Розглянуто соціоморфічні, натуроморфічні, техноморфічні та антропоморфічні моделі дизайну. Значну увагу приділено культурі Стародавнього Єгипту, Ірану, Китаю, класичного Арабського Сходу, античності, середньовіччя, Відродження та Нового часу. Висвітлено явища абстракціонізму, футуризму, кубізму, функціоналізму, машинізму та індустріального мистецтва, описано категоріальний універсум композиції, культурно-історичні типи категоризації дійсності.

Розглядається аматорське мистецтво як феномен культури, семантична специфіка абстрактних речень, виховна роль мистецтва театру в формуванні гармонійної особистості педагога, формування толерантності етнічних відносин як засіб цілісності існування суспільства. Характеризується абстракціонізм як новий світогляд, філософія світу та існування. Висвітлюються теоретичні аспекти розвитку творчих якостей особистості, актуальні проблеми етнокультурних традицій, проблеми національної культури у творчій спадщині І.М.Стешенка та інше.

Розглянуто історію та теорію художньої творчості, а також практику розвитку сучасного мистецтва в Україні та світі. На підставі аналізу конкретних творів мистецтва розкрито своєрідність відображення дійсності в мистецтві авангарду. Визначено місце примітивізму в українському мистецтві. Висвітлено основні принципи фофізму та гіперреалізму, а також особливості слов'янського футуризму. Охарактеризовано абстракціонізм як філософське осмислення авангарду. Запропоновано концепцію конструктивізму. Визначено джерела виникнення кінетизму. Наведено постмодерністську модель світобачення.

Рассмотрены история и теория художественного творчества, а также практика развития современного искусства на Украине и в мире. На основе анализа конкретных произведений исскуства раскрыта своеобразность отображения действительности в авангарде. Определено место противизма в украинском искусстве. Освещены основные принципы фофизма и гиперреализма, а также особенности словянского футуризма. Охарактеризован абстракционизм как философское осмысление авангарда. Предложена концепция конструктивизма. Определены источники возникновения кинетизма. Приведена постмодернистская модель мировозрения.

Досліджено проблеми й визначено основні напрями розвитку абстрактивності як творчого методу в образотворчому і музичному мистецтві ХХ ст. Вперше сформульовано універсальне поняття абстрактивізму. Розглянуто та зіставлено основні засоби виразності в образотворчому мистецтві абстракціонізму та в музичному авангарді.

Исследованы проблемы и определены основные направления развития абстрактивности как творческого метода в изобразительном и музыкальном искусстве ХХ ст. Впервые сформулировано универсальное определение абстрактивизма. В результате исследования рассмотрены и сопоставлены основные приемы и средства выразительности в изобразительном искусстве абстракционизма и музыке авангарда.

In article was explored a problems and defined main carrier of abstractive, as a method of creation in graphic and music art on XX century. Was created universal definition of abstractivizm for the first time. As a result of examined and compared main receptions and means expression in abstractive graphic art and vanguard music.

Висвітлено розвиток українського модернізму у контексті європейських модерністських тенденцій у культурі, літературі, театральному й образотворчому мистецтві, архітектурі. Розглянуто його основні ознаки, напрями (кубізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм), модерністське світовідчуття творчої еліти. Проаналізовано вплив радянського тоталітарного режиму на український модернізм. Увагу приділено літературним альманахам і журналам в Україні у період 1920 - 1930 рр., зокрема, "Гарт", "Молодняк", "Літературний ярмарок", "Пролітфронт", "Життя й революція", "Критика", "Нова Генерація".

Освещено развитие украинского модернизма в контексте европейских модернистских тенденций в культуре, литературе, театральном и художественном искусстве, архитектуре. Рассмотрены его основные признаки, направления (кубизм, футуризм, экспрессионизм, абстракционизм, дадаизм, сюрреализм), модернистское мироввоззрение творческой элиты. Проанализировано влияние советского тоталитарного режима на украинский модернизм. Внимание уделено литературным альманахам и журналам в Украине периода 1920 - 1930 гг.: "Гарт", "Молодняк", "Литературный ярмарок", "Пролитфронт", "Жизнь и революция", "Критика", "Новая Генерация".

