Висвітлено ефективність біологічно-активних речовин (мікроелементи, регулятори росту рослин), як сполук, здатних підвищувати витривалість рослин озимої пшениці до збудників вірусних хвороб. Розглянуто питання перебігу фізіолого-біохімічних процесів, що відбуваються в рослинах. Проаналізовано значення попередників у зв'язку з ураженістю озимої пшениці вірусними хворобами. На основі одержаних еспериментальних даних описано заходи захисту посівів озимої пшениці від вірусних хвороб за умов правобережного Лісостепу України.

Узагальнено результати експериментальних і теоретичних досліджень з проблеми інтегрованої дії гербіцидів різних хімічних класів і регуляторів росту рослин. Розглянуто основні фізико-біохімічні, анатомо-морфологічні, мікробіологічні й агроценотичні механізми дії, покладені в основу формування високої продуктивності посівів та якості врожаю. На прикладі ячменю ярого обгрунтовано можливість зниження негативної дії гербіцидів класів сульфонілсечовини, феноксикарбоксилових кислот і комбінованих препаратів на посіви та навколишнє природне середовище завдяки поєднаному їх застосуванню з рістрегуляторами. Розроблено біологічну основу інтегрованого застосування гербіцидів і рістрегуляторів, що стало науковим підгрунтям для створення енергоресурсоекономних композицій препаратів, які забезпечують підвищення продуктивності посівів та якості врожаю зернових колосових культур.

Висвітлено теоретичні основи та практичні аспекти агробіоценології як комплексної навчальної дисципліни, що вивчає зв'язки між організмами в сільськогосподарських ценозах, вплив на них навколишнього середовища. Розглянуто роль організмів у створенні біоценозів, а також структуру, продуктивність, типи агроценозів, їхнє районування та взаємодію людини з довкіллям у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва. Наведено методологію та методику фітосанітарного та агроекосистемного моніторингу з моделюванням біоценотичних процесів.

Здійснено геопросторовий аналіз парків Кіровоградщини. Охарактеризовано сучасний стан парку декабристів у м. Кам'янка Черкаської області. Увагу приділено будівництву ставків і створенню паркових насаджень на яружно-балкових землях. Описано технологічні етапи озеленення шкільного середовища. Наведено пропозиції покращання видового складу об'ємно-просторової композиції загальноосвітньої школи № 14 м. Умань. Розкрито особливості просторової композиції Національного дендрологічного парку "Софіївка". Проведено типологічне оцінювання притясминських борів. Досліджено вплив оброблення росторегулятивною речовиною на утворення додаткових коренів у стеблових живців туї західної (форма колоноподібна). Висвітлено проблеми охорони та раціонального використання горицвіту весняного.

Розглянуто питання зниження стійкості ялинкових насаджень як наслідок кліматичних змін. Наведено синтаксономічну й екологічну диференціацію лісової рослинності українського розточчя. Проаналізовано вплив розмірів здерев'янілих живців чорних тополь на їх укорінення та ріст однорічних живцевих саджанців. Розкрито особливості створення культур сосни звичайної в ДП "Черкаське лісове господарство" інвентиризація. Висвітлено еколого-біологічні особливості рододендронів і перспективи використання в озелененні населених місць центрального лісостепу України.

Висвітлено питання впливу мікроорганізмів різних фізіологічних груп на якість зерна, а також їх позитивну та негативну дію на формування якості продуктів переробки зерна. Увагу приділено мікробіоті окремих видів зернової сировини, борошна та виробів з нього. Наведено характеристику мікроорганізмів-збудників псування зернової сировини та хлібопекарських виробів. Приведено методики мікробіологічних досліджень зерна та продуктів його переробки.

Висвітлено основи інтегрованого захисту рослин у садівництві. Розглянуто особливості біології й чисельності основних шкідливих видів у ценозах багаторічних насаджень. Рекомендовано комплекс агротехнічних, біологічних і хімічних засобів захисту рослин проти основних шкідників, лишайників, збудників хвороб і бур'янів у насадженнях зерняткових, кісточкових, горіхоплідних і ягідних культур. Увагу приділено екологічно безпечному застосуванню пестицидів, а також облікам чисельності та прогнозування появи шкідників, бур'янів і хвороб, у тому числі облікам чисельності ентомофагів з врахуванням порогів шкідливості найголовніших шкідників визначено ефективність застосування заходів захисту рослин. Розглянуто основні принципи інтегрованого захиту рослин у садах і ягідниках.

