Розглянуто можливість отримання на поверхнях деталей зі сплавів заліза зносостійких покриттів значної товщини шляхом їх наплавлення дугою в середовищі захисних газів. При цьому використовується поширений низьковуглецевий зварювальний дріт, а твердість, зносостійкість та інші властивості покриття забезпечуються використанням нанесеної на поверхню, що зміцнюється, гнучкої електродної стрічки. Запропонована стрічка складається з тканини з матеріалів органічного походження, на яку нанесено потрібну суміш легувальних порошків зі спеціальним клеєм. Під час горіння дуги між зварювальним дротом та заготовкою утворюється зварювальна ванна. У цій ванні розчиняється вуглець органічної тканини стрічки та комплекс із суміші нанесених легувальних порошків з подальшим утворенням твердих зносостійких сполук у покритті. Це дає змогу утворювати покриття високої твердості на низьковуглецевих сталях без використання додаткової операції - термообробки. Додатковим позитивним ефектом є можливість подрібнення структури поверхневого шару, наплавлення криволінійних поверхонь та отворів з твердістю та зносостійкістю відповідно до локальних навантажень. Виконано порівняльний аналіз результатів наплавлення без та з використанням гнучкої електродної стрічки. Валики та форма утворених покриттів суттєво не відрізняються у цих способах наплавлення. Показано вигляд та описано будову використаної гнучкої електродної стрічки. Встановлено, що запропонована технологія наплавлення дозволяє підвищити твердість поверхні низьковуглецевих сталей звичайної якості, отримати дрібнозернисту структуру, змінювати локальну твердість покриття за вимогами. Експериментально доведена розчинність у зварювальній ванні вуглецю, що міститься в тканинах з матеріалів органічного походження та нанесених на неї легувальних порошків. Виявлено, що формування покриттів з різними властивостями залежить від товщини використаної тканини та складу нанесеного комплексу легувальних елементів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.0 + Р733.414-3

Рубрики:

ВІЛ/СНІД у дітей

Хвороби нирок у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено сучасні дані щодо етіології, патогенезу, клініко-лабораторних ознак і принципів лікування захворювань в неонатології, дитячій гематології та дитячій нефрології. Визначено мету заняття, зміст теми, завдання для самоконтролю (контрольні питання, тестові завдання, ситуаційні клінічні завдання).

У монографії з позицій сучасної науки міжнародного права вперше комплексно досліджено правові і інституційні засади діяльності міжнародних кримінальних судів, концептуальні підвалини теорії та практики міжнародного кримінального правосуддя, її генезисний, структурний та ціннісний вимір. Досліджено систему міжнародного кримінального правосуддя, її основні елементи та напрями подальшого розвитку. Правові та інституційні засади діяльності міжнародних кримінальних судів розглянуто з урахуванням їх організаційно-функціональної архітектоніки, у якості системи компетенційних повноважень цих судових установ та процесуальних форм реалізації їх юрисдикції. Розглянуто актуальні питання юрисдикційної діяльності органів міжнародного кримінального правосуддя. Визначено вплив практики Міжнародного кримінального суду та інших органів міжнародного кримінального правосуддя на міжнародне і європейське право, регіональні і національні правові системи.

Мета роботи - вивчення чинників ризику перинатальної патології у жінок із порушенням менструальної функції. Проведено аналіз 207 історій пологів жінок із порушенням менструального циклу та карт новонароджених дітей за 5 років. У жінок із порушенням менструального циклу достовірно частіше відзначались ускладнення перебігу вагітності: у 72,9 % жінок проти 32,0 % у контрольній групі. Основними ускладненнями під час пологів були передчасний розрив плодових оболонок - 21,5 %. Також у жінок основної групи відзначались аномалії пологової діяльності - 17,8 % та дистрес плода - 15,0 %. У контрольній групі кількість ускладнених пологів була достовірно меншою - 21,0 %. Достовірно частіше в основній групі народжувались недоношені діти - 15,0 % та діти з порушеним станом - 9,3 %. Висновки: у жінок із порушенням менструального циклу серед ускладнень вагітності переважали: загроза переривання вагітності в I триместрі та поєднані ускладнення, а під час пологів - передчасний розрив плодових оболонок, аномалії пологової діяльності та дистрес плода. Пологи часто були передчасними, значно частіше народжувалися недоношені діти з порушеним станом під час народження.

