичних ушкоджень.

Проаналізовано кількість гострих отруєнь оксидом вуглецю та продуктами термоокислювальної деструкції за даними провідних країн світу. Проаналізовано тенденції кількості отруєнь, летальності та смертності під час гострих побутових і виробничих отруєнь оксидом вуглецю за період 1999 - 2012 рр. за даними токсикологічного центру Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Проведено статистику смертності від гострих отруєнь оксидом вуглецю за даними Київського обласного бюро судово-медичної експертизи за період 2006 - 2013 рр. Розглянуто сучасні підходи до застосування симптоматичної та антидотної терапії під час отруєнь оксидом вуглецю. Особливу увагу приділено застосуванню Ацизолу в якості антидоту та засобу профілактики смертельних ускладнень за гострих отруєнь оксидом вуглецю та продуктами горіння.

Вивчено ефективність системи екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі. На етапі наукового дослідження ефективності системи екстреної медичної допомоги (ЕМД) відібрано ключові групи індикаторів ефективності, що характеризують надання ЕМД за результатом: до госпітальна летальність, смерть за присутності бригади ЕМД, смертність серед випадків ДТП, питома вага прибуття до пацієнта за 10-хвилинний інтервал, питома вага прибуття до пацієнта за 20-хвилинний інтервал, а також ресурсне та матеріально-технічне забезпечення бригад ЕМД і кадрове забезпечення системи ЕМД. Проаналізовано стан забезпечення автомобілями швидкої медичної допомоги системи ЕМД в Україні за даними регіональних центрів ЕМД станом на 01.01.2014. Вивчення стану забезпечення системи ЕМД спеціальним обладнанням зв'язку виявило критичний стан відповідно до багатьох позицій. Вивчено стан забезпечення системи ЕМД медичними виробами. Визначено окремі показники для оцінки служби, що відображали стан ресурсного забезпечення системи, зокрема кадрами. Усунення поточних недоліків кадрового забезпечення системи є важливим за умов створення нових структурних підрозділів і впровадження сучасних статистичних моніторингових показників, що мають на меті відображення результатів діяльності системи ЕМД на догоспітальному етапі за сучасних умов.

Поширення за останні роки практики вживання трав'яних сумішей для паління (так званих спайс) призвело до виникнення в Україні численних отруєнь із смертельними наслідками. Новий різновид психоактивних речовин створив для лікарів суттєві труднощі у проведенні клінічної та лабораторної діагностики та лікуванні постраждалих. Клінічна картина гострого отруєння у разі вживання продуктів спайс значно відрізняється від типових симптомів отруєнь героїном і марихуаною, а хімічний склад продуктів постійно змінюється, що практично унеможливлює їх своєчасне визначення в біологічних рідинах. Основними патологічними синдромами, що спостерігаються у разі отруєння сумішами спайс, є синдроми збудження, пригнічення, галюцинаторний і змішаний. У випадках отруєння тяжкого ступеня пацієнти госпіталізуються до відділення інтенсивної терапії у тяжкому стані. Типовими проявами смертельно небезпечного отруєння є токсична кома, набряк мозку, судоми, дихальна та серцево-судинна недостатність. Клінічні прояви залежать від композиції токсичних речовин у кожній окремій партії продукту спайс. Це пояснює той факт, що пацієнти протягом декількох діб потрапляють до токсикологічного відділення зі схожою симптоматикою. Сьогодні у вітчизняній і зарубіжній літературі недостатньо систематизованих даних про клінічні прояви отруєнь, диференційну діагностику та лікування невідкладних станів, що зумовлені новими наркотичними засобами. Проведено стислий огляд практичних питань з клінічної та диференційної діагностики та невідкладного лікування хворих за умов стаціонару.

