Встановлено причину невисокої точності розв'язання задач ідентифікації нелінійних динамічних систем і задач відновлення сигналів на їх входах за умов використання обчислювального алгоритму Фур'є-інтегрального методу ідентифікації (ФІМІ), запропонованого 1982 року Б. І. Мокіним. Побудовано новий коректний обчислювальний алгоритм ФІМІ для нелінійних динамічних систем, вільний від недоліків алгоритму, запропонованого 1982 року.

Здійснено узагальнення Фур'є-інтегрального методу ідентифікації (ФІМІ) на нелінійні динамічні системи довільної складності без обмежень на кількість спектральних складових вхідних сигналів. Виявлено закономірність, за допомогою якої нелінійний варіант ФІМІ легко алгоритмізується для комп'ютерної реалізації. Отримано співвідношення нелінійного варіанта ФІМІ, придатні як для розв'язання задачі ідентифікації нелінійних динамічних систем, так і задачі відновлення їх вхідних сигналів.

Запропоновано два способи комп'ютерної реалізації Фур'є-інтегрального методу ідентифікації нелінійних динамічних систем, що дозволяють суттєво прискорити ідентифікацію нелінійних динамічних систем. Показано, що другий спосіб, побудований на авторському законі зміни інкрементального покажчика, дозволяє суттєво прискорити трудомісткий процес ідентифікації.

Висвітлено новий метод нечіткої експертної оцінки мистецьких творів. Показано, що комп'ютерна реалізація методу в середовищі MS-DOS у вигляді програми "Expert" версії 1.0 має суттєві обмеження. Запропоновано комп'ютерну реалізацію методу в середовищі Windows у вигляді програми "Expert" версії 2.0, яка легко освоюється користувачем навіть без спеціальної комп'ютерної підготовки та за допомогою якої можна провести однозначну та точну експертизу практично будь-якої кількості мистецьких творів одного жанру.

Розроблено новий підхід до проблеми вибору співвідношення "творчого" та "пізнавального" в лабораторному практикумі, що відповідає умовам лабораторного практикуму дисциплін будь-якої спеціальності. Проведено адаптацію нечітких математичних моделей до умов оцінки оптимального співвідношення "творчого" та "пізнавального" в лабораторному практикумі та побудовано алгоритм, його оцінки.

Обгрунтовано необхідність упровадження методів творчого пошуку в навчальний процес підготовки інженерів. Розглянуто особливості лабораторного практикуму як методу закріплення теоретичних знань з вивчення процесів, явищ, об'єктів природи, техніки та технології за штучно-відтворених умов. Проаналізовано зміст даних практикумів з деяких ключових дисциплін інженерних спеціальностей. З використанням теорії нечітких множин і лінгвістичної змінної запропоновано критерії та побудовано алгоритм оцінки оптимальності співвідношення творчого та пізнавального в лабораторному практикуму.

Обоснована необходимость внедрения методов творческого поиска в учебный процесс подготовки инженеров. Рассмотрены особенности лабораторного практикума как метода закрепления теоретических знаний по изучению процессов, явлений, объектов природы, техники и технологии в искусственно-созданных условиях. Проанализировано содержание данных практикумов некоторых ключевых дисциплин инженерных специальностей. С учетом теории нечетких множеств и лингвистической переменной предложены критерии и построен алгоритм оценки оптимальности соотношения творческого и познавательного в лабораторном практикуме.

Побудовано математичні моделі для визначення оптимальних законів зміни струму якоря та кутової швидкості обертання вала ротора електричних двигунів електропривода трамвая у разі його сталого навантаження.

Розглянуто математичні методи оптимізації динамічних об'єктів, а також особливості їх застосування до розв'язання задач оптимізації електроприладів з електродвигунами постійного та змінного струму, які віднесено до класу детермінованих з зосередженими параметрами. Запропоновано методику Грамма - Шмідта побудови систем ортонормованих послідовностей у гільбертових просторах. Обгрунтовано можливості використання в задачах оптимізації більш складних критеріальних функціоналів.

Рассмотрены математические методы оптимизации динамических объектов, а также особенности их применения для решения задач оптимизации электроприборов с электродвигателями постоянного и переменного тока, относящиеся к классу детерминированных с сосредоточенными параметрами. Предложена методика Грамма - Шмидта построения систем ортонормированных последовательностей в гильбертовых пространствах. Обоснованы возможности применения в задачах оптимизации более сложных критериальных функционалов.

Побудовано математичну модель кривої намагнічування електричного двигуна постійного струму з послідовним збудженням, придатну для розв'язання задач оптимізації електроприводів на основі цього класу електродвигунів, і запропоновано алгоритм ідентифікації такої моделі.