Діабетична ретинопатія (ДР), одне з основних ускладнень цукрового діабету (ЦД), займає одне з провідних місць серед відомих причин низького зору та сліпоти. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із ДР і ЦД 2-го типу (ЦД2) є діабетична макулопатія (ДМП). ДМП з можливим розвитком діабетичного макулярного набряку (ДМН) може відзначатися навіть у пацієнтів із початковими змінами на очному дні. Мета роботи - дослідити профіль безпеки й ефективність різних сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні діабетичної макулопатії. Під спостереженням перебувало 313 хворих із ЦД2 (313 очей) з ДМП та початковою (I група; n = 40), помірною або тяжкою непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР) (II група; n = 92) та проліферативною діабетичною ретинопатією (ПДР) (III група; n = 181). Усім хворим були проведені загальноприйняті офтальмологічні дослідження. 313 пацієнтів (313 очей), яким було проведене хірургічне лікування, становили 4 групи спостереження: 1-ша група - 78 пацієнтів (78 очей), яким виконали трипортову закриту субтотальну вітректомію 25+ (ЗСВ); 2-га група - 85 пацієнтів (85 очей), яким виконано ЗСВ і додатково проведено пілінг внутрішньої пограничної мембрани сітківки (ВПМ); 3-тя група - 81 пацієнт (81 око), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ та додатково етап панретинальної лазеркоагуляції (ПРЛК); 4-та група - 69 пацієнтів (69 очей), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ, етап ПРЛК і додатково факоемульсифікацію катаракти. Досліджено характер та частоту операційних і післяопераційних ускладнень та ефективність різних видів вітреоретинальних втручань. Терміни спостереження становили 1, 3, 6 місяців та 1 рік після оперативного лікування. Ефективність різних видів вітреоретинальних втручань була вивчена через 1, 3 і 6 місяців після оперативного лікування. Встановлено високу ефективність втручання при всіх видах вітректомії. Виконання сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні ДМП і ДМН є ефективним через 1 місяць у 60,7, 82,4, 85,2 та 68,12 %, а через 1 рік - у 76,0, 75,0, 73,1 та 73,5 % відповідно. Частота рецидивів ДМП через 1 рік після вітреоретинальних втручань становила 24,0 - 27,0 % і не залежала від їх модифікації. Ефективність лікування ДМП залежала від стадії ДР і становила 72,5 % при початковій НПДР, 77,2 % при вираженій і тяжкій НПДР та 66,3 % при ПДР. Рецидиви ДМП були розподілені на три види: ранні перехідні, ранні стійкі та пізні. Найбільш поширеними були ранні стійкі рецидиви, які з урахуванням різних методів лікування становили від 16,1 до 25,6 %. Висновки: виконання всіх етапів хірургічного втручання повинно бути суворо обгрунтованим. Необхідно завжди враховувати ризики впливу кожного з етапів втручання для отримання оптимальних функціональних результатів, особливо у віддалені терміни спостереження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.71 + Р11(4Укр-4Льв)026.426.9

Рубрики:

Гінекологія дитячого віку

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж101336 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено податкове навантаження в Україні. Розкрито значимість показника податкового навантаження та оцінено його вплив на діяльність суб'єктів господарювання, можливості зростання виробничого та інвестиційного потенціалу, а також на розвиток економіки країни в цілому. Оцінено вплив рівня податкового навантаження на показники макро- та мікроекономічного розвитку. Визначено роль податкових надходжень у формуванні бюджетних ресурсів держави. Охарактеризовано рівні податкового навантаження, проаналізовано питому вагу основних податків в доходах бюджету. Оцінено динаміку і структуру податкових платежів в доходах Зведеного бюджету України. Аналіз податкової системи здійснювався в наступному напрямку: оцінка рівня податкового навантаження та його вплив на динаміку ділової активності, розвиток виробництва, інвестиційну привабливість. В ході дослідження було розглянуто та проаналізовано показник рівня сумлінності сплати податків, виявлено причини приховування доходів та високого рівня тіньової економіки, оцінено рівень податкового боргу, досліджено причини неузгодженості інтересів держави і платників податків, проаналізовано законодавчу базу в сфері оподаткування та виділено проблеми і недоліки, які необхідно ліквідовувати. На основі проведеного дослідження були визначені наявні проблеми та основні напрями удосконалення системи оподаткування в Україні. Проведено аналіз основних факторів, які впливають на ефективність податкової системи. Наведено основні переваги зниження податкового навантаження на суб'єктів господарювання, визначено очікувані результати від підвищення стимулюючої направленості податкової системи. Запропоновано заходи раціоналізації системи оподаткування. Розроблено основні завдання реалізації чергового етапу податкового реформування в Україні.

