Наведено результати впровадження у практику малоінвазивних урологічних операцій при пухлинах нирок у порівнянні з даними відкритих урологічних операцій. Описано методику виконання ендовідеохірургічних операцій з використанням лапароскопічного та ретроперитонеоскопічного доступів. Показано клінічні переваги малоінвазивних методик.

Наведено результати вивчення показників якості життя, пов'язаної, зі здоров'ям у пацієнтів з малоінвазивними та відкритими урологічними операціями. Застосована генерична анкета, опитування за якою свідчить про збереження якості життя на більш високому рівні в разі проведення малоінвазивних операцій порівняно з відкритими. Проаналізовано структуру показників якості життя.

Наведено результати вивчення показників передопераційного стресу у пацієнтів, яким виконували малоінвазивні та відкриті урологічні операції. Застосовано декілька типів спеціальних анкет, опитування за якими свідчать про високий рівень передопераційної тривожності та потреби у поінформованості. При малоінвазивних операціях ступінь передопераційного стресу та післяопераційний больовий синдром вірогідно менші, ніж при відкритих операціях.

Ендовідеохірургічну уретеролітотомію рекомендовано у таких випадках: конкремент сечоводу більше 12 мм, що розташований нижче нижнього полюсу нирки. Неефективність попередньо застосованої екстракорпоральної дистанційної літотрипсії або уретерореноскопії. Ушивати розріз сечоводу слід максимально герметично. Кращі результати під час накладання безперервного обвивного шва. Встановлення "стента" збільшує тривалість операції та підвищує травматизацію сечоводу в місці розрізу. Тому встановлення "стента" необхідне лише при гнійних пієлоне фритах, що спричинені каменями сечоводу. Ретроперитонеоскопічно зручніше оперувати у разі розташування каменя від верхньої третини сечоводу до рівня гребеня здухвинної кістки. Під час розташування каменя нижче - лапароскопічно.

Наведено приклад діагностики пухлин надниркових залоз (НЗ). Після встановлення діагнозу хворим виконана лапароскопічна адреналектомія. У НЗ діагностовано пухлини як кіркової, так і мозкової речовини (альдостерома 5 випадків, кортикостерома - 4 випадки, феохромоцитома - 5 випадків, гормонально неактивна адренокортикальна аденома - 8 випадків). Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Одержаний досвід надає можливість стверджувати, що в наш час медицина дозволяє проводити ранню клініко-лабораторну й інструментальну діагностику пухлин ендокринних залоз. Сучасні технології, насамперед лапароскопічна адреналектомія, дозволяє швидко та безпечно досягти бажаного результату.

Проаналізовано клінічний матеріал з метою визначення ознак, що обумовлювали вибір тактики лікування. Основними критеріями є розміри каменя, ступінь вираженості запалення, функціональний стан нирок, наявність ретенційно-обструктивних змін у верхніх сечових шляхах. Збільшення розмірів каменя збільшує ймовірність застосування відкритих оперативних втручань в порівнянні з екстракорпоральною ударно-хвильовою літотрипсією як монотерапією. Наявність виражених запальних змін зумовлює використання відкритої хірургії як первинної тактики в усуненні даних ускладнень.

Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 375-ти хворих на нефролітіаз, пролікованих за допомогою методу дистанційної літотрипсії. Описано методику виконання літотрипсії, особливості ведення післяопераційного періоду. Проаналізовано співвідношення за статтю, розташування конкремента, частоту виникнення післяопераційного загострення пієлонефриту, відсоток післяопераційних ускладнень, необхідність застосування додаткових процедур (стентування, пункційної нефростомії).

Проаналізовано виконання нефректомій із використанням ендовідеохірургічного доступу. У період із січня 2009 р. по грудень 2010 р. виконано 22 нефректомії. З них 7 операцій із приводу термінального гідронефрозу, 5 операцій із приводу вторинно-зморщеної нирки, 10 операцій із приводу пухлин нирок. Лапароскопічно операцію виконано в 17 випадках, ретроперитонеоскопічно - в п'яти. Інтраопераційні ускладнення у 2 (9 %) випадках, перехід на відкриту операцію також у 2 (9 %) випадках. Середній час операції 150 хв, середня крововтрата 185 мл. Середня тривалість перебування в стаціонарі 6,6 дня. З'ясовано, що перевагами лапароскопічного доступу є мала травматичність, зменшення строків реабілітації хворих, скорочення перебування в стаціонарі та гарний косметичний ефект.

Проаналізовано застосування малоінвазивних методів лікування сечокам'яної хвороби (СКХ) в урологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Починаючи з 1998 р., відбулася конверсія підходів до оперативного лікування пацієнтів із СКХ з переважно "відкритих" методик до малоінвазиваних та неінвазивних. Накопичення досвіду проведення останніх зумовило 10-кратне зростання кількості операцій. Станом на 2012 р. лише 3 % операцій з приводу СКХ виконані класичним "відкритим" методом.

