У контексті філософської, естетико-психологічної проблематики проаналізовано українську модель теоретичного дискурсу кінця XIX - початку XX ст. Приділено увагу проблемам мистецтва, художньої творчості, особистості митця, особливостям поняттєво-категоріального забезпечення естетичних і психологічних досліджень. Актуалізовано наукові традиції України в аспекті персоніфікованого досвіду О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського, І. Франка, Ю. Охоровича, М. Євшана. Естетичні засади культуротворчого процесу студійовано на матеріалі утворення українських видавництв, періодичної преси та мистецьких гуртків, що яскраво відображали чисельні літературні та художні тенденції на межі століть.