Мета даного дослідження - розробка методики оцінки поліцентричності соціально-економічного розвитку і диверсифікованості функцій метрополісного регіону та визначення сформованих і перспективних центрів. У роботі здійснено оцінку розселенських, виробничо-логістичних та інноваційних, обслуговуючих, адміністративно-управлінських та бюджетних функцій Київського метрополісного регіону. Дослідження підтвердило, що регіон характеризується значними територіальними диспропорціями соціально-економічного розвитку. Це пов'язано з помітно вираженою поліцентричністю та значними відмінами в інтенсивності та диверсифікованості реалізації основних функцій. Здійснено типізацію територіальних одиниць Київського метрополісного регіону за рівнем соціально-економічного розвитку та особливостями диверсифікації функцій. Вирішення проблеми базується на розвитку збалансованої та ефективної просторової організації Київського метрополісного регіону, формуванні в субурбії ієрархічної системи центрів (полюсів) розвитку. Останні внаслідок дії широкого спектра субурбанізаційних процесів виконуватимуть низку функцій метрополіса та збалансують розвиток усього метрополісного регіону. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сформованих і перспективних центрів Київського метрополісного регіону, що є важливою основою для розробки стратегії післявоєнної відбудови території. Внесок у науковий дискурс полягає в розробці методики кількісної оцінки поліцентричності для визначення сформованих і перспективних центрів метрополісного регіону.

Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти метрополізації та формування метрополісних регіонів. Досліджено передумови та фактори розвитку Київського метрополісного регіону. Виявлено особливості трансформації та розроблено напрями вдосконалення функціонально-просторової структури регіону та його окремих складових. Досліджено вплив воєнних дій 2022 року на розвиток Київського метрополісного регіону. Проаналізовано міжнародний досвід інституалізації метрополісних регіонів. Досліджено передумови та можливості розвитку окремих метрополісів та мережі метрополісних регіонів України. Особливу увагу приділено їх значенню у формуванні збалансованої, поліцентричної моделі просторового розвитку України.

Дослідження присвячено розробленню та апробації методологічних підходів до визначення складу та меж метрополісних регіонів. Показані відміни між процесами метрополізації та регіонополізації. Розкрито основні риси міст-метрополісів. Міста-метрополіси разом із територією свого безпосереднього впливу формують високоінтегровані суспільно-територіальні комплекси - метрополісні регіони. У цьому випадку реалізація усієї сукупності метрополісних функцій забезпечується уже не самим містом-метрополісом, а усім метрополісним регіоном. Показано відмінності між міськими агломераціями та метрополісними регіонами. Встановлено, що виникнення міських агломерацій та проходження ними початкових стадій розвитку припадає здебільшого на індустріальну епоху. Подальша трансформація міських агломерацій у метрополісні регіони відбувається на стадії субурбанізації, коли ядро делегує частину функцій (зокрема і метрополісних) своєму передмістю. Проте, далеко не всі міські агломерації мають необхідний потенціал та передумови для отримання статусу метрполісного регіону. В основі визначення складу та меж Київського метрополісного регіону лежить функціональний підхід, який базується на аналізі реальної зв'язаності між метрополісом та територією його безпосереднього впливу. Ключові критерії визначення меж - це міра доступності та зв'язаності міста-метрополісу і території, яка його оточує. Внаслідок вдосконалення транспортної мережі та впровадження швидкісних видів транспорту вони здатні змінюватись. У зв'язку із цим межі метрополісного регіону є нестійкими та "розмитими". Установлено, що зливаючись із соєю субурбією, місто розширює свої реальні межі та формує цілісне функціональне ядро метрополісного регіону. Дослідити ці процеси дозволяють сучасні методи дистанційного зондування Землі. Подальший розвиток Київського метрополісного регіону значною мірою залежить від можливостей його інституалізації, координації та взаємовигідного вирішення спільних проблем Києва та його приміської зони, що виникають в процесі функціонування метрополісного регіону.