Методом вибору у лікуванні пацієнтів з малими нирковими новоутвореннями (small renal masses, SRM) та раком нирки T1aN0M0 на сьогодні вважають органозберігальні втручання. У дослідженні проаналізовано цінність визначення PADUA-score як з метою прогнозування ймовірності розвитку ускладнень внаслідок органозберігальних втручань, так і під час вибору методу лікування між органозберігальною операцією та нефректомією. Сумарний бал за системою PADUA, властивий пухлині, корелює з імовірністю виникнення ускладнень під час органозберігальних операцій на нирках (коефіцієнт бісеріальної кореляції - 0,5; R2 = 0,256).

Наведено результати аналізу показників функціонального стану нирок у 102-х пацієнтів з малоінвазивними та відкритими урологічними оперативними втручаннями, проведеними у зв'язку з патологією нирок і верхніх відділів сечоводів. Найбільша різниця в функціональних змінах була відзначена у швидкості клубочкової фільтрації та рівні креатиніну у разі відкритих операцій у порівнянні з малоінвазійними методиками.

Приведены результаты анализа показателей функционального состояния почек у 102-х пациентов с малоинвазивными и открытыми урологическими оперативными вмешательствами, проведенными в связи с патологией почек и верхних отделов мочеточников. Наибольшая разница в функциональных изменениях отмечена в скорости клубочковой фильтрации и уровне креатинина при открытых операциях по сравнению с малоинвазивными методиками.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-5

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати вивчення показників післяопераційного стресу у пацієнтів після малоінвазивних і відкритих урологічних операцій з приводу пухлин нирок. Застосовано кілька типів спеціальних анкет, які вказують на високий рівень передопераційної тривожності у пацієнтів. З'ясовано, що у разі проведення малоінвазивних операцій ступінь вияву передопераційного стресу та післяопераційного больового синдрому у хворих достовірно менший, ніж у разі проведення відкритих операцій.

Приведены результаты изучения показателей послеоперационного стресса у пациентов при малоинвазивных и открытых урологических операциях по поводу опухолей почек. Применены несколько типов специальных анкет, опросы по которым указывают на высокий уровень предоперационной тревожности у пациентов. Выяснено, что в случаях проведения малоинвазивных операций степень проявления предоперационного стресса и послеоперационного болевого синдрома достоверно меньше, чем при проведении открытых операций.

Наведено результати лікування хворих з каменями у сечоводі за допомогою включення 17-оксипрогестерону капронату в комплексну традиційну схему терапії в умовах поліклініки. У ході дослідження одержано переконливі суб'єктивні та об'єктивні дані, що свідчать про позитивний клінічний ефект такого лікування. У 40-ка з 59-ти хворих (67,8 ± 6,0 %) "самовідходження" конкремента було досягнуто в середньому на 12,0 ± 4,8 день, міграція його вниз по сечоводу - у 23,7 ± 5,5 % випадків. Негативна динаміка спостерігалася у середньому на 6,0 ± 1,0 день у 8,5 ± 3,6 % хворих. Доведено логічну залежність ефективності лікування від розміру, локалізації конкремента та наявності хронічного пієлонефриту у хворих уретеролітіазом.

Приведены результаты лечения больных с камнями в мочеточниках с помощью включения 17-оксипрогестерона капроната в комплексную традиционную схему терапии в условиях поликлиники. В ходе исследования получены убедительные субъективные и объективные данные, свидетельствующие о положительном клиническом эффекте проведенного лечения. У 40-ка из 59-ти больных (67,8 ±+ - 6,0% ) "самоотхождение" конкремента было достигнуто в среднем на 12,0 ± 4,8 день, миграция его вниз по мочеточнику - в 23,7 ± 5,5 % случаев. Негативная динамика наблюдалась в среднем на 6,0 ± 1,0 день у 8,5 ± 3,6 % больных. Доказана логическая зависимость эффективности лечения от размера, локализации конкремента и наличия хронического пиелонефрита у больных уретеролитиазом.

Наведено результати лікування 66-ти хворих з каменями у сечоводі в амбулаторних умовах за допомогою запропонованої схеми, яка передбачає розширення комплексної традиційної стандартної терапії за рахунок використання звукової стимуляції. У ході дослідження одержано суб'єктивні та об'єктивні підтвердження доцільності такого підходу. Виявлено особливості елімінації конкремента за термінами та частотою, пов'язані з його розміром і локалізацією, при цьому цей процес не залежав від наявності або відсутності хронічного пієлонефриту у хворих уретеролітіазом.

