Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.681.01с52

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д347.31

Рубрики:

Гнейси

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д347

Рубрики:

Петрографія метаморфічних гірських порід

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы многолетние изменения химического состава речных вод Украины с использованием модернизированной классификации Алекина (модернизация предложена В. К. Хильчевским и С. М. Курило). Введенные авторами дополнения к базовой классификации Алекина позволяют фиксировать динамику изменений химического состава природных вод по катионам на уровне групп, а также на более детальном уровне выявлять количественные изменения в относительном содержании классообразующих анионов (на уровне подтипов). Установлены основные тенденции трансформации химического состава речных вод Украины, а также их возможная связь с глобальными климатическими изменениями. Апробация модернизированной классификации Алекина, выполненная ранее по 25 рекам бассейна Днепра, расположенным в разных физико-географических зонах, имеющих разную степень антропогенной нагрузки и общей длительности рядов наблюдений (от 40 до 60 лет), показала свою эффективность. Проведенные исследования подтверждают возможность применения модернизированной классификации для оценки трансформации химического состава речных вод за многолетие.

Проанализированы многолетние изменения химического состава речных вод Украины с использованием модернизированной классификации Алекина (модернизация предложена В. К. Хильчевским и С. М. Курило). Введенные авторами дополнения к базовой классификации Алекина позволяют фиксировать динамику изменений химического состава природных вод по катионам на уровне групп, а также на более детальном уровне выявлять количественные изменения в относительном содержании классообразующих анионов (на уровне подтипов). Установлены основные тенденции трансформации химического состава речных вод Украины, а также их возможная связь с глобальными климатическими изменениями. Апробация модернизированной классификации Алекина, выполненная ранее по 25 рекам бассейна Днепра, расположенным в разных физико-географических зонах, имеющих разную степень антропогенной нагрузки и общей длительности рядов наблюдений (от 40 до 60 лет), показала свою эффективность. Проведенные исследования подтверждают возможность применения модернизированной классификации для оценки трансформации химического состава речных вод за многолетие.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332

Рубрики:

Класи, групи і окремі мінерали за будовою і типами хімічних сполук

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зацікавленість руськополянськими сублужними рідкіснометалевими гранітами обумовлена широким спектром у них акцесорних мінералів. Досліджень з визначення акцесорних мінералів та їх хімічного складу в цих гранітах проводилося мало. Мета роботи - вивчення акцесорної мінералізації гранітів Руськополянського масиву та виявлення головних мінералів-концентраторів рідкісних елементів гранітів. Дослідження зразків гранітів з глибокої свердловини, пробуреної в південно-східній рідкіснометалевій частині Руськополянського масиву (с. Руська Поляна) здійснено за допомогою сканувального електронного мікроскопа JEOL JSM-6700F з ЕДС JED-2300 (ІГМР НАН України, м. Київ), на мікроаналізаторі JEOL JXA-8200 (Технічний центр НАН України, м. Київ) та на приладі Microprobe JEOL JXA-8530F "Інститут наук про Землю Словацької АН, м. Банська-Бистриця). За результатами досліджень у руськополянських гранітах визначено такі акцесорні мінерали: циркон, торит, флуоро-апатит, ксенотим-(Y), монацит-(Ce), колумбіт-(Fe), ільменорутил, рутил, ільменіт, гадолініт-(Y), (хінганіт-(Y)) (?), синхізит-(Ce), бастнезит-(Y), паризит-(Ce) (?), флюорит. Особливості хімічного складу більшості з них розглянуто у цій статті. Склад акцесорних мінералів руськополянських гранітів є практично ідентичним до складу рідкіснометалевих гранітів пізніх, пов'язаних із плутонічною діяльністю, фаз коростенського комплексу. Наявність летких компонентів створила умови для переробки гранітів на постмагматичних стадіях, що призвело до двостадійного формування рідкіснометалевої мінералізації. Для ранньої стадії характерна циркон-апатит-ксенотим-монацит-гадолініт-колумбіт-ільменітова асоціація, для пізньої - флюорит-синхізит-паризит-бастнезит-ільменорутилова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д33

