Розглянуто комплекс об'єктивних та суб'єктивних факторів, що детермінують дітонародження на макро- та на мікрорівні, і специфіку їх взаємозв'язків у періоди невизначеності. Мета дослідження - ідентифікація об'єктивних та суб'єктивних факторів народжуваності, аналіз взаємозв'язків між ними та особливостей їх впливу в умовах суспільно-економічної та воєнно-політичної невизначеності в Україні. Для досягнення мети використано методи: систематизація й узагальнення, критична оцінка наукових здобутків із відповідної проблематики, методи категори зації, концептуального моделювання факторів демографічних процесів (репродуктивної поведінки та народжуваності), структурно-логічного, порівняльного аналізу та інші. Новизна роботи полягає у встановленні характеру впливу об'єктивних та суб'єктивних чинників, їх співвідношення та ролі у детермінації дітонародження на макро- й на мікрорівні в умовах невизначеності. Об'єктивні та суб'єктивні фактори взаємопов'язані й залежно від контексту й рівня детермінації народжуваності (макро- чи мікрорівень) характер впливу і значущість об'єктивного та суб'єктивного відрізняються. Специфіку зв'язку об'єктивних та суб'єктивних чинників дітонародження відображає "перехід" одних в інші на різних рівнях. Вплив об'єктивних чинників на дітонародження є здебільшого опосередкованим, здійснюється через суб'єктивне сприйняття індивідами тих чи інших об'єктивних факторів і обставин. Суб'єктивні оцінки на мікрорівні характеризуються варіативністю і можуть не співпадати як одна з одною, так і з характером змін об'єктивних факторів. В умовах невизначеності та соціальних потрясінь (як-от економічна криза, пандемія, війна тощо) розбіжності посилюються, за цих обставин вплив суб'єктивного в детермінації народжуваності зростає і набуває особливих рис. Одним із проявів цього є підвищення ролі очікувань щодо майбутнього (наративів майбутнього) при прийнятті репродуктивних рішень. Позитивні наративи щодо майбутнього, підкріплені впровадженням уже зараз заходів задля поліпшення якості життя населення у вільному демократичному просторі, можуть стати в Україні рушійною силою підвищення народжуваності, зокрема посилення компенсаційного ефекту в її динаміці в повоєнний період.

Вперше запроваджено новий науковий напрям - когнітивно-синергетичну лінгвоетику, який має на меті дослідження особливостей самоорганізації та саморегуляції лінгвоетичного фрагменту англомовної картини світу. Окреслено теоретико-понятійний апарат дослідження лінгвоетичної системи. Розроблено комплексну методику й алгоритм аналізу когнітивно-синергетичної системи. Запропоновано метод етимологічного профілювання та визначено етимологічні профілі конституентів АЛеС (англомовна лінгвоетична система). Висвітлено ідентифікаційний і акціональний модуси англомовних лінгвоетичних категорій. Визначено когнітивний зміст, метафоричний модус і макроструктуру англомовних лінгвоетичних концептів. Встановлено параметри системної організації окремих ендосистем АЛеС. Схарактеризовано модель самоорганізації та саморегуляції АЛеС у синхронії та діахронії.

Мета роботи - проаналізувати результати діагностики та лікування поранених із вогнепальною бойовою травмою, у яких зафіксовано міграцію сторонніх тіл, та визначити їх оптимальний алгоритм. Проаналізовано дані анамнезу, об?єктивних клінічних та загальних клініко-лабораторних досліджень, а також результати інструментальної діагностики (рентгенологічного, ендоскопічного, ультразвукового досліджень) 67 поранених із сліпими вогнепальними пораненнями різної локалізації. Торако-, лапаро- та артроскопічні оперативні втручання виконували на відеоендоскопічній стійці, а для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл використовували хірургічний магнітний інструментарій. Основними напрямками міграції сторонніх тіл є дихальні шляхи, шлунково-кишковий канал, судинне русло, порожнини (плевральна, черевна, суглобів) та м'які тканини при нагноєнні. Фіксація стороннього тіла відбувається у місці звуження артерії або вени, дистальних частинах дихальних шляхів, пологих частинах плевральної або черевної порожнини, в органах, які мають структурні особливості (серце, кишка, суглоб). Висновки: хоча міграція сторонніх тіл вогнепального походження зустрічається рідко, вона потребує відповідної уваги та реагування. При вогнепальних проникаючих пораненнях порожнин (грудної, черевної, великих суглобів), до яких можлива міграція сторонніх тіл, перевагу потрібно надавати мініінвазивним ендоскопічним методикам їх видалення з використанням сучасного магнітного інструментарію.

