Вивчено ефективність використання аутовакцини для лікування хворих на гострий та хронічний аднексити. Об'єктом дослідження були хворі гострим та хронічним сальпінгоофоритом віком 20 - 30 років. Всього під наглядом перебувало 346 хворих. Серед них: 35 хворих із гострим та 51 хворий з хронічним аднекситом отримали протимікробні засоби разом із стафілококовою вакциною, 22 хворих з гострою та 35 жінок із хронічною патологіями вживали етіотропні препарати та були аутовакциновані. Для порівняння, 83 хворих гострим та 118 жінок із хронічним аднекситом приймали тільки протимікробні препарати, згідно визначених схем. Доведено, що використання схем лікування, до яких належать протимікробні та вакцинні препарати, дозволяє більш ніж удвічі знизити частоту хронізації запальних процесів у хворих гострим аднекситом та запобігати загостренню інфекційного процесу у хворих хронічним аднекситом. Імунізація стафілококовою вакциною призвела до позитивних результатів у лікуванні хворих, захворювання яких обумовлено золотистим стафілококом. У випадках, коли пусковим механізмом запалення виступали інші бактерії та мікробні асоціації, специфічний захист забезпечувався тільки за допомогою використання аутовакцин.

Для випробувань використано природні gamma-ІФН свиней та ВРХ; одна доза gamma-суїферону містила 1000 МО, gamma-бовіферону - 2000 МО. Проведено три серії дослідів - визначення in vivo поглинальної активності фагоцитів (моноцитів та нейтрофілів), їх бактерицидної здатності (на новонароджених поросятах і телятах, тваринах 2-місячного віку та поросних свиноматках і тільних коровах) та антитілогенезу після імунізації тварин колібактеріозною вакциною. Встановлено, що gamma-ІФН значною мірою (як правило, в декілька разів) підвищує поглинальну активність фагоцитів, особливо моноцитів у новонароджених тварин. Паралельно зростала бактерицидна активність фагоцитів (особливо моноцитів у новонароджених тварин) - їх функціональний резерв у дослідних тварин був значно вищим (у 2 - 3 рази), ніж у контролі. Під час імунізації колібактеріозною вакциною з додатковою обробкою гомологічним gamma-ІФН зареєстровано підвищення антитілогенезу в 3 - 4 разу порівнянні з контролем.

Вивчено стан периферичного імунітету у пацієнток з безпліддям, його зв'язку з результативністю програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та визначення ефективності імунокоригувальної терапії. Проведено ретроспективне вивчення результатів дослідження периферичного імунного статусу (імунограм) 42-х пацієнток з аденоміозом(Г1) та 46-ти - з трубно-перитонеальним безпліддям (Г2), які пройшли цикл ЕКЗ на базі клініки "Ісіда-IVF". Для корекції виявлених імунологічних порушень використовувались алогенна імунізація лейкоцитами чоловіка (донора) (АЛІ) та внутрішньовенна інфузія імуноглобуліну людини (ІЛВ). Виявлена достовірна міжгрупова різниця показників імунограм. Прогностично несприятливі типи імунограм відзначались у 14-ти (21 %) пацієнток. У 8-ми з них перед наступним циклом ЕКЗ була проведена імунокорекція методами АЛІ та ІЛВ. У результаті у чотирьох жінок наступила вагітність в програмі ЕКЗ, а у однієї - самовільна вагітність. У пацієнток з аденоміозом та трубно-перитонеальним безпліддям існують достовірні відмінності кількості імунокомпетентних клітин та імуноглобулінів у сироватці крові. Корекція порушень імунограм методами АЛІ та ІЛВ дозволяє покращити результативність програм ЕКЗ.

