Проаналізовано поняття, що стосуються проблем особистості та її життєвих ситуацій, а також з'ясовується зміст термінів "скрутні життєві обставини", "кризові ситуації" та "проблеми особистості" в аспекті соціально-психологічного забезпечення соціальної роботи.

Розглянуто поняття "досвід", його філософське та психологічне розуміння. Акцент ставиться на поєднанні поняття "досвід" і "життя" людини. Досвід розуміється як невід'ємна частина психологічної реальності людини, як частина її життєдіяльності.

Розглянуто суб'єктивне благополуччя у його обумовленості з ціннісно-смисловим формуванням особистості у професійному самовизначенні соціального працівника. Проаналізовано динаміку ціннісно-смислових утворень у професійній діяльності в її співвідношенні з задоволеністю життям і професійною діяльністю.

Проаналізовано здатність особистості до реалізації потреб у саморозвитку як умова самовизначення особистості юнацького віку. Розглянуто здатність особистості до реалізації потреб в аспекті усвідомлення нею потреби в саморозвитку, самопізнанні та самовдосконаленні, які виступають необхідною умовою самовизначення особистості.

Застосування екосистемного підходу дозволяє здійснити холістичний погляд на проблему насильства, що є результатом складної взаємодії індивідуальних, групових, соціальних, культурних факторів і факторів середовища. Внутрішньою картиною простору є ментальна модель світу, на основі якої конструюється реальність. Впливаючи на зовнішнє і внутрішнє середовище людини, можна протидіяти насильству як явищу.

Розглянуто специфіку, форми та методи надання психологічної допомоги клієнтам "Соціально-психологічного центру". Зокрема, докладно описано психокорекційну методику "Тренінг батьківської ефективності", що спрямована на покращання ставлення батьків до дитини.

Розглянуто вплив основоположних принципів української ментальності на процес становлення українського (козацького) бароко та його вияв у формуванні українського соціального середовища.

Розглянуто універсалізм як сучасний просвітницький рух, який виявляється передусім у сфері екології та соціальної педагогіки, у вирішенні глобальних проблем природокористування і захисту духовності людини. Співвідносяться основні традиції обгрунтування універсалізму в польському, українському та російському просвітництві, в етнонаціональних моделях слов'янської взаємності.

Проаналізовано можливості використання казки в методичній роботі викладача філософії та культурології. Зокрема, увага приділено духовній семантиці української народної казки як джерелу етнонаціональних прикладів для пояснення умоглядних сентенцій студентам-гуманітаріям.

Наведено теоретичне обгрунтування та експериментальні дані вивчення у школярів сенсомоторних якостей як комплексу психосоматичних особливостей індивіда. Вони постають як ланка під час переходу від відчуття й образного сприймання до думки, мислення.

Проаналізовано особливості морально-етичних якостей спеціалістів із соціальної роботи в Україні. Морально-етичні якості розглянуто як історично сформовані в контексті національно-специфічних особливостей українського менталітету.

Проаналізовано окремі аспекти формування педагогічної майстерності майбутнього соціального працівника, які передбачають гуманістичну спрямованість, педагогічні здібності, теоретичну підготовку, педагогічну техніку.

Проаналізовано основні механізми становлення людини як професіонала, а саме: самоідентифікація, професійна самоідентифікація. Професійна самоідентифікація розглянуто як один з механізмів і водночас як детермінанта становлення професійної самосвідомості особистості, як результат фахової підготовки та професійного становлення.

Досліджено шляхи гуманізації вищої освіти, вплив гуманізації освітнього процесу на якість підготовки фахівців, визначено сутність понять "гуманізація" та "якість освіти".

Розглянуто основи всебічного розвитку особистості. Показано, що всебічний розвиток особистості складається з єдності і взаємодії розумового, фізичного, трудового, морального й естетичного виховання. Гармонійний розвиток усіх складових виховання надає можливість для процесу індивідуального самовизначення.

Проаналізовано поняття "волонтерство", "волонтерська діяльність", визначено напрями діяльності волонтерських об'єднань, які сприяють професійному становленню майбутніх соціальних працівників.

Проаналізовано сучасні підходи щодо розуміння категорії "справедливість". Визначено соціально стабілізуючий потенціал ідеї справедливості в процесі розвитку суспільства.

Розглянуто проблему особистісної й соціальної самоідентифікації та форм розвитку соціального інтелекту як процесів самореалізації людини в сучасному соціальному просторі, потреба визначення приналежності особистості до певних груп як самою людиною щодо її самоідентифікації, так і соціологами, психологами, філософами, що досліджують соціальні процеси і явища.

Висвітлено поняття самоактуалізації, її основні компоненти, описано головні рівні самоідентифікації, види та етапи самовизначення особистості.

Здійснено теоретичне обурунтування процесів статево-рольової соціалізації та формування гендерної ідентичності. Визначено механізми гендерної соціалізації в родині та поза нею.