Індекс рубрикатора НБУВ: Р

Рубрики:

Охорона здоров'я. Медичні науки

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначення вмісту важких металів (As, Cd, Hg, Pb) за допомогою методу атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв'язаною плазмою в дієтичних добавках, фармацевтичній і лікарській рослинній сировині, що передано для випробовувань на їх відповідність вимогам нормативної документації; порівняльний аналіз одержаних результатів. Дослідження здійснювали на оптико-емісійному спектрометрі з індуктивно зв'язаною плазмою Agilent 5800 ICP-OES. Вимірювання вмісту металів проводили шляхом порівняння емісії досліджуваних розчинів з емісією стандартних розчинів за довжин хвиль: As 188,980 нм, Cd 226,502 нм, Hg 184,887 нм, Pb 220,353 нм. Виміряно вміст важких металів (As, Cd, Hg, Pb) у 41 зразку (дієтичних добавках, вітамінно-мінеральному комплексі, фармацевтичній і лікарській рослинній сировині). Випробувались 18 зразків на вміст As, 26 зразків - Cd, 23 зразка - Hg, 37 зразків - Pb. Концентрації більші ніж межа - виявлення приладу зафіксовані щодо Pb у 86,5 % зразків, Cd - 76,9 %, As - 72,2 %, Hg - 13,1 %. Помітне забруднення випробовуваних зразків важкими металами спостерігалось: для Pb - 12 зразків (32,4 % випробуваних, з них для лікарської рослинної сировини та дієтичних добавок - 9,0 - 44,8 % нормування, для фармацевтичної сировини і 6,8 - 37,9 % нормування); для As - 5 зразків (27,8 % випробуваних, 9,1 - 47,8 % нормування); для Cd - 5 зразків (19,2 % випробуваних, 9,2 - 14,6 % нормування); для Hg - 3 зразки (13 % випробуваних, 42,5 - 62 % нормування). Значний вміст важких металів (Cd 84 - 145,5 мкг/кг, Pb 884 - 1343 мкг/кг, Hg 33,8 мкг/кг) спостерігається в таких органах рослин, як коріння. Не зафіксовано жодного перевищення дозволених концентрацій важких металів у випробуваних зразках, що свідчить про належну якість продукції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.111 Деревій

Рубрики:

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.4 + Л719.96

Рубрики:

Плівки

Полімери галузевого призначення

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розсіяний склероз (РС) - хронічне запальне захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що призводить до демієлінізації та нейродегенерації. Терапевтична стратегія РС сьогодні здебільшого грунтується на зменшенні запалення за допомогою імунодепресантів. Натепер не існує засобів з нейропротекторним впливом за прогресуючої форми захворювання. Мета дослідження - розглянути сучасні підходи до оцінки нейродегенерації при РС й можливі мішені, які можуть бути корисними для захисту аксонів від дегенерації. Серед них розглянуто інгібітори тирозинкінази Брутона, антиапоптотичні й антиоксидантні засоби, статеві гормони, статини, блокатори іонних каналів і молекули, що запобігають ексайтотоксичності глутамату. Дегенерація аксонів є характерною ознакою РС та переважає за його прогресуючої форми. Захист аксона від метаболічних змін, що спричинені запаленням, демієлінізацією або прямими метаболічними змінами, є головним завданням у найближчі роки щодо терапії РС. Сьогодні багато молекул проходять клінічні випробування як потенційні засоби нейропротекції. Доступні експериментальні моделі для пошуку нейропротекторів не повністю імітують прогресуючі форми РС, за яких стратегія нейропротекції може бути найефективнішою. Необхідні подальші серйозні зусилля для поліпшення існуючих і розробки нових експериментальних моделей відтворення патології на тваринах. Натепер нейропротекція залишається однією з найперспективніших ланок у концепції лікування РС.

