Субтотальна резекція ободової кишки при агангліозі кишечника залежить від рівня ураження та вторинних декомпенсаторних змін у стінці кишки. Раціональний вибір реконструктивно-пластичних операцій при такій патології необхідний для відновлення прохідності, нормалізації функціональних змін у кишечнику та стабілізації загального стану пацієнтів. Мета роботи - оцінити результати використання реконструктивно-пластичних операцій з відновлення прохідності при різних рівнях субтотальної резекції ободової кишки в дітей з агангліозом кишечника. Проведено аналіз хірургічного лікування 182 дітей віком від 1 місяця до 8 років з агангліозом кишечника, яким виконано реконструктивні-пластичні операції з відновлення прохідності при різних рівнях субтотальної резекції ободової кишки. У 58 (31,86 %) пацієнтів після субтотальної резекції ободової кишки виконано зведення залишеного відрізка ободової кишки по лівому брижовому синусі (боковому каналі), у 51 (28,02 %) - зведення залишеного відрізка ободової кишки по правому брижовому синусі з проведенням її попереду термінального відділу клубової кишки, у 63 (34,62 %) - зведення висхідної чи сліпої кишок по правому боковому фланку з розворотом на 180, а у 10 (5,50 %) дітей - заміщення лівої половини товстої кишки ілеотрансплантатом з інтраректальним його зведенням. У 161 (88,46 %) випадку отримано добрі, а у 21 (11,54 %) пацієнтів - задовільні функціональні результати у віддаленому періоді. Висновки: відновлення прохідності кишкового тракту після субтотальної резекції ободової кишки в дітей з агангліозом кишечника має спрямовуватися на забезпечення сприятливих умов для анастомозування між залишеними куксами товстої та прямої кишок. У разі неможливості прямого анастомозування залишених сегментів ободової та прямої кишок доцільним є заміщення лівої половини товстої кишки ілеотрансплантатом з інтраректальним його зведенням. Диференційний підхід у виборі реконструктивно-пластичних операцій при субтотальній резекції ободової кишки дає змогу нормалізувати функціональні зміни в кишечнику та стабілізувати загальний стан пацієнтів.

