Розглянуто проблему синдрому абдомінальної компресії в невідкладній хірургії органів черевної порожнини. Особливу увагу приділено способам тимчасового закриття черевної порожнини після хірургічного втручання за умов підвищеного внутрішньочеревного тиску. Окреслено їх переваги та недоліки, а також питання, які потребують подальшого розроблення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-29 + Р457.465.6-29

Рубрики:

Панкреатити

Хірургічна патологія підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В эксперименте на 36 лабораторных крысах исследовано влияние внутрибрюшной гипертензии на патоморфологические изменения внутренних органов животных после моделирования острого деструктивного панкреатита. Установлено, что внутрибрюшная гипертензия на протяжении одних суток вызывает гипоксию внутренних органов, тем самым ускоряя и углубляя деструктивно-воспалительные процессы ее тканей. Сравнительно более выраженные патологические изменения отмечены в тканях почек, селезенки и легких.

Досліджено статистичні моменти координатних розподілів інтенсивності мікроскопічних лазерних зображень плазми крові у хворих на гострий панкреатит, залежно від його форми. Проведено кореляційний аналіз між клінічно-лабораторними показниками, величиною внутрішньочеревного тиску та одержаними статистичними моментами III - IV порядків координатних розподілів інтенсивності лазерних зображень плазми крові. На момент надходження до лікарні відмічаються найвищі показники асиметрії та ексцесу розподілів інтенсивності лазерних зображень плазми крові, з переважанням показників статистичних моментів IV порядку, які протягом лікування поступово знижуються. Для деструктивної форми гострого панкреатиту є характерними максимальні значення асиметрії та ексцесу розподілів інтенсивності мікроскопічних зображень плазми крові, а для набрякової - найнижчі. Встановлено кореляційні зв'язки середньої та сильної сили між клінічно-лабораторними показниками, величиною внутрішньочеревного тиску та статистичними моментами вищих порядків, які характеризують координатні розподіли інтенсивності лазерних зображень плазми крові.

Досліджено статистичні моменти координатних розподілів інтенсивності мікроскопічних лазерних зображень тканини червоподібного відростка, ексудату черевної порожнини та плазми крові у хворих на гострий апендицит, залежно від його патоморфологічних форм. Одержані статистичні моменти розподілів інтенсивності лазерних зображень, за допомогою кореляційного аналізу, порівняно з деякими показниками загального аналізу крові. Встановлено, що для доопераційного періоду є характерним максимальні значення статистичних моментів вищих порядків розподілів інтенсивності лазерних зображень тканин людського організму, із переважанням величини четвертого статистичного моменту, які після виконання апендектомії поступово знижуються. Для гострого катарального апендициту є характерними найвищі статистичні моменти III - IV порядків розподілу інтенсивності тканин людського організму, а для гострого гангренозного - найнижчі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: РА400642 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження впливу декомпресії черевної порожнини на динаміку біохімічних показників сироватки крові, мікробну контамінацію внутрішніх органів після моделювання та хірургічного лікування гострої кишкової непрохідності, а також гострого поширеного перитоніту. Одержані результати дослідження свідчать, що виконання декомпресії черевної порожнини за вищезазначену гостру хірургічну патологію її органів за умов створеної внутрішньочеревної гіпертензії покращує функціонування печінки та нирок, що доводить позитивна вірогідна динаміка трансаміназ, сечовини, а також креатиніну сироватки крові. Відмічається вірогідне зниження популяційного рівня мікроорганізмів очеревини, печінки, нирок та легень, а також кількості їх штамів.

Вивчено кореляційні зв'язки між рівнем внутрішньочеревного тиску та об'ємом черевної порожнини (ЧП). Встановлено прямий кореляційний зв'язок між об'ємом ЧП та рівнем внутрішньочеревного тиску, сила якого зростає прямопропорційно їх збільшенню. Доведено, що розтяжність передньобокової стінки живота зменшується прямопропорційно збільшенню об'єму ЧП.

Наведено інтерактивні методи навчання, які застосовуються в навчальному процесі на хірургічному циклі на кафедрі догляду за хворими та вищої медсестринської освіти Буковинського державного медичного університету.