Наведено тлумачення термінів з питань архітектури, живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, музики, театру, кіно, балету. Розкрито сутність таких понять, як абак, абрис, абстракціонізм, вівтар, герменевтика, капище, кераміка, конструктивізм, компаративізм, мелодрама, мінарет, поліфонія, ротонда, шарж.

Приведено толкование терминов по вопросам архитектуры, живописи, графики, декоративно-прикладного искусства, музыки, театра, кино, балета. Раскрыта сущность таких понятий, как абак, абрис, абстракционизм, алтарь, герменевтика, капище, керамика, конструктивизм, компаративизм, мелодрама, минарет, полифония, ротонда, шарж.

Розкрито вплив етнографії та фольклористики на казкову тематику В. Кандинського. Проведено паралелі між творчістю художника та діяльності О. Афанасьєва - дослідника російського фольклору. Використання останнім міфологічної школи метафоричних зворотів знайшло свій відгук у творчому мисленні В. Кандинського-авангардиста. Показано вплив російської іконографії та народного лубка на формування ранньої творчості художника.

Раскрыто влияние этнографии и фольклористики на сказочную тематику В. Кандинского. Проведены параллели между творчеством художника и деятельностью А. Афанасьева - исследователя российского фольклора. Использование последним мифологической школы метафорических образов нашло отображение в творческом мышлении В. Кандинского-авангардиста. Показано влияние русской иконографии и народного лубка на формирование раннего творчества художника.

At the article are opening influence of ethnography and folk - lore at fairy subject of V. Kandinski. We make parallel between the creative work of V. Kandinski and O. Afanaciev rushing histories.

Розкрито зміст основних термінів і понять з питань кіномистецтва, зокрема, абстракціонізму, авангарду й експресіонізму у кіно, внутрішнього монологу, відео, готики, драми, змісту фільму, зображення, кадру, наукового кіно, кінематографа, аномативності кінозображення, перспективи, режисерського сценарію, секвенції, творчого та художнього методу, театру.

Раскрыто содержание основных терминов и понятий вопросов киноискусства, в частности, абстракционизма, авангарда и экспрессионизма в кино, внутреннего монолога, видео, готики, драмы, содержания фильма, изображения, кадра, научного кино, кинематографа, аномативности киноизображения, перспективы, режиссерского сценария, секвенции, творческого и художественного метода, театра.

Проведено естетико-мистецтвознавчий аналіз абстракціонізму як непересічного явища культури ХХ ст. Досліджено, що абстрактне мистецтво було відповіддю на принципово нові культуротворчі процеси на межі ХІХ - ХХ ст., серед яких виокремлено низку нетрадиційних філософських ідей - неопозитивізм, психоаналіз, інтуїтивізм, антропософію, трансформацію науково-технічних досягнень у сферу мистецтва. Проаналізовано художню та теоретичну спадщину В.Кандинського. Описано процес формування творчої індивідуальності митця і виокремлено ті ідеї, які мають вагоме теоретичне значення в розвитку сучасного мистецтва (специфіку творчого процесу, колір як "емоційний тонус" твору, іконографію в мистецтві ХХ ст., синтез мистецтв та синестезію). Висвітлено вплив творчості та теоретичних ідей Кандинського на розвиток українського мистецтва ХХ ст.

Розглянуто нефігуративний живопис України 1990-х рр. у контексті естетико-культурної традиції абстракціонізму та філософсько-теоретичного дискурсу сучасного мистецтва. Досліджено світоглядно-естетичні програми п'ятнадцяти художників-нефігуративістів. Визначено ключові культорологічні та естетичні параметри українського нефігуративу 1990-х рр. у світлі системного уявлення про теоретичну традицію абстракціонізму.

