Індекс рубрикатора НБУВ: У.в611

Рубрики:

Економіко-математичні методи і моделі

Шифр НБУВ: ІР7887 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: З854-01

Рубрики:

Фотоелектричні прилади.Фотоелементи

Шифр НБУВ: Ж67522 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В379.22

Рубрики:

Структура напівпровідників

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В379.222

Рубрики:

Дефекти напівпровідників

Шифр НБУВ: Ж41115 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Якість функціонування об'єкта оцінюється сукупністю властивостей, які мають кількісне вираження (критерії якості). Вибір властивостей об'єкта, який здійснюється особою, що приймає рішення (ОПР), є декомпозицією, в результаті якої утворюється ієрархічна структура. У теорії прийняття рішень найбільш детально розроблено випадок, коли багатокритеріальна задача представлена дворівневою ієрархічною системою. Тут задача оцінки (композиції критеріїв) простого об'єкта зазвичай розв'язується за допомогою механізму одиничної скалярної згортки векторного критерію. Числове значення згортки є оцінкою якості функціонування даного об'єкта в цілому. Але навіть за трирівневої ієрархії об'єкт розглядається як складний і його оцінка вимагає інших підходів. Показано, що будь-яка задача векторної оцінки об'єкта може бути представлена ієрархічною системою критеріїв, отриманих у результаті декомпозиції властивостей об'єкта. За ієрархічної декомпозиції властивостей об'єктів кількість рівнів залежить від необхідної глибини декомпозиції. Зазвичай доходять до таких властивостей, які мають кількісне вираження (називаються критеріями). Складність полягає в тому, що для кожної початкової властивості глибина декомпозиції може бути різною. На нижньому рівні ієрархії об'єкт (альтернатива) оцінюється за окремими властивостями з використанням початкового вектора критеріїв, а на верхньому - об'єкт у цілому за допомогою механізму композиції. Центральною проблемою тут є композиція критеріїв за рівнями ієрархії, що вирішується методом вкладених скалярних згорток. Розглянуто необхідні та достатні умови векторної оцінки об'єкта.

In various subject areas, the problem arises of such a distribution of a limited resource between the elements (objects) of the system, in which the system as a whole functions in the best possible way. Often this task is solved subjectively, based on the experience and professional qualifications of the decision maker (DM). In simple cases, this approach may be justified. However, with a large number of objects and in critical cases, the price of an error in a management decision increases sharply. It becomes necessary to develop formalized decision support methods for the competent distribution of resources between objects, taking into account all given circumstances. Many of such circumstances are usually limited resources. The most common case is that the total (global) resource of the system, which is to be distributed among individual objects, is limited from above. In practical cases, restrictions are imposed not only on the global resource, but also on the partial resources allocated to individual objects. In this case, restrictions can be imposed both from below and from above. Such restrictions are either known in advance or determined by technical and economic calculations or expert assessment methods. It is necessary to distinguish between conditional restrictions (when violation of the limits is undesirable) and unconditional restrictions (when their violation is physically impossible). It is easy to see that the sum of the lower constraints for all partial resources is the lower constraint for the global resource, and the sum of the upper constraints limits the global resource from above. Considering the given set of restrictions, it is required to distribute the global resource of the system between objects in such a way that the most efficient operation of the entire system as a whole is ensured. The problem lies in the construction of an adequate objective function to optimize the process of resources allocation in conditions of their limitation. A simple uniform distribution in this case is not suitable, as it can put some objects on the verge of impossibility of their functioning, while other objects will receive an unreasonably large resource.

Шифр НБУВ: Ж26990 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сучасному етапі розвитку економіки провідну роль у забезпеченні конкурентоспроможності як окремого підприємства, так і країни загалом, а також у створенні умов для переходу до сталого розвитку відіграє успішність запровадження у виробничих процесах новітніх наукових розробок, всебічна підтримка стратегії інноваційного розвитку. Розробка та впровадження інновацій є складним динамічним процесом, який потребує застосування спеціальних методів дослідження. Таким методом є системна динаміка, що дає можливість враховувати нелінійність самого процесу впровадження інновацій. Розглянуто методологію побудови моделі управління інноваційними процесами з урахуванням самоорганізації логістичного типу. Основною небезпекою, яка може супроводжувати еволюцію інноваційних процесів, є поява неприйнятних динамічних режимів, тому однією із завдань дослідження було визначення умов, здатних згідно із запропонованими моделями забезпечити стійкість рівноважних станів складної динамічної системи. Об'єктом дослідження є складна динамічна система, між елементами якої існує як позитивний, так і негативний зворотний зв'язок. Для побудови моделі динаміки інноваційних процесів було застосовано математичний апарат теорії диференційних рівнянь, що дозволяло розглядати розвиток інноваційного процесу в неперервному часі. За допомогою інструментарію нелінійної динаміки проведено дослідження стійкості дифузії інновацій залежно від параметрів керуючого впливу. Визначено умови переходу системи у критичний стан, який може супроводжуватися виникненням біфуркацій і хаосу. Особливу увагу було приділено визначенню структурної стійкості регульованого інноваційного процесу у випадку, коли обидва положення рівноваги є близькими за значеннями параметрів. Запропоновану модель доцільно застосовувати для розв'язання проблеми управління інноваційними процесами як на державному рівні, так і на рівні окремої галузі чи окремого підприємства. Отримані теоретичні висновки були підтверджені завдяки використанню імітаційного моделювання.