У праці на основі широкого кола джерел та публікацій автор аналізує станову структуру, чисельність, національно-віросповідальну приналежність, правове та матеріальне становище, ставлення до навчання, суспільно-політичну діяльність студентської молоді Харківського, Київського та Новоросійського університетів у другій половині ХIХ ст. Розглядається система соціально-охоронного регулювання, яка була запроваджена царським самодержавством з метою усунути можливість студентських політичних виступів, в першу чергу на національному грунті, русифікація університетської освіти в Україні. Досліджуються причини масових студентських виступів, їх гасла, форми боротьби студентства українських університетів з самодержавством.

Висвітлено теоретичні аспекти міжособистісної взаємодії у системі "викладач - студент" та методики вивчення студентської групи. Проаналізовано особливості спілкування як форми міжособистісної взаємодії у ВНЗ. Розглянуто питання особистісно-професійного зростання в процесі взаємодії викладачів і студентів.

Освещены теоретические аспекты межличностного взаимодействия в системе "преподаватель - студент" и методики изучения студенческой группы. Проанализированы особенности общения как формы межличностного взаимодействия в ВУЗ. Рассмотрены вопросы личностно-профессионального роста в процессе взаимодействия преподавателей и студентов.

Досліджено і обгрунтовано пріоритет системи гнучкого керівництва діяльністю студентів, його перевагу над системою жорсткого авторитарного керівництва.

Исследовано и обосновано приоритет системы гибкого руководства деятельностью студентов, его преимущество над системой жесткого авторитарного руководства.

System priority of students activities pliable guidance, its advantage over a firm authoritarian system guidance is investigated and grounded in this artick.

Досліджено проблеми гуманізації взаємовідносин учителя та студентів, засвідчено, що особистісно-орієнтоване виховання за сучасних умов є найважливішим завданням.

Отмечено, что исследования проблемы гуманизации взаимоотношений учителя и студентов свидетельствуют, что личностно-ориентированное воспитание гармоничной личности в современных условиях является важнейшей задачей.

The investigation of problem of humanism of relations between the teacher and student evidences that personally-competent education of harmonistic personality in contemporary conditions are the main aim.

Висвітлено аспекти міжособистісної взаємодії у системі викладачів і студентів, запропоновано методики вивчення студенської групи. Розглянуто особливості психології взаєморозуміння, зокрема, рефлексію (самосприйняття) самого себе, розуміння іншого, визначено психологічні правила спілкування. Охарактеризовано конфліктні ситуації та стилі поведінки, запропоновано способи їх вирішення за допомогою діалогу-спілкування. Визначено рівень міжособистісних взаємодій студентів академічної групи, обговорено психологічні особливості установлення контакту викладача з батьками студентів.

На підставі співдружності вчених і студентів висвітлено досвід організації навчально-виховної та науково-дослідної роботи у вузі щодо вдосконалення якості підготовки спеціалістів. На прикладі занять з курсу "Українська ділова мова" розглянуто особливості праці викладача та студента на кафедрах гуманітарного циклу. Висвітлено роль і місце спеціальності "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" за умов глобалізації світової економіки. Наведено оцінку педагогічних здібностей викладача студентами вузу. Розглянуто принципи побудови дистанційних курсів з математичних дисциплін, а також наукову працю студентів як фактор підвищення якості освіти. Проаналізовано вплив викладача на формування готовності студента економічного факультету до педагогічної діяльності.

Розглянуто методологічне забезпечення процесу впровадження гуманістичних особистісно-орієнтованих технологій освіти у діяльність вищих навчальних закладів. Розкрито роль куратора у процесі гуманізації вищої освіти, визначено основні напрямки його роботи з фасилітації особистісного розвитку майбутніх спеціалістів. Викладено принципові засади й технології фасилітаційної взаємодії у педагогічному процесі. Описано структурно-функціональну модель та основні психотехнічні прийоми суб'єкт-об'єктної взаємодії. Розроблено методологію та технологію групового тренінгу, обгрунтовано шляхи вирішення проблеми оптимізації соціальної адаптації студентів до навчання у ВНЗ.