Погляди хірургів щодо лікувальної тактики при кістах селезінки (КС) у дітей широко дискутуються в літературі. Окремими питаннями є показання та методика консервативного (неінвазивного) ведення (спостереження) пацієнтів з КС. Мета роботи - розробити раціональні тактичні підходи консервативного (неінвазивного) ведення пацієнтів дитячого віку з КС. Проведено ретроспективний аналіз консервативного (неінвазивного) ведення 90 (33,96 %) із 265 пацієнтів дитячого віку з КС. Не оперували дітей за наявності в селезінці кістозного утворення діаметром менше 20 мм (n = 61). Їм проведено УЗД спочатку 2 рази на 6 місяців, після цього - 2 рази на рік, до досягнення пубертатного віку. Прогресування росту кіст у цих дітей не спостережено. Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст в селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг і батьки не давали згоди на хірургічне лікування (n = 29). Це найскладніша група пацієнтів для аналізу, оскільки у більшості із них відсутня інформація щодо динаміки. За результатами динамічного спостереження у 19 із 29 обстежених пацієнтів регресу кіст у селезінці не відмічено, що в наступному слугувало показанням до хірургічного лікування. Висновки: за наявності кіст у селезінці можливий вибір хірургічного лікування або консервативного (неінвазивного) ведення. Лікувальна тактика при КС у пацієнтів дитячого віку - строго індивідуальна і залежить від розмірів і локалізації ураження паренхіми. При КС діаметром до 20 мм раціональним є консервативне (неінвазивне) ведення, що підтверджено відсутністю прогресування росту кіст у цих дітей. Динамічне спостереження пацієнтів з КС діаметром більше 20 мм підтверджує відсутність регресу таких кіст, що в наступному служить показанням до хірургічного лікування. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Хвороба Гіршпрунга (ХГ) належить до групи тяжких вроджених вад розвитку товстої кишки, що лікується лише хірургічно. Різні способи радикальної корекції ХГ еволюційно вдосконалювалися. Найбільш успішною, фізіологічною і технічно прийнятною вважається методика Soave-Boley. Мета роботи - оцінити ефективність використання степлерного первинного коло-анального анастомозу як елемента операції Soave-Boley при хірургічному лікуванні ХГ у дітей. Проаналізовано хірургічне лікування 125 дітей з різними формами ХГ віком від 6 місяців до 18 років, проведене за методикою Soave-Boley з формуванням первинного коло-анального анастомозу механічним (степлерним) способом. У 20 (16,00 %) із 125 пацієнтів з ускладненим перебігом ХГ проведено двоетапне хірургічне лікування - виведення захисної кишкової стоми (1-й етап) і радикальна операція (2-й етап). У решти 105 (84,00 %) пацієнтів радикальну корекцію ХГ виконано одноетапно - без попередньо сформованої захисної кишкової стоми. В 1 (0,80 %) із 125 пацієнтів, прооперованих за методикою Soave-Boley з первинним коло-анальним степлерним анастомозом, у ранньому післяопераційному періоді діагностовано гематому міжфутлярного простору, ліквідовану консервативно. Також лише в 1 (0,80 %) із 125 дітей, яким сформовано первинний коло-анальний анастомоз степлерним способом, у віддаленому післяопераційному періоді виникло хірургічне ускладнення - залишковий агангліоз, скорегований сфінктероміектомією за Lynn. Висновки: операція Soave-Boley зі степлерним коло-анальним анастомозом є ефективним методом радикальної корекції ХГ відкритим способом у дітей різного віку при одноетапних або двоетапних втручаннях. Використання степлерного первинного коло-анального анастомозу як елемента операції Soave-Boley при хірургічному лікуванні ХГ у дітей із дотриманням необхідних технічних застережень має суттєві переваги над класичним його варіантом. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: В379.222 + В379.273

Рубрики:

Дефекти напівпровідників

Магнітні властивості напівпровідників

Шифр НБУВ: Ж26618 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Хірургічне лікування агангліозу у дітей, яким необхідна тотальна колектомія, потребує використання складних реконструктивно-пластичних операцій. При відсутності товстої кишки у таких пацієнтів відбуваються грубі порушення обмінних процесів, без адекватної корекції яких створюються несприятливі умови, які ускладнюють післяопераційний перебіг, погіршують процес реабілітації та якість життя. Для відновлення адекватної функції кишкового тракту після тотальної колектомії у дітей з агангліозом запропоновано багато варіантів реконструктивних операцій. Вибір певного виду реконструкції кишкового тракту у таких пацієнтів потребує пошуку та вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу захворювання, переваг та недоліків щодо надійності кожного з цих втручань. Мета роботи - розробити оптимальні реконструктивні функціональні резервуари для лікування дітей з агангліозом після тотальної колектомії. За період з 1980 до 2020 рр. накопичено досвід лікування 53 дітей після тотальної колектомії з агангліозом у віці від народження до трьох років з використанням оптимальної реконструктивної хірургії з формуванням функціонального кишкового резервуару. Висновки: відновлення цілісності кишкового тракту з утворенням функціонально вигідного резервуара у вигляді ілеотрансплантата з боковим анастомозом - найкращий варіант для реконструктивної хірургії після тотальної колектомії у дітей з агангліозом. Модернізований хірургічний підхід з формуванням різних варіантів функціонально вигідного резервуара для ліквідації наслідків відсутності товстої кишки у дітей сприяє полегшенню перебігу післяопераційного періоду, пришвидшенню реабілітації, покращенню соціальної адаптації та якості життя пацієнтів. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків дітей.

