Наведено та проаналізовано експериментальні дані про зміни концентрації ампіциліну в крові та тканинах апендикса після проведення внутрішньотканинного та внутрішньоабдомінального електрофорезу. Описано методику проведення внутрішньоабдомінального електрофорезу в експерименті на кролях. Порівняно ефективність накопичення антибіотика у результаті внутрішньотканинного та внутрішньоабдомінального електрофорезу.

На підставі даних проведеного експерименту підтверджено більше накопичення ампіциліну в тканинах апендикса у результаті внутрішньотканинного електрофорезу. Запропоновано спосіб інтенсифікації лікування хворих з діагнозом обмеженого гнійного перитоніту апендикулярного генезу з використанням гальванізації за умов внутрішньоабдомінальної локалізації одного з електродів. Спосіб апробовано у клініці на 25 хворих з позитивним результатом.

У дівчат, віком від 1 до 7 років, які страждають на генітальні розлади настає елімінація або виражений дефіцит біфідобактерій, пропіоновокислих бактерій і незначне зниження корине- та лактобактерій, зростає контамінація порожнини піхви гонококами та трихомонадами, патогенними й умовно-патогенними ентеробактеріями, ентерококами та стафілококами. З віком пацієнток (8 - 15 років) порушення мікробіоценозу посилюється. Дисбіоз порожнини піхви пацієнток віком 16 - 18 років характеризується елімінацією пропіоновокислих бактерій, дефіцитом біфідо- і лактобактерій, коринебактерій та контамінацією порожнини піхви превотелами, пептострептококами, золотистим стафілококом, стрептококами, гонококами, трихомонадами та дріжджоподібними грибами роду Candіda.

У 1767 практично здорових людей (студентів академії та училища) з порожнини носа та зіва у 23,83 % виділено та ідентифіковано 421 штам умовно патогенних стафілококів. Популяційний рівень у 263 штамів був нижчим 3,00 lgКУО/мл, 158 (37,53 %) виділених штамів мали критичний та вищий за критичний популяційний рівень. У 252 штамів, виділених в останні роки (1998 - 1999), встановлено фактори персистенції: антилізоцимну (у 28 штамів), антиінтерферонову (у 151 штамів), антикомплементарну (у 192 штамів) активність, у 70 штамів - здатність до інактивації імуноглобулінів. Зроблено висновок про те, що носійство можливе лише у тих варіантів штамів стафілококів, які мають відповідний популяційний рівень і хоча б два та більше факторів персистенції.

Вивчено динаміку факторів та механізмів неспецифічної резистентності у разі гострого калового перитоніту за умов експерименту. Встановлено, що вже протягом початкового періоду моделювання гострого перитоніту розвиваються важкі порушення неспецифічної резистентності організму, найбільша вираженість яких спостерігається через 24 - 72 год перитоніту. В експериментальних тварин, що вижили, розпочинається тенденція до нормалізації показників з сьомої доби після ініціації перитоніту.

У порівняльному аспекті, шляхом моделювання в експерименті, вивчено ефективність застосування окремих систем оцінки тяжкості стану хірургічних хворих (APACHE, APACHE II, MIP). Використання таких систем із прогностичною метою доцільно за клінічних умов. Для підвищення вірогідності прогнозу й оптимізації лікувальної тактики доцільно поєднувати різні оціночні системи.

Зазначено, що механічна жовтяниця порушує функціонування печінки та призводить до розвитку печінкової недостатності різного ступеня. Надається велике значення з'ясуванню ферментів, що полегшує диференційну діагностику жовтяниць. Наголошено на комплексному підході щодо лікувальної тактики цієї патології.

На підставі аналізу роботи ургентної клініки кафедри загальної хірургії Буковинської державної медичної академії за останнє п'ятиріччя дійшли висновку щодо змін структури гострої хірургічної патології органів черевної порожнини у Чернівецькому регіоні.

За умов гострого експерименту в порівняльному аспекті досліджено динаміку змін показників протеолітичної та фібринолітичної активності плазми крові та міокарда за умов абдомінального сепсису. Встановлено корелятивні зв'язки між змінами відповідних показників у плазмі та міокарді, що може бути підгрунтям для розробки адекватних методів корекції виявлених порушень.

Наведено результати бактеріологічного обстеження 1 268-ми хворих на гнійно-запальні захворювання різної локалізації. Описані біологічні властивості і спектр чутливості до антибіотиків ізольованих штамів мікроорганізмів.

Розглянуто найбільш важливі питання етіології та патогенезу абдомінального сепсису, зокрема SIRS- та MODS - синдромів. Викладено основні терміни, окремі дані стосовно структури захворювання, основних збудників патологічного процесу. Коротко проаналізовано перспективність різних підходів у діагностиці та лікуванні абдомінального сепсису, доцільність та ефективність застосування окремих методів.