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

Розглянуто щастя як вищий прояв реалізації сенсу життя особистості. Досліджено особливості сучасних міжнародних відносин. Проаналізовано проблеми віри та розуму в християнстві, сутності людини в історії філософії, вибору свободи чи відповідальності. Розкрито суб'єктивний світ абстракціонізму в творчості митців (В. Кандінський, М. Ларіонов, Р. Делоне, М. Сейфор, П. Мондріан). Досліджено цінності історії та цінності людського існування. З'ясовано особливості слов'янського футуризму, особливості експресіонізму в українській культурі. Розглянуто рецепцію смерті в екзистенційній філософії Сходу та Заходу. Проаналізовано ціннісні орієнтації сучасної молоді. Визначено фактори формування участі й електоральної поведінки в Україні на сучасному етапі. Висвітлено теорію політичного психоаналізу Г. Лассуелла. Розкрито соціально-економічні концепції людського розвитку, зовнішню політику України наприкінці XX - на початку XXI ст. Показано роль ірраціональних факторів у роботі менеджера.

Наведено основні категорії та поняття з проблем історії української та світової культури. Розкрито сутність таких понять, як абстракціонізм, агіографія, буколічна література, експресіонізм, елітарна культура, лицарський епос, симфонічна картина, трагікомедія, кінетичне мистецтво. Подано інформацію про визначних представників світової та української культури, зокрема, Я. А. Маркевича, І. К. Айвазовського, М. М. Бантиш-Каменського, Є. П. Гребінку, М. П. Погодіна, В. П. Одрехівського, І. С. Паторжинського.

Розглянуто розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості К. Малевича, В. Стшемінського, Г. Стажевського через їх дистанційний супрематичний діалог. Звернення до проблем семіотики, дискурсу знака та значення було симптоматичним не тільки для філософії, психології і логіки першої третини ХХ століття (зокрема брентанізму як підгрунтя Львівсько-Варшавської філософської школи), але також для естетики і мистецтва авангарду, що створювали нову семіосферу сучасного суспільства в добу "перцептивної революції" (В. Вульф) 1905 - 1915 рр. Пан-європейський художній семіозис охопив також український і польський авангард, який гомологічно з філософією та естетикою неопозитивізму, прагматизму, феноменології та інтуїтивізму продукував художню образність кубізму, футуризму, кубофутуризму, абстракціонізму тощо. Знаходячись в однаковому світоглядному і естетичному середовищі семантичної філософії мистецтва, українські та польські авангардисти (хто свідомо, а хто несвідомо) впроваджували семіотичні ідеї "духу часу" у свій живопис - від символізму і сюрреалізму до дадаїзму та абстрактного мистецтва. Багато художників-авангардистів самі були теоретиками нового малярства, розробляючи свої творчі ідеї, ідеали та цінності в маніфестах, теоретичних розвідках, наукових працях (напр., К. Малевич, хто одночасно представляє український і польський авангард). Феноменологічні, інтуїтивістські, неопозитивістські орієнтири наукового і художнього мислення визначають кубістичні, футуристичні, абстракціоністські, конструктивістські пошуки художників-авангардистів. Теоретичні підвалини семіозису авангарду в Україні заклали В. Кандинський, К. Малевич, О. Богомазов, у Польщі - Т. Пайпер, В. Стшемінський, Г. Стажевський. Розвиток українського і польського авангарду в цей час забезпечувався, зокрема, своєрідним (в т.ч. супрематичним) діалогом ідеалів і цінностей між мистецькими групами і окремими художниками у Варшаві і Києві, Кракові і Львові. Пан-європейські та національні мови авангардизму базуються на принципах трансгресії, поліперспективності, "енергетизму", нон-фігуративності, часо-просторового конструктивізму, "дегуманізації" (Ортега-і-Гассет) художнього образу в естетосфері перцептивної революції початку ХХ століття.