Тактичні підходи до лікування кіст селезінки (КС) у дітей досі залишаються суперечливими. Не розроблено чітких рекомендацій щодо лікування КС у дітей, тому що опубліковані дослідження грунтуються на невеликій кількості спостережень. Мета роботи - розробити раціональні тактичні підходи до лікування КС у дітей. Проведено ретроспективний аналіз діагностики та лікування 265 дітей у віці від 1 місяця до 18 років з КС. Прооперовано 175 (66,04 %) дітей. Решта 90 (33,96 %) пацієнтів знаходилися під динамічним спостереженням. Виконано 119 (68,00 %) відкритих і 56 (32,00 %) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем - у 36, парціальну резекцію селезінки - у 70 і спленектомію (при тотальному кістозному ураженні селезінки) - в однієї дитини. Рецидив кісти після відкритої корекції КС відмічено у 2 (1,68 %) із 119 пацієнтів, який корегували повторною парціальною цистектомією із капітонажем при відкритій операції. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів, парціальну цистектомію із капітонажем - у 21 і парціальну резекцію селезінки - у 5 дітей. У 3 (5,36 %) із 56 пацієнтів після лапароскопії відмічено рецидив кісти. Корегували рецидив КС в одному випадку лапароскопічно і у двох дітей - відкритою операцією. У 9 (7,56 %) дітей після лапаротомної та у 7 (12,50 %) після лапароскопічної корекції КС у віддаленому періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Не оперували пацієнтів за наявності кістозного утворення у селезінці діаметром менше 20 мм (n = 61). Прогресування росту кіст у цих дітей не спостерігалося. Також не оперували тих дітей, у яких розміри кіст у селезінці були від 20 до 62 мм, мали безсимптомний перебіг, і батьки не давали згоду на хірургічне лікування (n = 29), але ця група малоінформативна щодо аналізу моніторингу. За результатами дослідження запропоновано алгоритм лікування КС у дітей. Висновки: лікування дітей з КС залишається суперечливим. Індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанта ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду. Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічне лікування КС у дітей має обмежені показання. При КС діаметром до 20 мм раціональним є динамічне спостереження. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом усіх зазначених установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду дітей, батьків дітей (або їх опікунів).

Проанализированы наиболее перспективные и эффективные локально-независимые способы расхождения судов для формирования системы автоматического предупреждения столкновений, обеспечивающую безопасность перспективных автономных судов. Рассмотрены этапы процесса принятия решения по необходимости расхождения судов при их сближении и выбору стратегии расхождения. Приведены аналитические выражения для формализации предложенных этапов процесса принятия решения по необходимости расхождения судов. В качестве показателя эффективности аналитических систем предупреждения столкновений судов предложена вероятность безопасного завершения процесса расхождения, которая является произведением вероятностей успешного исхода этапов процесса принятия решения по выбору стратегии расхождения. Для системы автоматического предупреждения столкновений предложены методы расхождения с одной опасной целью изменением курса или скорости судна и с двумя опасными целями комбинированным маневром повторного изменения курса судна.

