Авторським колективом запропоновано наукове видання, що присвячене аналізу стану та напрямів подальшого розвитку систем вищої освіти країн Європи. У розділах монографії охарактеризовано системи вищої освіти різних регіонів європейської частини світу з урахуванням їх досягнень і перспективних завдань із метою якісної професійної підготовки здобувачів освіти. Визначено особливості систем вищої освіти певних частин Європи: Західна, Північно-Центральна, Північна, Центрально-Східна, Південна, Південно-Східна Європа, країни Балтії, Бенілюксу, Придунайські й Острівні країни.

У монографії узагальнено літературну інформацію та результати власних досліджень авторів, що стосуються різних аспектів реакції рослин на патогенез гриба Bipolaris sorokiniana (Sass) Schoemaker та їхню загальну стійкість до фітопатогенів. Розглянуто питання таксономії у морфо-молекулярному аспекті. Представлено результати досліджень про вплив патогена на основні фізіологічні процеси. Значну увагу приділено клітинно-генетичним механізмам стійкості рослин до фітопатогенів та способи ії підвищення для збільшення продуктивності агроценозів та поліпшення стану агроекосистем.

Основу збірника склали доопрацьовані авторами виступи, доповіді, стат¬ті учасників конференції-правників, істориків, журналістів, лікарів, слідчих, військових, які досліджують злочини, вчинені диктаторами ХХ-ХХІ століть, і розкривають причини та наслідки Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. і ге¬ноциду українців 2022 р. Матеріали конференції доповнено висновками комплексних судових експертиз, проведених у рамках кримінального прова¬дження № 22019000000000309

Зазначено, що у виданні зібрано статті, в яких наведено основну інформацію про майже всі відомі, в тому числі й незнайдені, твори живопису і графіки Шевченка. Висвітлено провідні жанри його образотворчої спадщини, розкрито її визначальні художні особливості.

Запропоновано авторський підхід для осмислення минулого України та її народу. Зокрема, на основі аналізу численних досліджень висунуто новий підхід щодо походження українців і вказано на відмінності від сусідів, що дає підставу сприймати нашу націю як окремішню з самобутньою матеріальною та духовною культурою. Зауважено, що аналіз багатьох архівних документів відкриває для читача невідомі сторінки з нової та новітньої історії України, які замовчувалися або перекручувалися раніше, зокрема, про національно-визвольний рух за відродження власної державності, внесок українства в розвиток світової цивілізації тощо.

Мета роботи - проаналізувати ефективність використання вейвлет-аналізу для оцінки якості поверхонь металів. Дослідити можливість використання вейвлет-аналізу при ультразвуковій дефектоскопії. Визначити оптимальні вейвлет-сімейства та їх критерії для оцінки якості обробки металевих поверхонь. Розглянуто ортогональні вейвлети: вейвлет Добеші, вейвлет Сімлета та вейвлет Койфлета, які забезпечують можливість здійснення процедури дискретного вейвлет-перетворення. Розглянуто критерії, які впливають на результативність фільтрації ультразвукового сигналу методами з використанням вейвлет-аналізу. Проведено фільтрацію ультразвукових сигналів за допомогою вейвлет функцій. З'ясовано, що для успішної фільтрації сигналів обраний вейвлет-метод повинен забезпечувати дискретне вейвлет-перетворення, і мати схожість форми вейвлет-функції до локальних особливостей сигналів ультразвукового дефектоскопа. При проведенні роботи обрано жорсткий поріг обмеження коефіцієнтів деталізації вейвлет аналізу, оскільки він є найкращім для задач фільтрації. Ефективність фільтрації підтверджено відносно великим показником відношення сигналу до перешкоди, а також тим фактом, що форма імпульсу, відбитого від дефекту, залишилася майже без зміни. При використанні в якості базисних функцій вейвлетів Добеші і Койфлета в результаті вейвлет-фільтрації вдалося збільшити відношення сигналу до перешкоди на 20 дБ і впевнено виділити корисний сигнал на тлі перешкод, що свідчить про перспективність використання подібного роду перетворень в завданнях фільтрації. Отримані рішення можна використовувати для впровадження в алгоритми фільтрації сигналів у блоках цифрової обробки автоматизованих систем неруйнівного ультразвукового контролю.