Проведено теоретичне та емпіричне обгрунтування концептуальних засад дослідження "критерію" як специфічного психічного утворення в контексті розробки питання щодо варіативності соціально-психологічних форм психічного. Методи. Дослідження було реалізовано шляхом заповнення індивідуального бланку питальника волонтера. Для виконання мети та завдань дослідження використано такі методики: "Семантичний диференціал" Ч. Осгуда; "Тест смисло-життєвих орієнтацій" (СЖО) Д. Леонтьєва, "Портретний опитувальник цінностей" (PVQ) Ш. Шварца в адаптації І. Семків; "Модифікований опитувальник цінностей інглегарта" (МТЦ) Хабибулина й Дейнеки. Вибірку дослідження склали 302 волонтери віком від 17 до 80 років з понад 15-ти міст України. Результати. Показано наявність специфіки обумовлення взаємозв'язку між різними предметними областями оцінки. Зокрема, з'ясовано особливості взаємозв'язку між оцінкою осмисленості волонтерської діяльності та оцінкою значущості певної ціннісно-мотиваційної тенденції. А саме, спостерігається існування осердя взаємозв'язку, яке наочно зосереджено у високій щільності позитивної кореляції "смислових" шкал з цінностями "самостійність" й "стимуляція" та поступовому спаді щільності відносно інших ціннісно-мотиваційних тенденцій. У той самий раз, для взаємозв'язку між оцінкою значущості ціннісно-мотиваційної тенденції та семантичною оцінкою образу волонтерської спільноти характерним є полярне протиставлення. А саме, опозиція у розподілі показників семантичних шкал спостерігається на осі блоку "збереження" (консерватизм) відносно індивідуальної цінності "самостійність". Окрім того, з'ясовано наявність специфіки взаємозв'язку між оцінкою суб'єктності волонтерської спільноти та оцінкою джерел осмисленості. А саме, спостерігається їх поєднаний вплив на оцінку значущості ціннісно-мотиваційних тенденцій. Висновки: у цілому, отримані дані дозволяють дійти висновку щодо наявності цілісного підгрунтя, яке проявляє себе в обумовленні специфіки взаємозв'язку різних предметних областей оцінки. Указані області оцінки виступають як взаємодоповнюючі при психосемантичній репрезентації конструювання колективної суб'єктності суб'єктом психічної самоорганізації. Виявлене цілісне підгрунтя також дозволяє обгрунтувати припущення щодо існування критерію завдання значимості як особливого семантичного об'єкту в структурі суб'єктивного досвіду. В свою чергу, з критерієм завдання значимості пов'язана реалізація семантичної функції особистості в репрезентації колективної суб'єктності в межах суб'єктивного досвіду.

Здійснено теоретичне дослідження одного із центральних інститутів цивільного права - інституту захисту суб'єктивних цивільних прав у разі порушення чи загрози такого порушення учасниками договірних зобов'язань. Розгляд питань розпочинається зі з'ясування змісту права на захист, підстав та умов його виникнення і завершується з'ясуванням особливостей застосування всього інструментарію можливих способів захисту у юрисдикційній та неюрисдикційній формах захисту учасниками договірних зобов’язань. Акцентовано увагу на дослідженні правової природи превентивного захисту суб'єктивних цивільних прав, у тому числі й тих, що випливають із договірних зобов'язань. Здійснено класифікацію засобів та способів захисту прав у договірних зобов'язаннях, визначено особливості застосування загальних та спеціальних способів захисту. Установлено специфіку захисту суб'єктивних цивільних прав учасниками договірних відносин в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