Гіпермобільна, або блукаюча селезінка - рідкісна патологія, спричинена слабкістю або відсутністю зв'язкового апарата органа. Відомі випадки безсимптомного перебігу аномалії, а поява симптоматики пов'язана з перекрученням судинної ніжки селезінки або компресією інших органів. У літературних джерелах описані поодинокі випадки мобільної селезінки при вродженій діафрагмальній грижі (ВДГ) та окремих ускладнень без акценту на їх попередження. Мета роботи - оптимізувати лікувальну тактику в дітей з ВДГ з урахуванням наявності мобільної селезінки. Проведено ретроспективний аналіз хірургічної корекції ВДГ у 123 дітей, які перебували на лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ" протягом 2009 - 2019 рр. У дослідження включено 6 пацієнтів, в яких під час корекції ВДГ зліва виявлено ознаки мобільної селезінки або в яких у післяопераційному періоді відмічено ускладнення, пов'язані з цією аномалією. Верифікацію мобільної селезінки та її ускладнень проведено за допомогою ультразвукового дослідження, езофагогастрографії, інтраопераційної ревізії та холецистохолангіографії. Висновки: ВДГ є багатокомпонентною вадою розвитку, а мобільна селезінка - її складовою. Підвищена мобільність селезінки після корекції ВДГ може бути причиною таких ускладнень, як перекручення та інфаркт селезінки, компресія та деформація шлунка з шлунково-стравохідним рефлюксом, компресією зовнішніх жовчних шляхів з їх розширенням та симуляцією кісти загальної жовчної протоки тощо. Тому верифікація та корекція мобільної селезінки при ВДГ має стати обов'язковим елементом хірургічної тактики. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Агангліоз кишечника (АК) відноситься до групи важких вроджених вад розвитку товстої кишки, що лікується лише хірургічно. Методика Soave-Boley є однією із найбільш фізіологічних та найбільш прийнятних в технічному виконанні серед дитячих хірургів різних країн світу. Мета дослідження - оцінити ранні та віддалені результати хірургічного лікування АК у дітей за методикою Soave-Boley. Проведено аналіз хірургічного лікування 774 дітей з різними формами АК у віці від народження до 18 років за період 1980 - 2020 рр. із використанням методики Soave-Boley із формуванням первинного колоанального анастомозу ручним (лігатурним) та механічним (степлерним) способом. Висновки: операція Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним (лігатурним) та механічним (степлерним) способами порівняно з іншими методами є найефективнішим методом радикальної корекції АК відкритим способом у дітей різного віку при одно- або двоетапних втручаннях. За технічними можливостями та результатами раннього та віддаленого періоду методика Soave-Boley з колоанальним анастомозом ручним (лігатурним) способом є операцією вибору як при первинній, так і при повторній хірургічній корекції АК, оперованих раніше будь-якими іншими способами. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Агангліоз товстої кишки - це вроджена вада розвитку нижнього відділу травного тракту, за якої відсутні інтрамуральні нервові сплетення, що призводить до стійкого порушення функції кишечника. Тотальна форма агангліозу кишечника є рідкісною аномалією, яка зустрічається до 1 на кожні 50 000 народжених дітей. Питання про необхідність захисних тонкокишкових стом, вибору рівня накладання, виду та способу їх формування при хірургічній корекції цієї вади розвитку залишається дискутабельним. Мета роботи - розробити оптимальні підходи щодо необхідності формування захисної тонкокишкової стоми при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей. З 1980 до 2020 рр. проаналізовано досвід хірургічного лікування 41 дитини з тотальною формою агангліозу кишечника. Ізольоване ураження агангліозом лише товстої кишки було у 36 (87,80 %) із 41 пацієнта, а ураження всієї товстої та фрагменту тонкої кишок діагностовано ще у 5 (12,20 %) дітей. В усіх пацієнтів першим етапом виконували операцію - формування захисної тонкокишкової стоми. Висновки: формування захисної тонкокишкової стоми як першого етапу хірургічної корекції тотального агангліозу кишечника у дітей відбувається в ургентному порядку. Петлева тонкокишкова стома на висоті до 12 см від рівня агангліозу при тотальному ураженні товстої кишки є найбільш раціональним видом першого етапу хірургічної корекції цієї патології без ознак перфорації у дітей. Закриття захисних тонкокишкових стом при хірургічній корекції тотальної форми агангліозу кишечника у дітей слід виконувати через 2 - 4 місяці після радикальної операції за умови готовності сформованого "неоректуму" та ілеоанального анастомозу для включення в пасаж. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Різного виду методи органозберігаючої хірургії селезінки при її кістозному ураженні як при лапаротомному, так і при лапароскопічному доступі, широко пропонуються та дискутується в літературі. Обговорено покази, протипокази, переваги та недоліки щодо травматичності та надійності кожного з методів хірургічного втручання при кістах селезінки (КС) у дітей. Мета роботи - розробити показання та оцінити ефективність парціальної цистектомії при хірургічному лікуванні КС у дітей. За період від 1998 до 2019 рр. прооперовано 175 (66,04 %) із 265 досліджуваних дітей з КС. Решта - 90 (33,96 %) пацієнтів знаходились під динамічним спостереженням. Проведений детальний аналіз щодо визначення показань та оцінки ефективності парціальної цистектомії з капітонажем і без капітонажу при хірургічному лікуванні КС у дітей лапароскопічним і відкритим (лапаротомним) способом. Проведено 119 (68,00 %) лапаротомних і 56 (32,00 %) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем - у 35. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем - у 21. Рецидиви після відкритої корекції КС в ділянці воріт методом парціальної цистектомії із капітонажем відмічено у 2 (1,68 %) дітей, який корегували повторною лапаротомною парціальною цистектомією із капітонажем. У 3 (5,36 %) пацієнтів після лапароскопічної парціальної резекції кіст без капітонажу (n = 2) та після парціальної резекції кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 1) відмічені рецидиви кіст, які повторно корегували лапароскопічно (n = 1) та лапаротомно (n = 2). У 9 (7,56 %) після лапаротомії та у 7 (12,50 %) після лапароскопії зберігалися мінімальні залишкові порожнини кіст, які самостійно зникали в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: у залежності від локалізації, розмірів, характеру ураження паренхіми у дітей з КС доцільне використання парціальної цистектомії. З метою закриття або максимального зменшення об'єму залишкової порожнини кісти парціальну цистектомію слід доповнити капітонажем. Парціальна цистектомія з капітонажем або без капітонаж у з урахуванням її сегментарного кровопос тачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально корегує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності. Мета роботи - провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n = 20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n = 14) та парціальну резекцію селезінки (n = 18). У п'яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n = 2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік.

