Проаналізовано суспільні передумови православного храмобудування Волині у складі Російської імперії. Визначено та систематизовано містобудівні, об'ємно-планувальні та стилістичні особливості дерев'яних храмів XIX - початку XX ст. В результаті архітектурно-морфологічного аналізу виявлено характерні ознаки церков, які пов'язані з будівництвом храмів за встановленими зразками та частковим використанням місцевих архітектурних традицій. З'ясовано головні напрями архітектурного трансформізму автохтонних церков краю. Обгрунтовано історико-культурну цінність храмобудівної спадщини зазначеного періоду та сформульовано основні принципи і заходи, спрямовані на збереження дерев'яної храмобудівної спадщини Волині.

Запропоновано новий підхід до вирішення проблеми організації культурно-освітнього простору педагогічних університетів України. На основі реалізації міждисциплінарних інтеграційних підходів визначено теоретико-методологічні засади дослідження обраного об'єкта, зокрема охарактеризовано еволюційно-функціональний, феноменологічно-герменевтичний, антропно-психодинамічний і наратологічний дослідницькі підходи. Обгрунтовано принципи та зміст організації культурно-освітнього простору педагогічних університетів України, в тому числі - принципи культуровідповідності, екологізму та гомеостатизму, функціональні підсистеми, що складають зміст процесу організації, зокрема - забезпечення дієвості, ідентифікаційна й управлінська. Розроблено концептуальну модель організації культурно-освітнього простору педагогічного університету, а також показано ефективність його впливу на процес становлення якісних характеристик педагогічного професіоналізму випускників.

Розглянуто питання організації та функціонування культурно-освітнього простору як особливої форми існування й діяльності педагогічних університетів. На основі аналізу філософсько-педагогічного дискурсу університету, генези поняття простору єдності культури й освіти обгрунтовано ряд дослідницьких підходів, застосовних щодо культурно-освітнього простору, - еволюційно-функціональний, феноменологічно-герменевтичний, антропно-психодинамічний та наратологічний. Охарактеризовано культуровідповідність, принципи екологізму та гомеостатизму.

Викладено зміст культуровідповідності як організаційного принципу культурно-освітнього простору педагогічного університету. Наголошено на розвитку значення поняття культуровідповідності згідно з етапами культурно-суспільного розвитку соціуму. Зосереджено увагу на сучасному герменевтичному наповненні терміна. Охарактеризовано культуровідповідне середовище вищого навчального закладу, центральними рисами якого є культурогенетичність, варіативність, діалогічність, толерантність, рефлективність, духовна і культурна наповненість, здатність до самокреації, самогенезису, самореформації і самозапереченню. Визначено особливу функціональність принципу культуровідповідності відносно до простору, яка входить не тільки в професійне навчання, виховання і розвиток, а й в реалізацію організуючих, забезпечуючих і стимулюючих ролей різнорідних суб’єктів культурно-навчального простору. Зазначено, що принцип культуровідповідності протягом певного часу свого існування суттєво видозмінився, розповсюдившись, окрім сфери навчання і виховання, на способи організації культурно-освітніх взаємодій.

Изложено содержание культуросоответствия как организационного принципа культурно-образовательного пространства педагогического университета. Отмечено развитие значения понятия культуросоответствия согласно этапам культурно-общественного развития социума. Сосредоточено внимание на современном герменевтичном наполнении термина. Охарактеризована культуросоответствующая среда высшего учебного заведения, центральными чертами которой являются культурогенетичнисть, вариативность, диалогичность, толерантность, рефлексивность, духовная и культурная наполненность, способность к самокреации, самогенезису, самореформации и самоотрицанию. Определена особая функциональность принципа культуросоответствия по отношению к пространству, которое входит не только в профессиональное обучение, воспитание и развитие, но и в реализацию организующих, обеспечивающих и стимулирующих ролей разнородных субъектов культурно-учебного пространства. Отмечено, что принцип культуросоответствия в течение определенного времени своего существования существенно видоизменился, распространившись, кроме сферы обучения и воспитания, на способы организации культурно-образовательных взаимодействий.