Рубрики:

Мінералогія

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати дослідження двопольовошпатових гранітоїдів Середньопридніпровського мегаблока Українського щита. Висвітлено особливості складу цих гранітоїдів і їх мінералів. З'ясовано внутрішню будову кристалів циркону, обгрунтовано можливість їх використання для радіогеохронологічного датування локальним методом. Уточнено вік зазначених гранітоїдів регіону, вперше показано, що вони формувалися протягом майже 200 млн років у мезо-неоархеї. Визначено вікові межі формування порід аульської серії Інгулецької брили та встановлено два етапи їх мігматизації. З'ясовано геохімічну спеціалізацію гранітоїдів. Уперше виявлено прямий зв'язок між первинним ізотопним відношенням стронцію у двопольовошпатових гранітоїдах із вмістом у них барію, лантану та церію, що відображує роль корової речовини у формуванні цих порід.

У традиційних алмазоносних районах Сьєрра-Леоне де з алювіальних похованих неоген-четвертинних відкладів осадового чохла Леоно-Ліберійського щита в технічно доступних за глибиною ділянках здавна видобувають алмази, досі не рзв'язана проблема пошуку й ідентифікації високих терас великих річкових систем. Останні є проміжними колекторами алмазів і важливим джерелом їх видобутку. Однак їх виявлення пов'язано з відсутністю у більшості приватних осіб, комун і навіть геологорозвідувальних компаній необхідного обладнання, технологій прогнозування та знань для геолого-геофізичного вивчення територій їх можливого знаходження. Авторами впродовж геологорозвідувальних робіт було спрогнозовано, а потім опошуковано низку ділянок, унаслідок чого закартовано ареали їх поширення з побудовою геоморфологічної карти масштабу 1:50 000. Зважаючи на рідкісність опису таких геологічних об'єктів, у даній роботі запропоновано перші результати їх геолого-петрографічного опису. Продуктивні шари цих терас представлені конгломерато-галечниковими відкладами з щебенисто-гравійно-псамітовим наповнювачем із базальним поровим, колоїдним або сидеронітовим типом цементу. Мінеральний склад уламків, %: ріоліти, основні, ультраосновні породи, кварц - до 50 - 60, мікроклін - до 40 - 50, каолін - 2 - 4, хлорит та опалоподібний кварц - близько 1. Наявність серед уламків різних порід і мінералів різного ступеня обкатаності (особливо незмінених глинистими мінералами гострокутних уламків ріолітів, мікрокліну, темноколірних мінералів) свідчить про наявність не лише далекоприносного матеріалу (галька кварцу, передовсім), але й місцевого уламкового матеріалу. Вивчено хімічний склад мінералів. Одержані результати свідчать про суміщення у просторі уламкового матеріалу різних колекторів, що значно підвищує перспективи їх промислової розробки та використання для пошукових цілей, передовсім для діагностики типів порід ближнього зносу ще невідомих на розвідувальних ділянках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д454.174

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено золоторудну мінералізацію в контактово-метасоматичних породах Бандурківського рудопрояву, що локалізується у межах Братського синклінорію на заході Інгульського мегаблоку. Розглянуто геологічні умови положення рудопрояву у регіональних геолого-тектонічних структурах. Охарактеризовано основні типи вмісних порід та положення золоторудної мінералізації в розрізі глибоких свердловин. Досліджено особливості поведінки самородного золота, його типові парагенезиси та асоціації. Серед останніх - сполуки Bi, Te, As (бісмутин, мальдоніт, телуриди Bi, льолінгіт, арсенопірит, нікелін, герсдорфітта ін.), які є постійною складовою полімінеральних субмікроскопічних зростків - агрегатів із самородним золотом. За результатами мікрозондового аналізу виявлено, що переважає "скарнове" високопробне золото, а в січних тілах мікроклінових гранітів присутнє низькопробне субмікроскопічне "арсенопіритове" золото. Констатовано, що у формуванні золоторудної мінералізації значну роль відіграє вуглецева речовина.

