Выполнен синтез системы управления тиристорного регулятора мощности. Представлен пример реализации регулятора мощности управляемого синтезированной системой управления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено експериментальне обгрунтування доцільності застосування альтану та мазі тіотриазоліну для запобігання та зменшення ушкоджень шкіри, спричинених іонізуючим і ультрафіолетовим опроміненням. Виявлено ефективність альтану та мазі тіотриазоліну у випадках реакцій шкіри, індукованих іонізуючим і ультрафіолетовим опроміненням. Вивчено стан клітинних мембран шкіри за показниками прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, поверхневого динамічного натягу, часу релаксації, в'язкоеластичності крові з використанням міжфазної тензіореометрії, спектру електронного парамагнітного резонансу. Ефективність альтану та мазі тіотриазоліну підтверджено, крім клінічних критеріїв, відновлюванням біохімічних і фізико-хімічних параметрів ушкодження, імуноморфологічними даними. Установлено, що лікувально-профілактична ефективність альтану та мазі тіотриазоліну у випадку дії на шкіру іонізуючого й ультрафіолетового випромінювання за вивченими показниками (місцеві прояви, стан клітинних мембран, імуноморфологічні дані) перевищує дію мазі метилурацилової та олії обліпихи.

Выполнен анализ и синтез системы управления регулятора напряжения для темнителей света на запираемых тиристорах. Представлен пример схемной реализации системы управления.

Исследуемая комбинация кофеина, карбамазепина и калиевой соли 2,4-дихлорбензойной кислоты (2 г/кг, ежедневно, в течение 1 месяца) оказывает положительное влияние на функциональное состояние ЦНС в хроническом опыте на крысах. Полученные данные свидетельствуют о возможности безопасного применения исследуемой комбинации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-45 + Р264.935.4

Рубрики:

Фтизіологія

Паличка туберкульозу

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

В эксперименте изучена лечебно-профилактическая эффективность растительных препаратов - альтана и масла облепихового при местных лучевых повреждениях кожи. Течение местных лучевых повреждений сопровождается достоверными изменениями показателей межфазной тензиореометрии крови, которые возможно использовать в качестве чувствительных критериев интегральной оценки степени тяжести патологического процесса. Показано, что альтам в лечебно-профилактическом режиме при лучевых повреждениях кожи проявляет более выраженную фармакотерапевтическую активность, чем облепиховое масло, что характеризуется нормализацией процессов перекисного окисления липидов и физико-химических свойств крови.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: П65-31

Рубрики:

Свинарство

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МТ) і туберкульоз з розширеною резистентністю (ТРР) залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування для встановлення значення протитуберкульозних препаратів I і II ряду у стандартних і індивідуалізованих схемах хіміотерапії. Обстежено 400 хворих на МТ і 127 на ТРР, яких лікували в ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України" від 2007 до 2012 р. Тест медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів I ряду проводили на рідкому живильному середовищі на мікробіологічному автоматичному аналізаторі, до протитуберкульозних препаратів II ряду - на рідкому і щільному живильному середовищі. Висновки: стрептоміцин втрачає значення для лікування хворих на МТ і ТРР незалежно від випадку захворювання через високий рівень медикаментозної резистентності МБТ. Етамбутол не слід використовувати в стандартних режимах хіміотерапії для 4-ї категорії через високий рівень медикаментозної резистентності до цього препарату незалежно від випадку захворювання. У разі призначення стандартного режиму за 4-ю категорією із використанням канаміцину слід одночасно визначати медикаментозну чутливість МБТ до туберкульозних препаратів I і II ряду за допомогою швидких методів на рідкому живильному середовищі, оскільки у 28,7 % хворих на МТ виявляють резистентність до цього препарату. Високий рівень медикаментозної резистентності до етіонаміду/протіонаміду незалежно від випадку захворювання у хворих на МТ і ТРР (51,2 - 72,4 %) викликає сумніви щодо ефективності цього препарату в індивідуалізованих схемах хіміотерапії і потребує подальшого контрольованого вивчення ефективності цих препаратів.

Наведено експериментальні дані щодо седативної дії комбінованого рослинного препарату фітосед, який перевищує дію настоянки собачої кропиви та персену і має низьку токсичність в умовах гострого та хронічного досвіду.

Приведены экспериментальные данные о седативном действии комбинированного растительного препарата фитосед, превышающего действие настойки пустырника и персена и обладающего низкой токсичностью в условиях острого и хронического опыта.

Вивчена фотопротекторна дія альтану та мазі метилурацилу й їх вплив на процеси перекисного окиснення ліпідів у шкірі та крові за місцевого ультрафіолетового опромінення. Встановлено виразну фотозахисну та протизапальну дію дослідних препаратів, яка супроводжується нормалізацією прооксидантно-антиоксидантних процесів. Результати дослідження дають підставу вважати дослідні препарати перспективними в якості фотопротекторів.