Рассмотрено методологическое обеспечение процесса внедрения гуманистических личностно-ориентированных технологий образования в деятельность высших учебных заведений. Раскрыта роль куратора в процессе гуманизации высшего образования, определены основные направления его работы по фасилитации личностного роста будущих специалистов. Освещены базовые принципы и охарактеризованы технологии фасилитационного взаимодействия в педагогическом процессе. Описана структурно-функциональная модель и основные психотехнические приемы субъект-объектного взаимодействия. Разработана методология и технология группового тренинга, обоснованы пути решения проблемы оптимизации социальной адаптации студентов к обучению в ВУЗ.

Розглянуто нові можливості інформаційно-освітнього середовища університету для співтворчості викладачів і студентів та проаналізовано можливі шляхи та форми такої співтворчості.

Проаналізовано особливості роботи в аудиторії з валеологічної точки зору. Показано, що адекватне сприйняття навчального матеріалу студентами зумовлюється багатьма чинниками, серед яких - здоровий мікроклімат навчального приміщення та творча взаємодія лектора та слухачів.

Розкрито суть і зміст, обгрунтовано структуру та емпіричні показники стосунків у системі студент - викладач. Показано місце та роль взаємин у цілісному педагогічному процесі педагогічного коледжу, проаналізовано механізми їх впливу на професійно-рольову ідентифікацію, пізнавальну активність, самооцінку майбутніх учителів. Виявлено динаміку, психологічні труднощі й особливості взаємин упродовж навчання студентів. Теоретично обгрунтовано та апробовано комплексну систему роботи з оптимізації взаємин викладачів і студентів як критерійц становлення особистості майбутнього вчителя, яка передбачає: діагностування динаміки даних стосунків з метою їх корекції та поглиблення; врахування особливостей раннього юнацького віку та специфіки організації навчально-виховного процесу в педагогічному коледжі; запровадження в навчальний процес активних методів діалогічного навчання; проведення цілеспрямованої психокорекційної та психоконсультаційної роботи з викладачами та студентами щодо підвищення їх психологічної культури та розвитку соціально-психологічних умінь.

Подано структуру комунікативних характеристик, а також психологічні компоненти комунікативної активності особистості. Досліджено психологічні умови, що спричинюють комунікативну природу навчальної діяльності та створюють основи для реалізації комунікативних особливостей студентів, а також оптимізують їх комунікативну активність та забезпечують успішність відповідної підготовки. Показано рівень розвитку комунікативних характеристик і активності студентів у реальній практиці навчальної діяльності. Емпірично встановлено взаємозв'язок між недостатнім рівнем вияву даної активності та неадекватною мотивацією навчання. Зазначено щодо необхідності проведення комунікативної підготовки. Теоретично обгрунтовано її структуру в студентів. За результатами дослідження встановлено, що розвиток комунікативної активності сприяє оптимізації навчальної діяльності.

Уточнено поняття "дидактична емоційна взаємодія". Визначено критерії, показники прояву та рівневу характеристику емоційної взаємодії "викладач - студент" у процесі навчання в класичному університеті. Розроблено спецкурс "Основи дидактичної емоційної взаємодії". Обгрунтовано й експериментально апробовано модель реалізації зазначеної позитивної дидактичної емоційної взаємодії на прикладі підготовки фахівців педагогічного напрямку.

Вперше на теоретико-методологічному та технологічному рівнях розглянуто у цілісному вигляді проблему виховання культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету. Розроблено й експериментально перевірено педагогічні технології виховання культури взаємодії викладачів і студентів. Уточнено сутність категорій "культура взаємодії", "діалогічна взаємодія", "партнерство" як інноваційної форми діалогічної взаємодії. Вдосконалено ідеї співтворчої діяльності викладачів і студентів, спрямованих на розвиток їх особистісного комунікативного потенціалу, на професійно-особистісний розвиток викладача та студента, на сумісну пізнавальну та науково-дослідну діяльність, на їх систему цінностей.