Розглянуто сучасні методи та підходи до моделювання технологічних систем. Наведено основні визначення та поняття. Запропоновано нові підходи до вирішення проблем, які виникають при розробці, розв'язанні та дослідженні математичних моделей механізмів, систем і процесів машинобудівного виробництва.

Гематурия - это наличие пяти или более эритроцитов в трех последовательных анализах мочи, полученных с интервалом в одну неделю. На уровне первичной медицинской помощи врач должен уметь распознать и подтвердить наличие гематурии, предположить ее возможные причины, провести отбор пациентов, которые потенциально могут иметь тяжелое заболевание мочевой системы. Алгоритм оказания первичной медицинской помощи при гематурии у детей зависит от ее клинического варианта: макрогематурии, симптоматической микрогематурии, асимптоматической микрогематурии с протеинурией, асимптоматической изолированной микрогематурии. Детям с макрогематурией показано следующее обследование: общий анализ мочи, общий анализ крови, креатинин сыворотки, соотношение кальций/креатинин в разовой моче, УЗИ почек и мочевого пузыря. Если в результате уточнения жалоб, анамнеза, объективного и дополнительного обследования причина макрогематурии не установлена, ребенка следует направить к детскому нефрологу. Оценка детей с симптоматической микрогематурией направлена на выявление общих (лихорадка, недомогание, боль в животе и др.), неспецифических (сыпь, артрит, желтуха, респираторные, желудочно-кишечные симптомы и др.) и специфических для мочевой системы (дизурия, поллакиурия, недержание мочи, энурез, отеки, артериальная гипертензия) симптомов. Наличие гематурии в сочетании с протеинурией у детей чаще всего предполагает гломерулярное происхождение гематурии. Бессимптомные пациенты, у которых сохраняются гематурия и протеинурия в течение 2 - 3 недель, должны быть направлены к детскому нефрологу для дальнейшего обследования. Бессимптомная изолированная микрогематурия является наиболее распространенным вариантом гематурии у детей, обычно кратковременным и, как правило, не связанным с тяжелым почечным заболеванием. Наиболее распространенными причинами персистирующей более шести месяцев асимптоматической микрогематурии являются IgA-нефропатия, болезнь тонких базальных мембран, менее частыми - наследственный нефрит (синдром Альпорта), гиперкальциурия, инфекция мочевых путей. На этапе дообследования и дальнейшего наблюдения детей с асимптоматической изолированной микрогематурией оптимальным лекарственным средством является фитониринговый препарат канефрон Н.

Ураження шлунково-кишкового тракту є одним з основних елементів у низці патологічних змін за ВІЛ-інфекції в дітей. Таке пошкодження може бути викликане прямим впливом вірусу, опортуністичними інфекціями, тривалим прийомом лікарських препаратів (антибіотики, противірусні, протигрибкові). У випадку прогресування ВІЛ-інфекції ймовірність патології травної системи зростає. Серед опортуністичних захворювань на увагу заслуговує цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція, за якої у патологічний процес залучаються всі органи й системи дитини, у тому числі шлунково-кишковий тракт. Езофагіт - друге за частотою після коліту ураження системи травлення в таких хворих. У разі ЦМВ-езофагіту у ВІЛ-інфікованих дітей клінічні симптоми неспецифічні. Достатньо інформативним є ендоскопічне обстеження. У доступній літературі є описи езофагіту в дітей із ВІЛ-інфекцією, однак увага приділяється ураженню стравоходу, викликаному грибами. Поданий клінічний випадок демонструє розвиток ЦМВ-езофагіту в підлітка з ВІЛ-інфекцією. Порушення прихильності до терапії в дитини надало змогу захворюванню розвиватися природно, з прогресуючим зниженням показників імунного статусу, виникненням опортуністичної ЦМВ-інфекції з переважним ураженням стравоходу й розвитком тяжкого ЦМВ-езофагіту. Розвиток даного ушкодження не надавав змоги проводити корекцію антиретровірусної терапії. Даний клінічний випадок ілюструє прогресуючий перебіг ВІЛ-інфекції з розвитком тяжкого ЦМВ-езофагіту в підлітка на тлі відсутності прихильності до антиретровірусної терапії.