Аналитическое рассмотрение нижней границы спектральной эффективности (СЭ) канала нисходящей передачи в сверхбольшой MIMO-системе H-MIMO (hyper MIMO) является важным аспектом для понимания роли различных факторов, участвующих в этом процессе. Получено математическое выражение для нижней границы СЭ H-MIMO системы при использовании линейных методов предварительного кодирования, таких как метод обнуления ZF (zero-forcing) и метод минимальной среднеквадратичной ошибки MMSE (minimum mean square error). Анализ СЭ предусматривает рассмотрение трех алгоритмов совместного планирования для пользователей и антенн, таких как полуортогональный и случайный алгоритмы, и алгоритм планирования пользователей на основе расстояния, тогда как антенны выбираются на основе максимального отношения сигнал - шум SNR (signal-to-noise ratio) для зарегистрированных пользователей. Предполагается, что канал между пользователем и передатчиком имеет характеристики мелко- SSF (small scale fading) и крупномасштабного LSF (large scale fading) затухания при использовании рэлеевской распределенной блочной модели замирания. Исследовано влияние изменения мощности передачи, количества антенн базовой станции M и радиуса соты на СЭ. Проведено моделирование передачи по нисходящему каналу системы H-MIMO и выполнено сравнение результатов моделирования с аналитическими результатами. Можно отметить, что тренды изменения результатов при варьировании различных факторов подобны, и разница между нижней границей СЭ при моделировании и аналитическом расчете составляет порядка 1 - 1,5 бит, причем аналитическое значение нижней границы является меньшим из двух указанных значений.

