Розглянуто проблему ехографічної діагностики перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.11-43

Рубрики:

Позаматкова вагітність

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено результати вивчення ефективності та безпечності застосування препарату Лавомакс (таблетки, вкриті оболонкою; 1 таблетка містить 125 мг тилорону) виробництва ВАТ "Нижфарм" у жінок, хворих на папіломавірусну інфекцію, поєднану з дисплазією епітелію шийки матки та урогенітальною мікст-інфекцією (мікоплазмоз, трихомоніаз, бактеріальний вагіноз). Лавомакс у перші дві доби призначають у дозі 125 мг на добу, потім - по 125 мг через кожні 48 год. Курсова доза Лавомаксу становить 1,25 г (10 таблеток). Одержано позитивну динаміку суб'єктивного та об'єктивного стану обстежених жінок. Виявлено добру переносимість та безпечність даного препарату.

Представлено результати вивчення ефективності застосування препарату Залаїн (супозиторії вагінальні, що містять 300 мг сертаконазолу) у вагітних жінок із хронічним рецидивуючим кандидозним вульвовагінітом. Одержано позитивну динаміку суб'єктивного та об'єктивного стану пацієнток, зазначено відмінний лікувальний ефект, хорошу переносимість та безпечність даного препарату.

Проаналізовано ефективність застосування комплексного вітамінно-мінерального препарату Прегнакеа (виробництво компанії "Vitabiotics", Великобританія) як єдиного в клінічній практиці оригінального комплексу, що містить вітамін К, для профілактики перинатальних утрат від геморагічних ускладнень нетравматичного генезу в недоношених новонароджених. Обстежено 97 жінок, в яких відбулися передчасні пологи, та їх 102 новонароджені дитини (із них 1 - трійня, 3 - двійні), з яких сформовано 2 клінічні групи: група порівняння (52 жінки та їх 52 новонароджені дитини), що одержувала стандартне за клінічним протоколом лікування, та основна група (45 жінок із 50 новонародженими дітьми), що одержували додатково препарат Прегнакеа за схемою 1 капсула 1 раз на добу. Після проведеного дослідження зроблено висновки, що профілактика геморагічного синдрому новонароджених має бути додатковим показанням для призначення препарату Прегнакеа вагітним.

Розглянуто питання ефективності протимікробної терапії з використанням моксифлоксацину (препарат Авелокс, Bayer Schering Pharma) у порівнянні з традиційною комбінованою антибіотикотерапією у разі запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ) у жінок та комплаєнсу під час використання порівнюваних схем. Аналіз результатів досліджень та досвід практичного використання двох схем антибіотикотерапії ЗЗОМТ продемонстрував їх високу ефективність за умови значно кращого комплаєнсу в разі застосування моксифлоксацину.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності ендохірургічного лікування перерваної позаматкової вагітності з масивною та помірною крововтратою. Досліджено клінічні, ехографічні, відеоскопічні, гормональні та гістоструктурні особливості даної патології. Розроблено схему патогенезу переривання позаматкової вагітності з різним ступенем крововтрати. Розроблено малоінвазивну кровозберігальну ендохірургічну технологію лікування перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою та необхідне для її реалізації інструментальне забезпечення. Здійснено клінічну апробацію нової технології ендохірургічного лікування перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою, встановлено її технічну й економічну ефективність і позитивний вплив на стан хворих.

Наведено нове рішення підвищення відновлення репродуктивної функції у жінок з трубно-перитонеальним безпліддям (ТПБ) запального генезу. На підставі ретроспективного дослідження історій хвороб пацієнток з таким діагнозом з супутнім формуванням сактосальпінксів доведено доцільність корекції у них рецептивності ендометрія перед проведенням допоміжних репродуктивних технологій. Доведено, що у хворих на ТПБ запального генезу існують особливості клініко-анамнестичних даних, сонографії органів малого тазу, лапароскопії та гістероскопії, гормонального й імунного профілю, більш виражені серед пацієнток з сактосальпінксами у порівнянні з жінками без деструктивних змін маткових труб. З'ясовано, що зміни рецептивності ендометрія за ТПБ запального генезу дуже варіабельні та носять індивідуальний характер у кожної конкретної хворої. Розроблено схему патогенезу таких порушень і комплексну диференційовану систему реабілітації таких жінок залежно від стану рецептивності ендометрія. Вперше проведено оцінювання ефективності її впровадження.