Изучено состояния периферического иммунитета у пациенток с бесплодием, его связи с результативностью программ экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) и определение еффективности иммунокоррегирующей терапии. Проведено ретроспективное изучение результатов исследования периферического иммунитета (иммунограмм) у 42-х пациенток с аденомиозом (Г1) и 46-ти - с трубно-перитонеальным бесплодием (Г2), которые прошли цикл ЭКО на базе клиники "Исида-IVF". Для коррекции выявленных иммунологических нарушений использовалась аллогенная иммунизация лимфоцитами мужа (донора) (АЛИ) и внутривенная инфузия иммуноглобулина человека (ИЧВ). Была выявлена достоверная межгрупповая разница показателей иммунограмм. Прогностически неблагоприятные типы иммунограмм наблюдались у 14-ти (21 %) пациенток. У 8-ми из них перед следующим циклом ЭКО была проведена иммунокоррекция методами АЛИ и ИЧВ. В результате у четырех женщин наступила беременность в программе ЭКО, а у одной - самопроизвольная беременность. У пациентов с аденомиозом и трубно-перитонеальным бесплодием существуют достоверные изменения количества иммунокомпетентных клеток и иммуноглобулинов в сыворотке крови. Коррекция изменений иммунограмм методами АЛИ и ИЧВ позволяет улучшить результативность программ ЭКО.

The mechanisms that induce mother's immunological tolerance to fetus as well as the methods of immune therapy correction in infertility have not been investigated well. The aim of this work was to study the peripheral immunity state in patients with infertility, its relation with IVF results and the effectiveness of the immune-correcting therapy. The retrospective evaluation of the peripheral immunity research results (immunogram) in 42 patients with adenomyosis (G1) and 46 women with tuboperitoneal infertility (G2), who took the course of IVF cycles in "Isida-IVF" clinics basis have been carried out. For correction of the immunological disorders revealed the allogenic husband's (donor) immunization (AHI) by lymphocytes and intravenous (IV) human immunoglobuline (Ig) infusion have been used. The statistically reliable inter group difference in immune cells and immunoglobulins have been observed. The immunograms, which negatively correlated with pregnancy, were found in 14 (21 %) patients. In 8 of them before the further IVF cycle the immune therapy correction with AHI and IV HIg has been performed. As a result in 4 women the pregnancy was achieved in IVF cycle and in 1 patient the spontanous pregnancy occurred. In patients with adenomyosis and tuboperitoneal infertility the authentic differences in the amount of immune competent cells and immunoglobulinsin the blood serum exist. The immune therapy with ALI and iv HIg allow to improve the IVF results.

Установлено, що пероральний метод імунізації поросят зумовлює вищу імуноактивність, у порівнянні з парентеральним методом. На підставі вивчення стимулювльної дії сальмонельозного антигену доведено, що імунізація поросят з використанням перорального методу більш ефективна.

У ході дослідження вивчено особливості клінічного перебігу, цитоморфологічної картини тонзил і слизової оболонки носа, реакцій перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту в крові та носоглотковому слизу, стану імунітету у дітей з алергійним цілорічним ринітом або бронхіальною астмою і гіперплазією лімфоглоткового кільця. Встановлено, що у таких дітей на тлі важчого перебігу алергійних захворювань респіраторного тракту існують особливі реакції з боку лімфоїдних утворень глотки, активація процесів перекисного окиснення ліпідів, імунної системи, послаблення антиоксидантного захисту. Згадані особливості обумовили вибір терапії - місцева санація носоглотки полівалентним бактеріофагом та імунізація бактеріальними лізатами IPC-19 та Імудон. Методику апробовано, підвищено ефективність лікувально-реабілітаційних заходів щодо алергічного цілорічного риніту і бронхіальної астми.

Ключ. слова: плацента, імунізація, карцинома Льюїс, метастазування, терапевтичний ефект, імуномодулятор бактеріального походження
Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-29

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено дані про перспективність використання пероральної антирабічної вакцини для профілактики сказу диких хижаків за допомогою принад.