Метаболічний синдром (МС) є однією з найактуальніших проблем медицини сьогодення, пов'язаних з веденням нездорового способу життя: обмеженням фізичної активності, типовою західною дієтою, яка прийнята в усьому світі завдяки смаковим якостям і ціні, зростанням емоційних навантажень, схильністю до шкідливих звичок. Епідеміологічні дані наочно свідчать про те, що збільшення частоти чоловічого безпліддя сьогодні відбувається на тлі "неінфекційних епідемій" XXI ст.: МС, ожиріння і цукрового діабету 2 типу (ЦД-2). Незважаючи на те, що основою лікування МС та ожиріння має бути поєднання дієтотерапії та дозованих фізичних навантажень, на практиці використання лише немедикаментозних методів корекції маси тіла є малоефективним і короткочасним, що спонукає частину пацієнтів вдаватись до фармакотерапії. При цьому не всі механізми впливу МС на чоловічу фертильність до кінця розкрито, а підходи до фармакокорекції не визначено остаточно. Мета дослідження - узагальнення та критичне обговорення наявних експериментальних і клінічних даних щодо механізмів, які залучено до порушення чоловічої фертильності при МС, і сучасних методів фармакокорекції. Було проведено розширений пошук у ScienceDirect, PubMed, Scopus, Google Scholar та пов'язаних базах даних для виявлення релевантних публікацій. Відповідно до сучасних уявлень, ожиріння та інсулінорезистентність (ІР)/ЦД-2 є ключовими компонентами МС. Зниження рівня тестостерону (андрогенний дефіцит) - новий патогенетично важливий компонент МС у чоловіків. Серед механізмів, залучених до розвитку порушень чоловічої репродуктивної функції, окрім того згадують гіперінсулінемію, гіперлептинемію, оксидативний стрес і дефіцит оксиду азоту, системне хронічне запалення та ренальну ліпотоксичність, автоімунне локальне запалення сім'яників й епідидимісів, індуковане цитокінами на фоні ІР й андрогенного дефіциту. Наукові публікації свідчать про потенційну роль метформіну в корекції порушень чоловічої репродуктивної функції за МС, але дані стосовно впливу даного препарату (захисний або шкідливий) на тестикулярну функцію досить суперечливі. Те саме стосується й препаратів тестостерону. З огляду на те, що МС пов'язаний з окиснювальним стресом і прозапальним станом, у всіх випадках порушення фертильності на тлі ІР видається патогенетично виправданим застосовувати засоби з потужними антиоксидантними властивостями. Виходячи з того, що репродуктивне здоров'я людини є важливою передумовою сприятливих репродуктивної функції за МС й експериментальне обгрунтування профілактики та лікування таких порушень є актуальною проблемою сьогодення. Це визначає необхідність проведення як подальших експериментальних досліджень, так і клінічного аналізу впливу МС на чоловічу репродуктивну функцію в різних вікових груп, а також розробки підходів щодо обгрунтованої своєчасної фармакокорекції.

Есенціальні фосфоліпіди в другій половині XX ст. знайшли широке застосування в медичній практиці як гепатопротекторні препарати для захисту та покращання функції печінки. Однак доклінічні дані їх вивчення розрізнені, поодинокі, фрагментарні та стосуються лише окремих препаратів даної групи, хоча вони здатні суттєво доповнити сукупність існуючих знань щодо механізмів дії досліджуваних сполук, кінетики їх специфічних фармакологічних ефектів і фармакодинаміки, есенціальних фосфоліпідів (Ессенціалє H) на пошкодження печінки, що спричинено тетрахлорметаном (ТХМ) у щурів, для одержання додаткової наукової інформації про придатність даного препарату для лікування захворювань печінки. Із метою вивчення гепатопротекторної ефективності препарату на основі есенціальних фосфоліпідів на моделі гострого токсичного гепатиту білих щурів самців (Rattus norvegicus) було розподілено на три групи по 10 тварини у кожній: перша - контроль, яким уводили розчинник; щурам другої групи (токсичний гепатит) протягом 7 днів уводили внутрішньоочеревинно 50 % олійний розчин ТХМ у дозі 0,5 мл/кг маси тіла; третя група - протягом 7 днів щурам уводили внутрішньоочеревинно препарат на основі есенціальних фосфоліпідів (Ессенціалє-Н) у дозі 44,26 мг/кг, а через 2 год. - 50 % олійний розчин ТХМ у дозі 0,5 мл/кг маси тіла, потім 3 дні тварини одержували тільки Ессенціалє-Н. У кінці експерименту тварин знеживлювали, проводили макроскопічні та мікроскопічні дослідження, визначали біохімічні показники сироватки крові та печінки. Проведені дослідження надали змогу виявити гепатопротекторний ефект Ессенціалє Н на всі досліджені показники. Застосування препарату Ессенціалє Н запобігало різкому збільшенню вмісту відновленого глутатіону в печінці щурів, а отже й утворенню в організмі активних форм кисню та реактивних метаболітів у результаті введення гепатотоксину, а також сприяло суттєвій нормалізації антиоксидантного гомеостазу в печінці. У тварин, що одержували Ессенціалє Н, відзначалась також вірогідна корекція рівнів активності гамма-глутамілтрансамінази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та лужної фосфатази, що може бути доказом гепатопротекторної активності досліджуваного препарату. Одержані результати біохімічних і морфологічних досліджень цілком узгоджуються між собою. За даних умов експерименту в щурів групи токсичного гепатиту було виявлено значну запальну реакцію в капсулі печінки та вісцеральній очеревині, тоді як при застосуванні Ессенціалє Н вона спостерігалась у меншої кількості тварин і носила осередковий характер. У тварин групи, що одержувала Ессенціалє Н, ознаки жирової інфільтрації гепатоцитів спостерігалися в меншому ступені, переважали дрібні та середні ліпідні включення у порівнянні з тваринами групи токсичного гепатиту. Результати дослідження фармакологічної ефективності Ессенціалє Н показали, що за даних умов експерименту він має чіткий гепатопротекторний ефект, який скоріш за все реалізується не тільки за рахунок мембраностабілізуючих властивостей фосфоліпідів, а й у результаті полегшення регенерації гепатоцитів.