The author presents the content of culture accordance as an organizing principle of cultural and educational space in Pedagogical University. She stresses on the development of the meaning of culture accordance due to the stages of cultural and social development of society. Special attention is paid to the modern way of its definition from hermeneutic point of view. The author also characterizes culture accordance environment of a higher educational institution, the central features of which are culture genetics, variability, dialogism, tolerance, reflexivity, spiritual and cultural content, ability to self-creation, self-genesis, self-reformation and self-denial. A specific functionality of the culture accordance principle in relation to the space is marked: it is included into the professional training, education and development, as well as into the realization of organizing, providing and stimulating roles of different subjects of cultural and educational space. It is noted that during the certain period of its existence the culture accordance principle was changed, it covered the ways of arrangement of cultural and educational cooperation, as well as the sphere of training and education.

Розглянуто зміст поняття "культурно-освітній простір" з позицій педагогічної теорії. Подано класифікацію досліджень культурно-освітнього простору. Запропоновано власні критерії групування визначень культурно-освітнього простору та вжитих у синонімічному значенні інших понять. Виокремлено такі його визначення: фізичний фактор просторової організації, організаційно-управлінська категорія, фактор педагогічного впливу, система координат для суспільних етнічних цінностей, простір соціально-психологічних комунікацій, об’єкт філософсько-освітнього дискурсу, фактор виникнення суб’єктності особистості, обставина метафоризації мовленнєвого освоєння дійсності.

Рассмотрено содержание понятия "культурно-образовательное пространство" с позиций педагогической теории. Дана классификация исследований культурно-образовательного пространства. Предложены собственные критерии группирования определений культурно-образовательного пространства и употреблённых в синонимическом значении других понятий. Выделены следующие его определения: физический фактор пространственной организации, организационно-управленческая категория, фактор педагогического влияния, система координат для общественных этнических ценностей, пространства социально-психологических коммуникаций, объект философско-образовательного дискурса, фактор возникновения субъектности личности, обстоятельство метафоризации, языкового освоения действительности.

The paper considers the content of the concept of cultural and educational space from pedagogical theory positions. A classification of the studies of cultural and educational space has been made in this research. Author’s criteria for grouping definitions of cultural and educational space and other notions used in a synonymic sense have been outlined.

Досить детально описано теоретичну концепцію становлення університету як класичного зразку університетської освіти. Розглянуто вплив трансферу зразків освіти, в якому українська ідея дотично перетинається з британською та французькою моделями. Зазначено, що система вищої освіти (і в радянський період) була близька до німецької моделі. Виокремлено особливості з кожної з названих моделей, що було центровано з певними відомими персоналіями політичної і педагогічної еліт. Полемічність теоретичних концепцій властива українському дискурсу університету постмодернізму, що пов’язано з запереченням посткласичного періоду та специфікою українських університетів, розвиток яких та становлення не було дискретним через низку чинників об’єктивного і суб’єктивного характеру.

Достаточно подробно описана теоретическая концепция становления университета как классического образца университетского образования. Рассмотрено влияние трансфера образцов образования, в котором украинская идея фрагментарно пересекается с британской и французской моделями. Отмечено, что система высшего образования (и в советский период) была близка к немецкой модели. Выделены особенности каждой из названных моделей, развитие которых детерминировано с определенными известными персоналиями как политического, так и педагогического направления. Полемичность теоретических концепций присуща украинскому дискурсу университета постмодернизма, что связано с отрицанием постклассического периода и спецификой украинских университетов, развитие и становление которых не было дискретным из-за ряда факторов объективного и субъективного характера.

This paper examines the content of the concept of a Ukrainian University in the process of development through study of the works of university scientists from different periods regarded common features of its cultural and educational space consistent with British, German and French models.

Розглянуто етичність як чинник, пов'язаний із соціальною та педагогічною складовими діяльності педагогічного університету як організації. Проаналізовано різні аспекти етичності, зокрема крос-культурний, формальний, проблему організованості етичної замкненості. Зазначено, що внутрішня організаційно-культурна етичність, з одного боку, об'єднує науково-педагогічних працівників, керівництво, студентів, консолідує їхні зусилля на реалізацію стратегії педагогічного університету, а з іншого нівелює характерні риси співробітників, перетворює їх на своєрідні "гвинтики великого механізму", підпорядковуючи спільній волі керівництва.

Рассмотрена этичность как фактор, связанный с социальной и педагогической сторонами деятельности педагогического университета. Проанализированы различные аспекты этичности, в частности кросс-культурный, формальный, проблему организованности этической замкнутости. Отмечено, что внутренняя организационно-культурная этичность, с одной стороны, объединяет научно-педагогических работников, руководство, студентов, консолидирует их усилия на реализацию стратегии педагогического университета, а с другой нивелирует характерные черты сотрудников, превращает их в своеобразные "винтики большого механизма ", подчиняя общей воле руководства.