Постійне збільшення в Україні кількості хімічних речовин, що використовуються на виробництві та в побуті, зумовлює різноманітність гострих отруєнь хімічної етіології. Нерідко отруєння виникають під час професійної діяльності, що безпосередньо не пов'язана з хімічною небезпекою, в таких випадках отруєння відбуваються внаслідок порушення правил використання товарів побутової хімії; застосування дезінфікуючих засобів; експлуатації опалювальних систем тощо. Мета дослідження - вивчення особливостей структури гострих виробничих отруєнь в м. Київ та її динаміки за період 2003 - 2015 рр. Використовувалися статистичні дані Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД). Проаналізовано результати лікування 184-х пацієнтів віком від 18-ти до 72-х років, які проходили лікування на базі токсикологічного відділення з приводу гострих виробничих отруєнь хімічної етіології. Дослідженням встановлено, що, незважаючи на зменшення в останні 10 років кількості звернень до КМКЛШМД з приводу нещасних випадків на виробництві, кількість гострих хімічних виробничих інцидентів за період дослідження залишилася стабільною та становила в середньому 3,5 %. З'ясовано, що найбільша кількість випадків отруєнь була серед жінок у віковій групі 41 - 50 років (31,4 %), у чоловіків в групах 21 - 30 та 31 - 40 років (36,1 та 18,8 % відповідно). Виробничі отруєння були пов'язані із токсичною дією монооксиду вуглецю та продуктів горіння (15,7 %), кислот і луг (8,2 %), дезінфікуючих засобів (7,6 %), органічних розчинників (6,0 %), нітрофарб, хлору та миючих засобів (5,0 %). Перебування постраждалих у стаціонарі перевищувало аналогічні показники за гострих побутових отруєнь у 2,7 разу (3,5 та 9,5 доби відповідно). Встановлено, що більшість випадків отруєння відбувалися на підприємствах та в установах, що безпосередньо не пов'язані із використанням хімічних речовин, лише 10,8 % постраждалих працювали за умов хімічно небезпечних виробництв (пожежні бригади, хімічні лабораторії, дезінфекційні станції, автомайстерні). Варіабельність структури гострих побутових отруєнь вимагає проведення їх постійного моніторингу з метою своєчасного впровадження заходів діагностики, лікування та запобігання.

Актуальність дослідження зумовлена великою кількістю сезонних грибних отруєнь дикорослими отруйними й умовно їстівними грибами на території Київської області, що супроводжується тяжким перебігом отруєння, особливо серед дітей, високими показниками стаціонарної летальності, надзвичайною вартістю та складністю лікування. Мета дослідження - аналіз найбільш поширених токсичних синдромів і невідкладних станів, що виникають під час отруєння дикорослими отруйними й умовно їстівними грибами, поширеними на території Київської області. Матеріалом дослідження було обрано випадки гострих отруєнь дикорослими отруйними й умовно їстівними грибами серед дорослого населення м. Київ та області за 1995 - 2015 рр. (усього 1587 випадків). Усі пацієнти проходили стаціонарне лікування на базі токсикологічного відділення Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Проведено ретроспективний аналіз результатів клініко-лабораторного обстеження та лікування пацієнтів. Використовувалися методи дослідження: аналітичний та порівняльного аналізу. За результатами проведеного дослідження встановлено, що залежно від виду грибного токсину, фази гострого отруєння та відповідно до клінічних проявів усі випадки гострих отруєнь дикорослими грибами було розподілено на 3 групи. Перша група об'єднала випадки отруєння грибами з гастроентеротропною дією; друга - з нейротропною дією; третя - з гепатонефротропною дією. За період дослідження отруєння грибами гепатонефротропної дії становили 15,2 % (242 випадки); гастроентеротропної дії - 81,3 % (1314 випадків); нейротропної дії - 1,9 % (31 випадок). Різноманітність і варіабельність симптомів гострих отруєнь дикорослими грибами зумовлюють необхідність проведення ретельної диференційної діагностики з широким спектром соматичних та інфекційних захворювань. Усі патологічні стани, що трактувались як отруєння грибами, було розподілено наступним чином: отруєння високотоксичними грибами (блідою поганкою та аманітальними мухоморами); токсикоінфекції і ботулізм; гострі отруєння пестицидами, металами, радіонуклідами та іншими токсикантами, що містилися у грибах за надмірно високих концентрацій; гострі та хронічні в стадії загострення захворювання органів черевної порожнини. З огляду на те, що в Україні не проводиться лабораторна ідентифікація грибних токсинів через високу вартість досліджень, відсутність обладнання, складність мікологічної ідентифікації, діагноз "отруєння грибами" повинен базуватися на токсикологічному й епідеміологічному анамнезі, клінічних проявах, клініко-біохімічних даних і результатах допоміжних методів дослідження. У складних для діагностики випадках слід залучати суміжних спеціалістів (неврологів, гастроентерологів, хірургів, інфекціоністів).

