На сьогодні в ортопедії та травматології для заміщення кісткових дефектів все частіше використовуються полімерні матеріали, які резорбуються та розчиняються у біологічних рідинах. Як матеріали для заповнення кісткових дефектів використовують кісткові чипси, кераміку на основі трикальційфосфату (ТКФ) та гідроксилапатиту (ГА), а також імплантати з L-полімолочної кислоти (ПЛА). Мета роботи - визначити межу міцності композитного матеріалу на основі ПЛА та ТКФ, виготовленого методом 3D-друку, з різними варіантами поруватості. Проведено експериментальні дослідження міцності зразків із матеріалу на основі ПЛА з домішками ТКФ, виготовлених методом 3D-друку по 5 зразків із поруватістю 70, 50, 30 та 10 %. Зразки були кубічної форми, зі стороною ребра 10 мм. Усі зразки випробовували на стискання. Міцність зразків композитного матеріалу на основі ПЛА і ТКФ з поруватістю в 70 % за середнім значенням 6,7 +- 0,4 МПа нижча за мінімальну міцність губчастої кістки (7,0 МПа), це статистично значимо не відрізняється від мінімальної міцності губчастої кістки. Межа міцності зразків з 50 % поруватістю визначається лише на рівні 18,2 +- 2,9 МПа, що статистично значимо перевищує середнє значення (14,5 МПа) межі міцності губчастої кістки. Однак також статистично значимо нижче верхньої межі міцності (22,0 МПа) губчастої кістки, в середньому на 3,8 МПа. Межа міцності зразків з 30 % поруватістю (37,4 +- 1,7) МПа і тим більше з 10 % поруватістю (5,9 +- 2,2 МПа) повністю перекриває міцність губчастої кісткової тканини і статистично значимо перевищує її верхню межу міцності (22,0 МПа). Висновки: межа міцності композитного матеріалу на основі ПЛА та ТКФ, виготовленого за допомогою 3D-друку, з поруватістю 70 % (6,7 +- 0,4 МПа) та 50 % (18,2 +- 2,9 МПа) відповідає діапазону (від 7,0 до 22,0 МПа) межі міцності губчастої кісткової тканини (від 7,0 до 22,0 МПа), і він може бути використаний для її заміщення.

Монографія присвячена Одеському національному технологічному уні¬верситету, який є одним з кращих вищих навчальних закладів України, визнаним лідером у розробці інноваційних технологій та підготовці ви¬сококваліфікованих інженерних кадрів для харчової та зернопереробної про¬мисловості, для сфери відпочинку й туризму, індустрії штучного холоду та всіх суміжних галузей економіки. Монографія охоплює період від дня засну¬вання Одеської Школи мукомелів (20 жовтня 1902 р.) до 120-річного ювілею Одеського національного технологічного університету (20 жовтня 2022 р.).

Розглянуто роль академіка Віктора Глушкова у створенні наукових шкіл у галузі кібернетики, обчислювальної техніки та інформатики в КПІ ім. Ігоря Сікорського. Завдяки цьому університет став потужним національним центром підготовки фахівців та проведення наукових досліджень у цій галузі. Показано значний вплив ідей академіка Глушкова на формування поколінь вчених, які і до сьогодні продовжують розбудовувати цифрове суспільство в Україні і далеко за її межами.

У роботі економіка ідентифікується як глокальна конвергентно-дивергентна система, що стало можливим завдяки відходу від протиставлення економічної глобалізації і економічної інтеграції та конвергенції і дивергенції як протилежних та суперечливих, по відношенню одне до одного, процесів, тобто на основі їх спільного аналізу. Це, з одного боку, розширило уявлення про суть зазначених явищ, а з іншого - збагатило розуміння такого феномену, як глокалізація, який виник в результаті перетину глобалізації та інтеграції. На основі характеристики компонентів глокальної економічної системи виявлено векторну спрямованість конвергентно-дивергентних відносин на усіх її рівнях. Встановлено, що у цих відносинах переважає тенденція розходження рівня економічного розвитку, яке зумовлене попереднім і сучасним станом економічних систем. За результатами дослідження зроблено певні узагальнення та накреслено перспективи подальших наукових розвідок за зазначеним напрямом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148.83-5

Рубрики:

Переломи

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати оцінювання потенційної ефективності кодування форми спектральної обвідної (ФСО) мовленнєвих сигналів (МС) методом лінійного прогнозування (ЛП) із використанням різних наборів альтернативних еквівалентних параметрів (АЕП), серед яких лінійні спектральні пари/проекції LSP (Line Spectral Pairs/Projections) і лінійні спектральні частоти LSF (Line Spectral Frequencies), та альтернативні до них лінійні спектральні параметри найвищого розщеплення LSP-HS і LSF-HS (LSP of Highest Splitting, LSF of Highest Splitting). Результати отримано на запропонованому підході, що базується на застосуванні методу ЛП до кодування ФСО МС із максимальним перекриттям кадрів під час його аналізу, розгляді такої схеми кодування як наближення до відповідного аналогового векторного джерела у кожному з просторів АЕП, покроковому проектуванні в кожному з них відповідної векторної кодової книги з поступовим збільшенням її розміру та використанні на кожній стадії її проектування ідеальної схеми векторного квантування з повним пошуком. За результатами аналізу у кожному з просторів АЕП обчислено залежності "спотворення - швидкість" і запропоновано узагальнену функцію їх апроксимації. Описано методику, яка надає можливість для кожного простору АЕП оцінити нижню межу Шеннона, дисперсію еквівалентного джерела Гауса, диференційну ентропію, надлишковість, значення вагової константи в узагальненій формулі ентропії та інші ентропійні характеристики кодування еквівалентних джерел (параметри ФСО МС) у цих просторах. Запропоновано та обчислено показники ефективності реального та потенційного кодування відповідних АЕП. Показано, що за сукупністю запропонованих показників ефективності найкращі результати демонструють простори лінійних спектральних параметрів найвищого розщеплення LSP-HS і LSF-HS.

Започаткована у 2015 р. реформа децентралізації влади та управління привела до формування об'єднаних територіальних громад (ОТГ) та утворення нових районів як відповідних ланок адміністративно-територіального устрою країни. Подальший успіх у розвитку цих соціально-просторових утворень агломераційного типу залежатиме від їх економічної спроможності та самодостатності. Вирішення цього важливого суспільного завдання значною мірою є похідним від ефективності функціонування суб'єктів господарювання та їх соціальної відповідальності щодо розширення продуктивної зайнятості економічно активного населення, доступу всіх його верств до створених суспільних благ. Ключову роль у цьому процесі мають відігравати великі агропродовольчі компанії холдингового типу. З огляду на це визначено мету дослідження, яка полягає в обгрунтуванні основоположної ролі інституціонального середовища в інклюзивному розвитку агрохолдингів. Відповідно до мети дослідження сформульовано такі завдання: визначити сутність поняття інституціонального середовища як системи та проаналізувати його сучасний стан; розкрити зміст комплексного підходу до формування середовища інклюзивного розвитку агрохолдингів; виявити потенціал інклюзивного розвитку агрохолдингів. Для реалізації мети та завдань дослідження застосовано міждисциплінарну методологію, а саме - системний, синергетичний, інституціональний, політичний, економічний, соціальний підходи, методи синтезу й аналізу, дедукції та індукції, SWOT-аналізу, порівняння, аналогій, статистичні та соціологічні дослідження. інформаційну базу дослідження склали наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних учених, дані державної статистики, матеріали із мережі Інтернет, власні спостереження авторів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обгрунтуванні концепту "система інституціонального середовища" як платформи інклюзивного розвитку агрохолдингів. Наукові положення, висновки та рекомендації, що випливають з проведеного дослідження, можуть бути використані суб'єктами господарювання, ОТГ, районами у формуванні інклюзії добробуту.

В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини та анкери, кейджі доволі часто застосовують полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Серед таких матеріалів частіше використовують імплантати з L-полімолочної кислоти (L-полілактид), особливостями яких є біодеградація, остеоінтеграція, здатність індукувати процеси утворення кісткової тканини та висока біосумісність з організмом. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксилапатиту. Однак міцнісні якості таких імплантатів поки не вивчено. Мета роботи - методом математичного моделювання вивчити напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки, фіксованим за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Розроблено математичну модель гомілки, що складалася з елементів великогомілкової та малогомілкової кісток, п'яткової та надп'яткової кісток, а також човноподібної та клиноподібних кісток. Механічні властивості пластини змінювали, моделюючи три типи матеріалів: титан, полілактид, композитний матеріал у складі: полілактид - 70 %, трикальційфосфат - 20 % та гідроксилапатит - 10 %. Отримано картину напружено-деформованого стану моделей та значення величин внутрішніх напружень на різних їх ділянках. Це надало можливість порівняти механічні властивості фіксації кісткових уламків пластинами із біодеградуючого матеріалу на основі полілактиду з титановими накістковими пластинами. Висновки: результати проведеного дослідження показали, що при всіх видах навантаження найбільші величини напружень виникають в моделі з накістковою пластиною з титану. Зони підвищених напружень спостерігаються на пластині, а також на фіксуючих гвинтах та в кістковій тканині навколо лінії перелому. У моделях гомілки з переломом великогомілкової кістки в нижній третині при остеосинтезі пластинами на основі полілактиду напруження в моделях розподіляються більш рівномірно як в елементах фіксуючої конструкції, так і в кістковій тканині.