За результатами уран-свинцевого ізотопного датування цирконів із ендербітогнейсів, у тому числі палеопротерозойських гранітних анатектичних виплавок та тіл мафітових гранулітів, поширених північніше с. Завалля, було виявлено менший (близько 30 млн рр.) вік цирконів мафітів, у порівнянні з віком цирконів із гранітів. Аналогічна ситуація спостерігається у породній асоціації Верхнього Побужжя. Для пояснення цього явища було запропоновано 2 концепції. Відповідно до першої, циркони в мафітах і гранітоїдах кристалізувалися одночасно, а більш давній ізотопний вік цирконів зумовлений давнім радіогенним свинцем, який в тій чи іншій формі може знаходитись в цирконах, наприклад у реліктових цирконах ядер, або аномальним ізотопним складом звичайного свинцю. Відповідно до другої концепції, циркони в мафітах кристалізувалися під впливом флюїдів, які б виділилися з магматичного осередку на завершальній стадії кристалізації гранітного розплаву, тобто пізніше за циркони гранітоїдів. Для розв'язання цієї проблеми було досліджено уран-свинцеві ізотопні системи монацитів гранітоїдів і ксенолітів у них. Монацити зазвичай відсутні у породах субстрату, тому вік, одержаний для монацитів, найкращим чином відповідає часу їх кристалізації. Окрім того концентрація урану у монацитах в рази вища, ніж у цирконах, тому вплив давнього радіогенного свинцю, якщо такий і може бути захоплений монацитом, також буде набагато меншим, ніж для цирконів. У Жежелівському кар'єрі основним породним фоном є біотит-гранатові бердичівські "граніти", серед яких як ксеноліти трапляються гіперстен-біотитові, зрідка - двопіроксен-біотитові, кристалосланці та плагіогнейси біотитові, гіперстен-біотитові, зазвичай гранатвмісні, зрідка присутні амфіболіти. Вік монацитів із гіперстенового кристалосланцю 2023,1 +- 3,3 млн рр., із бердичівського "граніту" 2042,9 +- 3,2, а монациту лейкосоми 2040,9 +- 2,6 млн рр. Вік зовнішніх кайм у кристалах циркону бердичівських "гранітів" становить 2041,9 +- 6,3 млн рр., оболонок кристалів циркону лейкосоми - 2043,5 +- 5,8 млн рр. Це однозначно свідчить, що монацит у ксеноліті основного складу кристалізувався пізніше монациту бердичівських "гранітів" і лейкосоми. Подібний результат одержано щодо монацитів із породної асоціації, розкритої Новгородківським кар'єром, в якому поширені порфіроподібні граніти кіровоградського типу. В гранітах відмічаються численні ксеноліти, переважно представлені біотитовими плагіогнейсами. Порфіроподібні граніти і, досить часто, ксеноліти, перетнуті жилами середньо-крупнозернистих гранітів. За результатами U - Pb ізотопного датування, вік монациту порфіроподібних гранітів становить 2039,9 +- 3,3 млн рр., жильних гранітів - 2034,8 +- 1,2 та монацитів із ксеноліту біотитового плагіогнейсу - 2022,8 +- 4,3 млн рр. Таким чином, монацити в ксенолітах основного і кислого складу кристалізувалися майже на 20 млн рр. пізніше від кристалізації цього мінералу в гранітах, що вміщують ці ксеноліти. Кристалізація монациту в ксенолітах (як основного, так і кислого складу), вірогідно, відбувалась під впливом флюїдів, вивільнених на завершальному етапі кристалізації гранітного розплаву. Гранітна магма слабко впливала на породи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д342.151