Викладено теоретичні, історичні та науково-практичні питання економіки сільського господарства. Висвітлено економічні засади формування та ефективного використання земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві. Приділено увагу розвитку ринкових відносин в аграрному секторі, інвестиційній та інноваційній діяльності сільськогосподарських організацій, еколого-економічній ефективності використання природних ресурсів у сільському господарстві. Розглянуто питання економічної ефективності виробництва продукції рослинництва і тваринництва, витрати виробництва і ціни реалізації продукції за ринкових умов. Виявлено фактори, що стримують нарощування виробництва та підвищення економічної ефективності сільського господарства.

Наведено результати впливу екзометаболітів рослин сої сортів Сузір'я і Кент та технологій їх вирощування на швидкість радіального росту міцелію ізолятів гриба Fusarium graminearum. Досліджено, що найвищою антифунгальною дією щодо швидкості радіального росту колоній гриба F. graminearum характеризуються екзометаболіти, виділені із рослин сої сорту Сузір'я, вирощених за дії препаратів протегер і роколта. Виявлено, що найвищою антифунгальною дією серед екзометаболітів рослин сої сорту Кент щодо швидкості радіального росту міцелію гриба F. graminearum характеризуються екзометаболіти, вирощені за технологією "БТУ-Центр". Встановлено, що екзометаболіти рослин різних сортів сої та технології їх вирощування суттєво впливають на фізіолого-біохімічні властивості фітопатогенного та мікотоксичного гриба F. graminearum.

Висвітлено базові терміни і поняття низки дисциплін, пов'язаних із захистом рослин та біобезпекою. Серед останніх фітофармакологія, хімічний захист рослин з основами агротоксикології, агрофармакологія, фізіологічні зміни в рослинах при застосуванні засобів захисту рослин, або токсикологія пестицидів, біобезпека в захисті рослин, фітопатологія, ентомологія, карантин рослин, інтегрований захист рослин, загальна вірусологія, гербологія, біозахист, захист лікарських рослин тощо. Введено поняття і терміни, що тісно пов'язані з такими фундаментальними науками як ботаніка, фізіологія рослин, мікробіологія, рослинництво, плодівництво, овочівництво, землеробство, агрохімія і грунтознавство, сільськогосподарські машини, лісівництво, декоративні культури, економіка тощо. До більшості термінів і понять подано додаткове наукове та виробниче обгрунтування. Значну увагу приділено безпеці корисної біоти в екоценотичних системах та безпеці людини, яка працює з хімічними засобами захисту. Охарактеризовано альтернативні засоби хімічним засобам (пестицидам).

Висвітлено результати наукових досліджень проведених науково-педагогічними працівниками різних установ. Охарактеризовано актуальні проблеми лісового насінництва України. Зроблено порівняння екозбалансованості малих міст Київщини за вартістю відновлення екосистем. Розглянуто природне залісення ярів та балок у Правобережному Лісостепу України. Окреслено актуальні проблеми лісознавства, лісівництва, таксації, лісовпорядкування тощо. Розкрито сучасний стан та перспективи розвитку садово-паркового господарства.

Наведено результати впливу екзометаболітів рослин сої сортів Сузір'я і Кент та технологій їх вирощування на швидкість радіального росту міцелію ізолятів гриба Fusarium graminearum. Досліджено, що найвищою антифунгальною дією щодо швидкості радіального росту колоній гриба F. graminearum характеризуються екзометаболіти, виділені із рослин сої сорту Сузір'я, вирощених за дії препаратів протегер і роколта. Виявлено, що найвищою антифунгальною дією серед екзометаболітів рослин сої сорту Кент щодо швидкості радіального росту міцелію гриба F. graminearum характеризуються екзометаболіти, вирощені за технологією "БТУ-Центр". Встановлено, що екзометаболіти рослин різних сортів сої та технології їх вирощування суттєво впливають на фізіолого-біохімічні властивості фітопатогенного та мікотоксичного гриба F. graminearum.