Установлено динаміку основних показників протеолітичної та фібринолітичної активності печінки та плазми крові за умов експериментального абдомінального сепсису. Проведено корелятивний аналіз і виявлено наявність зв'язків між відповідними показниками у плазмі крові та печінці, що дозволяє встановити роль печінки у патогенезі виявлених змін і може служити підгрунтям для розробки адекватних методів корекції виявлених порушень.

У порівняльному аспекті за допомогою моделювання в експерименті вивчено ефективність застосування окремих систем оцінки тяжкості стану хірургічних хворих (APACHE, APACHE II, MIP). Використання таких систем із прогностичною метою є доцільним для використання за клінічних умов. З метою підвищення вірогідності прогнозу й оптимізації лікувальної тактики доцільно поєднувати різні оціночні системи.

У порівняльному аспекті досліджено динаміку змін показників протеолітичної та фібринолітичної активності плазми крові та стінки тонкої кишки за умов абдомінального сепсису за гострого експерименту. Встановлено наявність корелятивних зв'язків між змінами відповідних показників у плазмі та стінці кишки, що засвідчує роль указаних порушень у прогресуванні абдомінального сепсису, порушенні інтестинального бар'єра та розвитку порочних патологічних кіл.

Проаналізовано результати лікування 239-ти хворих на гостру непрохідність кишечнику. Діагностику непрохідності здійснено на підставі даних клініко-рентгенологічного, ультразвукового та ендоскопічного методів дослідження. Консервативна терапія виявилась ефективною в 122-х хворих. Оперовано 105 хворих. Післяопераційні ускладнення виникли в 16-ти випадках.

Розглянуто різні аспекти етіології, патогенезу, патоморфології, термінології, класифікації та лікування абдомінального сепсису (АС) на підставі результатів досліджень. Описано динаміку змін специфічної імунної реактивності, факторів і механізмів неспецифічного протиінфекційного захисту організму у випадку АС. Висвітлено особливості порушення гомеостазу та його регуляції, формування синдрому поліорганної дисфункції у ході АС. Охарактеризовано принципи лікування АС.

Рассмотрены различные аспекты этиологии, патогенезиса, патоморфологии, терминологии, классификации и лечения абдоминального сепсиса (АС) на основе результатов исследования. Описана динамика изменений специфической имунной реактивности, факторов и механизмов неспецифической противоинфекционной защиты организма в случае АС. Освещены особенности нарушения гомеостаза и его регуляции, формирования синдрома полиорганной дисфункции в ходе АС. Охарактеризованы принципы лечения АС.

Розглянуто проблему покращання профілактики та лікування хворих на абдомінальний сепсис. Встановлено частоту та причини його виникнення. Розкрито роль мікроорганізмів різних таксономічних груп, порушень системного імунитету та неспецифічної резистентності, змін різних ланок метаболізму, гормональної регуляції гомеостазу під час даного захворювання. За допомогою методу когерентної поляриметричної мікроскопії створено математичну модель морфологічної картини у випадку абдомінального сепсису. На підставі поглибленого дослідження етіології та патогенезу визначено його поняття та класифікацію. Розроблено алгоритми оперативної активності, корекції ентеральної дисфункції, системної етіотропної антибактеріальної терапії, антибіотикопрофілактики гнійно-септичних ускладнень. Оцінено ефективність розробленого комплексу лікувальних заходів.

Ключ. слова: місцевий перитоніт, гормони, ферменти, первинний гемостаз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1-387 + Р415.120.23-52

Рубрики:

Перитоніти

Гіпотиреози

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрена оптимизация выбора хирургического лечения больных раком молочной железы, а именно интраоперационная гистологическая верификация "чистоты" краев резекции при выполнении органосберегающих операций. Показана важность примененного подхода для выбора метода и объема оперативного лечения.

Проведено патогистологическое исследование биоптатов грыжевого мешка (ГМ) и окологрыжевых тканей (ОГТ) 24 больных с паховыми грыжами (ПГ). Исследования обнаружили признаки хронического воспаления в биоптатах тканей ГМ у всех больных. У 8 (33,3 %) больных воспалительные изменения наблюдали только со стороны ГМ, а у 16 (66,7 %) они сопровождались воспалительными изменениями ОГТ, среди которых наиболее выраженные признаки хронического воспаления имели 6 (25,0 %) больных, прооперированных по поводу рецидивных ПГ, и сочетались с выраженными рубцовыми изменениями ГМ и ОГТ.