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Біотитові і гранат-біотитові гнейси значно поширені в долині р. Пд. Буг від м. Гайворон до м. Первомайськ. Вони описані в розрізах бузької серії, тиврівської, зеленолевадівської товщ дністровсько-бузької серії, де їх вважають стратигенними утвореннями. За спостереженнями авторів, більшість біотитових і гранат-біотитових гнейсів утворилась у результаті структурно-метаморфічних перетворень піроксенових плагіогнейсів і ендербіто-гнейсів, які супроводжувалися кремній-калієвим метасоматозом. За допомогою класичного уран-свинцевого ізотопного методк датовано монацити із біотитового гнейсу (метасоматиту), який у вигляді пластоподібного тіла залягає серед ендербітогнейсів у північному борту східної частини Кошаро-Олександрівського кар'єру. Вік монациту - 2026,5 +- 2,6 млн рр. У правому борту р. Пд. Буг в районі с. Зелена Левада поширені різною мірою калішпатизовані та мігматизовані біотитові плагіогнейси, часто гіперстенвмісні, серед яких трапляються невеликі тіла гранітів. Монацит у слабко калішпатизованому плагіогнейсі кристалізувався 2031,5 +- 6,7 млн рр. тому, практично одночасно з утворенням монациту в граніті - 2029,3 +- 2,1 млн рр. тому. Вік плагіогнейсу св. 6546, інт. 203 - 349 м, родовище Майське, визначали за "дорогоцінним" цирконом і за монацитом. Кристали "дорогоцінного" циркону кристалізувалися 2918 +- 7 млн рр. тому в результаті структурно-метаморфічного перетворення порід за PT-умов гранулітової фації. Монацит кристалізувався значно пізніше "дорогоцінного" циркону - 1979,4 +- 1,7 млн рр. тому. Таким чином, біотитові гнейси Середнього Побужжя, які нині помилково відносять до стратифікованих утворень, були сформовані в палеопротерозої 2,03 +- 1,98 млрд рр. тому, у результаті структурно-метаморфічних перетворень плагіогнейсів (ендербіто-гнейсів), що супроводжувалися процесами кремній-калієвого метасоматозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.682.13

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332(45УКР)1

Рубрики:

Класи, групи і окремі мінерали за будовою і типами хімічних сполук

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д450(45УКР-4ВОЛ)012

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - тектонофизическое изучение земной коры территории верхнего течения р. Рось, сопровождаемое петрологическим и изотопно-геохимическим исследованием горных пород, для последующего построения геодинамической модели западной части Украинского щита (УЩ). До последнего времени эта часть УЩ была наименее изучена геолого-геофизическими методами. Приведены новые результаты тектонофизического и геологического изучения верхней части земной коры указанной территории, выполненые в 2015 г. Полевые тектонофизические исследования выполнены структурно-парагенетическим методом тектонофизики для I - II уровней глубинности. Для построения стереограмм трещиноватости применена программа Stereonet 32 (K. Roller, C. Trepmann). Приведены результаты тектонофизического анализа хрупкой трещиноватости горных пород. Предположено, что изученные трещины отдельности формировались при остывании интрузивных массивов и/или при последующей деформации при их внедрении. Для горных пород изученной территории характерными является сдвиговые деформационные режимы. Причем наблюдается чередование режимов субширотного и субмеридионального сжатия. В соответствие с результатами значительная часть трещин в пределах исследованной территории соотносится с этапами формирования и активизации Немировской зоны разломов. На участке сел Кашперовка - Борщаговка реконструированное поле напряжений аналогично преобладающему полю напряжений Новоград-Волынского и Уманского массивов, отражающему их деформацию ~ 2,05 млрд лет назад. Впервые изучено напряженно-деформированное состояние кристаллических горных пород в верхнем течении р. Рось, дающее представление о деформациях земной коры западной части УЩ в раннем протерозое и имеющее важное значение для построения геодинамической модели региона.