Мета роботи - уведення до широкого культурологічного дискурсу маловідомої інформації стосовно репрезентації колекції творів українських митців друг. пол. XIX - перш. пол. XX ст. у художніх музеях США. Методологія дослідження складається з сукупності методів: історичного, біографічного, порівняльного, а також методу натурного спостереження, використаного під час перебування автора статті у Сполучених Штатах Америки. Наукова новизна роботи полягає у розширенні знання щодо представленості колекцій творів українських митців другої половини XIX - першої половини XX ст. у зібраннях провідних художніх музеїв США. До таких віднесено як музеї, що вже багато років входять до Топ-100 художніх музеїв світу (Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, Музей вишуканих мистецтв Сан-Франциско, Музей сучасного мистецтва (МоМА) і Музей Соломона Гугенхайму Нью-Йорку, Художній музей Філадельфії), так і художні музеї, кількість щорічних відвідувань яких сягає кількох сотень тисяч: Детройтський інститут мистецтв, Художній інститут Кларків у м. Вільямстаун, Художня галерея Єльського університету (м. Нью-Гейвен), Нова галерея Нью-Йорка, Музей Нортона Саймона (м. Пасадена), Галерея Олбрайта-Нокса (м. Баффало), Художній музей Водсворт Атенеум (м. Хартфорд). Серед українських митців др. пол. XIX - перш. пол. XX ст., твори яких представлено у цих музеях і ті, чиє ім'я всесвітньо відоме, як от О. Архіпенко, Д. Бурлюк, К. Малевич, й ті, що відомі менше, але, безперечно, заслуговують більшого визнання: І. Похитонов. Українське образотворче мистецтво того періоду репрезентують також митці, чиє життя, у т.ч. творче, тривалий час проходило в Україні і з нею пов'язано (О. Екстср, В. Кандинський). За стильовими характеристиками творчість названих митців вельми варіативна: від реалізму (І. Похитонов) до авангардистських течій модерністського мистецтва: кубізму, футуризму, абстракціонізму, експресіонізму, супрематизму (О. Архіпенко, Д. Бурлюк, К. Малевич, О. Екстер, В. Кандинський). Дані щодо репрезентації творів цих митців в зібраннях деяких названих художніх музеїв США у вітчизняний науковий дискурс уводяться вперше. Висновки: ознайомлення з викладеними у статті матеріалами надає можливість для їх використання в навчальних курсах вітчизняних ВНЗ культурологічного профілю.

Досліджено вплив засадничих положень антропософії Р. Штайнера на художньо-естетичні принципи А. Шенберга та В. Кандинського. Виявлено, що основоположні засади вчення стали імпульсом для формування своєрідних новаторських методів творчості митців. Вплив антропософії передусім виявився у сприйнятті ідеї цілісності духовно-матеріального світу, в якому роль посередника відіграє мистецтво. Усвідомлення музики як провідної духовної субстанції, а також синестезії як митецької проекції Божественного світу, стало основною площиною формування творчої парадигми. Зокрема вказано, що вибір музично-виразових засобів А. Шенберга і В. Кандинського підпорядковувався інтуїтивному слідуванню Божественній ідеї.

Розглянуто філософсько-естетичний і культурологічний контекст становлення українського та польського авангарду першої третини ХХ ст. Розкрито суть і значення основоположних ідей Львівсько-Варшавської філософської школи для зародження авангардистської образності, гомологічного розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості О. Богомазова і художників "Краківської школи".

Наведено результати дослідження, що комплексно розглядає абстрактну образотворчість в контексті художньої культури України, пропонуючи новий погляд на абстракцію, як на трансісторичну стилістику мистецтва, в основу якої покладено універсальні незмінні культурні коди, що функціонують від минулого до сьогодення. Системно визначено передумови виникнення, формування та розвитку абстракції в образотворчому мистецтві України. Виявлено взаємозв'язок між абстрактною образотворчістю різних історичних віх і художніми формами її проявів. Проведено аналіз творчої діяльності вітчизняних митців абстрактного напряму мистецтва в часопросторі української художньої культури ХХ - ХХІ ст. З’ясовано, що сучасний абстракціонізм є плідною платформою у сфері міжкультурної взаємодії, яка відкриває нові можливості для розвитку культури. Науково обгрунтовано, що семіотичні форми абстрактного мистецтва є загальнозрозумілими, адже вони складаються у своєрідну образну мову, яка є первинною в системі художніх знаків. Зроблено висновок про те, що в умовах сьогодення мова абстракції являє собою універсальну форму транслювання на планетарному рівні основних гуманістичних і цивілізаційних цінностей діалогу культур.