We consider the ethics as a factor associated with the social and educational activities of the parties Normal University as an organization. Different aspects of ethics, in particular the cross-cultural, formal organization of the ethical problem of isolation. It is noted that the internal organizational and cultural ethics, on the one hand, brings together researchers and teachers, management, students consolidate their efforts to implement the strategy Normal University, and the other eliminates the characteristics of employees, turning them into a kind of "cogs large machinery" subordinating the general will of the leadership.

Проблема вищої освіти, особливо педагогічної, часто є питанням співвідношення особистісного й організаційного компонентів, їх пропорційності, взаємодій, тобто проблемою буття людини в певному соціальному середовищі, зокрема, аспектів вибору, адаптації, обміну цінностями тощо. Розглянуто зв'язок між сутностями педагогічного університету, його культурно-освітнього простору та професіоналізму випускників з позицій феноменологічного підходу. Увагу приділено проблематиці становлення інституціональності професіоналізму як суттєвого фактора під час дослідження процесів, що виявляються, з першого погляду, як окремі феномени культурно-освітнього простору, хоча з часом стають його суттєвими характеристиками, зокрема, це активний перехід цінностей ринково-економічного типу в університетську педагогічну освіту.

Конкретизовано цілі університетської педагогічної освіти в контексті сучасних підходів до суб’єктно орієнтованого культурно-освітнього простору. Розглянуто два типи цілей університетської педагогічної освіти, спрямованих на якість майбутнього професійного життя випускників. Охарактеризовано цілі індивідуального інтелектуального розвитку та формування кар’єрних орієнтацій, які можуть реалізуватися як самостійно, так і поєднуючись. Зауважено, що стосовно педагогічної освіти другий напрям, через діючі культурно-освітні установки та соціально-економічний стан галузі, часто переходить у категорію недекларованих цілей або нівелюється. Констатовано, що цілепокладання технологічно може забезпечувати як етап планування роботи педагога, так і життєзабезпечення, реалізуючи педагогічне покликання.

Конкретизированы цели университетского педагогического образования в контексте современных подходов к субъектно ориентированному культурно-образовательному пространству. Рассмотрено два типа целей университетского педагогического образования, направленных на качество будущей профессиональной жизни выпускников. Охарактеризованы цели индивидуального интеллектуального развития и формирования карьерных ориентаций, которые могут реализоваться как самостоятельно, так и объединяясь. Отмечено, что в отношении педагогического образования второе направление, через действующие культурно-образовательные установки и социально-экономическое положение области, часто переходит в категорию необъявленных целей или нивелируется. Констатировано, что целеполагание технологически может обеспечивать как этап планирования работы педагога, так и жизнеобеспечения, реализуя педагогическое призвание.

Specified purpose of university teacher education in the context of modern approaches to the subject -oriented cultural - educational space. Two types of goals of university teacher education aimed at future professional life quality graduates. Characterized target individual intellectual development and the formation of career orientations, which can be realized both individually and combined. Observed that in respect of teacher education second direction through existing cultural-educational setting and socio-economic status area, often goes into the category of undeclared purposes or leveled. Stated that the goal-setting technology can provide both the planning phase of the teacher, and life support, implementing pedagogical vocation.

Розглянуто проблему формування професійної ідентичності у її взаємодії з культурно-освітнім простором університету, його завданнями за сучасних соціально-економічних умов. Проаналізовано зв’язок процесу професійної ідентифікації зі становленням організаційної ідентичності як емоційного контакту особистостей студентів, викладачів і культурно-освітнього простору педагогічного університету.

Рассмотрена проблема формирования профессиональной идентичности в её взаимодействии с культурно-образовательным пространством университета в современных социально-экономических условиях. Проанализирована связь процесса профессиональной идентификации и становления организационной идентичности как эмоционального контакта личностей студентов, преподавателей и культурно-образовательного пространства педагогического университета.

The article deals with the problem of formation the professional identity in it’s interaction with cultural and educational university space, it’s tasks, in modern social and economical conditions.