В ортопедії та травматології для виготовлення гвинтів і фіксаційних штифтів, пластин та анкерів, кейджів все частіше використовуються полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Часто застосовують імплантати з L-полімолочної кислоти. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів (PLA) можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів. Однак імплантати з різним процентним співвідношенням та складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності. Мета роботи - розрахувати механічні характеристики композитного матеріалу на основі PLA трикальційфосфату (ТКФ) і гідроксіапатиту (ГА) та обрати його оптимальний склад для виготовлення пластин для остеосинтезу довгих кісток. Проведено розрахунок модуля пружності композитних матеріалів з різним умістом керамічних компонентів, а також визначено геометричні параметри пластин для накісткового остеосинтезу з обраного композитного матеріалу. Оптимальним може бути варіант матеріалу з відсотковим складом PLA - 70 %, ТКФ - 20 % та ГА - 10 %. Такий матеріал не потребує значного збільшення товщини пластини, але збереже достатні текучі властивості для використання в 3D-принтері. Для забезпечення жорсткості фіксації уламків гомілки на рівні пластини з титану пластину з композитного матеріалу на основі PLA, 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту необхідно виготовляти вдвічі товщою за титанову. Висновки: домішка 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту до PLA дозволяє підвищити модуль пружності матеріалу до 19,91 ГПа. Пластини з чистого PLA є занадто м'якими і повинні бути втричі товщими за титанові для забезпечення аналогічної жорсткості фіксації. Композитний матеріал з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту дозволяє зменшити необхідну товщину пластин для остеосинтезу гомілки на 30 %.

Мета роботи - удосконалення наукового уявлення щодо сутності категоріального апарату інклюзивності та визначення інклюзивного розвитку України (ІРУ) як певної системи у її просторовому вимірі, секторальному та галузевому зрізах, політичному, економічному, соціальному та духовному проявах. Визначено, що системний виклик, обумовлений світовою економічною кризою, посиленою епідемією коронавірусної інфекції, поставив в центр уваги світової спільноти проблему подолання бідності та соціально-економічної нерівності як на глобальному, так і на національному рівнях, що, своєю чергою, актуалізує питання переходу суспільства до засад інклюзивності. Обгрунтовано, що питання трансформації моделі розвитку суспільства набуло значущості на тлі суперечливого розвитку глобалізації, пов'язаного з посиленням розриву між країнами центру світ-системи та країнами, що перебувають на її периферії. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні етапів, напрямів створення передумов інклюзивності та обгрунтуванні системного уявлення про ІРУ. Для розкриття сутності та структури ІРУ здійснено аналіз наукового дискурсу, пов'язаного з категоріальним апаратом дослідження. Проведено аналітику ІР на основі ідентифікації парних дихотомій, які розкривають сутність і спрямованість цього процесу. Надано рейтинг України за індексом ІР серед країни, що розвивається. Сформовано системне уявлення про ІРУ, складовими якого є інклюзія як суспільний феномен, власне ІР як процес, його елементи (об'єкти) та результат. Виявлено проблеми, які мають свій прояв на національному рівні, у просторовому вимірі, секторальному та галузевому зрізах, у політичній, економічній, соціальній, духовній сферах суспільної життєдіяльності та є певними перепонами на шляху формування інклюзивного суспільства; розкрито перспективи суспільного розвитку на засадах інклюзивності. Перспективи подальших наукових розвідок перебувають у площині обгрунтування вітчизняної моделі ІР, яка б враховувала специфіку та сучасний стан українського суспільства.

