Розглянуто матеріали декількох статей і доповідей, опублікованих у 2022 р. авторами цієї публікації і В. П. Кирилюком, у яких розгорнулася дискусія відносно структури і стратиграфії Побузького гранулітового комплексу Українського щита. Автори, спираючись на свої геолого-геофізичні та геохімічні дослідження, дані ізотопної геохронології, а також на світовий досвід вивчення ранньодокембрійських комплексів Канадського і Австралійського щитів, стверджують, що протягом 3,8 - 1,7 млрд років побузький гранулітовий комплекс зазнав як мінімум триразової структурно-метаморфічної переробки. Його сучасний структурний план і значною мірою склад та структурно-текстурні особливості метаморфічних порід мають ранньопротерозойський вік. Тому поділ цього комплексу на світи первинних осадово-вулканогенних порід і розподіл їх за віком у розрізі не мають сенсу. Можливим є лише поділ на дві серії - дністровсько-бузьку та бузьку, між якими існує тектонічний контакт. Всупереч цьому, В. П. Кирилюк, спираючись на досвід своїх стратигенно-метаморфогенних досліджень і авторитет відомої школи Л. І. Салопа, Є. М. Лазька та ін., відстоює позицію щодо стратигенної природи побузького гранулітового комплексу, в якому первинність і стабільність положення товщ-світ одна відносно одної зберігалися протягом усього часу. На думку В. П. Кирилюка, перерв і незгідностей між світами не існує, тому він пропонує відмовитись від виділення в ранньому докембрії Українського щита бузької серії. Виділені дослідником сім світ, вік наймолодшої з яких дорівнює 3,8 млрд років, він пропонує віднести до єдиної дністровсько-бузької серії. Автори обох альтернативних поглядів звертаються до Національного стратиграфічного комітету України з пропозицією перегляду стратиграфічної схеми раннього докембрію УЩ.

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито питання щодо використання понятійно-категоріального апарату у процесі дослідження теорії економічної безпеки; сутності, ролі та значення фінансового механізму стабілізації соціально-економічних систем як елементів національної економіки; пріоритетів захисту національної економіки та зміни цілей повоєнної економічної політики; складових економічного захисту підприємства як основної ланки соціально-економічної системи країни та шляхи його розвитку й удосконалення; системи контролінгу на торгівельному підприємстві. Розглянуто сутність розвитку та підходи до його визначення; особливості формування інноваційних умов розвитку національної економіки України у системі сучасного глобального економічного розвитку; особливості регуляторної політики в системі управління розвитком національної економіки; людський капітал як фактор розвитку національної економіки; сучасну освіту через призму глобалізації епохи.

Зауважено, що монографія є тринадцятим виданням серії науково-практичних робіт з узагальнення досвіду медичного забезпечення Збройних сил України під час бойових дій, яке підготували відомі практичні фахівці, науковці військової медицини, Національної академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров'я України. Висвітлено проблеми підвищення якості надання медичної допомоги даній категорії поранених. Розкрито особливості медичної допомоги пораненим з ушкодженням грудей на базовому, І, II, III та IV рівнях медичного забезпечення. Увагу приділено питанням надання анестезіологічної допомоги пораненим у груди, особливостям знеболювання при відеоторакоскопії та торакотомії, анестезіологічному забезпеченню поранених з ушкодженням стравоходу. Описано патоморфологічні прояви бойових ушкоджень грудей, світлові мікроскопічні та імуногістохімічні дослідження легеневої тканини, специфіку клінічних проявів і діагностики бойових ушкоджень грудей.

Консенсусом визнано мініінвазивні методи доречними як при первинних пухлинах, так і при метастазах у печінці, але зауважено, що на сьогодні опубліковані дані зосереджені переважно на мініінвазивних резекціях печінки, а не на лікуванні пацієнтів з колоректальним раком і синхронними метастазами в печінці лапароскопічним або робот-асистованим способом.

Вивчення перебігу геодинамічних процесів у нижній корі та верхній мантії доводить, що додатковий енергетичний внесок додає зміна фазового стану речовини зі збільшенням тиску та температури. Газова фаза, складена воднем, киснем та вуглецем, перетворюється на флюїд, який поєднує властивості рідини та газу. Наслідком є зміна поведінки систем флюїд - кристал та флюїд - розплав, що значно прискорює плавлення та фізико-хімічні взаємодії в термальній астеносфері. Ці висновки підтверджені численними експериментальними дослідженнями та результатами вивчення ксенолітів, що репрезентують кору та мантію кратонів та активних регіонів. Сейсмотомографічні дослідження демонструють виразні картини неоднорідностей фізичних властивостей, що відображають неоднорідності будови мантії. В багатьох публікаціях викладено та обгрунтовано гіпотези про те, що плюми або флюїдні потоки виникають на границі ядра і мантії та є чинниками усіх геодинамічних процесів. Сучасні уявлення про склад ядра Землі спираються на твердження, що воно складено розплавом заліза з незначними домішками інших елементів. Проте розрахунки енергетичного балансу та фізичне моделювання перерозподілу речовини в самому ядрі демонструють, що винесення летких компонентів чи конвективні течії не забезпечують достатньої енергії для виникнення плюмів. Припущення, що речовина ядра є електропровідною іонною рідиною, в якій відбулася повна дисоціація хімічних сполук, а електронна структура не має розриву, кардинально змінює уявлення про енергетику ядра та можливість ініціації плюмових процесів. Властивості речовини в подібному фазовому стані принципово відрізняються від властивостей рідини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432