Розроблено методику експериментального визначення параметрів математичної моделі динаміки електропривода трамвая. Запропонована методика враховує як особливості трамвая, пов'язані з одночасним його рухом у часі та просторі, так і те, що електродвигуни його електропривода підключені до контактної мережі попарно та мають послідовне збудження.

Побудовано алгоритм, за допомогою якого можна визначити невідомі параметри математичних моделей для струму якоря та кутової швидкості обертання вала ротора електричних двигунів електропривода трамвая під час роботи електропривода трамвая в режимах недовантаження та перевантаження.

Побудовано узагальнені математичні моделі для визначення оптимальних законів зміни струму якоря та кутової швидкості обертання вала ротора електричних двигунів електропривода трамвая при його сталому навантаженні. Розроблено новий алгоритм визначення параметрів цих моделей.

Установлено, що представлення моделі кривої намагнічування сукупністю параболи та прямої дає найточнішу апроксимацію універсальної кривої намагнічування електродвигуна постійного струму з послідовним збудженням (ЕДПЗ) у порівнянні з представленням цієї кривої намагнічування математичними моделями, які базуються на апроксимації кривої намагнічування ареа-синусом та гіперболічним тангенсом. Показано, що математичні моделі, які базуються на апроксимації кривої намагнічування гіперболічним тангенсом та ареа-синусом, недоцільно використовувати для розв'язання задачі мінімізації втрат електроенергії ЕДПЗ.

За допомогою розроблених у попередніх роботах методик розраховано еквівалентний статичний момент навантаження та еквівалентний момент інерції махових мас електропривода трамвая KT4SU, приведених до умовної осі, яка обертається з кутовою швидкістю обертання валів електродвигунів TE022.

Побудовано математичні моделі для визначення оптимальних законів зміни напруги електричних двигунів електропривода трамвая при його сталому навантаженні.

Установлено, що представлення моделі кривої намагнічування сукупністю параболи та прямої дає втричі вищу точність апроксимації універсальної кривої намагнічування електричного двигуна постійного струму з послідовним збудженням (ЕДПЗ), ніж представлення цієї кривої намагнічування математичною моделлю, яка базується на апроксимації кривої намагнічування арктангенсом. Показано, що другу математичну модель, на відміну від першої, недоцільно використовувати для розв'язання задачі мінімізації втрат електроенергії ЕДПЗ.

Викладено методи ідентифікації електромеханічних процесів у лінійних і нелінійних системах, неперервних і дискретних процесів у часовому просторі та на комплексній площині за умов детермінованого та стохастичного варіантів з урахуванням зосереджених, розподілених і нечітко визначених параметрів. Розглянуто систему автоматизованого електропривода як типовий і найбільш розповсюджений приклад електромеханічного перетворення енергії.

Изложены методы идентификации электромеханических процессов в линейных и нелинейных системах, непрерывных и дискретных во временном пространстве и на комплексной плоскости в условиях детерминированного и стохастического вариантов с учетом сосредоточенных, распределенных и нечетко определенных параметров. Рассмотрена система автоматизированного электропривода как типовой и наиболее распространенный пример электромеханического преобразования энергии.

З'ясовано шляхи мінімізації втрат електроенергії у системі електропривода трамвая з електродвигунами постійного струму послідовного збудження (ЕДПЗ) за рахунок побудови та реалізації законів оптимального керування режимами роботи цієї системи. Побудовано лінійно-параболічну математичну модель кривої намагнічування ЕДПЗ. Запропоновано метод експериментальної ідентифікації моделі динаміки системи електропривода трамвая. Одержано оптимальні закони зміни струму якоря та кутової швидкості обертання вала ротора ЕДПЗ системи електропривода трамвая з транзисторним керуванням для режиму сталого навантаження, реалізація яких призводить до мінімізації втрат електроенергії у системі елекроприводів трамвая під час його руху за маршрутом від однієї зупинки до наступної. Зазначені оптимальні закони одержано також для режимів недо- та перевантаження. Побудовано оптимальні закони зміни напруги якоря електродвигуна системи електропривода трамвая.

Побудовано квазіоптимальний закон зміни кутової швидкості обертання вала ротора електродвигуна постійного струму з послідовним збудженням системи електропривода трамвая, який враховує обмеження кутової швидкості за номінальним значенням. Запропоновано спосіб вирішення проблеми недовиконання програми роботи електропривода, спричиненого цим обмеженням.

Запропоновано ітераційний підхід до розв'язання проблеми недовиконання електроприводом трамвая програми роботи, спричиненої обмеженням кутової швидкості за номінальним значенням. Побудовано відповідний уточнений квазіоптимальний закон зміни кутової швидкості обертання вала ротора електродвигуна постійного струму з послідовним збудженням системи електропривода трамвая.