Мета роботи - з'ясувати в експерименті особливості морфології грануляційної тканини (ГТ) навколо елементів сітчастого імплантату (СІ) м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки на тлі злоякісного новоутворення, а також після його видалення. Експеримент виконано на 34-х лабораторних щурах, яким імплантовано комбіновану сітку ULTRAPRO в тканини м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки. Тварин було розподілено на 3 групи. У 1-й групі (контрольній, n = 8) тваринам не прищеплювали пухлину Герена. У 2-й групі (основній, n = 12) тваринам через тиждень після ін'єкції суспензії клітин пухлини Герена під шкіру зовнішньої поверхні стегна було імплантовано сітку. У 3-й групі (основній, n = 14) тваринам після видалення 2-тижневої пухлини Герена імплантовано сітку. Забір біологічного матеріалу здійснювали на 17 - 19-ту добу після виконання оперативного втручання шляхом висічення м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки разом із сітчастим трансплантатом. Парафінові зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином, а для ідентифікації колагенових волокон - водним блакитним хромотропом. За допомогою комп'ютерної мікроденситометрії визначали середню відстань від елементів сітки до зовнішньої межі ГТ, оптичну густину забарвлення колагенових волокон, питомий об'єм кровонаповнення судин у ГТ, кількість клітин ГТ. Наявність злоякісного новоутворення суттєво пригнічує та сповільнює процеси дозрівання ГТ навколо елементів СІ. Радикальне видалення пухлини призводить до значно гірших результатів дозрівання ГТ навколо елементів СІ, про що свідчить вірогідне зменшення площі ГТ та оптичної густини забарвлених колагенових волокон, а також збільшення кількості клітин і питомого об'єму кровонаповнення судин. Висновки: наявність злоякісного новоутворення, а також стан після його видалення суттєво зменшують площу ГТ та уповільнюють процеси її дозрівання. У разі виконання радикальних оперативних втручань відзначено гірше дозрівання ГТ навколо елементів СІ у порівнянні із симптоматичними втручаннями.

Наведено результати експериментального дослідження впливу злоякісного новоутворення на процеси регенерації м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки у разі пластики її сітчастим трансплантатом. Встановлено, що наявність злоякісного новоутворення значно пригнічує та сповільнює процеси дозрівання грануляційної тканин навколо елементів сітчастого трансплантата. Це доводить вірогідне зменшення площі й оптичної густини забарвлених колагенових волокон, а також збільшення кількості клітин грануляційної тканини, питомого об'єму кровонаповнення її судин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.6

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити в експерименті морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при зашиванні останньої простими вузловими та безперервним обвивним швом. Експеримент виконано на 108 щурах, яким проведено серединну лапаротомію. Першій групі тварин (n = 54) краї м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки з'єднано простими швами, другій групі (n = 54) - безперервним обвивним. Забір біологічного матеріалу проводили в 1-шу, на 7-му та 14-ту добу після оперативного втручання шляхом висічення м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки разом зі шкірою. В 1-шу добу дослідження у першій групі в грануляційній тканині статистично значущо переважали лімфоїдні клітини та нейтрофіли, різниця між їх кількістю була статистично незначущою. У другій групі відзначено статистично значущо більшу частку лише лімфоїдних клітин. На 7-му та 14-ту добу спостереження в обох групах у грануляційній тканині статистично значущо переважали фібробласти. В 1-шу добу після виконання операції в обох групах спостерігали фібрин у вигляді сітки, а у другій групі - також крововиливи. Морфологія грануляційної тканини лапаротомної рани на 14-ту добу спостереження не відрізнялася в групах, за винятком того, що в другій групі статистично значущо був більшим питомий об'єм колагенових волокон. Висновки: використання безперервного обвивного шва на відміну від простого вузлового спричиняє статистично значуще переважання у грануляційній тканині лапаротомної рани фібробластів, лімфоїдних та плазматичних клітин, збільшення питомого об'єму колагенових волокон, а також зменшення частки макрофагів, особливо на 14-ту добу спостереження, що свідчить про порівняно швидке дозрівання грануляційної тканини.

Мета роботи - дослідити в експерименті морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при зашиванні останньої простими вузловими та безперервним обвивним швом. Експеримент виконано на 108 щурах, яким проведено серединну лапаротомію. Першій групі тварин (n = 54) краї м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки з'єднано простими швами, другій групі (n = 54) - безперервним обвивним. Забір біологічного матеріалу проводили в 1-шу, на 7-му та 14-ту добу після оперативного втручання шляхом висічення м'язово-апоневротичного шару передньої черевної стінки разом зі шкірою. В 1-шу добу дослідження у першій групі в грануляційній тканині статистично значущо переважали лімфоїдні клітини та нейтрофіли, різниця між їх кількістю була статистично незначущою. У другій групі відзначено статистично значущо більшу частку лише лімфоїдних клітин. На 7-му та 14-ту добу спостереження в обох групах у грануляційній тканині статистично значущо переважали фібробласти. В 1-шу добу після виконання операції в обох групах спостерігали фібрин у вигляді сітки, а у другій групі - також крововиливи. Морфологія грануляційної тканини лапаротомної рани на 14-ту добу спостереження не відрізнялася в групах, за винятком того, що в другій групі статистично значущо був більшим питомий об'єм колагенових волокон. Висновки: використання безперервного обвивного шва на відміну від простого вузлового спричиняє статистично значуще переважання у грануляційній тканині лапаротомної рани фібробластів, лімфоїдних та плазматичних клітин, збільшення питомого об'єму колагенових волокон, а також зменшення частки макрофагів, особливо на 14-ту добу спостереження, що свідчить про порівняно швидке дозрівання грануляційної тканини.

