Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.11

Рубрики:

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В368.3

Рубрики:

Фізика низьких температур

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г532

Рубрики:

Термохімія

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В345 + В372

Рубрики:

Люмінесценція

Структура твердих тіл

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г247.91

Рубрики:

Нітрили

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В367.2

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.72 + Р281.7/9

Рубрики:

Гістамін. Протигістамінні препарати. Протиалергічні засоби

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто граничні циклічні осцилятори в термінах канонічно-дисипативних систем, які демонструють короткосяжну взаємодію у швидкісному та позиційному просторі, що описаний дельта-функцією Дірака. Виведено аналітичні вирази для стаціонарних функцій розподілу у фазовому просторі та енергетичному просторі та запропоновано числову симуляційну схему для моделювання багаточастинкової системи. Показано, що короткосяжна взаємодія стискає чи розтягує енергетичні функції розподілу залежно від того, чи взаємодію можна вважати притягальною, чи відштовхувальною. Крім впливу взаємодії, показано, що енергетичні функції розподілу стають вужчими, якщо межа циклічних атракторів стає сильнішою. Накінець, енергетичні розподіли стають ширшими з ростом енергії накачки. Цей ефект, проте, зникає у високоенергетичній області.

Розвинено метод потенціальної динаміки для того, щоб вивчити картини періодичних стоячих і біжучих хвиль, пов'язаних із самоурухомлювальними камфорними об'єктами, які рухаються на кільцеподібних водяних каналах. Одержано точні розв'язки хвильвових картин. Одержано напіваналітично діаграму біфуркації, яка описує перехід між нерухомою та самоурухомлювальною модами камфорних об'єктів. Біфуркація є вилоподібною, що узгоджується з попередньою теоретичною роботою, в якій розглянуто природні граничні умови.

Проаналізовано власний досвід екстраанатомічної реконструкції з приводу атеросклеротичного ураження гілок дуги аорти. Транспозицію підключичної артерії (ПКА) до загальної сонної артерії (ЗСА) здійснювали з приводу симптоматичного субтотального стенозу або оклюзії I сегмента ПКА. У разі поширення атеросклеротичного процесу за межі I сегмента ПКА або технічних труднощах перевагу віддавали сонно-підключичному шунтуванню. Сонно-сонне шунтування застосовували у разі необхідності реваскуляризації екстракраніальних артерій перед ендоваскулярною імплантацією стентграфта до дуги аорти з закриттям відступу лівої ЗСА. Екстраанатомічну реконструкцію запропоновано вважати методом вибору хірургічного лікування хворих з приводу центрального атеросклеротичного ураження гілок дуги аорти за вичерпаних можливостей ендоваскулярних методів реваскуляризації, що забезпечує хороші й задовільні результати у 91,7 % з них.

Запропоновано нову експериментальну парадигму та новий підхід до моделювання роботи осциляторного людського двигуна за допомогою ключового концепту фізики конденсованої речовини, а саме - змінних термодинамічного стану. Для цього в новій експериментальній парадигмі учасники здійснювали маятникові коливні рухи з особисто вибраними частотами, що відмінне від попередніх досліджень, де використовувалися синхронізуючі сигнали. У новому підході моделювання використано канонічно-дисипативну межу циклічно осциляційної моделі з консервативною частиною, що враховує негармонічні коливні компоненти - у цьому інша відмінність від попередніх досліджень, у яких розглядалися лише гармонічні компоненти. В узгодженні з теорією Ландау магнітних фазових переходів знайдено, що вільна енергія осциляційної моделі зменшується, коли учасники підтримують коливання з віддаленням від точки біфуркації Хопфа для канонічно-дисипативної межі циклічного осцилятора.

The contribution deals with the problem the use of thermovision in the automotive industry to fault diagnosis. Thermovision shows the decomposition of temperature field to surface of the body in the infrared region spectrum that the human eye to see, and are therefore currently thermovision is considered a very useful tool for predictive maintenance. The main ways to benefit from thermovision in the automotive industry for example motor control, ignition and set the air-fuel ratio, check cooling systems, thermostats, coolers, catalytic converters, brakes and tires, checking climate control.

Розглянуто канонічно-дисипативні граничні цикли для двох негармонічних осциляторів, що коливаються в одновимірних потенціалах Смородинського - Вінтерніца. Показано, що стандартний канонічно-дисипативний підхід із введенням дисипативних сил природно призводить до появи взаємодії між осциляторами, яка синхронізує їх рух. Досліджено негармонічний характер граничних циклів у контексті анкерування, різницю фаз між синхронізованими осциляторами та ступінь їх синхронізації.