Необхідність виробництва якісної продукції рослинництва та підвищення екологічної безпеки агроценозів потребує розв'язання низки актуальних наукових завдань, зокрема пов'язаних зі взаємодією популяцій фітопатогенних мікроміцетів із сортом культурних рослин. Проаналізовано зразки насіння сучасних сортів зернових злакових культур пшениці озимої, ячменю ярого і вівса щодо контамінації фітопатогенними мікроміцетами. Визначено видовий склад мікроміцетів та встановлено, що насіння більшості досліджених сортів зернових злакових культур контаміновано фітопатогенними грибами родів Alternaria, Fusarium, Nigrospora, Bipolaris, Penicillium, Mucor, Epicoccum, Glicocladium, Drechslera з високою інтенсивністю спороутворення, що є екологічно небезпечним для агроценозів і спричиняє розвиток мікозних хвороб рослин. Визначено інтенсивність спороутворення, виділених патогенів із насіння зернових культур. Показано, що спектр та чисельність фітопатогенних грибів значною мірою залежить від сорту, де концентрація спор може коливатись в межах 0,1 - 10 млн шт./мл. Встановлено, що сорти пшениці озимої Аврора Миронівська, Подолянка, ячменю ярого МІП Шарм і вівса Скарб України характеризуються найменшим видовим різноманіттям фітопатогенних грибів із невисокою інтенсивністю їх спороутворення і можуть бути рекомендовані до вирощування. Визначено показники якості насіння зернових культур (пшениці озимої, ячменю ярого і вівса): енергія проростання, лабораторна схожість і інфікованість насіння патогенною мікобіотою та виявлено зв'язок між цими показниками. Доведено необхідність обов'язкового оцінювання сортів сільськогосподарських культур як чинника формування стійких і екологічно безпечних агроценозів, що надасть можливість управління стійкістю агроекосистем у просторі й часі та отримання екологічно безпечної продукції рослинництва.

Проаналізовано особливості формування фітопатогенного фону мікроміцетів - збудників хвороб зернових злакових культур Правобережного Лісостепу України за 2004 - 2019 рр. Провідне місце у фітопатогенному комплексі займають мікроміцети, серед яких домінують збудники різновидів кореневої гнилі і борошнистої роси. Площа посівів, уражених цими хворобами, становить 32,5 - 75,0 %, а у деякі роки досягає 100 %, поширення хвороб - 4,2 - 19,8, їх розвиток - 1,6 - 14,0 %. В агроценозах пшениці озимої переважають септоріоз листя і піренофороз; пшениці ярої - темно-бура плямистість; ячменю ярого - різновиди плямистості та ринхоспоріоз. Серед хвороб колосу домінують оливкова пліснява та фузаріоз. За досліджуваний період зафіксовано значний розвиток піренофорозу пшениці озимої - 5,1 - 16,8 % (max 35 %), поширення бурої листкової іржі на пшениці ярій - 4,6 - 24,4 (max 45) та різновидів плямистості ячменю ярого - до 50 % (max 100 %). Перевищення порогу шкодочинності кореневих гнилей у 2,8 - 4,0 разу, борошнистої роси пшениці - у 6,3 - 8,2 та різновидів плямистості ячменю - в 2,5 разу призводить до надмірного застосування фунгіцидів і зумовлює посилення екологічних ризиків у агроценозах, а також до хімічного і біологічного забруднення агроекосистем, що суттєво впливає на якість і безпечність продукції.

Уточнено видовий склад шкідливої ентомофауни агроценозів зернових злакових культур у Центральному Лісостепі України. Виявлено 54 види комах-фітофагів із 22 родин 8 рядів. У таксономічній структурі шкідливого ентомокомплексу домінували представники рядів: Coleoptera (18 видів), Diptera (11), Hemiptera (8), Homoptera (8), Lepidoptera (5 видів). Серед комах чисельним видовим різноманіттям характеризувався ряд твердокрилих (Coleoptera), який у структурі ентомокомплексу становить 33 %. Ряд двокрилих (Diptera) налічував 11 видів із 5 родин, що становить 20 %. Представники рядів напівтвердокрилих (Hemiptera) і рівнокрилих (Homoptera) були представлені однаковою кількістю видів (8) - у структурі ентомокомплексу це становить 15 % для кожного. Найменш чисельним видовим різноманіттям (1 родина, 1 - 2 види) характеризувалися ряди перетинчастокрилих (Hymenoptera), бахромчастокрилих (Thysanoptera) і прямокрилих (Orthoptera), які сукупно становили 8 % у структурі ентомокомплексу. В агроценозах пшениці і ячменю домінували фітофіли (хортобіонти - 43 види із 18 родин), частка яких становила 79,6 %. Геофіли були представлені меншою видовою рясністю і налічували 11 видів із 5 родин, серед яких домінували геобіонти (8 видів із 3 родин). Найчисельнішими (домінантними) видами в 2004 - 2019 рр. були шкідники: клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.), совка озима (Scotia segetum Schiff.), п'явиця синя (Oulema lichenis Voet.) і червоногруда (Oulema melanopus L.), блішка хлібна смугаста (Phyllotreta vittula Redt.), ковалик посівний (Agriotes sputator L.), муха шведська (Oscinella frit L.), цикадка смугаста (Psammotettix striatus L.), попелиця злакова звичайна (Schizaphis graminum Rond.), пильщик хлібний (Cephus pygmaeus L.), трипс пшеничний (Haplothrips tritici Kurd.), які завдавали значної шкоди посівам зернових культур.