В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини та анкери, кейджі доволі часто застосовують полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Серед таких матеріалів частіше використовують імплантати з L-полімолочної кислоти (L-полілактид), особливостями яких є біодеградація, остеоінтеграція, здатність індукувати процеси утворення кісткової тканини та висока біосумісність з організмом. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксилапатиту. Однак міцнісні якості таких імплантатів поки не вивчено. Мета роботи - методом математичного моделювання вивчити напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки, фіксованим за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Розроблено математичну модель гомілки, що складалася з елементів великогомілкової та малогомілкової кісток, п'яткової та надп'яткової кісток, а також човноподібної та клиноподібних кісток. Механічні властивості пластини змінювали, моделюючи три типи матеріалів: титан, полілактид, композитний матеріал у складі: полілактид - 70 %, трикальційфосфат - 20 % та гідроксилапатит - 10 %. Отримано картину напружено-деформованого стану моделей та значення величин внутрішніх напружень на різних їх ділянках. Це надало можливість порівняти механічні властивості фіксації кісткових уламків пластинами із біодеградуючого матеріалу на основі полілактиду з титановими накістковими пластинами. Висновки: результати проведеного дослідження показали, що при всіх видах навантаження найбільші величини напружень виникають в моделі з накістковою пластиною з титану. Зони підвищених напружень спостерігаються на пластині, а також на фіксуючих гвинтах та в кістковій тканині навколо лінії перелому. У моделях гомілки з переломом великогомілкової кістки в нижній третині при остеосинтезі пластинами на основі полілактиду напруження в моделях розподіляються більш рівномірно як в елементах фіксуючої конструкції, так і в кістковій тканині.

В ортопедії та травматології для виготовлення гвинтів і фіксаційних штифтів, пластин та анкерів, кейджів все частіше використовуються полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Часто застосовують імплантати з L-полімолочної кислоти. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів (PLA) можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів. Однак імплантати з різним процентним співвідношенням та складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності. Мета роботи - розрахувати механічні характеристики композитного матеріалу на основі PLA трикальційфосфату (ТКФ) і гідроксіапатиту (ГА) та обрати його оптимальний склад для виготовлення пластин для остеосинтезу довгих кісток. Проведено розрахунок модуля пружності композитних матеріалів з різним умістом керамічних компонентів, а також визначено геометричні параметри пластин для накісткового остеосинтезу з обраного композитного матеріалу. Оптимальним може бути варіант матеріалу з відсотковим складом PLA - 70 %, ТКФ - 20 % та ГА - 10 %. Такий матеріал не потребує значного збільшення товщини пластини, але збереже достатні текучі властивості для використання в 3D-принтері. Для забезпечення жорсткості фіксації уламків гомілки на рівні пластини з титану пластину з композитного матеріалу на основі PLA, 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту необхідно виготовляти вдвічі товщою за титанову. Висновки: домішка 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту до PLA дозволяє підвищити модуль пружності матеріалу до 19,91 ГПа. Пластини з чистого PLA є занадто м'якими і повинні бути втричі товщими за титанові для забезпечення аналогічної жорсткості фіксації. Композитний матеріал з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту дозволяє зменшити необхідну товщину пластин для остеосинтезу гомілки на 30 %.

Представлено матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції з інформаційних систем та технологій. Конференція входить до Переліку міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій здобувачів вищої освіти та молодих учених у 2019 році.

Охарактеризовано агропродовольчий вимір зовнішньоекономічної діяльності як об'єкт наукового дослідження. Розглянуто маркетингові інструменти позиціювання глобальної конкурентоспроможності агропродовольчого сектору (АПС). Розкрито місце та роль базового, регіонального та національного рівнів АПС України, а також ринку екологічно чистих агропродовольчих виробництв у системі глобальних конкурентних відносин. Висвітлено експортний потенціал харчових підприємств України. Окреслено перспективи зовнішньоекономічного вектора розвитку АПС. Увагу приділено проблемам ідентифікації та маркування екологічно чистої продукції в АПС.