Проаналізовано науковий та методичний контексти кейс-стаді як методики дослідження організаційної культури педагогічного університету через її цілеспрямований опис та використання кейсів у ситуаційній методиці освіти студентів. Визначено й охарактеризовано напрямки аналізу організаційної культури та особливості складання за ними кейсів, викладено принципові позиції щодо їх використання у навчальному процесі. Підкреслено доречність та ефективність використання кейс-методу з боку не лише викладача, а й студента.

Проанализированы научный и методический контексты кейс-стади в качестве методики исследования организационной культуры педагогического университета посредством её целенаправленного описания и использования кейсов в ситуационной методике обучения студентов. Определены и охарактеризированы направления анализа организационной культуры и особенности составления по ним кейсов, изложены принципиальные позиции по их использованию в учебном процессе. Подчеркнута целесообразность и эффективность использования кейс-метода со стороны не только преподавателя, но и студента.

Analyzed scientific and methodological contexts of the case study as a method of studying the organizational culture Normal University through its purposeful description and use cases in the situational teaching methods students. Defined and a characterization of the directions of the analysis of organizational culture and peculiarities of making cases for them are set out principled positions on their use in the classroom. Emphasized the usefulness and efficiency of case-method not only from the teacher, but the student.

Досліджено різні аспекти застосування етнографічного методу у вивченні організаційної культури педагогічних університетів. Висвітлено предмет організаційної етнографії, особливості застосування жанру етнографії до опису організаційно-культурних явищ. Розглянуто етичні проблеми, пов’язані із практикою етнографічного дослідження культури вищого педагогічного навчального закладу.

Досліджено інституціональний характер організаційної культури педагогічної освіти в контексті неоінституціональної теорії шляхом аналізу культури як елементу інституціональної ідентичності та специфічного вияву інституціонального ізоморфізму. Розглянуто окремі інституціональні характеристики національної та педагогічної культур у зв’язку із організаційною культурою педагогічної освіти. Висвітлено інституціональність останньої в аспекті теорії трансакційних витрат. Наведено схеми взаємозв’язків різних типів організації у педагогічній освіті та місце організаційної культури у внутрішній структурі педагогічної освіти. Зроблено висновок, що організаційна культура педагогічної освіти може характеризуватися як інституція, яка реалізує актуальну єдність нації-держави, гармонізує культурно-інформаційне поле її існування, забезпечує його цілісність, гарантує часово-просторову тривалість через наступність та спадковість освітніх традицій.

Исследован институциональный характер организационной культуры педагогического образования в контексте неоинституциональной теории с помощью анализа культуры как элемента институциональной идентичности и в качестве специфического проявления институционального изоморфизма. Рассмотрены отдельные характеристики национальной и педагогической культур через призму организационной культуры педагогического образования. Обоснована институционность последней в аспекте теории транзакционных затрат.

Institutional character of organizational culture of pedagogical education is Investigational in the light of neoinstitutional theory by means of analysis of culture as element of institutional identity and as a specific display of institutional isomorphism. Separate descriptions are considered national and pedagogical cultures through the prism of organizational culture of pedagogical education. Institution of the last in an aspect theory of transaction expenses is reasonable.

Досліджено зв'язки стратегії та організаційну культуру вищого педагогічного навчального закладу для підвищення його конкурентоспроможності, формування інтелектуального капіталу шляхом розвитку людських ресурсів. Важливе місце в залученні викладача до реалізації цілей педагогічної освіти посідають соціалізаційні процеси, що також проаналізовані в публікації.

Висвітлено форми вияву організаційної культури педагогічних ВНЗ та наведено низку притаманних їй особливостей, які можна використовувати як засоби її дослідження. Розкрито сутність психодинамічного підходу до аналізу організаційної культури педагогічної освіти в цілому та педагогічних ВНЗ зокрема. На підставі твердження, що організація педагогічного ВНЗ є культурою, обгрунтовано, що вивчати, аналізувати її можна цілісно, з використанням застосовуваних до індивідів теорій. Констатовано, що згідно з психодинамічним підходом діяльність педагогічного ВНЗ – це усвідомлена учасниками процесу спільна активність, що виявляється у системі дій, спрямованих на досягнення колективної мети.

Освещены формы проявления организационной культуры педагогических ВУЗ и приведен ряд присущих ей особенностей, которые можно использовать как средства ее исследования. Раскрыта сущность психодинамического подхода к анализу организационной культуры педагогического образования в целом и педагогических ВУЗ в частности. Исходя из теории, что организация педагогического ВУЗ является культурой, обосновано, что изучать, анализировать ее можно целостно, используя применяемые к индивидам теории. Констатировано, что согласно психодинамическому подходу, деятельность педагогического ВУЗ - это осознанная участниками процесса общая активность, проявляющаяся в системе действий, направленных на достижение коллективной цели.