Презентовано виступи учасників міжнародного форуму, присвяченого пам'яті жертв Голодомору-геноциду українців. Наведено науково-практичний дискурс Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду. Звернено увагу на питання щодо втрат дітей під час Голодомору-геноциду 1932 - 1933 рр., інтерпретації причин і наслідків повоєнного голоду 1946 - 1947 рр. Досліджено питання щодо масового штучного голоду 1921 - 1923 рр. у радянській Україні як «генеральну репетицію» Голодомору-геноциду. Розглянуто питання щодо геноциду українців Кубані в 1932 - 1933 рр.

Розроблений алгоритм послаблення впливу розсіяного випромінювання на рентгенівські зображення порівняно з двома найефективнішими апаратними методами: збільшення повітряного проміжку та застосування протирозсіювальних растрів. За допомогою числового моделювання показано, що простота та ефективність техніки маніпуляції величиною повітряного проміжку нівелюється збільшенням розмірів сканера і вимогами до детектора. Типовий протирозсіювальний растр із коефіцієнтом 12 відсіює розсіяне випромінювання з ефективністю десятиметрового повітряного проміжку, але вимагає для цього більшу на 50 % експозицію та дозове навантаження на пацієнта. Запропонована алгоритмічна компенсація забезпечує характеристики на рівні середніх апаратних засобів без збільшення дозового навантаження та додаткових апаратних вимог.

Розкрито суспілно-економічні причини початку масового штучного голоду 1921 - 1923 рр. в Україні. Проаналізовано ідеологічну передумову появи інституту уповноважених. Висвітлено питання руйнації традиційних та моральних цінностей українців у роки масового штучного голоду 1921 - 1923 рр. Вивчено історіографію проблеми кампанії з вилучення церковних цінностей 1922 р. в Україні. Охарактеризовано підпільну та повстансько-партизанську боротьбу українських самостійників на Запоріжжі у 1918 - 1923 рр.

Висвітлено передумови, обставини та наслідки Голодомору 1932 - 1933 рр. - геноциду української нації - та масових штучних голодів 1921 -1 923 рр., 1946 - 1947 рр. в широкому історичному контексті як української, так і всесвітньої історії. Подано ґрунтовний фактологічний матеріал, поєднаний з аналітичним осмисленням різних аспектів злочинів комуністичного тоталітарного режиму.

Присвячено розповіді про життя і діяльність відомого правника і громадсько-політичного діяча української еміграції Володимира-Юрія Даниліва, уродженця Львівщини, який був ініціатором створення Міжнародної комісії юристів, що визнала в 1988 році Голодомор 1932 - 1933 років злочином проти українського народу. Приурочено до 100-річчя від дня народження Володимира-Юрія Даниліва.

Представлено характеристику основних напрямів розвитку фундаментальних інноваційних соціологічних досліджень, які спрямовані на ідентифікацію нових детермінант соціальної напруженості, причини яких є суперечностями практичного ставлення людей до природи та навколишнього природного середовища. Аргументовано, що в умовах новітніх глобальних і регіональних соціальних трансформацій суттєво змінюються традиційні форми культурного впливу людей на природу як фізичну реальність. Саме тому соціологічні дослідження суперечливого характеру процесів культурної інтеграції та диференціації в європейських суспільствах як соціальних системах індустріального та постіндустріального типу формують пізнавальні стимули наукового вивчення нових форм соціальної напруженості в системі "природа - суспільство". Доведено, що в сучасних європейських полікультурних суспільствах посилюється конкуренція між різними етнічними культурами, яка є важливим джерелом виникнення й суперечливого співіснування різноманітних субкультур. Ці субкультури, які відображають певну систему гуманітарних цінностей, водночас формують і критичне ставлення людей до наявних соціальних порядків. Тому сучасні вчені, які вивчають причини різного традиційного ставлення людей до природи, намагаються розвинути погляди на субкультури як на джерела та специфічні детермінанти соціальної напруженості. Зосереджено увагу на важливості визначення пізнавального статусу поняття "соціальна напруженість", оскільки воно має важливе значення для розвитку інноваційних досліджень у наукових сферах соціології, соціальної екології та соціального управління.

Розглянуто окремі аспекти повсякденного життя населення Західної України у перші повоєнні роки. Зокрема, висвітлено щоденне життя селянства, учителів, школярів, українських повстанців і підпільників, переселених і депортованих осіб тощо. Окремі студії присвячено історіографії проблеми.