Наведено узагальнені результати досліджень із питання формування збалансованих агроекосистем з урахуванням інтегрованого захисту рослин. Перед більшістю країн світу залишається актуальною проблема збільшення виробництва продукції рослинництва з одиниці площі для забезпечення продовольчої безпеки за одночасного мінімального впливу на екологічний стан довкілля. Єдиним способом розв'язання цього питання є формування збалансованих агроекосистем через впровадження інноваційних агротехнологій, які грунтуються на екологічних принципах. Тому низкою міжнародних конвенцій, угод і ініціатив, а також у межах законодавства більшості розвинених країн окреслено зміни моделей аграрного виробництва та напрями переходу на екосистемний підхід. Визнано, що вибір правильної стратегії контролю шкідливих організмів в агроценозі надає змогу до 80 % знизити втрати врожаю, а захист рослин розглядають як визначальний чинник у реалізації продуктивного потенціалу культур. Сучасні агроекосистеми є нестабільними з низькою здатністю протистояти шкодочинній дії шкідливих організмів, а агроценозам характерна висока ймовірність погіршення їх фітосанітарного стану. З позиції екологічної безпеки агроекосистем та забезпечення якості агропродукції сучасні агротехнології мають грунтуватись на інтегрованих методах захисту рослин, зокрема з урахуванням змін клімату. Поєднання науково обгрунтованих агрозаходів, спрямованих на поліпшення здоров'я грунту і рослин, зокрема методів агроекологічного поводження зі шкідниками, надасть змогу зменшити негативний вплив на екологічний стан агроекосистем, підвищити безпеку навколишнього природного середовища та рівень рентабельності агровиробництва завдяки ефективнішому використанню матеріальних і природних ресурсів, забезпечити якість і безпечність агропродукції тощо. Стале виробництво продукції рослинництва потребує цілісного підходу та запровадження технологій і заходів, розроблених за екологічними принципами, які відповідають цілям інтегрованого захисту рослин і спрямовані на раціональне використання природних ресурсів, поліпшення стану грунту, зменшення використання хімічних речовин, збільшення біорізноманіття та природних середовищ існування, зменшення викидів парникових газів тощо, що у комплексі забезпечує здоров'я рослин і грунту. Впровадження інтегрованого захисту рослин та мінімізація використання синтетичних пестицидів надає змогу покращити здоров'я рослин і грунту, екологічний стан агроценозу загалом та забезпечити формування збалансованих агроекосистем.

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.12

Рубрики:

Захист зернових культур

Шифр НБУВ: Ж100860 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.120.6 + П468

Рубрики:

Окремі групи та види шкідників

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено відомості про сочевицю - перспективну бобову культуру, симптоми її хвороб, їх поширення і шкодочинність. Розглянуто біологічну характеристику збудників бактеріальних, грибних, вірусних і фітоплазмових хвороб та методи захисту рослин.

Наведено результати наукових досліджень із геодезії, географії, картографії, фотограмметрії, моніторингу довкілля, геодезичних і GIS-технологій. Висвітлено проблеми визначення геодезичного центру території України. Розкрито особливості створення серії електронних карт ґрунтів Кременецького (Лановецького) району Тернопільської області. Охарактеризовано сучасний стан і проблеми оновлення даних оцінки земель населених пунктів в ОТГ Черкаської області. Увагу приділено формуванню платного землекористування в Україні, проблемі визначення ставок плати за оренду земель державної та комунальної власності, обгрунтуванню використання земель природно-заповідного фонду. Розглянуто процедуру розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.