Изучены фотопротекторное действие альтана и мази тиотриазолина и их влияние на процессы перекисного окисления липидов в коже и крови при местном ультрафиолетовом облучении. Установлено выраженное фотозащитное и противовоспалительное действие исследуемых препаратов, сопровождающееся нормализацией прооксидантно-антиоксидантных процессов. Результаты исследований дают основание считать изучаемые препараты перспективными в качестве фотопротекторов.

Зазначено, що формулярна система лікарського забезпечення включає систему організації розробки та впровадження формулярів і переліків лікарських засобів з метою підвищення якості фармакологічного лікування та оптимізації витрат на надання медичної допомоги. Впровадження формулярної системи, що прийнята в багатьох країнах за основу діяльності лікувально-профілактичних установ, є одним з можливих шляхів оптимізації їх роботи.

Отмечено, что формулярная система лекарственного обеспечения включает систему организации разработки и внедрения формуляров и перечней лекарственных средств с целью повышения качества фармакологического лечения и оптимизации затрат на оказание медицинской помощи. Внедрение формулярной системы, принятой во многих странах за основу деятельности лечебно-профилактических учреждений, является одним из возможных путей оптимизации их работы.

Рассмотрены проблемы качественной оценки объектов основных средств с помощью линейно-корреляционного анализа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.2-29 + Р412.301.1-29

Рубрики:

Хвороби бронхів

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Полинейропатия (ПНП) - заболевание периферической нервной системы, развивающееся в результате диффузного поражения периферических нервов - их аксонов либо миелиновой оболочки. В основе патогенеза полинейропатий аксонального типа лежит генерализованное повреждение осевых цилиндров периферических нервов. Аксональная дегенерация - результат нарушения метаболизма нейрона вследствие недостаточной выработки энергии в митохондриях и/или нарушения аксонального транспорта. Миелин может повреждаться в результате ишемии нервов (поражения vasa nevrorum), отложения токсичных для нерва веществ или иммунных комплексов в эндоневрии (что характерно, например, для сахарного диабета, особенно 1-го типа - с высокой гипергликемией и аутоиммунными нарушениями). Среди причин миелинопатии и аксонопатии периферических нервов выделяют нарушения метаболизма, токсические влияния, ишемию нервных стволов, наследственную предрасположенность и аутоиммунные механизмы.

Обговорено сучасні методи бактеріологічної та молекулярно-генетичної діагностики туберкульозу, їх результативність і роль у верифікації діагнозу "Туберкульоз". Доведено ефективність їх комплексного використання для поліпшення якості досліджень і швидкого виявлення хворих, що виділяють M. tuberculosis.