The article is aimed at the studying and analysis of organizing culture of higher pedagogical institutes from the positions of psychodynamical approach, which consists of using the psychological theory in regard to studying the organizational facts, characteristic features and states. Starting point is the fact that the pedagogical education that is a culture, therefore it should be learnt basing on all humanistic knowledge. The publication deals with the analyzed characteristics of organizing culture of higher pedagogical institutions as means of their research.

Відзначено необхідність дефініції категорії «мотиваційна культура», яка діє в університетській педагогічній освіті, яка трансформувалася під впливом глобалізаційних чинників. Окреслено її етичну спрямованість. Наведено структуру діяльності, в якій виділено наступні компоненти: мотиваційна культура, організаційна культура педагогічної освіти, культура цивілізаційна, їхня результативність. Підкреслено значення стимулювальної та обмежувальної функцій мотиваційної культури особливо за умов трансформації суспільних інститутів. Констатовано інтегративний характер мотиваційної культури, вивчення етичної дієвості якої відкриває нові можливості для гуманізації взаємодій у педагогічному процесі.

Отмечена необходимость дефиниции категории «мотивационная культура», действующей в университетском педагогическом образовании, трансформировавшаяся под влиянием глобализационных факторов. Определена ее этическая направленность. Приведена структура деятельности, в которой выделены следующие компоненты: мотивационная культура, организационная культура педагогического образования, культура цивилизационная, их результативность. Подчеркнуто значение стимулирующей и ограничивающей функций мотивационной культуры особенно в условиях трансформации общественных институтов. Констатирован интегративный характер мотивационной культуры, изучение этической действенности которой открывает новые возможности для гуманизации взаимодействия в педагогическом процессе.

The article is devoted to the complex motivational system that acts in university pedagogical education, which suffered the radical changes under the influence of globalization factors and has been specifically reformed. It was paid a special attention to hermeneutic and ethic aspect of motivational culture problem in the context of university pedagogical education.

Досліджено еволюційні джерела, що об’єднують організаційну культуру та гендер, з метою обгрунтування порівнянності цих категорій як в індивідуально-особистісному аспекті, так і в суспільно-організаційному для їх паралельного аналізу в контексті інноваційного управління. Для виявлення специфіки застосування різних моделей інновацій розглянуто фактор лідерства у діяльності вищих педагогічних навчальних закладів, зокрема мотиви влади та досягнення, як зв’язкову ланку у співвідношенні «організаційна культура – гендер». Зроблено акцент на рисах, що об’єднують різні підходи до впровадження новацій, оскільки це сприяє єдності та внутрішній гармонійності інноваційних процесів у вищій педагогічній освіті.

Исследованы эволюционные источники, которые объединяют организационную культуру и гендер, с целью обоснования сопоставимости этих категорий как в индивидуально-личностном аспекте, так и в общественно-организационном для их параллельного анализа в контексте инновационного управления. Для выявления специфики применения различных моделей инноваций рассмотрен фактор лидерства в деятельности высших педагогических учебных заведений, в частности мотивы власти и достижения, как связывающее звено в соотношении «организационная культура – гендер». Сделан акцент на чертах, объединяющих различные подходы к внедрению новаций, поскольку это способствует единству и внутренней гармоничности инновационных процессов в высшем педагогическом образовании.

It has done many-sided analysis of the correlation of organizational culture and gender categories taking into the point of view of the innovational management in higher pedagogical education. Herewith, it was done the accent on characteristics, that combine different ways to the novations, because it is favorable to the unity and inside harmony of innovational processes in this sphere.

Проаналізовано характерологічну типологію організаційних культур співвідносно з основним напрямом діяльності педагогічного університету, актуальними завданнями університетської освіти в цілому. Особливу увагу звернено на перспективи трансформаційних процесів, що активно відбуваються в педагогічній освіті.

Проанализирована характерологическая типология организационных культур соотносительно с основным направлением деятельности педагогического университета, актульными задачами университетского образования в целом. Особое внимание уделено перспективам трансформационных процессов, происходящих в педагогическом образовании.