Перкутанна нефролітотрипсія є стандартним методом лікування каменів верхніх сечових шляхів розміром >> 1,5 см, множинних та коралоподібних конкрементів нирки. Ефективність і надійність цієї операції покращилися завдяки прогресу технологій та збільшенню досвіду роботи. Дана операція вважається безпечною методикою, за якою відзначають найвищий рівень стану, вільного від конкрементів у порівнянні з ударно-хвильовою літотрипсією та ретроградною нефролітотрипсією. При перкутанній нефролітотрипсії існує ризик розвитку ускладнень. На підставі даних наукової літератури було проаналізовано ускладнення при проведенні перкутанної нефролітотрипсії, фактори їх ризику та методи лікування. Виділено наступні ускладнення: кровотеча під час операції та в післяопераційний період, перфорація порожнинної системи нирки, травми органів грудної клітки, пошкодження селезінки, травмування печінки та жовчного міхура, травма тонкого та товстого кишечника, а також інфекційні ускладнення. Встановлено фактори ризику, а саме: розміри та розташування конкрементів, синтопія та скелетотопія нирки, наявність аномалій розвитку та надмірна маса тіла. Передопераційний лейкоцитоз, позитивний нітрит сечі та позитивний бактеріологічний посів сечі є незалежними факторами ризику інфекційних ускладнень, особливо у хворих на цукровий діабет. Перкутанна нефролітотрипсія є найскладнішою технікою лікування сечокам'яної хвороби. Тому навчання даної операції тривале та складне. Встановлено, що компетентність і досконалість набувають після 45 та 105 операцій відповідно. Адекватна передопераційна підготовка, ліквідація інфекції сечовивідних шляхів перед операцією, точна пункція під керівництвом флюороскопії та/або ультразвуковим контролем, підтримання низького внутрішньониркового тиску та скорочення часу операції є важливими технічними вимогами для забезпечення безпеки та ефективності перкутанної нефролітотрипсії. За даними літератури, перкутанна нефролітотрипсія - це ефективна та безпечна методика лікування нефролітіазу з невеликим рівнем ускладнень. Знання факторів ризику, методів лікування важливо для кожного ендоуролога. Більшість ускладнень, при вчасному їх діагностуванні, можна ліквідувати консервативно або за допомогою малоінвазивних методик, що позитивно впливає на тривалість лікування пацієнта і на психоемоційний стан оперуючого лікаря.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-59

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Основним чинником, що обмежує кількість трансплантацій серця в Україні, залишається мала кількість потенційних донорів. У випадках, коли час доставлення донорського органа становить більше 4 год, ризики розвитку експлантаційної ішемічної травми донорського органа багаторазово підвищуються. Транспортування реципієнта до місця перебування потенційного донора в таких випадках є вимушеним заходом, оскільки воно збільшує ризик розвитку несприятливих серцево-судинних подій у реципієнта. Надання медичної допомоги реципієнту в таких умовах може бути ускладнене, однак ці заходи повністю виправдовуються зниженням ризику післяопераційних ускладнень, пов'язаних з часом ішемії трансплантата. Описано випадок трансплантації серця в умовах транспортування реципієнта до донора. Трансплантація серця була виконана хворому із серцевою недостатністю IV функціонального класу за NYHA, рефрактерною до медикаментозної терапії. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Час штучного кровообігу - 90 хв, загальний час ішемії - 180 хв. На 3-тю добу пацієнт був транспортований у спеціалізований центр для продовження лікування та реабілітації. На 21-шу добу пацієнта в задовільному стані виписано на амбулаторне лікування.

Мета роботи - проаналізувати терапевтичну ефективність застосування вено-венозної екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) у пацієнтів з гострим респіраторним дистрес-синдромом, зумовленим SARS-CoV-2. Проведено ретроспективний аналіз пацієнтів з гострим пошкодженням легенів на тлі COVID-19, яким з лютого 2020 р. до травня 2021 р. у ЕКМО-центрі в якості лікування було використано веновенозну ЕКМО. Упродовж зазначеного періоду було зафіксовано 7 випадків підключення вено-венозної ЕКМО з приводу гострого респіраторного дистрес-синдрому, що клінічно підпадало під прояви інфекції COVID-19. Найчастішим ускладненням при проведенні ЕКМО виявлявся тромбоз у системі ЕКМО - 42,9 %, що вимагало заміни оксигенатора у 2 випадках та заміни всієї системи повністю - у 1 випадку. У 3 пацієнтів спостерігалися кровотечі в місці канюляції в комбінації з носовими або шлунково-кишковими кровотечами. Загалом летальність при ЕКМО серед обстежених пацієнтів становила 57,1 %, тоді як 30-денна летальність - 71,4 %. Висновки: ключовою стратегією в ефективному лікуванні пацієнтів з COVID-19 з тяжкою дихальною недостатністю є рання консультація з ЕКМО-центром. Однак все ще залишаються нез'ясованими критерії відбору таких пацієнтів на ЕКМО, як і оптимальна стратегія антикоагулянтної терапії.