Мініінвазивні методи лікування хвороби Гіршпрунга (ХГ), а саме методика трансанального ендоректального зведення (Transanal Endorectal Pull-Through - TEPT) товстої кишки з або без лапароскопічної асистенції, отримали широке використання в дитячій хірургії. Багато клінік у своїх дослідженнях відмітили позитивні риси мініінвазивного підходу лікування ХГ порівняно з класичними методами, але віддалені результати після таких операцій у дітей досі дискутуються. Мета роботи - вивчити віддалені результати мініінвазивних методів лікування ХГ у дітей. Проаналізовано досвід використання мініінвазивного методу хірургічної корекції ХГ у 187 дітей віком від 1 місяця до 8 років. Серед них 122 пацієнти прооперовано за методикою TEPT - 65 дітей і методом лапароскопічно-асистованого ТЕРТ. Усі діти були прооперовані одноетапно, без конверсії, не було інтраопераційних ускладнень. У ранньому післяопераційному періоді у 2 (3,74 %) із 187 дітей відмічали неспроможність колоанального анастомозу. У 4 дітей віком від 1 до 12 місяців після ТЕРТ протягом перших 2 і 4 місяців після операції відмічали помірний стеноз колоанального анастомозу, який було скореговано бужуванням без ускладнень. Після ТЕРТ із 122 у 6 (4,92 %) пацієнтів відмічено запори, у 11 (9,01 %) - часткове нетримання калу та у 15 (12,29 %) - ентероколіт (ЕК). Із 65 дітей після лапароскопічно-асистованого ТЕРТ у 3 (4,62 %) пацієнтів відмічено запори, у 9 (13,85 %) і часткове нетримання калу та у 6 (9,23 %) - ЕК. Усім дітям з післяопераційними проблемами кишечника успішно проводилося консервативне лікування. Потреби у повторних хірургічних втручаннях у цих пацієнтів не було. Висновки: характер ускладнень у віддаленому періоді після корекції ХГ залежить від віку пацієнта на час проведення операції, ретельного дотримання технічних особливостей методики, урахування анатомічних особливостей захворювання, наявності та виду супутньої патології. У 28,88 % дітей з ХГ, які прооперовані мініінвазивними методами, у віддаленому періоді продовжуються персистуючі проблеми кишечника. Чим раніше проведена корекція ХГ, тим кращі функціональні результати у віддаленому періоді. Оптимальним для мініінвазивної корекції ХГ є вік дитини до року. Вчасно виявлене та адекватно скореговане ускладнення у віддаленому післяопераційному періоді сприяє швидшій нормалізації функціональних результатів і покращує якість життя пацієнта.

З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності. Мета роботи - провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n = 20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n = 14) та парціальну резекцію селезінки (n = 18). У п'яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n = 2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n = 3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1 - 2 років. Висновки: парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік.

Суммарная скорость передачи данных (sum-rate) больших MIMO-систем зависит от методик адекватного выбора пользователя и антенны. Наилучшие значения достигаются в случае, когда все выбранные пользователи взаимно ортогональны MOU (mutually orthogonal users), а антенны выбираются таким образом, чтоб получить максимальное усиление в канале. Если количество антенн большой MIMO-системы порядка сотни, вычислительная сложность и затраты подключения пользователя и выбора антенны очень высоки. Следовательно, для уменьшения сложности и затрат более предпочтительна полуортогональная выборка пользователей SUS (semi-orthogonal user selection). В каналах с релеевским затуханием может быть использована методика произвольной выборки пользователей RUS (random user selection), благодаря небольшим потерям в значении суммы скоростей по сравнению с методиками SUS и MOU. Рассмотрены алгоритмы подключения пользователей и выбора антенны, когда пользователи регистрировались с помощью полуортогональной меры, а выбор антенны осуществляется на основании максимального усиления в канале. Приведен алгоритм подключения пользователя RUS и максимальном усилении в канале при выборе антенны. Исследованы характеристики общей скорости большой MIMO-системы с использованием указанных алгоритмов для случая релеевских каналов с высоким рассеиванием. Рассмотрены MMSE, ZFBF и MRT методики прекодирования, а также SNR. Исследовано влияние пространственного и пользовательского разнесения на суммарную скорость системы, использующей предложенные алгоритмы. Показано, что суммарная скорость, получаемая с помощью алгоритма-1 превышает скорость при использовании алгоритма-2 на 1 - 3 % при намного большей сложности.