Важлива причина зниження зору, сліпоти, анатомічної загибелі очей, що завершуються енуклеацією в 23,7 % випадків, і, таким чином, інвалідизації, пов'язана з кератитами. Досвід лікування тяжких деструктивних захворювань переднього сегмента ока свідчить про складність та актуальність проблеми. Мета роботи - вивчити ефективність застосування операції лікувальної автотрансплантації склери у разі деструктивних уражень (виразці) рогової оболонки ока. У дослідження було включено 180 пацієнтів (180 очей) з тяжкими деструктивними ураженнями рогівки (ДУР) (виразкою) різної етіології з перфорацією рогівки - 61 око (33,9 %) або із загрозою перфорації (десцеметоцеле - 46 очей (25,6 %)). ДУР глибиною 1/3 - 1/2 товщини рогівки - 15 (8,3 %) та 46 (25,6 %) відповідно. Вік пацієнтів становив від 35 до 83 років, у середньому 57,34 року. За походженням ДУР було розподілено: на бактеріальні (31,1 %), вірусні (метагерпетичний) (8,3 %), автоімунні (5,0 %), нейропаралітичні (3,3 %), посттравматичні (непроникаючі поранення ока та сторонні предмети) кератити (10,0 %), ускладнення контактної корекції (міякі контактні лінзи) (11,7 %), післяопераційні кератопатії (після хірургічного лікування катаракти - ендотеліально-епітеліальна дистрофія) (15,0 %), після алокератопластики (15,6 %). Проводили: візометрію, біомікроскопію з флюоресцеїновим тестом і фотореєстрацією. Через 5 - 7 діб медикаментозного лікування для хірургічного лікування було застосовано лікувально-тектонічну кератопластику автосклеральним клаптем - лікувальну автосклеропластику рогівки (ЛАСПР) за запропонованою нами методикою. Загоєння рогівки у разі застосування ЛАСПР спостерігалося в 99,4 %. Наслідки залежали від глибини та площини зони виразки, термінів виконання ЛАСПР. Висновки: використання запропонованої операції ЛАСПР надає змогу закривати дефекти рогівки, зокрема з перфорацією, будь-якої локалізації. Операція ЛАСПР може застосовуватись у порядку ургентної допомоги, а також за відсутності матеріалу й умов для алотрансплантації рогівки. Результати проведеного лікування підтверджують доцільність використання ЛАСПР у випадку деструктивних виразкових уражень рогівки. Загоєння рогівки у разі застосування ЛАСПР спостерігалося в 99,4 %, гострота зору збільшилась в 63,8 % очей.