Педставлено окремі аспекти проблеми формування політики пам'яті в Україні щодо радянських репресій у західних областях (1939 - 1953). Охарактеризовано радянське минуле: стереотипи шсторичної пам'яті. Визначено трагедію в'язнів радянських тюрем літа 1941 р. у масмедіа незалежної України. Зазначено непам'ятання та плітику пам'яті в Україні щодо репресій проти радянських репатріантів (1944 - 1953). Наведено питання соціогуманітаристики західного регіону України в умовах сталінського тоталітаризму. Розкрито оперативні та репресивні заходи радянської спецслужби щодо греко-католицької конфесії в Західній Україні (1945 -1953). Наведено історичну пам'ять греко- католиків у боротьбі за власну церкву й Україну.

Стрімке поширення онкологічних захворювань у XXI ст. в усьому світі зумовлює інтенсифікацію хіміотерапевтичного лікування даної патології зі застосуванням усе нових і нових цитотоксичних і цитостатичних агентів. Однак це зумовлює зростання й числа побічних ефектів і небажаних наслідків використання даних препаратів. Неспецифічна дія щодо всього організму пацієнта та висока токсичність даної групи лікарських засобів, зокрема, їх кардіо-, нефро- та нейротоксичність, а також відсутність достатньої інформації щодо віддалених наслідків введення протипухлинних засобів на стан прилеглих тканин, які не були захоплені інвазією пухлини, зумовлюють нагальну потребу в системному вивченні біохімічних змін не лише в пухлині, але й поза її межами. У попередніх експериментах авторами було проведено вивчення впливу протипухлинного похідного хіназоліну на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і повіязаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на низку показників виключно в тканині пухлини. У зв'язку з цим актуальним є з'ясування, чи є виявлена специфічність похідного хіназоліну характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження - вивчити вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін-2-іл-сульфоніл)-N-(2,6-дихлорфеніл)-цераміду (АХДЦ) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварин було розподілено на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - негативний контроль (саркома 45); 3 - саркома 45 + АХДЦ (29,93 мг/кг). Вивчення впливу АХДЦ на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу АХДЦ на клітини пухлин була найвираженішою щодо ДНК-фрагментації та змін вмісту РНК, співвідношень РНК/ДНК і РНК/НК. Щодо впливу на вміст SH-груп у тканині саркоми 45 і неуражених пухлиною тканинах шкіри, то в даному випадку ефект АХДЦ був протилежним за напрямком стосовно змін вмісту небілкових і пов'язаних з білками SH-груп.

Врахування індивідуальних особливостей окремих організмів надає змогу одержувати якісно кращі рівні виліковування навіть тяжких патологій. На жаль, традиційні методи хіміотерапії пухлин не дозволяли дотепер досягати хоч якоїсь специфічності цитотоксичної дії застосовуваних препаратів. У попередніх експериментах авторами було проведено вивчення впливу потенційного протипухлинного препарату етил 2-(хіназолін-4-іл-аміно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3-карбоксилат гідрохлориду (ЕХТК) на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, стан антиоксидантної системи в клітинах карциноми Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на досліджувані показники. Це зумовлює актуальність подальшого з'ясування, чи є ця специфічність ЕХТК характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження - вивчити вплив ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК і показники стану антиоксидантної системи в клітинах саркоми 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварин було розподілено на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - негативний контроль (саркома 45); 3 - саркома 45 + ЕХТК (24,37 мг/кг). Вивчення впливу ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу ЕХТК на клітини пухлин була найвираженішою щодо змін вмісту фрагментів ДНК, РНК, білків хроматину, а також небілкових і пов'язаних з білками SH-груп. Порівняння впливу ЕХТК на саркому 45 і карциному Герена показало, що нормалізуючий вплив даного похідного хіназоліну на всі досліджені показники був більш вираженим на моделі саркоми 45, ніж у карциномі Герена.