Рубрики:

Геологічна історія земної кори. Стратиграфія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі Побузького гірничорудного району (ПГРР, Середнє Побужжя), зокрема ділянки Гайворон - Завалля і Голованівської шовної зони (ГШЗ), які вже довгі роки є "полігоном" вивчення структури і стратиграфії ранньодокембрійських комплексів Українського щита (УЩ), розглянуто ранньодокембрійську частину останньої Кореляційної хроностратиграфічної схеми (КХС) УЩ і питання, що виникають навколо її обговорення і необхідності змін. Головна проблема стосується виділення в КХС УЩ серій, світ і товщ гірських порід. Показано, що деякі товщі (лейкогранулітова формація і зеленолевадівська товща, значна частина кошаро-олександрівської світи) належать до формаційно-генетичного ряду кварц-польовошпатових метасоматитів, зокрема, до структурно-формаційної асоціації метасоматитів зон регіональних розломів і не є стратигенними. За ізотопно-геохронологічними даними березнинська товща не є архейською і тому не належить до дністровсько-бузької серії. Шаруватість, смугастість і гнейсуватість комплексу ендербіто-гнейсів ділянки Гайворон - Завалля пов'язана з перетином її густою мережею зон розломів, і тому ця ділянка належить до площі поширення високодисперсних метаморфічних тектонітів, а не стратигенної товщі, котру деякі дослідники намагаються іменувати "сальківською світою". Об'єднання залізорудних товщ ПГРР у павлівську товщу архейської дністровсько-бузької серії є невірним, тому що справжній перекритий розріз такої товщі досліджено в Молдовській структурі ГШЗ, і його віднесено до бузької серії. Спірним є також генезис графітових гнейсів і кварцитів хащувато-заваллівської світи, з чого випливає необхідність її вилучення з КХС УЩ. Із вилученням зі складу дністровсько-бузької серії зеленолевадівської, березнинської та павлівської товщ в ній залишається тільки товща гіперстенових і двопіроксенових плагіогнейсів та кристалічних сланців, яка зветься тиврівською. Її стратотип набуває стратотипу всієї серії, тому стратон "тиврівська товща" також може бути вилучений зі складу серії. Автори дійшли висновку, що поділ побузького гранулітового комплексу на світи і товщі є недоцільним. При розгляді питання поділу побузького гранулітового комплексу на серії показано, що поняття "серія", викладене у Стратиграфічному кодексі України, хоча й не враховує особливостей формування архейських серій, проте не суперечить їм. Тому виділення дністровсько-бузької та бузької серій різного складу та віку є цілком закономірним. Всупереч поглядам деяких дослідників про безперервний процес нагромадження осадово-вулканогенних порід Середнього Побужжя показано, що аномалії у віковому розподілі кластогенних цирконів з порід ділянки Гайворон - Завалля та ГШЗ відповідають світовим і відображають загальносвітовий процес формування земної кори, у якому відносно спокійні тектонічні режими чергувалися з періодами тектонічних активізацій та плюмової діяльності. Під час таких періодів активізувалися як магматичні і метасоматичні процеси, так і осадово-вулканогенні. Матеріали дослідження ізотопного складу гафнію з цирконів порід дністровсько-бузької та бузької серій засвідчують про можливу різницю у віці їх формування 600 - 700 млн рр. Розглянуто також питання походження і перебудови побузького комплексу ендербіто-гнейсів, поширенного в районі досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д443

Рубрики:

Методика і техніка пошуків і розвідки

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цей рекомендаційний документ створений для допомоги лікарям у веденні хворих на хронічні захворювання вен нижніх кінцівок, коли для клінічних ситуацій, з якими вони стикаються, у науковій літературі та настановах відсутні детальні відомості для прийняття оптимальних рішень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.2-62

Рубрики:

Операції на шлунку і кишечнику

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досвід надання медичної допомоги учасникам сучасних збройних конфліктів підтверджує соматизацію посттравматичного стресового розладу, що настає швидко, при цьому звичні рамки психосоматичних захворювань значно розширюються. Постраждалих необхідно розглядати не тільки як осіб із поєднанням низки захворювань, а й як осіб із наявністю загальної патології організму, загального дезадаптаційного синдрому. Саме з цих позицій можливі оптимальні підходи до діагностики захворювань, їх лікування та прогнозування. Підтверджено, що психосоціальні стресорні фактори є тригерами тиреоїдної дисфункції, гіпертиреозу та хвороби Грейвса як частини синдрому посттравматичної стресової дисфункції. При тривалому хронічному стресі, навпаки, відбувається супресія гіпофізарно-тиреоїдної системи. Вплив стресорних гормонів на імунокомпетентні клітини призводить до супресії клітинного імунітету та розвитку аутоімунних захворювань у генетично схильних до цього людей. Хронічний стрес може мати патогенетичну значущість у розвитку аутоімунних тиреопатій, субклінічних форм гіпотиреозу, тиреоїдних карцином, частота яких зростає у багатьох країнах світу. Надання медичної допомоги особам, які постраждали в зоні збройного конфлікту, діагностика і хірургічне лікування стрес-індукованих захворювань ендокринної системи, довгостроковий моніторинг, медико-соціальна експертиза повинні здійснюватися з урахуванням спеціалізованої ендокринологічної допомоги, що буде актуальним для населення України у наступні роки.

Мета роботи - оцінка ефективності діагностики та методів лікування хворих з бойовою травмою стравоходу. Проведено лікування 7 пацієнтів з проникаючими пораненнями стравоходу у відділенні торакоабдомінальної хірургії Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова. У 6 (85,7 %) пацієнтів були проникаючі вогнепальні поранення, у 1 (14,3 %) пацієнта - закрита травма грудної клітки. Уламкові поранення переважали над кульовими - у 5 (71,4 %) і 2 (28,6 %) пацієнтів відповідно. Травма стравоходу як ізольоване ушкодження, спричинене вогнепальним проникаючим пораненням, була вкрай рідкою - у 1 (14,3 %) пацієнта. Оцінено ефективність діагностики та хірургічних методів лікування травм стравоходу, спричинених чужорідними тілами, тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі, терміни відновлення цілісності стравоходу. У 2 (28,6 %) хворих з емпіємою плеври було застосовано торакотомний доступ із подальшими плевректомією, декортикацією легені, відновленням цілісності стінки стравоходу. У 4 (57,2 %) хворих виконані торакоскопія, плевректомія, декортикація легені, ушивання стравоходу. Інтраопераційно 6 (85,7 %) хворим встановлювали систему для ендоскопічної вакуумної терапії в ділянці пошкодження стравоходу. У 1 (14,3 %) хворого з обмеженою емпіємою плеври тактика лікування була консервативною: дренування плевральної порожнини під контролем ультразвукового дослідження плюс ендоскопічна вакуумна терапія. Для досягнення оптимальної ефективності останньої значення тиску утримували в діапазоні від 100 до 120 мм рт. ст. Ендоскопічну вакуумну систему міняли кожні 4 - 5 днів. Середня тривалість загоювання нориць становила 1 міс.

Паренхімозберігальна резекція (ПЗР) печінки безпечна з огляду на кількість ранніх післяопераційних ускладнень та дозволяє досягнути результатів щодо статусу резекції R0, порівнянних з результатами "великих" АР навіть при множинних білобарних метастазах печінки. Отже, ПЗР - ефективний альтернативний метод хірургічного лікування пацієнтів із множинними метастазами КРР у печінці.

Монографія «Лікування поранених з бойовими ушкодженнями живота (за досвідом АТО/ООС)» е одинад¬цятим виданням серії книг з узагальнення досвіду медичного забезпечення бойових дій наших ЗС України, підготовлене відомими практичними фахівцями та науковцями військової медицини, Національної академії медичних наук України та Міністерства охорони здоров’я України. Головна мета цієї праці, здійснення якої поставив перед собою авторський колектив, після ознайомлення з нею читачів - підвищення якості надання медичної допомоги цієї категорії поранених.

Викладено основні ознаки трансформації вищої освіти відповідно до вимог сьогодення. Доведено, що головним завданням вищої медичної освіти стає підготовка майбутніх компетентних фахівців, здатних до творчої самостійної роботи, що вимагає спроможності поповнювати накопичені знання відповідно до поступальних досягнень медичної науки, удосконалювати особистісні та моральні якості, комунікативні навички. Продемонстрований власний досвід функціонування студентського наукового товариства з анестезіології та інтенсивної терапії як суттєвого елемента університетської освіти, який є методом індивідуального супроводу учнів, що дозволяє виявляти найбільш талановитих з них з цілеспрямованим залученням до науково-дослідної роботи. Наведені можливі напрямки трансформації роботи студентського наукового товариства в умовах пандемії COVID-19.