Мета дослідження - аналіз підсумків об'єктивного структурованого практичного (клінічного) іспиту під час атестації здобувачів ступеня вищої освіти магістра за спеціальністю 221 "Стоматологія" у Донецькому національному медичному університеті у 2021 р. У процесі підготовки до іспиту в університеті було розроблено відповідне положення про його організацію, проведення й оцінювання, складені переліки типових завдань діяльності, умінь та навичок. У структурі передбачено десять станцій, згрупованих у комплекси, відповідно до переліку екзаменаційних навчальних дисциплін. З десяти станцій дев'ять були практичними, одна - клінічною. Розроблено необхідне методичне забезпечення кожної станції трьома мовами. Оцінювання виконання здобувачем завдання проводили за контрольними чеклистами, які на практичних станціях містили 10 пунктів (кроків), на клінічній - 16, максимальна оцінка на станції становила 5 балів. Підготовка та проведення іспиту визначили низку адміністративних, методологічних, організаційних та матеріально-технічних проблем. Іспит потребує команди висококваліфікованих фахівців із належним досвідом науково-педагогічної, лікувальної, організаційної й адміністративної роботи. Необхідні дорогі поліфункціональні фантоми та тренажери, відеозаписи обстеження стоматологічних пацієнтів, архів клінічних фото- та рентгенологічних знімків тощо. Окремо треба підготувати екзаменаторів з обов'язковими тренінгами та пілотним варіантом іспиту. Великий обсяг документів, які мають бути підготовлені та використані під час та після іспиту, можна скоротити завдяки переведенню їх частини в електронний формат із наявністю функції автоматичного підрахунку результату складання іспиту кожним здобувачем. Висновки: набутий позитивний досвід дозволяє дійти висновку, що об'єктивний структурований практичний (клінічний) іспит виглядає цілком дієвим і сучасним способом оцінки знань і вмінь здобувачів вищої освіти в рамках компетентнісного підходу до освітнього процесу.

Активність занять студентів у процесі навчання плавання визначається їхнім особистим ставленням. В умовах сучасної вищої школи пріоритети здобувачів виступають основою для реформування освітнього процесу. Мета роботи - визначити суб'єктивні чинники ставлення студентів Херсонського державного університету (ХДУ) до навчання плавання. Проведено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчення документальних матеріалів; використано соціологічні методи опитування (анкетування), методи математичної статистики. До опитування впродовж вересня - жовтня 2020 р. залучено здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) ступенів освіти ХДУ. Загалом було 1513 респондентів. Виявлено достатньо високу та активну позицію студентства, яка повинна бути покладена в основу подальшого формування та підтримання мотивації до систематичних занять плаванням як в умовах ЗВО, так і в подальшому житті. Це може бути позитивно перенесено й на інші види рухової активності (види спорту). Загалом можна стверджувати про підтримання тенденцій у фізичному вихованні студентської молоді ХДУ та дотримання студентоцентрованого та компетентнісного підходу в навчанні. Результати опитування доводять, що не всі респонденти вбачають можливість і бажання до занять плаванням. Однак організація системи навчання плавання матиме ресурсне наповнення орієнтовно в межах 60 - 70 %, зважаючи на структуру вподобань студентів. Це доводить попередні припущення та ставить вимогу додаткового вивчення й урахування організаційних і методичних особливостей під час безпосередньої реалізації змісту навчання плавання студентів ЗВО. Встановлено, що ранжування чинників за частками на певних роках навчання вказало, що беззаперечний негативний вплив на участь у систематичних заняттях плаванням чинять відсутність часу та бажання здобувачів вищої освіти. Для інших чинників притаманні менші частки відповідей респондентів і незначні відмінності в значеннях, виходячи з думок респондентів.