Важлива причина зниження зору, сліпоти, анатомічної загибелі очей, що завершуються енуклеацією в 23,7 % випадків, і, таким чином, інвалідизації, пов'язана з кератитами. Досвід лікування тяжких деструктивних захворювань переднього сегмента ока свідчить про складність та актуальність проблеми. Мета роботи - вивчити ефективність застосування операції лікувальної автотрансплантації склери у разі деструктивних уражень (виразці) рогової оболонки ока. У дослідження було включено 180 пацієнтів (180 очей) з тяжкими деструктивними ураженнями рогівки (ДУР) (виразкою) різної етіології з перфорацією рогівки - 61 око (33,9 %) або із загрозою перфорації (десцеметоцеле - 46 очей (25,6 %)). ДУР глибиною 1/3 - 1/2 товщини рогівки - 15 (8,3 %) та 46 (25,6 %) відповідно. Вік пацієнтів становив від 35 до 83 років, у середньому 57,34 року. За походженням ДУР було розподілено: на бактеріальні (31,1 %), вірусні (метагерпетичний) (8,3 %), автоімунні (5,0 %), нейропаралітичні (3,3 %), посттравматичні (непроникаючі поранення ока та сторонні предмети) кератити (10,0 %), ускладнення контактної корекції (міякі контактні лінзи) (11,7 %), післяопераційні кератопатії (після хірургічного лікування катаракти - ендотеліально-епітеліальна дистрофія) (15,0 %), після алокератопластики (15,6 %). Проводили: візометрію, біомікроскопію з флюоресцеїновим тестом і фотореєстрацією. Через 5 - 7 діб медикаментозного лікування для хірургічного лікування було застосовано лікувально-тектонічну кератопластику автосклеральним клаптем - лікувальну автосклеропластику рогівки (ЛАСПР) за запропонованою нами методикою. Загоєння рогівки у разі застосування ЛАСПР спостерігалося в 99,4 %. Наслідки залежали від глибини та площини зони виразки, термінів виконання ЛАСПР. Висновки: використання запропонованої операції ЛАСПР надає змогу закривати дефекти рогівки, зокрема з перфорацією, будь-якої локалізації. Операція ЛАСПР може застосовуватись у порядку ургентної допомоги, а також за відсутності матеріалу й умов для алотрансплантації рогівки. Результати проведеного лікування підтверджують доцільність використання ЛАСПР у випадку деструктивних виразкових уражень рогівки. Загоєння рогівки у разі застосування ЛАСПР спостерігалося в 99,4 %, гострота зору збільшилась в 63,8 % очей.

Гематурия - это наличие пяти или более эритроцитов в трех последовательных анализах мочи, полученных с интервалом в одну неделю. На уровне первичной медицинской помощи врач должен уметь распознать и подтвердить наличие гематурии, предположить ее возможные причины, провести отбор пациентов, которые потенциально могут иметь тяжелое заболевание мочевой системы. Алгоритм оказания первичной медицинской помощи при гематурии у детей зависит от ее клинического варианта: макрогематурии, симптоматической микрогематурии, асимптоматической микрогематурии с протеинурией, асимптоматической изолированной микрогематурии. Детям с макрогематурией показано следующее обследование: общий анализ мочи, общий анализ крови, креатинин сыворотки, соотношение кальций/креатинин в разовой моче, УЗИ почек и мочевого пузыря. Если в результате уточнения жалоб, анамнеза, объективного и дополнительного обследования причина макрогематурии не установлена, ребенка следует направить к детскому нефрологу. Оценка детей с симптоматической микрогематурией направлена на выявление общих (лихорадка, недомогание, боль в животе и др.), неспецифических (сыпь, артрит, желтуха, респираторные, желудочно-кишечные симптомы и др.) и специфических для мочевой системы (дизурия, поллакиурия, недержание мочи, энурез, отеки, артериальная гипертензия) симптомов. Наличие гематурии в сочетании с протеинурией у детей чаще всего предполагает гломерулярное происхождение гематурии. Бессимптомные пациенты, у которых сохраняются гематурия и протеинурия в течение 2 - 3 недель, должны быть направлены к детскому нефрологу для дальнейшего обследования. Бессимптомная изолированная микрогематурия является наиболее распространенным вариантом гематурии у детей, обычно кратковременным и, как правило, не связанным с тяжелым почечным заболеванием. Наиболее распространенными причинами персистирующей более шести месяцев асимптоматической микрогематурии являются IgA-нефропатия, болезнь тонких базальных мембран, менее частыми - наследственный нефрит (синдром Альпорта), гиперкальциурия, инфекция мочевых путей. На этапе дообследования и дальнейшего наблюдения детей с асимптоматической изолированной микрогематурией оптимальным лекарственным средством является фитониринговый препарат канефрон Н.