Мета роботи - вивчення наявності нетуберкульозних мікобактерій (НТМБ) у циркулюючій мікобактеріальній популяції хворих на туберкульоз, що брали участь у дослідженні поширення хіміорезистентного туберкульозу (ХРТБ) в Україні, з'ясування етіологічної ролі НТМБ, їх виділення та ідентифікація, вивчення деяких морфологічних і біологічних властивостей. Для всіх зразків з позитивними результатами мікроскопії виконано весь спектр бактеріологічних досліджень з діагностики туберкульозу, згідно з алгоритмом, схваленим наказом МОЗ України № 620. Проведено бактеріологічні дослідження з ідентифікації клінічних ізолятів за стандартними методиками, викладеними в наказі МОЗ України № 45. Видова ідентифікація культур складалася з двох етапів: первинного та остаточного. Для посіву використано такі середовища: рідке - бульйон Middlebrook 7H9 і щільне яєчне Левенштейна - Єнсена. Передпосівну обробку клінічного матеріалу здійснювали за допомогою 0,5 % стерильного розчину N-ацетил-L-цистеїн у з 1,0 % натрію гідроксиду (BBL Mycoprep NALC-NAOH). Пробірки поміщали в систему BACTEC MGIT 960 та інкубували. Засів здійснювали паралельно на щільне середовище Левенштейна - Єнсена. Для ідентифікації штамів використовували ID MTB MGIT тест і визначали спроможність росту клінічних ізолятів мікобактерій на середовищі з саліциловокислим натрієм та паранітробензойною кислотою (для визначення належності мікобактерій до туберкульозного комплексу). Для остаточної ідентифікації мікобактерій застосовували генетичну тест-систему GenoType MTB DR (Hain, Laifsains), що надало змогу визначити вид НТМБ. Одержано 1598 клінічних ізолятів мікобактерій. З них 48 (2,9 %) клінічних ізолятів ідентифіковано як НТМБ. Наведено схему первинної ідентифікації НТМБ. У структурі НТМБ переважали нефотохромогенні - 77,1 %. Фотохромогенні мікобактерії виділено у 16,7 %, мікобактерії, що швидко росли, - у 6,3 %. Для визначення видової належності НТМБ використали систему GenoType MTB DR (Hain, Laifsains). Виділено такі НТМБ: M. kansasii, M. xenopi, M. avium, M. fortuitum. Із 48 штамів 20 (41,7 %) були чистими культурами НТМБ, 28 (58,3 %) були в мікстах (M. tuberculosis + НТМБ). Найчастіше з мокротиння хворих виділяли M. avium у мікстах з M. tuberculosis - 39,6 %, у чистій культурі M. avium виділяли у 20,8 % випадків. Мінімальною була питома вага M. fortuitum - 6,25 %. При цьому помічено вірогідну різницю між поширеністю M. avium та інших штамів НТМБ. Висновки: у процесі I Національного дослідження поширення хіміорезистентного туберкульозу в Україні одержано 48 (2,9 %) клінічних ізолятів мікобактерій, яких було ідентифіковано як нетуберкульозні. При цьому в 20 (1,2 %) випадках виявлено чисті культури НТМБ. У 28 (1,7 %) зразках виявлено їх у мікстах, котрі містили як M. tuberculosis, так і НТМБ. Наведено схему первинної ідентифікації НТМБ. У структурі НТМБ переважали нефотохромогенні мікобактерії - 77,1 %. Фотохромогенні мікобактерії виділяли у 16,7 % випадків, такі, що швидко ростуть, - у 6,3 %. Для визначення видової належності НТМБ використали систему GenoType MTB DR (Hain, Laifsains). Виділено такі НТМБ: M. kansasii, M. xenopi, M. avium, M. fortuitum. Частіше з мокротиння хворих виділяли M. avium у мікстах з M. tuberculosis - 39,6 %, в чистій культурі - 20,8 %. Мінімальною була питома вага M. fortuitum - 6,25 %.

З огляду на особливу небезпеку віддалених реакцій шкіри на ультрафіолетове опромінення (УФО), для зниження його негативного впливу на шкіру доцільним є застосування мазей, що володіють антиоксидантною активністю (АОА). Обгрунтуванням вибору мазей із АОА слугував той факт, що вони знижували шкідливу дію ультрафіолету в еритемний і ранній постеритемний період. Наявність закономірного зв'язку між розвитком раннього і пізнього періодів надала підставу припустити протективний ефект мазей на віддалені реакції шкіри. Мета роботи - вивчити вплив мазі тіотриазоліну та мазі тіотриазоліну з наночастками срібла на стан морфологічних структур шкіри морських свинок після локального УФО. Дослідження проведено на 132 морських свинках-альбіносах масою 400 - 500 г, розділених на 4 групи: 1 - інтактна, 2 - контрольна (морські свинки, які зазнали локального УФО), 3 і 4 - основні. В 3-ю основну групу входили морські свинки, які зазнали УФО, з застосуванням у лікувально-профілактичному режимі мазі тіотриазоліну, в 4-у основну - морські свинки, які зазнали УФО, з застосуванням в аналогічному 3-й групі режимі мазі тіотриазоліну з наночастками срібла. Ультрафіолетову еритему викликали опроміненням в 1 мінімальній еритемній дозі. Мазі наносили за 1 год до опромінення і щодня до моменту зникнення еритеми. Через 2, 4 год, на 3-тю, 8-му, 15-ту, 21-шу, 28-му добу досліджували фрагменти опроміненої шкіри за допомогою гістохімічних і морфометричних методів (щільність фібробластів і товщину епідермісу). Морфологічні зміни шкіри у разі застосування мазей з АОА носять односпрямований характер. Виявлено, що в ранні терміни після опромінення мазь тіотриазоліну і мазь тіотриазоліну з наночастками срібла не впливають на зміни товщини епідермісу, проте статистично значимо зменшують щільність фібробластів у дермі на 3-ю добу експерименту в порівнянні з групою контролю. У пізні терміни під впливом мазі тіотриазоліну відзначається поступове зниження товщини епідермісу, яка досягає норми до кінця експерименту. На 8-му добу реєструється максимальне значення щільності фібробластів, у наступні терміни експерименту показник поступово знижується, що супроводжується колагенізацією сосочкового шару в локусах ушкодження колагенових і еластичних волокон, що виявляються в 50 % спостережень. У пізні терміни під впливом мазі тіотриазоліну з наночастками срібла процеси відновлення морфологічних структур шкіри відбуваються швидше. Паралельно зниженню щільності фібробластів у локусах попереднього ушкодження колагенових і еластичних волокон сосочкового шару спостерігається потовщення колагенових волокон із заміщенням ними ділянок деструкції еластичних волокон. У цій групі до кінця експерименту локуси коллагенізації є дрібними, поодинокими, трапляються в 16,7 % спостережень. Зроблено висновки, що мазі з АОА надають позитивний вплив на стан морфологічних структур шкіри, ушкоджених внаслідок локального УФО, в еритемний і постеритемний періоди. У ранні терміни після локального УФО відзначається загальна тенденція дії обох мазей, яка полягає в тому, що вони знижують щільність фібробластів на 3-тю добу, але не нормалізують повністю. У пізні після локального УФО терміни під впливом мазі тіотриазоліну і мазі тіотриазоліну з наночастками срібла знижується до норми товщина епідермісу (до 21-ї і 15-ї доби відповідно) і щільність фібробластів (до 28-ї доби), в той час як без лікування обидва показники в рази перевищують норму протягом 28 діб експерименту.