Розкрито сутність свідомого вільного вибору як визначальної ознаки людської істоти. Висвітлено гуманістичний і прагматичний аспекти формування соціальних комунікацій, показано їх значення як способу вирішення людських проблем на локальному та глобальному рівні. Наведено характеристику проектної діяльності як форми управління у соціальному просторі, розглянуто способи її реалізації. Розкрито особливості формування та функціонування соціально-педагогічної метасистеми управління проектною діяльністю студента як суб'єкта соціального простору.

Раскрыта сущность свободного выбора как определяющего признака человеческой особи. Освещены гуманистический и прагматический аспекты формирования социальных коммуникаций, показано их значение как способа решения человеческих проблем на локальном и глобальном уровне. Дана характеристика проектной деятельности как формы управления в социальном пространстве, рассмотрены способы ее реализации. Раскрыты особенности формирования и функционирования социально-педагогической метасистемы управления проектной деятельностью студента как субъекта социального пространства.

Досліджено стан розробленості проблеми розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти (ВО) України другої половини XX ст., теоретично обгрунтовано феноменологічну сутність поняття педагогічної взаємодії. Охарактеризовано тематичний тезаурус, що дозволяє визначити "термінологічне поле" навчальної взаємодії викладача та студента й орієнтуватися у термінологічному просторі сучасної освіти. Визначено основні етапи та провідні тенденції розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі ВО України досліджуваного періоду. Розкрито особливості її реалізації у вищій гуманітарній і технічній школі. Виявлено переваги та недоліки в організації педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі ВО України в історичній ретроспективі.

Обгрунтовано функціонально придатну концептуальну модель та психологічні механізми оптимізації оптимального педагогічного спілкування у ВНЗ. Діагностовано структурно-функціональні показники цього спілкування у вищий школі, визначено вплив чинників статі та науково-педагогічного стажу на зміст і форму спілкування у ВНЗ. Розроблено, апробовано та перевірено ефективність експериментальної програми оптимізації педагогічного спілкуваня у ВНЗ, побудованої на базі психотехнологічного репертуару позитивної психотерапії.

Розкрито сутність та особливості реалізації взаємодії студентів та викладачів за умов дистанційного навчання. Розроблено модель взаємодії суб'єктів педагогічного процесу в системі дистанційного навчання майбутніх економістів, визначено особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій синхронної та асинхронної взаємодії у дистанційному навчанні. Теоретично обгрунтовано та впроваджено технологію проектування взаємодії учасників педагогічного процесу в системі дистанційного навчання майбутніх економістів.

Висвітлено проблему розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу вищої школи у вітчизняній педагогічній думці другої половини XX століття та теоретично обгрунтовано феноменологічну сутність поняття "педагогічної взаємодії". Розкрито соціально-політичні й організаційно-педагогічні передумови становлення та розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти. Обгрунтовано етапи й особливості розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти даного періоду. Узагальнено досвід організації педагогічної взаємодії учасників навчального процесу у вітчизняній вищій освіті даного періоду. Охарактеризовано переваги та недоліки в організації педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти у визначених хронологічних межах. Висвітлено прогностичні тенденції розвитку навчальної взаємодії у контексті світового освітнього процесу на межі XXI століття. Уведено до наукового обігу значну кількість невідомих і маловідомих архівних документів (67), окремих фактів і теоретичних положень, пов'язаіних з розвитком теорії та практики ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу у вищій школі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч481.430 + Ч481.427 + Ч481.431

Рубрики:

Взаємодія між викладачами та студентами <вища освіта>

Вихователь <вища освіта>

Організація учнів в навчальному закладі. Самоврядування в галузі педагогіки вищої школи

Шифр НБУВ: Ж69446 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено сучасні наукові підходи до проблеми дослідження: системний, аксіологічний, діяяльнісний, особистісно орієнтований, компетентнісний, технологічний. Проаналізовано процес становлення менеджменту в його історичному розвитку. Обгрунтовано організаційні, методичні та психолого-педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності на засадах педагогічного менеджменту (ЗПМ). Розкрито структуру професійної компетентності майбутнього офіцера, визначено критерії та рівні її сформованості. Розроблено педагогічні умови та технологію формування готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності на ЗПМ.