Вивчено вплив адреналіну (40 діб; 0,1 - 0,15 мг/кг) на внутрішньоочний тиск (ВОТ), ультраструктуру та маркери окисного стресу в сітківці ока 10-місячних щурів лінії Вістар. Виявлено, що значення ВОТ достовірно зростали на 21 % із тривалим стійким ефектом навіть через 42 доби після припинення введення препарату. Дія адреналіну викликала деструктивні зміни нейронів сітківки та мітохондрій клітин усіх її шарів: збільшення середньої кількості структурно пошкоджених мітохондрій в 7,6 разу та збільшення їх середнього діаметра на 78,4 %. Спостерігали набрякові явища в ультраструктурі сітківки ока, потовщення ендотелію та гістогематичного бар'єра, що утруднює доступ кисню і може бути передумовою виникнення тканинної гіпоксії, яка сприяє розвитку глаукоми. Крім того, збільшувалася продукція активних форм кисню та продуктів перекисного окиснення ліпідів у тканинах ока, що вказує на розвиток окисного стресу. Таким чином, виявлено морфологічні і біохімічні зміни в сітківці ока, що можуть пояснити підвищений ВОТ за тривалої дії адреналіну, корекція якого потребує застосовування комплексу антигіпоксантів та антиоксидантів широкого спектра дії, мітохондрій- та ендотелійпротекторних препаратів, а також мембраностабілізаторів для усунення різноманітних проявів набряку клітин.

Мета роботи - провести аналіз тактики пологозавершення у жінок з міопією різного ступеня та оцінити частоту виникнення ускладнень у післяпологовий період і народження дітей з вродженими аномаліями рефракції у цієї категорії пацієнтів. Проведено ретроспективнииі аналіз 4300 історій хвороби, 5600 амбулаторних карток, 320 анкет вагітних, які в період з 2013 до 2016 рр. проходили обстеження і лікування у пологових будинках м. Київ та зверталися по консультативну допомогу в поліклініку Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока", а також 5100 амбулаторних карток дітей, які в період з 2016 до 2018 рр. зверталися в консультативну поліклініку НДСЛ "ОХМАТДИТ". Для дослідження використовували методи системного аналізу, епідеміологічний, медико-соціальний, історичний, клінічний та статистичний. Одержані дані обробляли за допомогою статистичних методів. Зроблено висновок про відсутність причинного зв'язку між вагітністю, пологами і відшаруванням сітківки на прикладі 442 пацієнток з міопією різного ступеня. Наведено оцінку відповідності методів, застосовуваних для обстеження вагітних з міопією, сучасним вимогам до якості надання спеціалізованої офтальмологічної та акушерсько-гінекологічної допомоги населенню. Визначено особливості ведення вагітності, пологів і післяпологового періоду у жінок з міопією на підставі останніх наукових досягнень у галузі офтальмології, акушерства і гінекології. Показано, що пологозавершення пацієнток з міопією середнього та високого ступеня доцільно вести через природні родові шляхи на тлі тривалої епідуральної анестезії, що надає змогу медикаментозно усунути потуги і запобігти виникненню офтальмологічних ускладнень. Висновки: тактика ведення вагітності, пологів і післяпологового періоду у жінок з міопією потребує вдосконалення. Обгрунтовано необхідність включення в стандартне обстеження вагітних з міопією різного ступеня вимірювання коефіцієнтів ригідності рогівки і склери, що надає змогу виявити можливі чинники ризику зниження міцнісних властивостей фіброзної капсули ока у цих пацієнток і розрахувати можливі ризики прогресування у них короткозорості та розвитку в допологовий і післяпологовий період ускладнень у вигляді розривів, регматогенного відшарування сітківки тощо. Використання цих методик у рутинній практиці надало б змогу зменшити кількість післяпологових інфекційно-запальних ускладнень як у породіль, так і у новонароджених, а також кількість випадків гіпоксичного ураження центральної нервової системи у ранній неонатальний період.

Теоретично обґрунтувано та по-новому вирішено науково-практичного завдання щодо визначення інформативності генетичного тестування алельних варіантів генів MTHFR, MTHFD1, VEGF та рівня фактора росту ендотелію судин під час вагітності для використання у системі преконцепційної профілактики, прогнозування й ранньої діагностики вроджених вад серця плода. Вивчено ймовірні чинники ризику, особливості репродуктивного анамнезу, перебігу та завершення вагітності в жінок із вродженими вадами серця у нащадків і розроблено рекомендації для підвищення ефективності пренатальної діагностики та медико-генетичного консультування цього контингенту пацієнтів. За результатами ретроспективного аналізу частота вроджених вад серця та/або його великих судин за 5 років складала 1,1 до 1,3 %. Показано, що у пренатальному періоді діагностується 38,9 % вроджених вад серця. Результати проведених досліджень свідчать про те, що вагітні жінки з ВВС плода складають групу ризику щодо акушерських та перинатальних ускладнень. Встановлено, що рівень охоплення жіночого населення Львівської області заходами преконцепційної профілактики на основі застосування препаратів фолієвої кислоти становить 40,4 %, у той же час у контингенті жінок, які народили дітей з цією патологією, — 13,5 % при загальному рівні обізнаності 68,2 % жінок репродуктивного віку.