Індекс рубрикатора НБУВ: У049(4УКР)60-96 я431

Рубрики:

Економічна географія окремих країн (економіко-географічне країнознавство)

Шифр НБУВ: ВА867637 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - викласти положення розробленої методики оцінювання масштабів комерційної субурбанізації в метрополісному регіоні Києва в умовах відсутності/недоступності офіційних статистичних даних. Оцінено масштаби комерційної субурбанізації, проаналізовано динаміку концентрації та диверсифікації торговельних і сервісних мереж навколо Києва. На відміну від класичної (стадійної) моделі урбанізації, з 1990-х років на пострадянському просторі відбувається одночасний розвиток декількох аспектів (стадій) урбанізації - як інтенсивної субурбанізації (особливо навколо столичних і найбільших міст), так і джентрифікації їх центральних частин. Спостережено специфічну ситуацію, яка характеризується селективним розвитком окремих поселень приміської зони, різним ступенем прояву та взаємного впливу житлових і комерційних функцій. Комерційна субурбанізація - один з найбільш виражених процесів, що змінює приміську зону та весь метрополісний регіон Києва. В умовах нестачі та ненадійності офіційних статистичних даних щодо розвитку комерційної субурбанізації доцільним є дослідження процесів просторового поширення закладів торговельних та сервісних мереж. У розрізі окремих поселень метрополісного регіону Києва проаналізовано динаміку концентрації та диверсифікації 50 мереж з надання послуг за 2014 - 2019 рр. Новизна дослідження полягає у розробленні методики оцінювання масштабів комерційної субурбанізації в умовах відсутності/недоступності офіційних статистичних даних та виявленні особливостей поширення комерційної субурбанізації у метрополісному регіоні Києва. Проведене дослідження підтвердило неоднорідність та поліцентричність розвитку комерційної субурбанізації у метрополісному регіоні Кієва. Конструктивне значення дослідження цих процесів важливе у контексті просторового планування цього регіону.

Охарактеризовано результати, проблеми і тренди регіонального розвитку України упродовж 2014 - 2020 рр. Висвітлено особливості функціонування вищої освіти в умовах пандемії Covid-19. Розглянуто геокультурний аспект впливу європейських університетів на становлення вищої освіти в Україні. Визначено роль просторової економіки щодо становлення поняття інфраструктура. Проаналізовано проблеми та перспективи розвитку літературного туризму на теренах Гуцульщини. Оцінено динаміки обсягів роздрібного товарообороту в Харківській області. Визначено регіональні особливості сільськогосподарського землекористування агрохолдингів України. Досліджено часові та регіональні особливості народжуваності в Україні. Охарактеризовано сучасну демографічну ситуацію Івано-Франківської області.

Мета роботи - охарактеризувати сучасні проблеми розвитку виробничих територій (ВТ) Києва та визначити напрями їх трансформації. Здійснено групування процесів трансформації ВТ міст. Установлено, що за своєю спрямованістю ці процеси мають деструктивний, адаптивний і прогресовизначальний (постіндустріальний) характер. Внаслідок деструктивних трансформацій ВТ формуються великі ділянки, зайняті невикористовуваними та закинутими виробничими будівлями, технологічними спорудами та іншими об'єктами. Адаптивні трансформації ВТ пов'язані з повною або частковою зміною їх функцій згідно з кон'юнктурою ринку. Виявлено, що у Києві ця кон'юнктура визначається попитом на житло, офісні приміщення, торговельно-розважальні заклади тощо. Установлено, що трансформаційні процеси набувають прогресовизначального характеру за умови, що внаслідок їх реалізації на ВТ міста формуються господарські об'єкти та їх комплекси, що є притаманними для нового, вищого технологічного устрою. У випадку Києва йдеться про установи та підприємства, що функціонують на засадах 5-го та 6-го технологічних устроїв. Розроблено й апробовано на прикладі Києва методику визначення рівня й особливостей постіндустріальної трансформованості ВТ. На цій основі здійснено їх типізацію. Проведено детальний аналіз розвитку на ВТ високотехнологічних виробництв, ІТ та інжинірингового бізнесу, галузей невиробничої сфери, що забезпечують ефективність і конкурентоспроможність функціонування економіки (кредитно-банківська сфера, аудит, консалтингова та рекламна діяльність тощо). Установлено, що постіндустріальна трансформація ВТ Києва все ще не досягла належних масштабів. Визначено напрями активізації постіндустріальної трансформації ВТ міста.