Розглянуто спірні питання суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. Відзначено, що для характеристики розбою важливе значення має суб'єктивна сторона вчинення цього кримінального правопорушення. Як відомо, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення - це його внутрішня сторона, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, що нею вчиняється, і до його наслідків. Змістом суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення є такі ознаки, як вина, мотив і мета кримінального правопорушення. Основною ознакою, що характеризує суб'єктивну сторону діяння, є вина. Вона найбільше акумулює в собі ознаки об'єкта й об'єктивної сторони, як в дзеркалі відображає те, як ці ознаки проходять крізь призму свідомості та волі. Розглянуто в яких випадках кримінальне правопорушення вважається вчиненим умисно, а в яких із необережності. Проаналізовано думки науковців щодо визначення форми вини у формальних складах кримінальнних правопорушень і конкретно розбою (ст. 187 КК України). Зроблено висновок, що при вчиненні розбійних дій у реальній дійсності особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваного розбійного посягання, який складається з двох взаємопов'язаних дій, передбачає настання наслідків від обох цих дій у виді реальних подій або створення небезпеки і бажає їх настання. Вина у разі вчинення розбою характеризується прямим умислом, зміст якого утворюють 2 моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний момент містить дві ознаки - усвідомлення суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння та передбачення суспільно небезпечних наслідків. Вольовий момент містить одну ознаку - бажання настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачаються винною особою. У випадках вчинення розбою особа усвідомлює, що вона заволодіває або прагне заволодіти чужим рухомим майном шляхом його відкритого вилучення, що вона не має ніякого права на це майно та порушує встановлені державою правила щодо законного обігу такого майна. Разом із тим, особа усвідомлює, що вона вчинює свої дії поза волею або проти волі власника, потерпілої особи або особи, яка виявилася на місці вчинення кримінального правопорушення, усвідомлює також єдність основної та допоміжної дії, тобто усвідомлює, що відкрите або таємне вилучення предметів посягання вона здійснює або прагне здійснити за допомогою фізичного насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або погрози негайним застосуванням такого насильства. Особа також, застосовуючи фізичне насильство, усвідомлює його відкритий або таємний характер, а застосовуючи психічне насильство, усвідомлює, що потерпілий розцінює погрозу як реальну і таку, що у разі реалізації буде небезпечною для його життя або здоров'я.

Розглянуто способи контрзахисту суб'єктивних цивільних прав і порядку його здійснення. Аналіз предмету дослідження проводиться зі зверненням до судової практики у спорах про права на нерухоме майно. Розглянуто види способів здійснення контрзахисту суб'єктивних цивільних прав. Визначено, що контрзахист як усвідомлена поведінка суб'єкта цивільного права, спрямована на протидію захисту таких прав з метою недопущення досягненні мети останнього, може здійснюватись в активній (дії) або пасивній (бездіяльність) формі, мати юридичний або фактичний характер і при цьому здійснюватись учасником цивільного правовідношення самостійно без звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування їх службових чи посадових осіб (неюрисдикційних контрзахист) або ж зі зверненням до цих суб'єктів (юрисдикційний контрзахист). Обгрунтовано, що вибір використовуваних особою способів контрзахисту суб'єктивних цивільних прав, як правило, здійснюється з урахуванням застосованих опонентом способів захисту, а також мети, яку переслідує відповідна особа. В якості такої мети може виступати як збереження існуючого на момент виникнення спору стану (наприклад, збереження фактичного незаконного володіння благом), так і його зміна (наприклад, незаконне заволодіння певним благом). Встановлено, що контрзахист суб'єктивних цивільних прав також може здійснюватись учасниками цивільних правовідносин в превентивних цілях і переслідувати мету у формі обмеження можливостей певної особи у використанні захисного інструментарію, наприклад, певних способів захисту суб'єктивних цивільних прав або спрямовуватись на зниження ефективності їх використання, наприклад, шляхом відчуження певних видів майна для виключення можливості звернення стягнення на них при застосуванні способів захисту. Як правило, у такій формі контрзахист застосовується в умовах реальної загрози застосування іншим учасником цивільних правовідносин способів захисту своїх суб'єктивних цивільних прав.

Проаналізовано об'єктивні ознаки співучасті у кримінальному правопорушенні. Доведено, що півучасть є тільки там, де в злочині беруть участь дві та більше осіб, до того ж кожна з цих осіб повинна бути наділена ознаками суб'єкта кримінального правопорушення, тобто бути фізичною особою, осудною та досягти віку кримінальної відповідальності. Саме тому і вчиненням декількома особами єдиного кримінального правопорушення слід вважати тільки винну діяльність суб'єктів кримінального правопорушення. Зміст спільності як об'єктивної ознаки кримінального правопорушення включає: самі діяння співучасників, їх специфіку та взаємопов'язаність, водночас сукупність функціональних зв'язків за умисного створення умов і безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення в співучасті є необхідним елементом узгодженості та показником ступеня згуртованості співучасників; залежно від типу наслідків, можна виділити 2 види спільності: цілеспрямовану діяльність декількох суб'єктів і побічну діяльність декількох суб'єктів. Перший вид - традиційна співучасть із прямим умислом, за якого кожний співучасник бажає настання спільного результату, що інкримінується кожному співучаснику. Другий вид пов'язаний із наявністю побічного конкретизованого чи невизначеного наслідку, що знаходиться за межами бажаного (це співучасть із непрямим умислом); спільність існує на двох рівнях: участь кожного співучасника у вчиненні кримінального правопорушення - проста співучасть і сукупна спільна діяльність всіх співучасників - групові кримінальні правопорушення; причинний зв'язок між діями кожного співучасника та спільним протиправним наслідком (у кримінальних правопорушеннях із матеріальним складом), а саме протиправні наслідки спричиняються спільними зусиллями всіх спільно діючих співучасників.

