На підставі великого архівного матеріалу досліджено, як століттями царська, а потім більшовицька Росія, панська Польща, Австро-Угорська монархія, боярська Румунія здійснювали експансію щодо України, загарбували її історичні землі, нищили культуру, мову.

Висвітлено проблеми розробки та реалізації нової економічної політики в Україні. Відзначено, що НЕП був вимушеним тимчасовим відступом державної партії від комуністичної доктрини, більшовицькою політикою імпровізації. Доведено, що ринкові відносини запроваджувалися в господарство УСРР під жорстким контролем держави, мали обмежений характер та використовувалися більшовиками для зміцнення політичної влади.

Проаналізовано формування політико-правової моделі державно-церковних відносин в Україні в 1917 - на початку 1920-х рр. Висвітлено тенденції розвитку українського національного церковного руху в зазначений період. Розкрито причини, суть і наслідки кампанії з вилучення церковних цінностей. Розглянуто питання "самоліквідації" української автокефальної православної церкви. Описано процес становлення антирелігійного агітаційно-пропагандистського режиму в Україні.

Проанализировано формирование политико-правовой модели государственно-церковных отношений в Украине в 1917 - начале 1920-х гг. Освещены тенденции развития украинского национального церковного движения в указанный период. Раскрыты причины, сущность и последствия кампании по изъятию церковных ценностей. Рассмотрены вопросы "самоликвидации" украинской автокефальной православной церкви. Описан процесс становления антирелигиозного агитационно-пропагандистского режима в Украине.

Зазначено, що у народній прозі про голодомори домінує установка на насильницьку зміну суспільно-політичних, сімейно-побутових, господарських та інших порядків, що суперечило ментальності українського етносу, оскільки ним керували споконвічні прагнення до національної та державної незалежності. Конфлікт двох ідей - творення й руйнації, моральності й аморальності, носіями яких, відповідно, були український народ, з одного боку, а з другого - більшовицька система, призвів до національної катастрофи. Підкреслено, що завдяки психологізму, емоційності викладу подій у творах розкрито трагічну долю українського народу.

Указано, что в народной прозе о голодоморе доминирует установка на насильственное изменение общественно-политических, семейно-бытовых, хозяйственных и других порядков, что противоречило ментальности украинского этноса, поскольку им руководили извечные стремления к национальной и государственной независимости. Конфликт двух идей - созидания и разрушения, моральности и аморальности, носителями которых, соответственно, были украинский народ, с одной стороны, а с другой - большевистская система, привел к национальной катастрофе. Подчеркнуто, что благодаря психологизму, эмоциональности изложений событий в произведениях раскрыта трагическая судьба украинского народа.

Досліджено жорстоке протистояння українського селянства з більшовицьким тоталітарним режимом протягом 1920 - 1930-х рр., яке закінчилося ще небаченим світом державним терором: спланованим владою Голодомором в українських селах. Проаналізовано передумови, причини, перебіг і наслідки української трагедії, розглянуто технології злочину: фінансові визискування, руйнацію селянських господарств масовим розкуркуленням у період примусової суцільної колективізації (1929 - 1933), тотальне вилучення продовольства у селянських оселях. Вперше детально висвітлено діяльність на Поділлі більшовицьких "буксирних" бригад - виконавців організованого народовбивства, розглянуто демографічні наслідки Голодомору-геноциду у даному регіоні.

Исследовано жестокое противостояние украинского крестьянства с большевистским тоталитарным режимом на протяжении 1920 - 1930-х гг., которое закончилось государственным терорром: спланированным властью Голодомором в украинских селах. Проанализированы предпосылки, причины и последствия украинской трагедии, рассмотрены технологии преступления: финансовые взыскания, ликвидацию крестьянских хозяйств массовым раскуркуливанием в период принудительной сплошной коллективизации (1929 - 1933), тотальное изъятие продовольства в крестьянских хозяйствах. Впервые детально освещена деятельность на Подолье большевистских "буксирных" бригад - исполнителей организованного народоубийства, рассмотрены демографические последствия Голодомора-геноцида в данном регионе.

Зазначено, що з початку 20-х років ХХ ст. російська більшовицька влада бажала використати західноукраїнські землі як плацдарм для експорту комуністичної революції в Європу. Національно-визвольний рух Західної України став цьому на заваді.

Проаналізовано джерела та праці вітчизняних і зарубіжних істориків стосовно Другої українсько-більшовицької війни, висвітлено її причини. Розглянуто динаміку бойових дій українських військ проти Червоної армії. З'ясовано особливості тактики ведення війни Дієвою армією УНР самостійно та після її об'єднання з Українською Галицькою Армією. Досліджено структуру, організацію, чисельний та якісний склад Армії УНР. Надано характеристику політичних і військових керівників, які мали вплив на формування воєнної доктрини УНР. Показано взаємозалежність військових і політичних чинників у перебігу бойових дій та вплив на них кадрової політики державних органів влади. Проаналізовано еволюцію поглядів політичного керівництва УНР щодо створення регулярної армії, виявлено суб'єктивні чинники, які впливали на прийняття рішень українського командування в ході війни. Встановлено, що досвід і уроки Другої українсько-більшовицької війни є актуальними для сучасності.