Розкрито роль та місце брендингу сільських територій Південного регіону України в системі руралістичних знань. Визначено його пізнавальну парадигму та соціально-психологічну сутність. Обґрунтовано інтегровану модель і суспільне значення бренду цих природних та соціально-просторових утворень в контексті руралістичного підходу. Доведено роль інтегрованої моделі бренду сільських територій регіону в концепції формування бренду сільських територій. Охарактеризовано руралістичний підхід до оцінювання суспільного значення бренду сільських територій регіону. Розкрити соціально-економічні та психологічні засади брендингу сільських територій Південного регіону. Розгляд проблем сталого та інклюзивного розвитку сільських територій регіону в контексті дослідницького поля руралістики дає можливість всебічно підійти до виявлення їх суспільного, наукового та управлінського виміру й окреслити пріоритетні напрями діяльності щодо виведення цих природних та соціально-просторових утворень на якісно новий рівень функціонування.

Обговорено актуальні питання інформаційних систем і технологій, розподілених та паралельних обчислень, висвітлено технології програмування. Розглянуто систему прогнозування фінансових ринків із використанням рекурентних нейромереж, системи локального позиціонування для управління транспортними засобами на гірському підприємстві. Виявлено відхилення продуктивності додатків з мікросервісною архітектурою. Викладено питання проектування програми метеорологічного прогнозування для багатоядерної платформи.

В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини, анкери, кейджі значне місце посідають полімерні матеріали, що резорбуються й розчиняються в біологічних рідинах. Перевагою таких імплантатів є їх повне розсмоктування, що позбавляє від необхідності операції з видаленням імплантату. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксіапатиту. Однак імплантати з різним відсотковим співвідношенням і складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності та поведінки в кістці. Мета роботи - в експерименті на тваринах дослідити тривалість збереження стабільності фіксації кісткових уламків за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Експеримент проводили на 20 кроликах-самцях віком 6 місяців. Усім тваринам моделювали перелом діафіза правої стегнової кістки в середній третині шляхом розпилу та виконували остеосинтез накістковою пластиною, виготовленою за допомогою 3D-друку з матеріалу на основі полілактиду з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту. Кроликів виводили з експерименту групами по 5 тварин через 1, 3, 6 та 12 місяців після початку експерименту. Після виведення з експерименту у тварин виділяли оперовану та контралатеральну стегнові кістки. Контралатеральні (неоперовані) кістки тварин вважали за групу контролю. Всі препарати стегнових кісток кроликів випробували на міцність під впливом навантаження на згин. Згинаюче навантаження збільшували від 50 до 100 Н із кроком у 10 Н. При кожній величині навантаження вимірювали величину прогину препарату. В результаті проведених досліджень отримано величини прогину препаратів стегнових кісток кроликів на різних термінах проведення експерименту під впливом згинаючих навантажень різної величини. Обробка даних за методами описової статистики дала можливість отримати середні значення та стандартне відхилення величини прогину в різних експериментальних групах, а також порівняти величини деформації препаратів між різними групами. Висновки: накісткові пластини на основі полілактиду з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту забезпечують збереження своїх початкових механічних властивостей протягом усього терміну зрощення переломів стегнової кістки кроликів, що сприяло досягненню повного зрощення уламків кісток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-5

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наявність хронічної серцевої недостатності є головним чинником, що впливає на післяопераційну летальність. У пацієнтів із фракцією викиду менше 40 % летальність упродовж першого року після операції становить загалом 30 %. Визначено три широкі питання, що стосуються анестезіологічних аспектів у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю: рішення щодо продовження прийому раніше запропонованих ліків, вибір відповідних анестетиків, а також вибір відповідних вазоактивних препаратів. Анестезіологічна тактика має значний доказовий базис з уточненнями, які мають бути усунутими впродовж короткого часу. Актуальним і таким, що потребує подальшого вивчення, є аспект загострення серцевої недостатності під час оперативного лікування у пацієнтів із вихідною хронічною серцевою недостатністю.

Досягнення в галузі медичної допомоги, зокрема стратегій лікування гострого коронарного синдрому й раптової смерті, призвели до поліпшення виживаності пацієнтів із хронічними захворюваннями, такими як атеросклероз, гіпертонія та діабет. Одним із факторів, що призвели до такої позитивної динаміки, було широке використання оцінних шкал. Пацієнти, які мають серцеву недостатність, являють собою групу зі значним ризиком післяопераційних ускладнень, як і пацієнти з ішемічною хворобою серця, і повинні бути ретельно обстежені для гарантування переносимості операції і наркозу. Застосування нових методів, таких як вимір біомаркерів, надає можливість більш точно визначити ймовірність розвитку та перспективи прогнозу або ранньої діагностики серцевої недостатності у пацієнтів, які перенесли розширену операцію.