Виявлено особливості сутності захисту суб'єктивних цивільних прав сторін договору найму. Визначено правову природу договору найму, його специфічні риси. Встановлено ефективність способів захисту прав наймача та наймодавця та межі їх застосування. З'ясовано особливості односторонньої відмови від договору найму як способу захисту прав наймача та наймодавця. Розкрито особливості заходів оперативного впливу, які застосовуються сторонами договору найму при виконанні ними зобов'язань за рахунок контрагента. Виявлено специфіку цивільно-правових способів захисту прав сторін договору найму регулятивного характеру. Охарактеризовано міри цивільно-правової відповідальності, які застосовуються для захисту прав сторін договору найму. Розроблено науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення цивільного законодавства в частині регламентації інституту захисту сторін договору найму.

Мета роботи - висвітлення особливостей проведення об'єктивного структурованого практичного іспиту з дисципліни "Технологія ліків", проведення анкетування серед студентів для визначення основних переваг об'єктивного структурованого практичного іспиту, а також виявлення труднощів, які виникли під час підготовки і складання іспиту. Матеріали та методи: білети, чек-листки для екзаменаторів і студентів, анкета, результати анкетування, аналітична та статистична оцінка отриманих даних. Вимоги до кваліфікації фармацевтичних фахівців постійно зростають. Тому розроблення нових і постійне вдосконалення існуючих методів контролю знань надає змогу підготувати конкурентоздатних фахівців нового рівня на засадах компетентнісного підходу. Об'єктивний структурований практичний іспит є одним із засобів контролю та оцінки якості професійно-практичної підготовки випускників, установлення її відповідності вимогам освітньо-професійної програми підготовки фахівців зі спеціальності 226 "Фармація, промислова фармація". Наведено особливості проведення об'єктивного структурованого практичного іспиту з дисципліни "Технологія ліків". Розглянуто структуру білета за станціями 1, 2, 3, а також наведено чек-листи для екзаменаторів і студентів. Для визначення основних переваг і недоліків організації та проведення об'єктивного структурованого практичного іспиту здійснено анкетування серед випускників фармацевтичного факультету Івано-Франківського національного медичного університету. У результаті анкетування встановлено, що об'єктивний структурований практичний іспит, як один зі способів контролю рівня знань і практичних навичок у здобувачів вищої освіти, забезпечує об'єктивну оцінку професійних якостей випускників. Під час анкетування студенти відзначили високий рівень організації та проведення об'єктивного структурованого практичного іспиту з дисципліни "Технологія ліків". Одночасно окреслено і труднощі, які виникали під час підготовки та складання іспиту, зокрема недостатність часу для підготовки до іспиту та змішана форма навчання впродовж року через пандемію Covid-19.

Комплексно проаналізовано зміст й структури БК NÄHE та DISTANZ, лексичних засобів їх об'єктивації в сучасному німецькомовному дискурсі. Доведено, що актуалізація концептів NÄHE і DISTANZ пов'язана з чотирма рівнями особистісного простору мовної особистості. Аналіз поняттєвого складника дав змогу уточнити знання про БК NÄHE та DISTANZ у свідомості носіїв мови. Образний складник розкрито за допомогою вільного асоціативного експерименту й атрибутивно-субстантивної профілізації. Уточнено смислове наповнення цінностей/антицінностей у німецькій лінгвокультурі. Здійснено аналіз бінарної природи концептів NÄHE та DISTANZ, виокремлено їхні когнітивні ознаки, інтегральні, диференційні й градуальні маркери.

На основі аналізу положень чинного законодавства, судової практики та доктринального доробку здійснено дослідження правовідносин, які виникають за участю нотаріуса в процесі здійснення, охорони і захисту суб’єктивних цивільних прав. У межах дослідження визначено сутність нотаріальної діяльності та місце нотаріальної процесуальної форми в системі юрисдикційних форм здійснення і захисту цивільних прав. Значну увагу приділено перспективним напрямкам розвитку нотаріату і залученню нотаріусів до здійснення нових форм превентивного правосуддя.