Представлены результаты лечения 66-ти больных с камнями в мочеточнике в амбулаторных условиях с помощью предложеной схемы, которая предполагает расширение комплексной традиционной стандартной терапии за счет использования звуковой стимуляции. В ходе исследования получены субъективные и объективные подтверждения целесообразности такого подхода. Выявлены особенности элиминации конкремента по срокам и частоте, связанные с его размером и локализацией, при этом этот процесс не зависел от наличия или отсутствия хронического пиелонефрита у больных уретеролитиазом.

Проаналізовано результати лікування 69 хворих уретеролітіазом в умовах поліклініки з використанням загальноприйнятої традиційної схеми на базі лікувальних установ Хмельницької області. Чоловіків було 66,7 %, жінок - 33,8 %. У 23,2 +- 5,0 % хворих камінь локалізувався у верхній третині (в/3), у 31,8 +- 5,6 % - в нижній третині (н/3) і у достовірної більшості (45,0 +- 5,9 %) - у середній третині (с/3) сечоводу. Інфекція сечових шляхів (ІСШ) була у 33 пацієнтів (47,8 %). У 39 з 69 (56,5 %) досягнуто "самовідходження" конкременту, у 9 (13 %) - його міграція, що не супроводжується ускладненнями з подальшим спостереженням. Звертає увагу значний відсоток незадовільних результатів - у 30,4 +- 5,5 % випадків (21 осіб) на 5,6 +- 1,3 дня від початку лікування розвинувся гострий пієлонефрит, який став причиною госпіталізації. Клінічний ефект залежав від розміру, локалізації конкременту, наявності або відсутності хронічного пієлонефриту, термінів початку лікування. Одержані результати обгрунтовують мотивацію необхідності вдосконалення традиційної схеми з метою поліпшення кінцевих результатів, реальність якої забезпечена сучасними успіхами фармако- і фізіотерапії.

Проліковано 66 хворих з каменями сечовода за амбулаторних умов за допомогою запропонованої схеми, яка припускала розширення комплексної традиційної стандартної терапії за рахунок використання звукової стимуляції. У ході дослідження одержано суб'єктивні й об'єктивні підтвердження доцільності такого підходу. У результаті в 72,7 +- 5,4 % випадків досягнуто самовідходження конкремента з верхніх сечових шляхів, у 15,2 +- 4,4 % - міграція його вниз по сечоводу не супроводжувалася ускладненнями, у 12,1 +- 4,0 % - розвинувся гострий пієлонефрит і хворих було госпіталізовано. Виявлено особливості елімінації конкремента за термінами і частотою. Вони пов'язані з його розміром, локалізацією, однак, процес не залежав від наявності або відсутності інфекції сечових шляхів у хворих на уретеролітіаз.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-5

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проліковано 38 хворих із "кам'яною доріжкою" за амбулаторних умов за допомогою запропонованої схеми, яка припускала розширення комплексної традиційної стандартної терапії за рахунок використання звукової стимуляції. У ході дослідження одержані суб'єктивні й об'єктивні підтвердження доцільності такого підходу. На 9 - 15-ту добу повне вивільнення сечовивідних шляхів від резидуальних уламків досягнуто у 26-ти пацієнтів (68,4 %). У 12-ти осіб (31,6 %) звукова стимуляція не надала позитивних наслідків. Усі 12 пацієнтів з ознаками гострого запального процесу в середньому на 4 - 6-ту добу спрямовані на стаціонарне лікування, де їм було проведено дренуючі, а в подальшому - малоінвазивні оперативні втручання. Виявлено особливості елімінації уламків конкремента за термінами і частотою. Вони пов'язані з його розміром, локалізацією, наявністю або відсутності інфекції сечових шляхів (ІСШ) у хворих на уретеролітіаз, термінами звернення в лікувальний заклад після малоінвазивного втручання (дистанційної літотрипсії, контактної літотрипсії).

Наведено результати застосування алгоритму розрахунку місць розташування троакарів при ендовідіохірургічних втручаннях у разі патології нирок і проксимального відділу сечоводу. Проведено аналіз ефективності виконання оперативних втручань із застосуванням алгоритму і без його застосування. Відзначено особливості формування доступів залежно від особливостей пацієнта та місця знаходження патологічного вогнища. Безпосередньо для побудови тривимірних моделей і виконання розрахунку параметрів ендоскопічних втручань використовуються дані, одержані при виконанні мультиспіральної комп'ютерної томографії в кортикомедулярну фазу контрастування.

Приведены результаты применения алгоритма расчета мест расположения троакаров при эндовидиохирургических вмешательствах при патологии почек и проксимального отдела мочеточника. Проведен анализ эффективности выполнения оперативных вмешательств с применением алгоритма и без его применения. Отмечены особенности формирования доступов в зависимости от особенностей пациента и места нахождения патологического очага. Непосредственно для построения трехмерных моделей и выполнения расчета параметров эндоскопических вмешательств используются данные, полученные при выполнении мультиспиральной компьютерной томографии в кортикомедулярную фазу контрастирования.