Незважаючи на розвиток сучасної хірургії, післяопераційна евентрація продовжує залишатися одним із найбільш небезпечних ускладнень, особливо у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини (ЧП), де мають місце явища вторинного імунодефіциту, кахексії, анемії тощо. Одним із багатьох чинників, який безпосередньо призводить до виникнення післяопераційної евентрації, є гостре підвищення рівня внутрішньочеревного тиску, що досить часто має місце в онкологічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді. Вивчення частоти розвитку післяопераційної евентрації, залежно від рівня внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тисків у хворих на онкологічну патологію органів ЧП, надасть змогу визначити роль останніх у розвитку даного післяопераційного ускладнення. Мета дослідження - вивчити частоту розвитку післяопераційної евентрації у хворих на злоякісні новоутворення органів ЧП, залежно від рівня внутрішньочеревного й абдомінального перфузійного тисків. Обстежено 122 прооперованих хворих на злоякісні новоутворення органів ЧП, яким виконано серединну лапаротомію. Залежно від середнього рівня ВЧТ пацієнтів було розподілено на 3 групи. До першої групи увійшли 57 (46,7 %) осіб, у яких середній рівень ВЧТ становив нижче 12 mmHg. До другої групи - 40 (32,8 %) осіб із середнім рівнем ВЧТ - 12 - 17 mmHg. До третьої групи - 25 (20,5 %) осіб, у яких середній рівень ВЧТ становив понад 18 mmHg. Залежно від середнього рівня АПТ першу групу склали 48 (39,3 %) осіб, у яких середній рівень АПТ становив понад 90 mmHg. Другу групу склали 43 (35,3 %) особи із середнім рівнем АПТ - 89 - 56 mmHg. Третю групу склали 31 (25,4 %), у яких середній рівень АПТ становив менше 55 mmHg. Одержані результати дослідження вказують на вірогідну різницю частоти розвитку післяопераційної евентрації у групах пацієнтів з вищим рівнем ВЧТ та відповідно нижчим рівнем АПТ (2-га та 3-тя дослідні групи). Це доводить певну залежність між рівнями ВЧТ, АПТ та частотою розвитку післяопераційної евентрації. Висновок: частота розвитку післяопераційної евентрації безпосередньо залежить від рівнів внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тисків у ранньому післяопераційному періоді, що надає змогу вважати останні одними із чинників розвитку даного ускладнення та маркерами його прогнозування.

Післяопераційна евентрація є одним із найбільш небезпечних ускладнень, особливо у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини, де мають місце явища вторинного імунодефіциту, кахексії, анемії, тощо. Нині існує величезна кількість способів запобігання післяопераційній евентрації у пацієнтів із високим ризиком виникнення даного ускладнення, проте всі вони поруч із своїми перевагами мають ряд недоліків, які значно обмежують їх застосування. Розробка ефективного, неінвазивного пристрою для запобігання післяопераційній евентрації може певною мірою вирішити дану проблему. Мета дослідження - обгрунтувати ефективність застосування пристрою для запобігання післяопераційній евентрації шляхом вивчення частоти розвитку післяопераційних ускладнень у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини. Запропоновано пристрій для запобігання післяопераційній евентрації, застосування якого не потребує виконання додаткових оперативних прийомів під час оперативного втручання, а також надаэ змогу використовувати останній у разі виникнення неповної (підшкірної) евентрації (пат. № 120209 від 25.10.2017). Пристрій складається з п'яти пластикових пластин, обшитих м'якою тканиною, та рухливо сполучених між собою найбільш широкими частинами. Центральна пластина регулюється залежно від ширини задньої поверхні тулуба пацієнта. Дві бокові пластини на вільних краях мають 11 петель для шнурування. Для обгрунтування ефективності застосування даного пристрою досліджено 107 прооперованих хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини. Групу порівняння становили 60 осіб, яким запропонований пристрій не застосовувався, основну групу - 47 пацієнтів, яким у ранньому післяопераційному періоді застосовували представлений пристрій. Одержані результати вказують на вірогідне переважання частоти розвитку післяопераційної евентрації у пацієнтів основної групи. Відзначено відсутність вірогідної різниці частоти розвитку "системних" та інших "локальних" післяопераційних ускладнень між обома дослідними групами пацієнтів, що свідчить про репрезентативність вибірки, оскільки "локальні" післяопераційні ускладнення призводять до розвитку евентрації. У пацієнтів основної групи, починаючи з 2-ї доби після виконання оперативного втручання, відмічається вірогідно менший рівень внутрішньочеревного тиску протягом перших 12 діб раннього післяопераційного періоду. Висновок: застосування запропонованого пристрою для запобігання післяопераційній евентрації надає змогу неінвазивним способом запобігти розвитку останньої, а також у разі виникнення неповної евентрації запобігти розвитку повної, не маючи суттэвого впливу на рівень внутрішньочеревного тиску у порівнянні із загальноприйнятим застосуванням бандажу.