У 1991 р. він ініціював створення науково-виробничого об'єднання "Фарматрон". За безпосередньої участі Івана Антоновича, його наукової інтуїції, досвіду та організаційного таланту вдалося об'єднати наукові сили медичних вузів і НДІ міст Запоріжжя, Харків, Київ, Львів, Тернопіль, Дніпро та ін. для здіснення повного комплексу досліджень, який завершився в 1994 р. одержанням дозволу на клінічне застосування нового оригінального лікарського засобу тіотриазоліну. Сьогодні тіотриазолін та його комплексні препарати (тіоцетам, індотрил, тіодарон) широко застосовуються як в Україні, так і за її межами, і з кожним роком зростає зацікавлення ними лікарів. Науковець постійно співпрацює й надає консультативну допомогу органам охорони здоров'я та фармації, Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів. І. А. Мазур активно пропагує досягнення вітчизняної фармацевтичної хімії, є членом редакційних колегій багатьох наукових журналів, а в 1995 р. брав участь в організації та створенні наукового збірника "Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки і практики". Професор І. А. Мазур - голова спеціалізованої вченої ради зі захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю "Фармацевтична хімія та фармакогнозія", член спеціалізованих вчених рад Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Державного наукового центру лікарських засобів та медичної продукції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.111 Якірці сланкі + Р413.510.11-52

Рубрики:

Окремі лікарські рослини в фармації

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є одними з найчастіше використовуваних ліків у світі. Одним з методів підвищення співвідношення "користь/ризик" для пацієнта є створення лікарських форм препаратів, що враховують особливості їх фармакодинаміки, фармакокінетики та токсичності. В огляді літератури розглянуто відомості про НПЗП і різні підходи до створення пероральних лікарських форм з модифікованим вивільненням НПЗП. Наведено підходи до розробки ін'єкційних лікарських форм, враховуючи помірну/погану розчинність препаратів даної фармакологічної групи. Розглянуто біологічно сумісні полімери синтетичного та природного походження, що застосовуються як допоміжні речовини для створення лікарських форм НПЗП. Обговорено різні методи, що використовуються для одержання гранульованих, таблетованих, капсульних та інших лікарських форм НПЗП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.11

Рубрики:

Лікарська сировина рослинного походження

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.70

Рубрики:

Лікарські засоби, які діють виключно на центральну нервову систему

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У роботі наведено аналіз літератури, присвяченої патофізіологічним механізмам і клінічним проявам різновидів болю, розглянуто основні патобіохімічні ланки формування больового синдрому та перспективність створення нових високоефективних аналгетиків. Біль, у першу чергу, є механізмом виживання та попереджає про потенційне або фактичне пошкодження тканин, проявляється певними вегетативними, психологічними та поведінковими реакціями. Біль класифікують залежно від етіологічних і патогенетичних чинників, тривалості больових відчуттів, клінічних й інших факторів. За патофізіологічними механізмами та клінічними проявами виділяють ноцицептивний, неноцицептивний або невропатичний та ноципластичний (дисфункціональний) різновиди болю. Процес формування болю включає чотири послідовних етапи: трансдукцію, трансмісію, трансформацію (пластичність) і перцепцію (сприйняття). В організмі людини існує динамічна рівновага між ноцицептивною та антиноцицептивною системами, які утворені різними структурами головного мозку та забезпечують захисний механізм ендогенної аналгезії через активацію опіатної та неопіатної нейрональних систем. Основний механізм аналгезії полягає в нейрохімічному блокуванні нервової імпульсації пре- та постсинаптичних мембран за допомогою катехоламінів, серотоніну, ендогенних опіоїдних (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни) і неопіоїдних (ангіотензин, нейротензин, холецистокінін та ін.) речовин, а також шляхом гальмування нейромедіаторів больової чутливості. Використання знеболювальних препаратів залежить від виду больового синдрому та ступеня його вираженості.

Мета дослідження - оцінити на прикладі амінокислот можливість використання комбінацій активних субстанцій і аналогів природних метаболітів, а також розглянути та ідентифікувати нові потенційні фармакологічні мішені їх дії. Комбінування діючих речовин - добре відомий метод створення лікарських засобів. Однак деякі лікарські препарати та нутрицевтики, які широко застосовуються та містять пероральні форми карнітину, холіну, ерготеїну, фосфоліпідів, лецитину та ін., можуть сприяти виникненню чи посилювати розвиток серцево-судинної патології та її ускладнень. Це необхідно враховувати та відображати в інструкції з медичного застосування. Наведено дані щодо можливості усунення небажаних ефектів, зокрема, на прикладі використання аргініну як прекурсору оксиду азоту, сірковмісною кислотою таурином. Розкрито механізми синергічного впливу даної комбінації на ендотеліальну функцію судин і системні ефекти загалом, при нівелюванні можливої негативної дії аргініну. Таким чином, комбіноване застосування нутрицевтиків з однаковим позитивним впливом на патогенетичні ланки захворювання та здатністю послаблювати можливі негативні ефекти один одного може бути новою стратегією раціонального створення комбінованих засобів, що показано на прикладі комбінації аргініну та таурину.

Розсіяний склероз (РС) - найпоширеніше автоімунне та демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що характеризується в більшості випадків початковими рецидивами, які надалі переростають у прогресуючу нейродегенерацію, глибоко порушуючи рухові та когнітивні функції пацієнтів. Незважаючи на наявність імуномодулюючої терапії, ефективної для зниження частоти рецидивів та уповільнення прогресування захворювання, всі вони не змогли відновити мієлін ЦНС, необхідний для повного одужання при РС. Мета дослідження - розглянути та проаналізувати сучасні уявлення про роль мікроглії в патогенезі РС, а також мішені та фармакологічну стратегію щодо лікування цього захворювання. Мікроглія є первинними запальними клітинами, присутніми в осередках РС, тому значно сприяє демієлінізації та поширенню пошкодження. Таким чином, багато терапевтичних стратегій було спрямовано на мікроглію, а саме, пригнічення мікрогліального прозапального фенотипу та нейродегенеративного стану для зниження тяжкості захворювання. З іншого боку, внесок мієлінового фагоцитозу, що забезпечує нейропротекторну роль мікроглії при РС, є менш вивченим. Справді, незважаючи на наявність функціональних клітин-попередників олігодендроцитів (OPCs) у ділянках ураження бляшки РС, вони не можуть ремієлінізуватися внаслідок надмірного накопичення мієлін-токсичного дебрису, який має бути видалений мікроглією. Порушення регуляції цього процесу пов'язано з порушенням відновлення нейронів і недостатньою ремієлінізацією. У дослідженні розглянуто дані щодо мікрогліального мієлінового фагоцитозу та його участі в розвитку та відновленні стану за РС, потенціал фагоцитарно-опосередкованих терапевтичних підходів, а також їх модулювання як новий і раціональний підхід до лікування патології, пов'язаної з РС.