Вивчено вплив N-ацетилкарнозинвмісного препарату кларастіл на моделі адреналініндукованого підвищеного внутрішньоочного тиску (ВОТ) у щурів лінії Вістар. Досліджено ультраструктуру та маркери окисного стресу в сітківці ока. Виявлено, що цей препарат достовірно не впливав на набрякові процеси в ультраструктурі сітківки ока, не зменшував потовщення ендотелію та гістогематичного бар'єра і відповідно не знижував значення ВОТ після 40-денної дії адреналіну. Однак, його введення попереджало набухання мітохондрій, утворення вакуолізованих крист і, ймовірно, стимулювало енергопродукцію у вигляді компенсаторного механізму за умов гіперкатехолемії. Крім того, N-ацетилкарнозин знижував викликану адреналіном надпродукцію активних форм кисню та утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів у тканинах ока, що вказує на реалізацію його антиоксидантної дії.

Теме государственной политики в науке СССР и ее общеизвестным достижениям посвящены многочисленные исследования российских науковедов и историков науки, однако негативным, социально-репрессивным аспектам политики управления советской наукой не уделяется достаточно внимания. Репрессии стали одним из основных компонентов научнокадровой политики государства в сталинскую эпоху. Разумеется, репрессии как антисоциальный феномен затронули не только сферу науки, но и многие другие социальные структуры советского общества, ибо политика репрессий носила общегосударственный и тотальный характер. Системный анализ развития советской науки, ограниченный лишь ее бесспорно выдающимися достижениями, без осмысления истоков, причин и механизмов действовавшего в тот же период репрессивного государственного аппарата, резко снижает общую достоверность комплексного исследования советской науки. Цель статьи - продолжить осмысление беспрецедентной в истории практики государственных репрессий в системе советской науки, начатое отечественными исследователями преимущественно на рубеже 1980 - 1990 гг. Использованы опубликованные и архивные документы, касающиеся репрессивных акций сталинского режима в отношении советского общества в целом и его научной системы, сказавшихся, в частности, на судьбе академика П. Л. Капицы - одного из трех репрессированных советских Нобелевских лауреатов по физике. Показаны масштабы репрессий, направленных против ведущих советских ученых - представителей как естественно-технических, так и социально-гуманитарных наук, а также особенности репрессивных механизмов, действовавших в довоенный и послевоенный период. Отмечено, что если в 1930-х годах ученые как правило подвергались арестам и физическим расправам, то после войны над научной системой был установлен тотальный партийный контроль, реализуемый преимущественно через организацию так называемых научных "сессий", выносивших требуемые от них решения по вопросам науки, которые доводились до научных учреждений и университетов. Таким образом, в управлении советской наукой активное поощрение труда ученых сочеталось с репрессиями в их отношении, хотя интенсивность применения последних менялась в различные периоды становления и функционирования советской науки.

Безпека ліків стає однією з основних проблем охорони здоров'я у світі. Лікарські ускладнення - це не тільки серйозна медична та соціальна, але і велика економічна проблема. Побічна дія ліків може спостерігатися як при прийомі монопрепаратів, так і при комплексній терапії. При цьому виявляються не тільки передбачувані, але й непередбачувані побічні ефекти, що виникають внаслідок взаємодії лікарських засобів. Бібліосемантичний аналіз джерел літератури і власних досліджень авторів показав, що офтальмологічні ускладнення при лікуванні системних захворювань проявляються у вигляді звуження поля зору, погіршення якості зору, розвитку тієї чи іншої патології зору. Такі побічні ефекти можуть викликати лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні серцево-судинної, шлунково-кишкової, дихальної, травної, нервової та інших систем організму. У такому разі може виникнути катаракта, зміна сприйняття кольору, утруднене читання, двоїння в очах, короткозорість, глаукома, підвищена світлочутливість, тромбоз вен сітківки, сухість очей, утруднення носіння контактних лінз, втрата різкості зору тощо.