Останніми десятиріччями наукові дослідження та інженерні роботи зі створення різних моделей несмертельної зброї активно проводяться в багатьох країнах світу. Однак побічні травматичні ефекти такого виду озброєння вивчені недостатньо та не знаходять необхідного для практикуючих лікарів висвітлення в джерелах наукової інформації. Мета огляду - аналіз характеристик травматичних факторів найбільш поширених технічних засобів, що належать до несмертельної зброї, і заходів щодо запобігання їх впливу. Досліджено основні характеристики окремих зразків, що перебували на етапі конструкторської розробки та експериментального впровадження в період 2012 - 2016 рр. Дослідженнями встановлено, що сучасні зелені лазери не тільки здатні викликати короткострокове порушення зору, але й мають супутній травматичний вплив, що проявляється пошкодженням очей різного ступеня. Акустичні попереджувальні пристрої викликають тимчасове порушення слуху з подальшими звуковими галюцинаціями. Травматичні електричні пристрої зумовлюють порушення електричної м'язової активності, що супроводжується різким обмеженням фізичної працездатності та втратою контролю над м'язами. Відволікаючі димові системи для легкових автомобілів і димові гранати, що запускаються з автомобіля, спричиняють синці, подразнення, токсичні ураження. Системи активного відштовхування здатні викликати широкий спектр травматичних ефектів: відчуття жару, виражені тепловий та больовий ефекти. Нові моделі зеленого лазера, що позбавляють дієздатності, викликають ефекти у вигляді тимчасового порушення зору, опіків очей, в окремих випадках є ризик повної втрати зору. Акцентовано увагу на тому, що сучасні несмертельні види озброєння за певних умов несуть потенційну загрозу не тільки для ймовірної мішені, а й для оператора зброї. Різноманітні непередбачувані ефекти несмертельної зброї невідомі широкому колу медичних працівників, що зазвичай беруть участь у наданні медичної допомоги за умов терористичних загроз. Тому проведення постійних досліджень і систематизація знань щодо цього спектра питань є актуальними завданнями сучасної медичної науки.

Актуальність дослідження зумовлена постійними змінами в структурі гострих отруєнь хімічної етіології, що потребує від лікарів швидкого прийняття рішень стосовно призначення антидотів або засобів фармакологічної корекції, особливо на догоспітальному етапі. З метою прискорення процесу прийняття рішень щодо причин отруєння та виду токсиканту у токсикологічних центрах багатьох країн світу широко використовується синдромологічний підхід. Мета дослідження - вивчення й узагальнення сучасних підходів до практичного застосування основних токсичних синдромів (токсидромів) у практиці лікаря-токсиколога. Досліджено класифікації токсичних синдромів, що використовуються у практичній роботі лікарів-токсикологів США, країн Євросоюзу, Російської Федерації протягом останніх 30-ти років. З середини 1970-х років у процесі діагностики гострих отруєнь широко використовується поняття токсидрому, що відображає суть і масштаб медіаторних змін в організмі під впливом однієї або декількох токсичних речовин. Визначення основних токсидромів (адренергічного, антихолінергічного, холінергічного, опіоїдного, седативно-гіпнотичного та серотонінового) нрадає змогу лікарям своєчасно розпочати посиндромну терапію, що в багатьох випадках у разі отруєнь збігається з патогенетичною. Синдромологічний підхід прискорює процес прийняття лікарями рішень стосовно вибору антидоту або засобу фармакологічної корекції функціональних порушень, що особливо важливо на догоспітальному етапі. Висновки: сьогодні є актуальним впровадження сучасних наукових підходів, що стосуються діагностики гострих отруєнь на догоспітальному етапі за допомогою основних токсидромів, у навчальнi програми до- та післядипломної підготовки лікарів екстреної медичної допомоги та лікарів-токсикологів в Україні.