Мета роботи - вивчення морфологічних характеристик злоякісних пухлин великого сосочка дванадцятипалої кишки на власному матеріалі відділу патологічної анатомії та цитології Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова. В дослідження включили 82 пацієнти, яким було виконано панкреатодуоденектомію з приводу злоякісного новоутворення великого сосочка дванадцятипалої кишки за період 2019 - 2021 рр. з наступним проведенням морфологічного аналізу видаленого матеріалу. Середній вік пацієнтів становив (61,1 +- 8,1) року. Виявлено 8 різних гістологічних типів пухлин. Найбільш часто (84 %) зустрічалися аденокарциноми панкреатобіліарного й інтестинального типів. Ці два варіанти були порівняні. За віком та статтю пацієнтів обидва типи зазначених пухлин статистично значущо не відрізнялися (p >> 0,05). Водночас за ступенем гістологічного диференціювання та розповсюдженістю первинної пухлини між ними виявлена статистично значуща різниця: p = 0,039 та p = 0,003 відповідно. Так, серед аденокарцином панкреатобіліарного типу в 1,9 разу частіше виявлено пухлини з низьким рівнем гістологічного диференціювання (G3), ніж серед аденокарцином інтестинального типу: 22,9 і 11,8 %, та у 2,8 разу частіше виявлено пухлини з більш розповсюдженим процесом (рТ3а-Т3b): 65,7 і 23,5 % відповідно. Також у пацієнтів з аденокарциномами панкреатобіліарного типу частіше виявляли позитивний статус регіонарних лімфатичних вузлів - 57,1 %, ніж у пацієнтів з аденокарциномами інтестинального типу - 44,1 %. Висновки: злоякісні новоутворення великого сосочка дванадцятипалої кишки - це гетерогенна група пухлин. Найбільш часто зустрічаються аденокарциноми панкреатобіліарного та інтестинального типів. Панкреатобіліарна аденокарцинома як гістологічний тип більш агресивна, ніж інтестинальна аденокарцинома.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.083-43

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одним з основних завдань повторної операції є виявлення та запобігання пошкодженню зворотного гортанного нерва. Періопераційне діагностичне оцінювання повторно оперованого пацієнта часто потребує спеціалізованої рентгенологічної та ендокринної експертизи. До того ж, ухвалення рішення щодо оптимального ведення персистуючого або рецидивуючого захворювання часто потребує участі не лише тиреоїдного хірурга та ендокринолога, а й членів групи ядерної медицини, радіаційної онкології та медичної онкології у міждисциплінарних умовах.

Цель работы - оценить особенности и результаты миниинвазивного хирургического лечения пациентов с грыжей пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД) и ее основными осложнениями с применением современных эндоскопических и лапароскопических технологий. Приведены результаты лечения 244 больных с ГПОД и ее основными осложнениями. Из них у 28 (11,5 %) пациентов установлено сочетание ГПОД с пищеводом Барретта, у 34 (13,9 %) - сочетание ГПОД со стриктурой пищевода. У 62 больных с осложнениями ГПОД применена двухэтапная тактика лечения: первый этап - устранение осложнений, второй - антирефлюксное хирургическое вмешательство. Полная лапароскопическая фундопликация выполнена 185 (75,8 %) больным, частичная задняя фундопликация по Тупее - 59 (24,2 %). Лапароскопическая задняя крурорафия выполнена 198 (81,1 %) больным. В 7 (2,9 %) случаях задняя крурорафия дополнена передней. У 25 (10,3 %) пациентов при выполнении задней крурорафии использованы тефлоновые прокладки. У 14 (5,7 %) больных имплантированы синтетические сетчатые протезы. Среди пациентов со стриктурой пищевода в 70,6 % случаев эффект отмечен после второго сеанса бужирования или гидродилатации, у остальных больных - после третьего сеанса. При пищеводе Барретта однократная аргоноіплазменная коагуляция оказалась радикальной у 100 % больных с размером поражения менее чем 1 см, у 85 % больных - с размером поражения 1 - 2 см. Рецидивы III типа ГСОД возникают чаще по сравнению с І типом. Хирургическое вмешательство требует достаточной медиастинальной диссекции и мобилизации пищевода для адекватного его низведения. При хирургическом лечении IV типа грыж надо рассматривать использование композитных диафрагмальных сеток. Эффективность антирефлюксного оперативного вмешательства, а также профилактика развития специфических осложнений зависят от технических особенностей формирования фундопликационной манжетки. Выводы: при лечении пищевода Барретта или стриктуры пищевода в сочетании с ГПОД оптимальна двухэтапная тактика: I этап - абляция или дилатация, II этап - лапароскопическая антирефлюксная операция. Лапароскопическая фундопликация - эффективный и безопасный метод лечения больных с ГСОД.