Розкрито складові змісту суб'єктивного права на творчість та його поняття, визначено історичні етапи розвитку процесу становлення правового регулювання реалізації людиною суб'єктивного права на творчість, досліджено особливості та межі реалізації та здійснення права на творчість. Визначено існуючі форми та способи реалізації права на творчість і запропонована їх модернізація, розкрито існуючі способи та засоби захисту суб'єктивного права на творчість, розроблено шляхи модернізації та актуалізації законодавства, шо регулює реалізацію суб'єктивного права на творчість. Запропоновано авторське визначення понять "суб'єктивне право на творчість", "інтелектуальна власність", досліджено особливості, що характеризують суб'єктивне право на творчість, визначено існування лише активної форми реалізації суб'єктивного права на творчість, визначено поняття "реалізація права людини на творчість". Проаналізовано та розглянуто основні етапи історії розвитку процесу формування правового регулювання можливості реалізації суб'єктивного права людини на творчість, вдосконалено наукове положення щодо необхідності використання національними суб'єктами творчої, інтелектуальної діяльності норм міжнародного права, положень та вимог щодо застосування універсального методу контроля за реалізацією суб'єктивного права на творчість, а також приєднання України до створення унітарної патентної системи для створення єдиного вікна для патентного захисту та забезпечення в ЄС. З метою розвитку додаткових можливостей для захисту таких прав сформульовано пропозиції щодо внесення змін до законодавства. Зокрема, розроблено пропозицію щодо внесення змін до абзацу четвертого частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що розширить коло осіб, які мають право направляти спори до Верховного суду з питань інтелектуальної власності, запропоновано розширити зміст статті 432 Цивільного кодексу України щодо форм захисту прав інтелектуальної власності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж23244:пр. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Загальновідомим є склад кримінального правопорушення, що включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт та об'єктивну сторону. Без наявності усіх цих складників немає й самого злочину. Проте якщо суб'єкт (найчастіше він є загальним), суб'єктивну сторону та об'єкт (наприклад, родовий об'єкт визначається за допомогою розміщення статті у певній групі Особливої частини КК України) не завжди вказують у приписах статті, то об'єктивну сторону детально описує законодавець у статті, вона є першочерговим складником кримінальної відповідальності, тут не може бути сумнівів чи розширювального тлумачення щодо діянь, наслідків чи причинового зв'язку. Без об'єктивної сторони не існує посягання на об'єкт кримінального правопорушення, немає й суб'єктивної сторони як відображення об'єктивних ознак кримінального правопорушення у свідомості суб'єкта й відсутній сам суб'єкт кримінального правопорушення. Мета роботи - здійснення кримінально-правового аналізу статті 426 КК України, а саме об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення, виявлення особливостей її законодавчого регулювання, з'ясування її недоліків і шляхів удосконалення об'єктивної сторони аналізованого кримінального правопорушення. Досліджено зміст поняття "об'єктивна сторона злочину" як одного з елементів складу кримінального правопорушення. Проаналізовано об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 КК України, зокрема діяння, наслідки та момент його закінчення. Обгрунтовано необхідність унесення зміни до ч. 1 ст. 426 КК України щодо заміни слова "дії" на "повноваження". Проаналізовано особливості встановлення "суттєвої шкоди" й "тяжких наслідків" в контексті ч. 2 ст. 426 КК України. Обгрунтовано потребу внесення зміни в ч. ч. 2, 3 і 4 ст. 426 КК України щодо заміни слова "діяння" на "бездіяльність". Виявлено законодавчі недоліки санкцій аналізованої статті. Наголошено, що бездіяльність військової влади полягає в невиконанні службовою особою дій, які вона повинна була й могла вчинити в силу покладених на неї законами, військовими статутами й іншими нормативними актами обов'язків. Бездіяльність військової влади може виражатися в неперешкоджанні порушенням закону, військових обов'язків, військового порядку іншими особами, якщо запобігання подібним діям уходило в обов'язки військової службової особи.