Висвітлено проблему захворюваності шийки матки, розглянуто особливості розвитку та перебігу інфекції, зумовленої вірусом папіломи людини. Показано динамічність негативних змін диспластичного епітелію на тлі папіломавірусної інфекції, обгрунтовано важливість профілактики раку шийки матки на сучасному рівні.

Проаналізовано надання медичної допомоги чоловікам із безпліддям у шлюбі. У ході аналізу засвідчено низьку якість надання медичної допомоги чоловікам з безпліддям у шлюбі, що призводить і до недостатньої ефективності лікування безплідних пар. Запропоновано заходи, спрямовані на покращання надання медичної допомоги.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що у випадку безпліддя у шлюбі, зумовленому трубно-перитонеальною патологією у жінок, у 33,6 % випадків спостерігаються порушення генеративної функції і у чоловіків. У 51,2 % осіб до зниження фертильності призводять інфекційно-запальні захворювання (ІЗЗ) урогенітальної системи, часто виявляється також і безсимптомне інфікування статевих органів. Ураховуючи негативний вплив інфекційно-запальної патології сечостатевої системи у чоловіків на репродуктивне здоров'я пари, чоловіків необхідно ретельно обстежувати, а за необхідності і кваліфіковано лікувати як у разі хронічних ІЗЗ органів малого таза, так і за трубно-перитонеального безпліддя у жінок.

Поширеність безплідності, зокрема трубно-перитонеального генезу, призвело до розвитку допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) як найефективнішого методу лікування та досягнення очікуваної вагітності. Але успіх ДРТ становить близько 40 % і залежить від багатьох факторів: генетичних, імунологічних, гормональних, вікових, методів контрольованої оваріальної стимуляції, стану якості сперматозоїдів, кількості та якості одержаних ооцитів та ембріонів та імплантаційної здатності ендометрія. Тому важливим є розгляд механізмів і факторів, що є основою успішної імплантації. Увагу привертає вивчення процесів окиснювального стресу та порушень апоптозу у репродуктивному тракті жінок із безплідністю. За умов дії несприятливих чинників і патології, у результаті зниження здатності клітини до нейтралізації вільних радикалів та активних форм кисню порушується антиоксидантний захист, розвивається окиснювальний стрес, що спричинює запуск апоптозу. Запрограмована загибель клітин спостерігається у випадку фізіологічного функціонування репродуктивної системи: атрезія фолікулів і регресія функціонального шару ендометрія у випадку ненастання вагітності. Проте на сьогодні підтверджено негативний вплив окиснювального стресу та порушення регуляції апоптозу на репродуктивну функцію, а саме - на успіх запліднення in vitro. Також використання ДРТ передбачає деякі негативні впливи на гамети та ембріони, що супроводжується виникненням окиснювального стресу та знижує ймовірність настання вагітності. Мелатонін є універсальним гормоном, що відіграє ключову роль у функціонуванні статевих гормонів і володіє потужними антиоксидантними властивостями. Як ключовий регулятор антиоксидантного захисту на біохімічному та гормональному рівнях, мелатонін позитивно впливає на процеси дозрівання яйцеклітини та підготовку ендометрія до імплантації. Тому є досить обгрунтованим використання мелатоніну під час лікування за допомогою методів ДРТ. Багато досліджень присвячено вивченню ефективності використання екзогенного мелатоніну у лікуванні безплідності, але на сьогодні рівень доказовості є недостатнім для його використання у ДРТ.

