Досліджено теоретико-методологічні аспекти проблеми формування готовності вчителя фізики до використання освітніх технологій у професійній діяльності, визначено їх місце і роль в системі професійно-педагогічної підготовки студентів фізико-математичних факультетів університетів, а також зміст, структуру і функції. Розроблено теоретичну модель формування готовності вчителя фізики до використання освітніх технологій, критерії та рівні зазначеної готовності. Розглянуто основні положення експериментальної методики формування готовності студентів до використання освітніх технологій. Розкрито сутність і зміст анкет, тестів, творчих робіт, діагностичних завдань, визначено показник динаміки розвитку готовності студентів до використання освітніх технологій в професійній діяльності.

Розглянуто теоретичні аспекти підготовки студентів політехнічного ВНЗ. Проаналізовано проблему формування готовності до превентивної діяльності в різних формах студентського самоврядування.

Розглянуто впровадження STEM-майданчиків і провідних принципів педагогіки партнерства, що є актуальним за умов модернізації національної системи освіти та відповідає ключовим компонентам формули Нової української школи. Однією з сучасних форм організації навчальної діяльності є створення STEM-майданчиків, які забезпечують комплексний міждисциплінарний підхід до навчання та надають можливість кожному суб'єкту навчання стати активним учасником, а не пасивним спостерігачем. Організація такого майданчика є також і засобом підготовки майбутніх вчителів до впровадження STEM-орієнтованих підходів до навчання. Матеріали та методи. Педагогічний експеримент, абстрактно-логічний; графічний; методи аналізу та синтезу, аналогії, порівняння; математичне моделювання, педагогічне прогнозування. Експериментальною базою, на якій розробляються STEM-майданчики та перевіряється їх ефективність, є кафедра фізики та математики Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського та базові заклади середньої освіти м. Миколаїв та області. Розроблено наступні види STEM-майданчиків: проектні STEM-майданчики, які функціонують відповідно до особливостей освітніх середовищ і чинних освітніх стандартів і передбачають створення саморобних приладів із майстром-модератором за обраним алгоритмом; бліц STEM-майданчики, на яких відбувається одночасна робота декількох мобільних робочих місць за різною тематикою; майданчики STEM-майстер, що об'єднують діяльність двох попередніх видів STEM-майданчиків шляхом ущільнення часу роботи учасників і обов'язковою презентацією готового освітнього продукту. Зроблено висновки, що запропонований підхід до організації освітньої діяльності сприяє формуванню гнучкості мислення майбутніх учителів, його оригінальності, здатності до постановки проблеми та її розв'язання, прояву творчості, вміння працювати в команді та забезпечує конкурентоспроможність майбутніх фахівців на ринку освітніх послуг. Подальший напрямок досліджень спрямовано на створення моделі інноваційного освітнього середовища, яке забезпечить пошук, розвиток, підтримку та супровід обдарованої молоді на основі інновацій в методах і формах освітньої діяльності з залученням сучасних форм неформальної освіти та обов'язковим врахуванням потреб регіону.

Реалізація освітніх реформ в Україні обумовлює необхідність модернізації професійної підготовки педагогічних працівників. Дисбаланс між суспільним запитом на висококваліфікованих педагогічних працівників та застарілою системою педагогічної освіти стимулює до впровадження інноваційних технологій, методів та форм освітньої діяльності, що має забезпечити формування високого рівня технологічної компетентності здобувачів вищої освіти. Мета статті - висвітлення досвіду формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничо-математичних дисциплін в умовах контекстного навчання. Дослідження проведено на базі механіко-математичного факультеті ім. В. О. Сухомлинського в рамках роботи студентоцентрованого навчально-практичного центру при кафедрі фізики. В процесі дослідження використано теоретичні (абстрактно-логічний, методи аналогії і порівняння) та емпіричні (педагогічний експеримент, педагогічне прогнозування) методи. Розроблена модель формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання через методику занурення студентів у технологізоване освітнє середовище та з використанням інноваційних форм освітньої діяльності (університетська студія, майстерклас, інтерактивний майданчик, фестиваль цікавої науки). Висновки: запровадження моделі формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання вимагає урахування педагогічних умов: збагатити зміст професійної підготовки майбутніх викладачів природничо-математичних дисциплін (курси "Освітні технології", "Методика викладання фізики", "Методика викладання математики") комплексом понять, методів і засобів, які націлюють його на технологізацію освітнього процесу; озброїти студентів прийомами технологізації освітнього процесу і власного самовдосконалення; стимулювання розвитку технологічної компетентності в умовах навчальнопрактичного центру при кафедрі фізики.

Реалізація освітніх реформ в Україні обумовлює необхідність модернізації професійної підготовки педагогічних працівників. Дисбаланс між суспільним запитом на висококваліфікованих педагогічних працівників та застарілою системою педагогічної освіти стимулює до впровадження інноваційних технологій, методів та форм освітньої діяльності, що має забезпечити формування високого рівня технологічної компетентності здобувачів вищої освіти. Мета статті - висвітлення досвіду формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничо-математичних дисциплін в умовах контекстного навчання. Дослідження проведено на базі механіко-математичного факультеті ім. В. О. Сухомлинського в рамках роботи студентоцентрованого навчально-практичного центру при кафедрі фізики. В процесі дослідження використано теоретичні (абстрактно-логічний, методи аналогії і порівняння) та емпіричні (педагогічний експеримент, педагогічне прогнозування) методи. Розроблена модель формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання через методику занурення студентів у технологізоване освітнє середовище та з використанням інноваційних форм освітньої діяльності (університетська студія, майстерклас, інтерактивний майданчик, фестиваль цікавої науки). Висновки: запровадження моделі формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання вимагає урахування педагогічних умов: збагатити зміст професійної підготовки майбутніх викладачів природничо-математичних дисциплін (курси "Освітні технології", "Методика викладання фізики", "Методика викладання математики") комплексом понять, методів і засобів, які націлюють його на технологізацію освітнього процесу; озброїти студентів прийомами технологізації освітнього процесу і власного самовдосконалення; стимулювання розвитку технологічної компетентності в умовах навчальнопрактичного центру при кафедрі фізики.