З огляду на особливу небезпеку віддалених реакцій шкіри на ультрафіолетове опромінення (УФО), для зниження його негативного впливу на шкіру доцільним є застосування мазей, що володіють антиоксидантною активністю (АОА). Обгрунтуванням вибору мазей із АОА слугував той факт, що вони знижували шкідливу дію ультрафіолету в еритемний і ранній постеритемний період. Наявність закономірного зв'язку між розвитком раннього і пізнього періодів надала підставу припустити протективний ефект мазей на віддалені реакції шкіри. Мета роботи - вивчити вплив мазі тіотриазоліну та мазі тіотриазоліну з наночастками срібла на стан морфологічних структур шкіри морських свинок після локального УФО. Дослідження проведено на 132 морських свинках-альбіносах масою 400 - 500 г, розділених на 4 групи: 1 - інтактна, 2 - контрольна (морські свинки, які зазнали локального УФО), 3 і 4 - основні. В 3-ю основну групу входили морські свинки, які зазнали УФО, з застосуванням у лікувально-профілактичному режимі мазі тіотриазоліну, в 4-у основну - морські свинки, які зазнали УФО, з застосуванням в аналогічному 3-й групі режимі мазі тіотриазоліну з наночастками срібла. Ультрафіолетову еритему викликали опроміненням в 1 мінімальній еритемній дозі. Мазі наносили за 1 год до опромінення і щодня до моменту зникнення еритеми. Через 2, 4 год, на 3-тю, 8-му, 15-ту, 21-шу, 28-му добу досліджували фрагменти опроміненої шкіри за допомогою гістохімічних і морфометричних методів (щільність фібробластів і товщину епідермісу). Морфологічні зміни шкіри у разі застосування мазей з АОА носять односпрямований характер. Виявлено, що в ранні терміни після опромінення мазь тіотриазоліну і мазь тіотриазоліну з наночастками срібла не впливають на зміни товщини епідермісу, проте статистично значимо зменшують щільність фібробластів у дермі на 3-ю добу експерименту в порівнянні з групою контролю. У пізні терміни під впливом мазі тіотриазоліну відзначається поступове зниження товщини епідермісу, яка досягає норми до кінця експерименту. На 8-му добу реєструється максимальне значення щільності фібробластів, у наступні терміни експерименту показник поступово знижується, що супроводжується колагенізацією сосочкового шару в локусах ушкодження колагенових і еластичних волокон, що виявляються в 50 % спостережень. У пізні терміни під впливом мазі тіотриазоліну з наночастками срібла процеси відновлення морфологічних структур шкіри відбуваються швидше. Паралельно зниженню щільності фібробластів у локусах попереднього ушкодження колагенових і еластичних волокон сосочкового шару спостерігається потовщення колагенових волокон із заміщенням ними ділянок деструкції еластичних волокон. У цій групі до кінця експерименту локуси коллагенізації є дрібними, поодинокими, трапляються в 16,7 % спостережень. Зроблено висновки, що мазі з АОА надають позитивний вплив на стан морфологічних структур шкіри, ушкоджених внаслідок локального УФО, в еритемний і постеритемний періоди. У ранні терміни після локального УФО відзначається загальна тенденція дії обох мазей, яка полягає в тому, що вони знижують щільність фібробластів на 3-тю добу, але не нормалізують повністю. У пізні після локального УФО терміни під впливом мазі тіотриазоліну і мазі тіотриазоліну з наночастками срібла знижується до норми товщина епідермісу (до 21-ї і 15-ї доби відповідно) і щільність фібробластів (до 28-ї доби), в той час як без лікування обидва показники в рази перевищують норму протягом 28 діб експерименту.