Описано статистичну процедуру, яка рекомендована для використання при аналізі надійності "споріднених" компонентів.

Дрейф-дифузійний аналіз увійшов у фізику як метод дослідження турбулентних потоків. Запропоновано використовувати цей метод для ідентифікації базових динамічних моделей різних концентрацій твердих частинок смогу, озону і діоксиду азоту. Досліджено дані з Чіангмаї, найбільшого міста у північній частині Таїланду, яке нещодавно стало свідком драматичних шпиталізацій, вочевидь пов'язаних з екстремальними рівнями забруднення повітря. Розглянуто 3 варіанта дрейф-дифузійного аналізу (щільність ядра, бінінг та лінійне наближення). Показано, що всі 3 варіанта надають пояснення щорічним пікам забруднень впродовж першої половини року з урахуванням того, що параметри рівнянь фізико-хімічної еволюції забруднювачів повітря періодично змінюються впродовж року. Отже, даний аналіз надає докази, що базові динамічні моделі трьох забруднювачів повітря, розглянутих у дослідженні, є явно залежними від часу.

Різні фази процесу модернізації, котрий триває від XVIII ст., стали також джерелом архітектурного розвитку, що пройшов кілька стадій осучаснення. Після періоду концептуалізацїї на межі XX - XX ст. можна виділити дві фази теоретично добре розроблених напрямки "модернізму" та "постмодерну". Однак після вичерпання обидвома напрямками свого модернізаційного ресурсу, стали набирати популярності проектні прийоми, які отримали різну термінологічну детермінацію. Оскільки у всіх випадках ідеться про набір одних і тих самих прийомів, можна говорити про існування проблеми окреслення єдиного оптимального терміна, яким можна окреслити архітектуру на сучасній фазі модернізації. Врахувавши критику архітектурного формотворення періоду "високого модернізму" та недоліки "постмодерну", будівлі такого характеру мають свою власну концепцію формотворення. В силу історичних обставин в архітектурі Львова всі фази модернізації мали вигляд коливання між крайностями - модернізму у вигляді радянського типового та неоконструктивістського проектування та постмодерною демодернізацією. Впродовж 2010-х років тут відбувся стрімкий перехід до нової інтерпретації авангардних принципів у проектуванні і розвилась нова архітектурна мова, що потребує свого вивчення та кваліфікації. Розглянуто проблему термінологічного визначення сучасних об'єктів модерністської архітектурної мови на прикладі Львова. Визначається соціальні та культурні передумови і фактори, що вплинули на її формування. В цьому контексті аргументовано використання терміну неомодернізм, як поняття, що найбільш наближено до змісту розглянутих архітектурних явищ. Виділено 2 основні типи неомодерних обєктів, що виникли у львівській архітектурі в цей період. Перший із них характеризується чіткою прямокутною геометрією, в якій архітектурний образ формується низкою композиційних нюансів. Другий тип львівських неомодерних об'єктів - це динамічні композиції, в яких мета створення харизматичного образу дещо переважає логіку суто функціональної морфології. Можна сказати, що подібного роду спроби інтерпретують архітектурну форму як "мову", як це робили постмодерністи в минулому, але на відміну від останньої, ця "мова" створюється за допомогою авангардної візуальної культури, без натуралістичних і класичних пропозицій. Архітектура таких споруд - це своєрідний просторовий спосіб побудови пафосу, основними засобами якого є: великі масштаби, контрастний колір і пластична маса. Було визначено, що неомодернізм у ширшому соціокультурному сенсі можна віднести до: тенденції звільнення від впливу політичних і культурних інститутів ("істеблішменту") та помірної критики лібералізму, як свого роду нової "примусової" ідеологічної системи поглядів. У львівському контексті, у першому випадку, варто відзначити важливе місце, яке місто відігравало у популярних виступах під час Євромайдану у 2013 - 2014 рр., розвинену мережу організацій громадянського суспільства, відсутність у регіоні домінуючого впливу у великих випадках олігархічних діячів тощо. У другому випадку місто протягом усього 1990 - 2010 рр. місто було симбіозом ліберальної вітчизняної культури (толерантність до етнічних і мовних меншин, неоднорідна культурна спадщина тощо) та традиціоналістичних моделей колективної поведінки (масові релігійні ходи, регіональна етнографія тощо).