Оцінено ефективність і проаналізовано доцільність застосування препаратів естрогенів у програмах лікування методами ДРТ за стандартним протоколом (шляхом застосування під час контрольованої стимуляції суперовуляції препаратів естрогенів) і в програмі підготовки до ембріотрансферу вітрифікованих ембріонів у попередніх невдалих спробах (за рахунок збільшення добової дози естрадіолу) для корекції різних ступенів відставання розвитку ендометрія та покращання клінічних наслідків лікування методами ДРТ у пацієнтів із невдалими спробами лікування безплідності з трубно-перитонеальним фактором. У дослідження ввійшли 283 пацієнтки з невдалими спробами лікування методами ДРТ безплідності з трубно-перитонеальним фактором і різними ступенями відставання розвитку ендометрія. З них у 180 випадках виявлено помірне відставання розвитку ендометрія та у 103 випадках - виражене відставання розвитку ендометрія. Для корекції різних ступенів відставання розвитку ендометрія під час стандартного протоколу КСЯ та у програмі підготовки до трансферу вітрифікованих ембріонів у пацієнтів застосовували препарати естрогенів. У програмі лікування методами ДРТ (КС+ЕТ) додаткове використання у ЦС препаратів естрогенів не призвело до збільшення товщини ендометрія у разі відставання розвитку ендометрія (різних ступенів вираженості) на 7-й день ЦС. Не відзначали поліпшення результатів лікування за показниками ЧНВПЕ і відсотка втрат вагітності у I триместрі. У програмі КРІО-ЕТ поступове збільшення у ЗГТ добової дози естрадіолу з 7-го дня лікувального циклу у хворих із вираженим відставанням розвитку ендометрія не забезпечило збільшення товщини ендометрія до норми. Клінічні наслідки за показниками ЧНВПЕ і частоти ранніх репродуктивних втрат у програмі КРІО-ЕТ істотно поступаються результатам, які спостерігалися у жінок із нормальним розвитком ендометрія. У жінок із помірним відставанням розвитку ендометрія на 7-й день циклу КРІО-ЕТ збільшення дози естрадіолу забезпечило нормалізацію М-ехо. Зроблено висновки, що у разі відставання розвитку ендометрія буде актуальним поліпшення стану основних систем гомеостазу в ендометрії та усунення відставання розвитку саме ендометрія з вираженим відставанням розвитку.

Наведено аналіз даних літератури та результати власних ретроспективних досліджень частоти випадків відставання розвитку ендометрія у жінок з невдалими спробами лікування безплідності трубно-перитонеального генезу за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Виявлено клініко-анамнестичні фактори, що негативно впливають на стан ендометрія та асоціюються з ризиком невдалої спроби лікування. Мета дослідження - провести ретроспективний аналіз випадків невдалих спроб лікування трубно-перитонеальної безплідності з метою з'ясування частоти та ступеня відставання розвитку ендометрія у проліферативну фазу циклу у програмах ДРТ, а також клінічних та анамнестичних факторів, що негативно впливають на стан ендометрія. Проведено ретроспективний аналіз 838 спроб лікування безплідності трубно-перитонеального генезу за допомогою методів ДРТ. Критеріями відбору хворих у дослідження були: репродуктивний вік від 20 до 40 років; нормогонадотропність; відсутність або повна непрохідність наявних маткових труб; відсутність ендометріозу, гіперпролактинемії, цукрового діабету та інших ендокринних порушень; відсутність патології тіла матки; нормоспермія у чоловіка. В ембріологічному протоколі зазначено, що ембріони задовільної якості, кількість ембріонів - два і більше. У циклах лікування безплідності трубно-перитонеального генезу за допомогою методів ДРТ частота відставання розвитку ендометрія (різного ступеня вираженості) становить 1/3 випадків від загальної кількості проведених циклів. Гіпоплазія ендометрія, виявлена на 7-й день циклу стимуляції, зберігається протягом усієї проліферативної фази до введення лХГ у 100 % пацієнток. У хворих з вираженим відставанням розвитку ендометрія у порівнянні із жінками з нормальним і помірним відставанням, внутрішньоматкові маніпуляції та їх ускладнення за даними анамнезу зустрічаються достовірно частіше. Заключення: результати дослідження наочно демонструють необхідність аналізу ефективності застосування загальноприйнятих методик корекції відхилень у розвитку прегравідарного ендометрія у циклах лікування за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) та впливу різних ступенів відставання розвитку прегравідарного ендометрія на клінічні наслідки програм лікування за методами ДРТ безплідності трубно-перитонеального генезу та їх оптимізації.