Analysis of characterological typology of organizational culture in correlation with the main direction of pedagogical university activities, actual tasks of university education at all. A special attention is paid on the perspectives of transformation processes and now it actively takes place in pedagogical education.

Проаналізовано культурно-комунікативну складову ефективності студентсько-викладацьких взаємодій. З’ясовано якісні характеристики професійних взаємодій між суб’єктами навчально-виховного процесу. Розглянуто гуманістичний підхід до навчання, виховання та розвитку підростаючого покоління як оптимальний щодо суспільних пріоритетів, актуальних етичних норм, засобом для практичної реалізації якого серед інших є професійне педагогічне спілкування, яке у цьому контексті виступає як таке, що відповідає культурі. Підсумовано, що культурно-комунікативні підходи є дієвими у роботі з підвищення якості навчально-виховних взаємодій у ВНЗ, на користь чого свідчить уможливлення різноплановості та широта охоплення педагогічної проблематики.

Проанализирована культурно-коммуникативную составляющая эффективности студенческо-преподавательских взаимодействий. Выяснены качественные характеристики профессиональных взаимодействий между субъектами учебно-воспитательного процесса. Рассмотрен гуманистический подход к обучению, воспитанию и развитию подрастающего поколения как оптимальный относительно общественных приоритетов, актуальных этических норм, средством для практической реализации которого среди прочих является профессиональное педагогическое общение, которое в этом контексте выступает как соответствующее культуре. Подытожено, что культурно-коммуникативные подходы являются действенными в работе по повышению качества учебно-воспитательных взаимодействий в ВУЗ.

Analyzed the cultural component of the communicative effectiveness of student-teacher interactions. Explained the qualitative characteristics of professional interactions between the actors of the educational process. We consider the humanistic approach to learning, education and development of the younger generation as the best of the existing public priorities, relevant ethical standards, means for the practical realization of which, among other things, is a professional teacher communication, which in this context serves as an appropriate culture. Summarized that the cultural and communicative approaches effective in working to improve the quality of educational interactions in higher education, as evidenced by doing varied and breadth of educational issues.

Досліджено результативність діяльності вищого навчального закладу (ВНЗ ) як освітньої організації, у якій знання передаються не лише за допомогою певного набору символів, а й генеруються через трансформування систем індивідуальних і групових значень, якими володіють члени цієї організації й які підтримуються організаційною культурою. Педагогічну ефективність діяльності освітніх установ розглянуто як взаємодія знань. Наведено два рисунки: взаємозв'язок рівнів організаційної культури та функціональності знань; єдність значень (знань) в освітній організації. Відзначено, що знання, що виникають з існуючих всередині ВНЗ значень, динамічно пов'язані між собою та з організаційною культурою, оскільки є тим механізмом, за допомогою якого культура інтерпретує дійсність та створює нові контексти, що змінюють цю дійсність. Отже, динамічність організаційної культури, її спрямованість на знання є запорукою прогресивного розвитку ВНЗ.

Исследована результативность деятельности высшего учебного заведения (ВУЗ) как образовательной организации, в которой знания передаются не только посредством определенного набора символов, но и генерируются через трансформацию систем индивидуальных и групповых значений, которыми обладают члены этой организации и поддерживаются организационной культурой. Педагогическая эффективность деятельности образовательных учреждений рассмотрена как взаимодействие знаний. Помещены два рисунка: взаимосвязь уровней организационной культуры и функциональности знаний; единство значений (знаний) в образовательной организации. Отмечено, что знания, которые возникают из существующих внутри вуза значений, динамично связаны между собой и с организационной культурой, поскольку являются тем механизмом, с помощью которого культура интерпретирует действительность и создает новые контексты, изменяющие эту действительность. Следовательно, динамичность организационной культуры, ее направленность на знание является залогом прогрессивного развития ВУЗ.

Studied the impact of the higher education institution (university) as an educational organization, in which knowledge is passed not only through a particular set of characters, but also generated through the transformation of systems of individual and group values that are enjoyed by members of the organization and supported by organizational culture. Educational performance of educational institutions is seen as the interaction of knowledge. Abstract contains two images: the relationship of levels of organizational culture and functional knowledge, unity of values (knowledge) in the educational organization. It is noted that the knowledge that arise from within the existing university values, dynamically linked, and organizational culture, as is the mechanism through which culture interprets reality and create new contexts that change this reality. Consequently, the dynamics of organizational culture, its focus on knowledge is the key to the progressive development of the university.