Висвітлено проблему розповсюдження сумішей для паління спайс на території країн Євросоюзу та окремих країн Східної Європи за останнє десятиріччя. Акцент зроблено на недостатню ефективність заходів щодо контролю обороту сумішей для паління, що були реалізовані в державах - членах Європейського Союзу за останні 10 років. Розглянуто історію розробки синтетичних канабіноїдів і токсикологічну характеристику речовин JWH, CP, HU, олеаміду як найбільш поширених синтетичних продуктів із канабіноїдною активністю. Проаналізовано біологічну активність і медичні наслідки вживання продуктів спайс за даними тематичних звітів дослідницьких центрів країн Євросоюзу та США. Розглянуто роль сучасної маркетингової стратегії виведення на ринок продуктів спайс, зокрема, особливості реалізації продуктів через систему Інтернет в Україні. Проаналізовано токсикологічну ситуацію, що склалася в Україні за останні роки через поширення "дизайнерських" наркотиків, яка характеризується масштабною рекламою трав'яних сумішей у мережі Інтернет; широким необмеженим доступом до зазначених продуктів у пунктах роздрібної торгівлі, де суміші спайс реалізуються найчастіше під виглядом лікарських засобів альтернативної медицини або харчових домішок і мають помірно невисоку ціну; поширенням практики вживання токсичних наркотичних речовин серед підлітків і молоді; прогресивним збільшенням кількості передозувань та смертельних отруєнь в окремих регіонах України за останні роки. В цьому контексті визначено ключову роль державного регулятора в розробці запобіжних заходів щодо фатальних наслідків застосування сумішей спайс серед молоді на прикладі досвіду окремих країн. Надано пропозиції до негайного об'єднання зусиль уповноважених державних органів (Міністерства охорони здоров'я та відомчих науково-дослідних установ, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України та інших зацікавлених служб) з метою розробки державної стратегії та прийняття управлінських рішень щодо заборони продуктів спайс (і подібних) або суттєвого обмеження їх продажу на території України.

Сучасна токсикологічна ситуація в Україні характеризується різким підвищенням рівня хімічної небезпеки. Існуючий формат військових дій антитерористичного спрямування значною мірою об'єднав завдання медичної служби Збройних сил України та цивільних лікувальних закладів у забезпеченні захисту особового складу військових формувань та цивільного населення від терористичних загроз. У цьому аспекті важливим компонентом системи хімічної безпеки держави має бути наявність науково обгрунтованої номенклатури й економічно обрахованого обсягу централізованого резерву засобів антидотної терапії, передбаченого для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та техногенних катастроф хімічної природи. Разом із тим практичні лікарі в Україні постійно висловлюють занепокоєність із приводу труднощів в одержанні антидотів. Розглянуто питання нормативно-правового забезпечення антидотами та іншими речовинами, що застосовуються у разі отруєнь в Україні. Обговорено нерозв'язані питання забезпечення засобами антидотної терапії спеціалізованих токсикологічних відділень і відділень екстреної медичної допомоги, що надають медичну допомогу за гострих отруєнь у різних регіонах України. Авторами зроблено акцент на необхідності невідкладного формування національного переліку засобів антидотної терапії відповідно до сучасних потреб Збройних сил України та лікувальних установ системи Міністерства охорони здоров'я України. Запропоновано шляхи розв'язання задач щодо забезпечення засобами антидотної терапії з урахуванням міжнародних рекомендацій із питань розробки національного переліку антидотів.

Оптимізація медичної допомоги на догоспітальному етапі у випадку алкогольних отруєнь тяжкого ступеня не втрачає актуальності в Україні. Незважаючи на багаторічний досвід лікування за невідкладних станів, пов'язаних із токсичною дією алкоголю, діагностика та невідкладна допомога у разі алкогольної коми залишаються складним завданням для практичних лікарів. Помилки у процесі диференційної діагностики зумовлюють високі показники летальності та рівень розбіжностей клінічних діагнозів із патологоанатомічними і судово-медичними висновками. Нерідко виникають труднощі у процесі прийняття рішень, що потребують урахування різноманітних організаційних і юридичних норм щодо оформлення медичної документації у разі втрати здоров'я внаслідок токсичної дії алкоголю. Впровадження у практику лікарів екстреної медичної допомоги сучасних підходів до діагностики та лікування пацієнтів у стані алкогольної коми сприятиме підвищенню ефективності надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі та безпеці медичного персоналу. Запропоновано практичні рекомендації щодо надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі у випадку гострих отруєнь алкоголем, що ускладнені розвитком алкогольної коми, у дорослих.