Висвітлено наукову діяльність відділу суспільно-географічних досліджень в Інституті географії НАН України від 1964 р. дотепер - формування відділу, напрями досліджень, наукові здобутки. Тематика наукових досліджень: розроблення теорії просторової організації суспільства; структурний аналіз і типізація виробничо-територіальних комплексів та систем розселення; закономірності взаємодії природи й суспільства. Конкретні дослідження - суспільно-географічні засади регіонального розвитку України; територіальна структура господарства і розселення населення, агропромислові комплекси; життєдіяльність населення; міста як центри соціально-економічної активності й полюси зростання, формування метрополісних регіонів. Зі здобуттям незалежності України скориговано напрями досліджень з урахуванням нових суспільно-політичних та економічних реалій. Показано важливу роль академіка М. М. Паламарчука, засновника відділу, у розвитку суспільної географії. Наголошено на зростанні ролі суспільної географії у розв'язанні сучасних проблем за умов збалансованого економічного, соціального, екологічного розвитку України.

Установлено, що просторова організація промислового виробництва Києва сформувалася в результаті проходження 4 хвиль урбогенезу, які зумовлені динамікою циклів Кондратьєва - Шумпетера. Проведено загальну типізації виробничих територій Києва за функціональними особливостями та спеціалізацією промислового виробництва, визначено рівень їх деіндустріалізації.

Висвітлено питання методології регіональних досліджень, соціально-економічного розвитку регіонів, регіональної екологічної політики. Розкрито особливості структури земельного фонду фізико-географічних районів Чернівецької області. Охарактеризовано систему методів суспільно-географічного дослідження трудового потенціалу регіону. Показано можливості аналізу забезпеченості населення торговельними об'єктами за допомогою моделі "Ранг-розмір". Вивчено особливості розвитку релігійно-паломницького туризму в Україні. Проаналізовано фактори впливу на сучасні міграційні процеси в країні. Досліджено проблеми та перспективи розвитку альтернативної енергетики в Запорізькій області. Увагу приділено особливостям формування регіональної соціально-економічної нерівності в столичному макрорайоні України.

Висвітлено проблеми вдосконалення просторової організації господарства і розселення України на основі формування збалансованої багаторівневої системи полюсів соціально-економічного зростання. Установлено, що така система забезпечує перехід країни до моделі поліцентричного просторового розвитку, яка є пріоритетною за умов сучасних глобальних трендів. Розроблено й апробовано методику дослідження центрів соціально-економічної активності та їх групування за рівнем розвитку та можливостями трансформації в полюси зростання. В основі цієї методики лежить ранговий аналіз індикативних показників розвитку центрів соціально-економічної активності. Визначено рівень сформованості системи полюсів зростання в Україні. Встановлено значимість цієї системи для ефективної реалізації адміністративно-територіальної реформи в державі. Запропоновано систему заходів, спрямованих на забезпечення трансформації центрів соціально-економічної активності в полюси зростання.

Мета роботи - розкрити особливості розвитку українсько-угорського прикордоння як важливої територіальної ланки у системі європейської інтеграції України. Надано аналіз нормативно-правового забезпечення українсько-угорського транскордонного співробітництва, розкрито його нинішні масштаби та спрямованість. Досліджено територіальну організацію українсько-угорського транскордонного регіону. На основі експертного анкетування досліджено питання, що стосуються проблем спільного використання наявних природних ресурсів прикордоння, рівня доходів та якості життя населення по обидва боки кордону, можливостей формування транскордонних економічних кластерів, проблем транскордонної міграції населення та екологічної безпеки тощо. Наголошено, що можливості Закарпаття з високою часткою угорців, які мешкають у прикордонних районах області й мають тісні трудові, культурно-історичні, бізнесові та інші зв'язки з Угорщиною, є особливо сприятливими для євроінтеграційних процесів. Запропоновано систему заходів, спрямованих на активізацію соціально-економічного розвитку українсько-угорського транскордонного регіону.

Мета роботи - розробка методологічних засад та методики дослідження трансформаційних процесів у спеціалізації сільського господарства регіону, їх апробація на прикладі Київського Придніпров'я. Виділено етапи та проаналізовано стан дослідження спеціалізації сільського господарства на території України. Визначено сутність та розроблено авторську методику дослідження змін спеціалізації сільського господарства районів, яка базується на матричному аналізі та розрахунках індексів інтенсивності цих перетворень. Встановлено особливості спеціалізації сільського господарства районів Київського Придніпров'я у постсоціалістичний період. Виявлено трансформаційні зрушення на рівні адміністративних районів та чинники, які їх зумовлюють. Розроблено серію карт, що відображають особливості спеціалізації сільського господарства та її трансформацію в районах Київського Придніпров'я за період 1990 - 2012 pp. Новизна дослідження: вперше запропоновано та апробовано методику комплексного дослідження зрушень у спеціалізації сільського господарства, їх якісна та кількісна оцінка.