  Скачати повний текст

Досліджено стимулюючий вплив імунізації на репродуктивну систему статевонедозрілих птахів. Показано наслідки комбінованої дії мелатоніну, серотоніну, імунізації, епіфізектомії на репродуктивну систему та антитілоутворення. Встановлено наслідки комбінованої дії мелатоніну, серотоніну, імунізації на епіфіз. Виявлено, що екзогенний мелатонін та імунізація здатні підсилювати гальмівний вплив серотоніну та епіфізектомії на репродуктивну систему, дія мелатоніну на фоні імунізації викликає менш значні зміни, ніж вплив мелатоніну чи імунізації окремо. Визначено, що імунізація здатна гальмувати денну синтетичну активність епіфіза як самостійно, так і в поєднанні з хронічним введенням мелатоніну, але не з хронічними ін'єкціями серотоніну, а мелатонін зменшує цей параметр тільки в комбінації з імунізацією чи екзогенним серотоніном. Встановлено, що мелатонін стимулює антитілоутворення як на тлі епіфізектомії, так і під час введення серотоніну.

Проаналізовано клітинні та імуногенетичні механізми регулювання метаболізму Т-лімфоцитів під час алергічних реакцій уповільненого типу, у разі туберкульозної інфекції та дії препаратів з тимусу на розвиток даних процесів. Встановлено, що імунізація морських свинок вакциною БЦЖ, особливо дворазова вакцинація, супроводжується збільшенням кількості Т-лімфоцитів, підсиленням проліферативної та функціональної активності лімфоїдних клітин, активізацією хелперних Т-клітин. Виявлено, що інфікування мишей лінії СВА мікобактеріями туберкульозу (штам Н37Rw) супроводжується зменшенням кількості Т-лімфоцитів, зниженням проліферативної та функціональної активності лімфоїдних клітин, активізацією супресорних Т-клітин. Доведено, що застосування препаратів з тимусу у разі алергічних реакцій уповільненого типу і туберкульозної інфекції призводить до збільшення кількості Т-лімфоцитів, підвищення проліферативної активності лімфоїдних клітин, інтенсифікації репаративного синтезу ДНК. Зазначено, що найбільш стимулювальний ефект має тимоген, а найменший - вілозен.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту та структуру позапечінкових уражень у хворих на хронічний гепатит С. Одержано нові дані щодо клінічного перебігу захворювання з різними позапечінковими ураженнями, уточнено уявлення про їх зв'язок з рівнем вірусемії у крові та генотипом. Встановлено, що у хворих з вираженими ознаками кріоглобулінемії та негативними і невизначеними результатами імуноферментного аналізу середній вміст рибонуклеїнової кислоти вірусу гепатиту С (HCV-RNA) у крові вірогідно менший, ніж у групі порівняння. Визначено особливості клітинного та гуморального імунітету щодо ядерних антигенів. Встановлено, що найвищі показники автоімунної реактивності імуноцитів зареєстровані за шкірного васкуліту та ураження щитовидної залози. З'ясовано, що у хворих з хронічним гепатитом С з ураженням дрібних судин шкіри більш виражені зміни в показниках, які характеризують клітинний імунітет, що свідчить про провідну роль клітинного автоімунного компонента в патогенезі васкулітів. Доведено необхідність скринінгу певних категорій хворих на anti-HCV та HCV-RNA, що дозволяє діагностувати та вчасно розпочати противірусну терапію. Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Виявлено, що імунізація автолейкоцитами у більшості хворих призводить до вірогідного зменшення вмісту антинуклеарних антитіл (ANA) та кріоглобулінів у крові, а також клінічної стабілізації та зменшення проявів шкірного васкуліту та гломерулонефриту.

Вперше отримано зразки трансфер-фактора (ТФ) антирабічного із селезінок і лімфатичних вузлів одно- і триразово вакцинованих свиней антирабічною вакциною КоКАВ та вивчено їх імунобіологічну активність щодо індукції активного клітинного імунітету у ксеногенних реципієнтів проти вірусу сказу. Проведено комплексне дослідження впливу ТФ на фактори клітинного імунітету та індукцію антигеноспецифічної гіперчутливості сповільненого типу щодо збудника сказу у інтактних реципієнтів, а також протективної активності зразків ТФ за експериментальної рабічної інфекції. Запропоновано схему сенсибілізації свиней-донорів для отримання антигеноспецифічних зразків ТФ. Встановлено, що одноразова та триразова імунізація забезпечують індукцію ТФ антирабічного в організмі донорів. Вперше отримано зразки ТФ активного імунітету проти вірусу сказу. Встановлено, що більш активними є зразки, отримані із селезінок триразово вакцинованих свиней. Доведено можливість індукції активного клітинного імунітету до збудника сказу у ксеногенних реципієнтів за допомогою ТФ антирабічного, а також визначено протективну активність отриманих зразків ТФ антирабічного у разі сказу тварин. Встановлено, що внутрішньом'язове введення ТФ до та після зараження вірулентним штамом вірусу сказу призводить до виживання 50 - 83.3 % заражених мишей. На підставі виявленої антигеноспецифічності, імуномодулюючої та протективної активності трансфер-фактора, зроблено висновок про перспективність використання даного препарату у системі боротьби зі сказом.