Хімікати подвійного призначення та їх потенційний вплив є постійним об'єктом спостереження з боку багатьох міжнародних організацій, однак дана інформація досі не знайшла належного відображення у навчальних програмах підготовки військових токсикологів. Мета роботи - підтвердження актуальності розширення спектра знань з токсикології хімікатів подвійного призначення та розробки циклу тематичного удосконалення з цього питання. Проаналізовано матеріали Організації із заборони хімічної зброї, Австралійської групи, Організації з безпеки та співробітництва в Європі з питань міжнародного регулювання хімічної та токсичної зброї. Узагальнено ключові компоненти системи міжнародного нагляду за хімічними речовинами, що можуть бути застосовані як компоненти хімічної зброї, надано характеристику хімікатів подвійного призначення. Наведено списки хімікатів, що підрозділяються залежно від ступеня потенційного ризику та масштабу комерційного застосування. Підкреслено, що в навчальних програмах післядипломної підготовки військових лікарів переважно приділяється увага вивченню зброї масового ураження на основі методології, розробленої ще за часів Другої світової війни. З огляду на вищезазначене існує потреба перегляду навчальних програм післядипломної підготовки військових лікарів з метою створення можливості здобуття слухачами знань із токсикології хімікатів подвійного призначення та сучасних міжнародних норм їх спостереження та регуляції. Висновки: за сучасних умов існує потреба удосконалення навчальних програм післядипломної підготовки військових лікарів в аспекті вивчення токсикології хімікатів подвійного призначення та міжнародних норм їх контролю.

В Україні останніми роками все більше відчувається необхідність у новому форматі професійної підготовки лікарів-токсикологів для реалізації державних завдань у напрямі створення ефективної системи хімічної безпеки й захисту в умовах терористичних загроз і ризику виникнення надзвичайних ситуацій, що супроводжуються дією хімічних агентів. Мета роботи - аналіз системи професійної підготовки лікарів-токсикологів у системі Збройних сил України й підтвердження актуальності розробки нової моделі професійної підготовки кадрів за спеціальністю "токсикологія". Вивчено рекомендації міжнародних організацій з питань підготовки токсикологів. Проведено аналіз періодичних наукових джерел країн СНД, Європи, США та інших країн із цих питань. Розглянута можливість створення єдиної міжвідомчої системи підготовки лікарів-токсикологів за міжнародними стандартами. Проведено порівняльний аналіз діючих програм післядипломної підготовки за напрямом "токсикологія" в окремих країнах Європейського Союзу, що розроблені за рекомендаціями Європейської асоціації токсикологів. Проаналізовані основи фахової підготовки лікарів-токсикологів в Україні. Визначена роль кафедри військової токсикології, радіології й медичного захисту Української військово-медичної академії в післядипломній підготовці лікарів-токсикологів у напрямі створення кадрового компонента системи хімічної безпеки держави. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення програм післядипломної підготовки лікарів-токсикологів в Україні. Висновки: забезпечення ефективної системи хімічної й радіаційної безпеки в Україні сьогодні можливе за умов створення єдиної міжвідомчої системи підготовки лікарів-токсикологів, що базується на міжнародних стандартах і об'єднує потреби широкого спектра міністерств і державних служб.

Характер збройних конфліктів останніх років суттєво змінив структуру санітарних втрат, що потребує поглибленого вивчення особливостей організації системи медичного захисту у випадках виникнення санітарних втрат, пов'язаних у першу чергу з комбінованою травмою. Мета роботи - аналіз сучасних підходів до організації заходів із медичного захисту при комбінованих травмах, при яких поєднуються фактори механічного й хімічного ураження, для підвищення ефективності медичного захисту особового складу й цивільного населення в умовах бойових дій. Вивчено сучасну структуру комбінованих бойових травм на прикладі війн і збройних конфліктів останнього століття. Проведено аналіз наукових джерел країн СНД, Європи, США та інших країн із цих питань. Аналіз матеріалів досліджень доводить, що структура санітарних втрат у сучасних війнах і збройних конфліктах характеризується зростанням частки механічних, термічних і комбінованих уражень з одночасним збільшенням кількості тяжких травм і небойових санітарних втрат. Досліджено, що однією з особливостей збройних конфліктів в іраку й Сирії є факт застосування різноманітних високотоксичних хімічних речовин і сучасної хімічної зброї. Приділена увага патогенезу комбінованих уражень, етапному лікуванню комбінованої травми й обгрунтовано необхідність поглибленої підготовки військових лікарів у питаннях тактики при комбінованій травмі. Висновки: особливості збройних конфліктів останніх років і сучасні умови бойових дій в Україні обумовлюють необхідність поглиблення знань військових лікарів різних спеціальностей у питаннях медичного захисту при комбінованих травмах.