Наведено аналіз даних літератури та результати власних проспективних досліджень застосування методу місцевої ятрогенної травми із паралельним введенням плазми, збагаченої тромбоцитами, у базальний шар ендометрія у прегравідарній підготовці до лікування за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) у пацієнток з трубно-перитонеальною безплідністю (ТПБ) та вираженим відставанням розвитку ендометрія. Мета дослідження - визначення оптимального часу для проведення процедури ін'єкційного скретчингу (ІС) у прегравідарній підготовці перед наступним циклом лікування за допомогою методів ДРТ у пацієнток з ТПБ та вираженим відставанням розвитку ендометрія. У дослідження увійшли 109 пацієнток з невдалими спробами лікування методами ДРТ трубно-перитонеального фактора безплідності з вираженим ступенем відставання розвитку ендометрія за абсолютними показаннями. Обстежених було розподіленно на 3 групи. Група А - 47 пацієнток, в яких за контрольованої стимуляції суперовуляції під час проведення ДРТ (КСЯ + ЕТ) було виявлено виражене відставання розвитку ендометрія та запропоновано застосування процедури ІС ендометрія на 7-й день циклу стимуляції (ЦС). Група Б - 32 пацієнтки, яким процедуру ІС ендометрія було виконано на 22-й день менструального циклу (МЦ), що передував повторному циклу КСЯ + ЕТ. Група В - 30 пацієнток, яким процедуру ІС ендометрія було виконано на 8-й день МЦ, що передував повторному циклу КСЯ + ЕТ. Застосування ІС більш ефективне для покращання клінічних наслідків лікування за методами ДРТ (КСЯ + ЕТ) у разі вираженої затримки розвитку ендометрія у фолікулярній фазі ЦС на 6 - 7-й день застосування гонадотропінів. Під час лікування за методами ДРТ показник частоти настання вагітності на кожне перенесення ембріонів (ЧНВПЕ) був достовірно нижчим, становлячи 9,4 % (3 з 32) у групі Б - 7,1 % (2 з 28) - у групі В, ніж ЧНВПЕ у групі А - 27,7 % (13 з 47). Частота ранніх репродуктивних втрат становила у групі А 23,1 % (3 з 13), у групі Б 66,7 % (2 з 3), у групі В - 50 % (1 з 2). Заключення: під час вивчення оптимального періоду призначення ІС було встановлено, що ІС ендометрія з використанням аутоплазми, збагаченої тромбоцитами, демонструє найкращий показник частоти настання вагітності на кожне перенесення ембріонів та найнижчий показник ранніх репродуктивних втрат, якщо його виконують у фолікулярній фазі циклу стимуляції, на 6 - 7-й день застосування гонадотропінів.