Вивчено епідеміологічні особливості розповсюдження перинатальних гепатитів B (ГB) і C (ГC) в Україні, розроблено стратегію їх профілактики. Установлено зміну кількісних і якісних параметрів епідемічного процесу (ЕП) ГB та ГC за сучасних умов (провідна роль прихованого компонента, інтенсивне залучення до ЕП осіб репродуктивного віку), що сприятиме підвищенню епідеміологічної значимості перинатальної передачі збудників. Удосконалено специфічну серологічну діагностику інфекцій, спричинених вірусами ГB (ВГB) і ГC (ВГC). Рекомендовано тактику й алгоритми обстеження вагітних для визначення ризику перинатальної передачі ВГB, а також схеми імунізації проти ГB новонароджених. Уперше в Україні встановлено показники інфікованості ВГB і ВГC ВІЛ-інфікованих вагітних і їх дітей. Визначено частоту формування перинатального ГB (6,6 %) та ГC (2,4 %) у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок. Показано недостатню ефективність вакцинації проти ГB новонароджених для запобігання випадкам перинатального ГB. Імунізація, яка була проведена в Україні у 2000 - 2002 рр., сприяла зниженню показників захворюваності на ГB дітей віком 3-х - 6-ти років. Розроблено стратегію профілактики та концепцію епідеміологічного нагляду за перинатальними вірусними гепатитами.

  Скачати повний текст

В експерименті на мишах лінії СВА вивчено вплив інгібітора активації ядерного транскрипційного фактора кВ (NF-kB) куркуміну (речовини рослинного походження - Curcuma longa) на мейотичне дозрівання ооцитів і загибель фолікулярних клітин через апоптоз і некроз при імунному ушкодженні яєчників, викликаному імунізацією тварин антигеном алогенного яєчника. NF-kB відіграє ключову роль у регуляції транскрипції генів, які кодують прозапальні чинники (цитокіни, молекули адгезії, індуцибельні NO-синтазу та циклооксигеназу), а також регулює проліферацію і загибель клітин. Встановлено, що імунізація мишей посилювала загибель фолікулярних клітин через апоптоз і некроз, призводила до розвитку запальних процесів в організмі (за лейкограмою крові) і порушувала мейотичне дозрівання ооцитів у метафазі I і II. Інтрагастральне введення куркуміну ("Sigma", США) в дозі 2 мг на тварину 4 рази на тиждень протягом усього періоду імунізації призводило до зниження кількості фолікулярних клітин, що гинули через апоптоз і, особливо, некроз, до послаблення запальних процесів та до покращання оогенезу.

Профілактичні щеплення є важливим методом захисту дітей з первинними імунодефіцитами від небезпечних інфекцій. Під час проведення вакцинації пацієнта з первинним імунодефіцитом необхідна оцінка безпеки та ефективності вакцин з урахуванням характеру порушень імунної системи. З метою захисту від інфекційних хвороб особам з імунодефіцитом може бути рекомендована додаткова імунізація за станом здоров'я. За відсутності адекватної відповіді на активну імунізацію як альтернативний метод профілактики інфекцій у пацієнтів з первинними імунодефіцитами застосовується пасивна імунізація.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*440.4

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж16492 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.111.3 + Р514.79

Рубрики:

Загальна зоологія

Інші зоонози та інфекції зовнішніх покривів

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