Різні фази процесу модернізації, котрий триває від XVIII ст., стали також джерелом архітектурного розвитку, що пройшов кілька стадій осучаснення. Після періоду концептуалізацїї на межі XX - XX ст. можна виділити дві фази теоретично добре розроблених напрямки "модернізму" та "постмодерну". Однак після вичерпання обидвома напрямками свого модернізаційного ресурсу, стали набирати популярності проектні прийоми, які отримали різну термінологічну детермінацію. Оскільки у всіх випадках ідеться про набір одних і тих самих прийомів, можна говорити про існування проблеми окреслення єдиного оптимального терміна, яким можна окреслити архітектуру на сучасній фазі модернізації. Врахувавши критику архітектурного формотворення періоду "високого модернізму" та недоліки "постмодерну", будівлі такого характеру мають свою власну концепцію формотворення. В силу історичних обставин в архітектурі Львова всі фази модернізації мали вигляд коливання між крайностями - модернізму у вигляді радянського типового та неоконструктивістського проектування та постмодерною демодернізацією. Впродовж 2010-х років тут відбувся стрімкий перехід до нової інтерпретації авангардних принципів у проектуванні і розвилась нова архітектурна мова, що потребує свого вивчення та кваліфікації. Розглянуто проблему термінологічного визначення сучасних об'єктів модерністської архітектурної мови на прикладі Львова. Визначається соціальні та культурні передумови і фактори, що вплинули на її формування. В цьому контексті аргументовано використання терміну неомодернізм, як поняття, що найбільш наближено до змісту розглянутих архітектурних явищ. Виділено 2 основні типи неомодерних обєктів, що виникли у львівській архітектурі в цей період. Перший із них характеризується чіткою прямокутною геометрією, в якій архітектурний образ формується низкою композиційних нюансів. Другий тип львівських неомодерних об'єктів - це динамічні композиції, в яких мета створення харизматичного образу дещо переважає логіку суто функціональної морфології. Можна сказати, що подібного роду спроби інтерпретують архітектурну форму як "мову", як це робили постмодерністи в минулому, але на відміну від останньої, ця "мова" створюється за допомогою авангардної візуальної культури, без натуралістичних і класичних пропозицій. Архітектура таких споруд - це своєрідний просторовий спосіб побудови пафосу, основними засобами якого є: великі масштаби, контрастний колір і пластична маса. Було визначено, що неомодернізм у ширшому соціокультурному сенсі можна віднести до: тенденції звільнення від впливу політичних і культурних інститутів ("істеблішменту") та помірної критики лібералізму, як свого роду нової "примусової" ідеологічної системи поглядів. У львівському контексті, у першому випадку, варто відзначити важливе місце, яке місто відігравало у популярних виступах під час Євромайдану у 2013 - 2014 рр., розвинену мережу організацій громадянського суспільства, відсутність у регіоні домінуючого впливу у великих випадках олігархічних діячів тощо. У другому випадку місто протягом усього 1990 - 2010 рр. місто було симбіозом ліберальної вітчизняної культури (толерантність до етнічних і мовних меншин, неоднорідна культурна спадщина тощо) та традиціоналістичних моделей колективної поведінки (масові релігійні ходи, регіональна етнографія тощо).

Дослідження є продовженням попередньої роботи, в якій було запропоновано Баєсовську процедуру побудови спільного апріорного і апостеріорного розподілу параметрів Вейбулла - Гнеденко, покладаючись на оцінки функції надійності в 2-х перерізах вісі часу. У даній роботі розширено процедуру в трьох аспектах: апріорні дані можуть тепер бути представлені у вигляді "сирих" напрацювань до відмови, апостеріорні оцінки тепер включають не лише параметри розподілу, але і саму апостеріорну функцію надійності разом з відповідними інтервалами достовірності, показfyо, що запропонована процедура може бути застосована не лише до розподілу Вейбулла - Гнеденко, але і до усього сімейства масштаб-форма.

Розроблено концепцію переробки біологічно активного мулу комунальних очисних споруд у комплексі з органічною фракцією твердих побутових відходів способом BioTech. Комплекс, що надає змогу реалізувати запропоновану концепцію, не потребує додаткових земельних ділянок, а класифікована вторинна сировина, біогаз та високоякісне біодобриво, придатне для використання у сільськогосподарській промисловості, є продуктами його діяльності. Запропонована концепція надасть змогу вирішити відразу кілька завдань за рахунок будівництва сміттєпереробного заводу на території фільтрувальної зони існуючих водоочисних споруд. Новий переробний завод буде використовуватися не тільки для обробки й сортування муніципальних твердих побутових відходів, але й для обробки мулу від водоочисних споруд разом з органічними відходами у процесі BioTech, для одержання біогазу й біодобрив - так званого компосту. Новий переробний завод буде екологічно чистим підприємством та, крім інших переваг, зможе переробляти тверді побутові відходи з попереднім сортуванням та розділенням матеріалів, придатних для вторинної переробки.