Мета дослідження - визначення впливу на клінічні наслідки технології ін'єкційного скретчингу ендометрія аутоплазмою у пацієнток з трубно-перитонеальною безплідністю (ТПБ) і різними ступенями (помірним і вираженим) відставання розвитку ендометрія у повторних спробах лікування методами ДРТ за протоколом контрольованої стимуляції яєчників (КСЯ) + ембріотрансфер (ЕТ). У проспективне дослідження ввійшли 105 жінок із попередніми невдалими спробами лікування методами ДРТ трубно-перитонеального фактора безплідності. З них у 58 випадках спостерігалось помірне відставання розвитку ендометрія та у 47 випадках - виражене відставання розвитку ендометрія. Всім пацієнткам було запропоновано лікування з застосуванням естрогенів і методики ін'єкційного скретчингу аутоплазмою у циклі під час КСЯ. У ретроспективну групу ввійшли 112 пацієнток із помірною гіпоплазією та 64 пацієнтки з вираженою гіпоплазією ендометрія. Пацієнти, що проходили лікування ТПБ поєднаної з помірним відставанням розвитку ендометрія, за протоколом КСЯ+ЕТ були розподіленні на: ІА групу (група порівняння) - 45 пацієнток, що отримували естрогени з 7-ї доби КСЯ (показники ретроспективного аналізу); ІБ групу (група контролю) - 67 пацієнток, що не отримували естрогени з 7-ї доби КСЯ (показники ретроспективного аналізу); ІВ групу (основна група) 58 пацієнток, яким під час КСЯ було призначено естрогени та процедуру ін'єкційного скретчингу ендометрія на 7-у добу циклу стимуляції (ЦС). Пацієнти, що проходили лікування ТПБ, поєднаної з вираженим відставанням розвитку ендометрія, за протоколом КСЯ+ЕТ були розподілені на: ІІА групу (група порівняння) - 31 пацієнтка, що отримували естрогени з 7-ї доби КСЯ (показники ретроспективного аналізу); ІІБ групу (група контролю) - 33 пацієнтки, що не отримували естрогени з 7-ї доби КСЯ (показники ретроспективного аналізу); ІІВ групу (основна група) - 47 пацієнток, яким під час КСЯ було призначено естрогени та процедуру ін'єкційного скретчингу ендометрія аутоплазмою на 7-у добу ЦС. Клінічні результати оцінювали за показниками частоти настання вагітностей на перенесення ембріонів (ЧНВПЕ) і частоти втрат вагітності у І триместрі та порівнювали між собою. У групі пацієнток з помірним відставанням розвитку ендометрія показник ЧНВПЕ достовірно не відрізнявся між групами ІА, ІБ та ІВ і становив відповідно 38, 40,5 і 39,7 %. Частота ранніх репродуктивних втрат становила 17,6 % у жінок ІА групи, та 18,5 % у жінок ІБ групи. Показник репродуктивних втрат в основній ІВ групі становив 21,7 % і достовірно не відрізнявся від груп контролю та порівняння. У групі пацієнток із вираженим відставанням розвитку ендометрія показник ЧНВПЕ у ІІВ групі становив 27,7 % проти 12,9 % у пацієнток ІІА групи та проти 12,1 % у пацієнток ІІБ групи (група порівняння). Частота переривання вагітності у І триместрі у пацієнток груп ІІА, ІІБ та ІІВ становила відповідно 23,1, 50 і 50 %. Виявлені відмінності не мали достовірного характеру. Зроблено висновки, що застосування процедури ін'єкційного скретчингу аутоплазмою достовірно покращує показник ЧНВПЕ у пацієнток з вираженою затримкою розвитку ендометрія у циклах лікування методами ДРТ.

Окреслено етіологію, клінічну характеристику та діагностичні критерії деяких ускладнень перебігу вагітності, вад розвитку плода, запальних захворювань та пухлин жіночих статевих органів.

Наведено дані щодо поширеності дисгормональних порушень і встановлення їх взаємозв'язку зі станом ментального здоров'я та функціональним станом систем організму у жінок - учасниць бойових дій, які зазнали контузії. Мета дослідження - встановлення взаємозв'язку між показниками гормонального гомеостазу у жінок - учасниць бойових дій репродуктивного віку (РВ), що зазнали контузії, та станом їх ментального та соматичного здоров'я. До дослідження включено 55 жінок РВ, які брали участь у бойових діях і зазнали контузії; середній вік обстежених - 27,08 +- 4,23 року. Термін перебування у зоні бойових дій - 29,34 +- 9,21 міс, час з моменту отримання легкого травматичного ушкодження мозку (контузії) - 18,8 +- 9,2 міс. До контрольної групи ввійшли 65 цивільних жінок РВ (середній вік - 32,21 +- 7,32 року). В основну групу ввійшли 20 жінок РВ, які мають наслідки контузії у формі постконтузійного синдрому (ПКС) (F7.02 за МКХ-10), до групи порівняння - 35 жінок РВ, які не мають наслідків контузії у формі ПКС. У ході дослідження у жінок ветеранок виявлено статистично-значущі відхилення у показниках вегетативної регуляції, рівнів гонадотропних і стероїдних гормонів, а також в інтегральному показнику патології у порівнянні з цивільними жінками. Доведено, що у жінок-військовослужбовиць, учасниць бойових дій, які зазнали контузії, виявляють порушення репродуктивного здоров'я, зумовлені впливом як самої черепно-мозкової травми, так і стрес-факторів, пов'язаних із військовою службою. Результати проведеного дослідження обгрунтовують доцільність розроблення програми медичного та психологічного супроводу жінок-військовослужбовиць і відповідної медико-психологічної реабілітації ветеранок, спрямованої на повноцінну адаптацію їх до мирного життя.

Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики та лікування патології та імплантаційної здатності ендометрія у жінок репродуктивного віку (РВ), які брали участь у бойових діях (БД) і зазнали контузії. Вивчення ендометріальних піноподій (ПП) було проведено у 35 жінок РВ, які брали участь у БД і зазнали контузії та яким на 21-й день менструального циклу були виконані оперативна лапаро- та гістероскопія з забором зразків ендометрія для гістологічного дослідження та сканувальної електронної мікроскопії. З цих жінок - 22 пацієнтки (група порівняння) РВ із травмою в анамнезі без постконтузійного синдрому та 13 (основна група) - жінки РВ, які мають наслідки контузії у формі постконтузійного синдрому. Контролем слугували 10 зразків ендометрія від цивільний жінок РВ (контрольна група). Середній вік обстежених становив 27,08 +- 4,23 року. Термін перебування в зоні БД - 29,34 +- 9,21 міс, час із моменту отримання легкого травматичного ушкодження мозку (контузії) - 18,8 +- 9,2 міс. У жінок-віськовослужбовиць, учасниць БД, що зазнали контузії, спостерігаються порушення рецептивності ендометрія, які проявляються відхиленнями у розвитку ПП та їхніх мікроворсинок у період вікна імплантації: ділянки відсутності ПП - у 47,50 % випадків, ПП дрібних розмірів - у 77,50 % і рясні мікроворсинки - у 37,50 %; зменшення випадків наявності розвинених ПП у 2,12 разу, ПП великих розмірів - у 2,29 і малої кількості мікроворсинок - у 4,00 рази, підвищення зустрічальності ПП середніх розмірів у 3,00 рази, мікроворсинок помірної кількості - у 4,00 рази. Характерною рисою ендометріальних ПП у зазначених вище пацієнток є наявність мозаїцизму їх форми (65,00 %) і розмірів (67,50 %). Встановлено, що у жінок-віськовослужбовиць, учасниць БД, які зазнали контузії, діагностують порушення репродуктивного здоров'я, що зумовлені впливом як самої черепно-мозкової травми, так і стрес-факторів, пов'язаних із військовою службою.

Ендометріоз є однією з найпоширеніших доброякісних гінекологічних проліферативних патологій у жінок в усьому світі. Вивчаючи структуру захворюваності на симптомний ендометріоз, було виявлено більш високу частоту порушень вуглеводного обміну та харчової непереносимості у цій групі пацієнток. Захворюваність на ендометріоз, поширеність порушень вуглеводного обміну та аутоімунізації демонструють суттєву тенденцію до почастішання та "помолодшання", що, безсумнівно, є наслідком нераціонального харчування та способу життя, надмірного споживання вуглеводних продуктів, соціальних особливостей життя сучасної жінки. Згідно із сучасними науковими даними, порушення метаболізму вуглеводів асоційовані із аутоімунізацією та імунною дисфункцією. На підставі аналізу даних літератури та результатів власних ретроспективних спостережень виявлено роль порушень вуглеводного обміну й аутоімунізації харчовими алергенами (глютен, фруктоза, лактоза) у маніфестації та прогресуванні симптомного ендометріозу. Через порушення взаємодії між ендокринною та імунною осями регуляції жіночої репродуктивної системи внаслідок систематичної аутоімунізації певними агресивними харчовими компонентами, які можуть бути ендокринними дезрапторами та вторинними нейроендокринними месенджерами, у жінок із наявністю харчових непереносимостей і порушень вуглеводного обміну спостерігаються більш тяжкий перебіг ендометріозу, більш високі метаболічні ризики та нижча якість життя загалом. Нормалізація вуглеводного обміну шляхом застосування елімінаційної дієти із виключенням продуктів-дезрапторів є темою даної рботи та напрямком пошуку ефективного і прийнятного для пацієнток алгоритму лікування ендометріозу.