Серед різноманіття представників флори України трапляються рослини, які активновикористовуються в народній медицині, але вміст біологічно активних речовин (БАР) у них вивчено недостатньо. Важливим елементом будь-якого цілісного фармакогностичного дослідження є вивчення кількісного вмісту вуглеводів у рослинній сировині. Вуглеводи відіграють ключову роль у формуванні питомої маси рослинного організму. У рослинах найбільшу кількість вуглеводів складають полісахариди. Полісахариди рослинного походження виявляють високу біологічну активність, потенціюють фармакологічну активність БАР, пролонгують дію та підвищують ефективність застосування лікарських засобів, мають протизапальну, муколітичну, імуномодулюючу, протипухлинну дію. Мета дослідження - вивчення вмісту водорозчинних полісахаридів, пектинових речовин, а також геміцелюлози А і Б у траві самосилу гайового (Teucrium chamaedrys L.) і самосилу гірського (Teucrium montanum L.). Для виділення полісахаридів використано методику Н. К. Кочеткова. Визначення вмісту полісахаридів проводили гравіметричним методом, використовуючи електронні аналітичні ваги Radwag (Польща) серії AS 220/C. Встановлено, що серед фракцій полісахаридів найбільший відсоток складали водорозчинні полісахариди (3,12 % у самосилі гайовому та 2,81 % у самосилі гірському), найменший - фракція геміцелюлози Б (1,08 % у самосилі гайовому та 0,92 % у самосилі гірському). Вміст пектинових речовин становив 1,22 % у самосилі гайовому та 0,97 % у самосилі гірському, геміцелюлози А - 2,63 і 2,36 % відповідно. Отримані результати щодо полісахаридного складу можна використовувати для подальшого дослідження сировини самосилу гайового та самосилу гірського та при розробці методик контролю якості на лікарську сировину та субстанції на її основі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712 + Р715

Рубрики:

Фізіологічні і патофізіологічні особливості жіночого організму

Жіночі хвороби

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.111 Любисток лікарський

Рубрики:

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - поглиблено вивчити анксіолітичні властивості нонапептиду NP9 на мишах і щурах, з'ясувати його вплив на вміст нейроактивних амінокислот у головному мозку. Експеримент проведено на 45 білих нелінійних мишах (24 самки, 21 самець) і на 24 нелінійних щурах-самцях. Нонапептид NP9 вводили інтраназально в дозі 0,2 мг/кг мишам і в дозах 0,05 і 0,1 мг/кг щурам. Як препарати порівняння використовували семакс (Пептоген, РФ) у дозі 0,1 мг/кг інтраназально мишам і гідазепам (Гідазепам IC, Інтерхім, Україна) у дозі 5 мг/кг внутрішньошлунково щурам. Поведінкові реакції вивчали в тестах "Відкрите поле" і "Піднесений хрестоподібний лабіринт" на мишах. Анксіолітичні властивості вивчали також у тесті конфліктної ситуації за H. G. Vogel на щурах. Визначали вміст гліцину, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), глутамату й аспартату в головному мозку мишей. Нонапетид NP9 суттєво знижував тривожність мишей без пригнічення рухової активності та будь-яких ознак седації в тестах "Відкрите поле" і "Піднесений хрестоподібний лабіринт", що відповідає результатам попередніх досліджень на щурах. Його анксіолітична активність була стабільнішою, ніж у семаксу. У тесті конфліктної ситуації за H. G. Vogel на щурах підтверджено анксіолітичні властивості нонапептиду в дозах 0,05 мг/кг та особливо 0,1 мг/кг, за протитривожною дією він не поступався гідазепаму в дозі 5 мг/кг. Після триденного інтраназального введення NP9 (0,2 мг/кг) мишам у гомогенаті головного мозку збільшувався вміст глутамату та аспартату у разі зниження вмісту гліцину та ГАМК. Таким чином, анксіолітичні властивості нонапептиду NP9 підтверджено як на мишах, так і на щурах. Його дія є анксіоселективною, оскільки не супроводжується загальним пригніченням тварин. Досліджуваний нонапептид після триденного інтраназального введення мишам підвищує вміст глутамату й аспартату, а також знижує вміст гліцину та ГАМК у головному мозку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 Похідні амінометансульфонової к-ти

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