Прецизійно й зусебіч розкрито суть авторської концепції. Ретельно, завдяки зосередженому й глибокому вслуханню в повсякчасний "шурхіт" смислових "шлейфів", простежено й омовлено шлях оприсутнення й буквального розгортання експлікації істини, проявлювання смислів із надр нашого єства й смислових світів життєсвіту - сенсокінесису. Докладно описано й онтично узасаднено спроможність людини до сенсотворення, яка є позачасовою чи всечасовою, смисли особистісної свободи та самоконструювання Яйности. Здійснено своєрідну трансмісію в майбутнє, формулюючи певне підложжя смислів, певний ресурс сенсів задля прийдешнього сенсотворення-культуротворення, задля можливого употужнення креатосфери та можливого "згущування" інтерперсональних (крос-персональних) смислових полів та субдискурсивних локусів співприсутности та співдіяння.

Розкрито відмінності системної дії законів соціальної форми матеріального світу від дії законів, що визначають рух чотирьох природних форм матерії. Показано відмінність наслідків порушення природних і соціальних законів. Поглиблено змістовне розуміння категорії "економічний закон" і уточнено загальний перелік системи об'єктивних економічних законів. Проведено структурування двох основних класифікаційних груп законів, що об'єднані на засадах найбільш типових ознак. За критеріями системної вагомості, а також сутнісного змісту і просторово-часових координат регулюючої дії виділено чотири блоково-типові групи законів. Виокремлено диференційовані підгрупи законів, що об?єднані за шістьома системно-видовими ознаками. Показано руйнівний характер "наукових" догматів фінансово-боргового "ліберал-монетаризму". Розкрито спонукальну мотивацію, що визначає домінантну поведінку нинішнього глобально-монополістичного капіталу, яка спрямована на руйнування системної дії механізмів законів ринкової економіки. Зокрема, показано шляхи руйнування механізму дії закону вартості і законів грошового обігу, які забезпечують еквівалентний характер товарного виробництва і обміну. Розкрито конкретні прояви системно-суб'єктивного беззаконня, що панує в системі грошово-кредитних і фінансово-боргових відносин на глобальному і національно-державному рівнях. Дано оцінку наслідків фінансово-кредитної експансії для країн із різним рівнем розвитку капіталістичного способу виробництва, що призводить до удушення національних економік світовими монополіями шляхом формування непосильного тягаря обслуговування зовнішньо-емісійних запозичень та вилучення у разі несплати безцінних земельних та інших природних ресурсів у приватну власність світових корпоративно-монополістичних кредиторів.

Статистичні показники економічного розвитку держави не включають суб'єктивні фактори, що характеризують настрої населення країни. Отже, досить оптимістичні оцінки економічних показників України суперечать песимістичним настроям та почуттям української молоді. Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що низький рівень задоволеності соціально-економічним становищем України та власними можливостями й перспективами молоді є основою для формування поведінкових орієнтирів, зокрема міграційних настроїв. Мета статті - проаналізувати ставлення молоді до економічного середовища в Україні, оцінки молоді власного матеріального становища та заємозв'язок таких суб'єктивних оцінок з міграційними настроями молоді. Застосовано загальнонаукові методи й спеціальні соціологічні методи для обробки та аналізу результатів дослідження "Молодь України - 2018". Згідно з даними опитування "Молодь України - 2018", значна частина молоді (88,9 %) думає, що економічна ситуація в країні за минулий рік погіршилась чи не змінилась. Оцінки молоді свого матеріального становища також песимістичні - 83,3 % молодих людей в Україні оцінюють матеріальне становище своєї сім'ї як середнє або нижче середнього. Новизна дослідження полягає в аналізі взаємозв'язку суб'єктивних оцінок молоді економічного середовища в Україні як середовища для реалізації особистих планів та намірів, оцінки власного матеріального становища та міграційних настроїв. Міграційні настрої молоді передусім формуються на основі незадоволеності економічною ситуацією в країні, низькою оцінкою свого матеріального становища та бажанням його покращення - через бажання заробити грошей чи знайти роботу. Міграційні орієнтації молоді проявляються залежно від їх сформованості. Ступінь сформованості міграційних намірів суттєво залежить від реальної можливості втілити їх у життя: чим нижчий рівень матеріального забезпечення, тим більш невизначені міграційні орієнтири. Молоде покоління є потенціалом соціально-економічного відродження України, тому його думки, оцінки та відчуття вкрай важливі для формування адекватної молодіжної політики. Врахування суб'єктивних чинників, які впливають на поведінкові орієнтири молоді, особливо важливі при формуванні обгрунтованої молодіжної політики України та потребують досліджень, аналізу та розробки відповідних інструментів.