Мета дослідження - розробити підходи до раціональної діагностики та вибору ефективних методів хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту (ПТТ). За період 1981 - 2016 рр. проліковано 59 дітей із ПТТ віком від 6 місяців до 18 років. Кістозний тип подвоєння виявлено у 44 (74,58 %), дивертикулярний - у 9 (15,25 %), тубулярний - у 6 (10,17 %) пацієнтів. Усім дітям проведено хірургічне лікування залежно від локалізації дублікатури. За подвоєння торакальної частини стравоходу виконали торакотомію (n = 3) або торакоскопію (n = 2) з видаленням подвоєної частини стравоходу. У дітей із подвоєнням абдомінальної частини стравоходу виконали лапаротомію (n = 5) та лапароскопію (n = 2), видалення подвоєної частини стравоходу з фундоплікацією за Ніссеном (n = 5) або Талем (n = 2). Дітям з подвоєнням шлунка зроблено лапаротомію (n = 8) чи лапароскопію (n = 4) та субсерозно видалено подвоєння із зашиванням дефекту. За кістозного подвоєння шлунка і дванадцятипалої кишки виконано резекцію шлунка за Більрот-1 (n = 1) та субсерозне видалення кістозного подвоєння із зашиванням дефекту (n = 2). За подвоєння дванадцятипалої кишки (n = 7) висічено кісти із зашиванням дефекту стінки. У разі довгих форм подвоєння тонкої кишки (n = 8) доцільними вважали економну резекцію кишки разом із ділянкою подвоєння і накладання анастомозу "кінець-у-кінець". У разі коротких форм подвоєння (n = 3) вдавалися до клиноподібної резекції кишки. В однієї дитини ефективною була енуклеація подвоєного відділу тонкої кишки. У разі подвоєння термінального відділу клубової кишки (n = 1) та за подвоєння сліпої кишки (n = 2) проводили резекцію подвоєння з інвагінаційним тонко-товстокишковим анастомозом. В усіх пацієнтів з подвоєнням товстої та прямої кишок (n = 9) проводили етапне хірургічне лікування з видаленням ураженого відділу кишечника. Віддалений період в усіх пацієнтів мав сприятливий перебіг. Діти - практично здорові, із доброю якістю життя. Висновки: подвоєння травного тракту - рідкісна хірургічна вада розвитку, остаточний діагноз якої встановлюється під час операції. Подвоєння зустрічаються в різних відділах травного тракту, найчастіше в товстій кишці (22,03 %), в шлунку і тонкій кишці (по 20,34 %), рідше - у стравоході та дванадцятипалій кишці. Кістозний тип подвоєння притаманний 74,28 %, дивертикулярний - 15,25 % і тубулярний - 10,17 % дітей з цією аномалією. Клінічні симптоми подвоєнь у дітей залежать від рівня та довжини ураження травного тракту. Найбільш доцільними допоміжними методами для виявлення подвоєнь різних відділів травного тракту у дітей є УЗД з допплерографією, КТ та МРТ. Характер хірургічного втручання у разі ПТТ у дітей залежить від локалізації, розмірів та анатомічної будови подвоєння.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э37-100 + Ю215

Рубрики:

Християнство

Філософія релігії. Раціональна теологія

Шифр НБУВ: АО274519 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)6-663

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: ВА820254 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены основные вехи философско-эстетических поисков интеллигенции Египта, Леванта и Ирака XX - XXI вв. Показана роль арабского экзистенциализма, который синтезировал самые разные религиозные и философские антиматериалистические концепции. Рассмотрены ключевые экзистенциальные оппозиции, а также деконструкции классического понимания времени и темпоральности. Освещена идея о реформистской сущности современного религиозного экзистенциализма. Проведен экзистенциальный анализ арабской литературы.