Раскрыта сущность понятия "привлекательность территории для проживания человека". Показана взаимосвязь между привлекательностью или непривлекательностью территории и формированием ее географического образа. Установлено, что эти образы являются важными факторами территориальной идентификации населения. Представлены результаты опроса студенческой молодежи межрегиональных центров страны - Киева, Львова, Одессы, Днепропетровска, Харькова и Донецка относительно привлекательности и непривлекательности для жизни городов Украины и стран мира.

Охарактеризовано стратегічне планування як складову цілісної системи розвитку міського середовища. Запропоновано застосування ГІС-технологій для вирішення проблемних питань щодо розвитку зазначеного середовища. Визначено перспективи земельного адміністрування для розвитку міського середовища. Розглянуто концептуальні положення та практичны аспекти оцінювання міського середовища.

Обгрунтовано наукові підходи до дослідження суспільно-просторової нерівності та поляризованості в регіональному розвитку України. Охарактеризовано особливості пострадянських економічних трансформацій та демографічних змін у регіонах держави, наслідком яких стало посилення суспільно-просторової нерівності та поляризації соціально-економічного розвитку. Виявлено їх загрози за соціально-економічними та демографічними показниками. Запропоновано напрями оптимізації просторової організації суспільства країни на основі формування збалансованої за ієрархічним принципом мережі полюсів зростання, здатної стимулювати та підтримувати соціально-економічний розвиток регіонів усіх рівнів.

Установлено, что влияние Киева на прилегающую территорию имеет центробежно-зональный характер с пороговым падением интенсивности на рубеже 60 и 120 километров. Влияние региональных центров Киевского Приднепровья (Житомира, Чернигова, Черкасс) является незначительным и недостаточным для обеспечения интенсивного социально-экономического развития областей. Влияние Киева на развитие районов Житомирской и Черниговской областей выше, чем их областных центров. Сопряженный анализ отдаленности от Киева и уровня социально-экономического развития районов позволил выделить три основных типа районов - центральные, полупериферийные и периферийные, а также их подтипы - классические, очаговые и лакунарные. Районы каждого из типов в Киевском Приднепровье формируют территориально целостные зоны. Принадлежность районов к этим типам и подтипам определяется комплексом динамических факторов эндо- и экзогенного характера. К первым из них относятся особенности и интенсивность импульсов развития, генерируемых центром, ко второму - потенциал развития самих районов, их способность к восприятию влияния центра. Вследствие асинхронности и разнонаправленности действия этих факторов, границы между центральной, полупериферийной и периферийными зонами не являются жестко фиксированными и статичными. Они изменчивы как во временном, так и в пространственном измерениях.

Раскрыта сущность процесса поляризации общественного пространства. Показано, что в конструктивно-прикладном аспекте поляризационная концепция эволюционировала от идей создания отдельных полюсов развития в депрессивных регионах до полицентризма в территориальном развитии. Проведена типизация полюсов развития по факторам формирования и масштабам территории воздействия. Установлено, что элементы сети территориальной организации общества в различные периоды под воздействием эндогенного потенциала и внешних воздействий могут терять или приобретать черты полюсов развития. Определена взаимосвязь между прохождением инновационных циклов и формированием поюсов развития. Выявлены растущие и затухающие центры в стуктуре территориальной организации общества в Украине, определены основные направления ее оптимизации.

На основе разработанной методики оценивания интегрального потенциала территории и его составляющих рассмотрен потенциал развития отдельных городских поселений - центров социально-экономической активности. Оценивание интегрального потенциала заключается в определении суммарных возможностей развития города и рассчитывается как среднеарифметическая величина составляющих интегрального потенциала. Проанализирован потенциал развития таких центров на примере природно-хозяйственного региона Киевское Приднепровье. С учетом величины и соотношения важнейших составляющих потенциала развития выделены основные типы городов исследуемого региона.

Рассмотрены подходы к исследованию интегрального потенциала территории и его основных составляющих (человеческого, производственного, финансового, транспортного и земельно-ресурсного потенциалов). На примере районов Киевской области апробирована методика оценки интегрального потенциала территории. Проведена типизация административных районов области на основе особенностей сочетания основных составляющих интегрального потенциала.