Вперше проаналізовано політичні, господарські, культурні процеси 1920 - 1930-х рр., спрямовані на трансформацію повсякденного життя українського села. З'ясовано, що докорінна зміна побуту селян була пов'язана з колективізацією сільського господарства. Доведено, що саме штучне впровадження соціалістичного устрою призвело до кардинальних змін у масовій свідомості сільського населення. Вперше на підставі вивчення усних свідчень сучасників і використання методів регресійного та кореляційного аналізу комплексно досліджено основні витрати селян, їх харчування, житловий фонд, санітарний стан і певні аспекти дозвілля та процесу задоволення духовних потреб селян у 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано вплив трансформації побуту та дозвілля на традиційну культуру українського села у даний період. Зроблено висновок, що більшовицька політика зміни побуту та дозвілля українських селян призвела до втрати ними почуття господаря землі, знищення народних обрядів і звичаїв, які становили основу національної культурної традиції.

На підставі системного аналізу широкої джерельної бази та наукової літератури визначено комплекс засобів і методів, які використовувала більшовицька влада для впровадження в життя своєї політики. Висвітлено витоки етики лівого радикалізму, її визначальні риси. Досліджено становлення механізму партійно-державного контролю у сфері культури. Проаналізовано вплив політичних репресій на діяльність творчої інтелігенції та їх наслідки для української культури.

Вперше на підставі аналізу технологій і методів політики більшовицької влади щодо селянства доведено факт геноциду українського народу Голодомором у 1932 - 1933 рр. на прикладі Поділля. Проаналізовано 24 види державних фінансових визискувань з селянства (зокрема, сільськогосподарський податок, самообкладання, індивідуальне оподаткування, державні позики), які значно перевищували матеріальні можливості селянських господарств. Встановлено, що фіскальна заборгованість селянства більшовицькій державі започаткувала масовий терор в українських селах у формі конфіскацій власності, продовольства, розкуркулення селянських господарств. Описано механізми розкуркулення та депортацій подільського селянства у ході примусової суцільної колективізації, що призвели до знищення найбільш продуктивних сил села. Розкрито роль даних механізмів як засобу придушення селянського опору політиці більшовиків. Проаналізовано методи хлібозаготівель, показано значення "буксирних" бригад, розглянуто їх склад і специфіку діяльності як виконавців політики влади з вилучення продовольства у селянства. Визначено загальну кількість населення кожного з 71-го районів подільського регіону на початок 1932 р. і у 1934 р., що дозволило уточнити статистику жертв Голодомору та його демографічні наслідки. Показано перманентність селянського опору більшовицькій владі протягом 1920 - 1930-х рр., обгрунтовано значення даного явища як підстави для розправи з селянством шляхом організації штучного голоду.

Описано особливості шкільних підручників з історії як історіографічного явища, подано характеристику моделей української державності 1917 - 1922 pp. як об'єкта висвітлення сучасних шкільних підручників з історії. Простежено еволюцію поглядів на моделі української державності 1917 - 1922 pp. (УНР доби УЦР, Українська держава П. Скоропадського, УНР доби Директорії, ЗУНР, більшовицька УНР, УСРР) у шкільних навчальних програмах і виявлено основні тенденції їх висвітлення у сучасних шкільних підручниках з історії України 1989 - 2010 pp. Обгрунтовано основні періоди становлення сучасних шкільних підручників з історії та визначено основні історіографічні здобутки та тенденції кожного з періодів. Висвітлено моделі української державності у регіональних підручниках з історії рідного краю. Розглянуто актуальні проблеми висвітлення моделей української державності у контексті подальшого процесу підручникотворення в Україні.

Проаналізовано кілька важливих напрямів міжнародної співпраці виділених українським вченим, представником народницько-демократичного напряму української політичної думки Р. Лащенком. На підставі аналізу праць дослідника розглянуто чотири вектори зовнішньої політики: Україна - Балкани; Україна - Московська держава - більшовицька Росія; Україна - Польща; українсько-німецькі взаємини, які в добу національно-визвольних змагань українського народу 1917 - 1920 рр. набули особливого значення для реалізації державницької ідеї українського народу.

Фрагментарно прояснено історичну дію латентних властивостей політично домінуючої у збольшевиченій Росії (СРСР) російської етнокультури. Зроблено висновок, що незнання, нерозуміння чи свідоме ігнорування культурної іншості етносів помітно зменшує продуктивність історіографічних студій, як і перспективи міжнародного порозуміння та міждержавного добросусідства за сучасних геополітичних умов.

Досліджено та проаналізовано становище, яке склалося на Південно-Західному та Румунському фронтах після приходу більшовиків до влади в Росії, ставлення до цих подій Центральної Ради та початок більшовицької військової агресії проти УНР у кінці 1917 - на початку 1918 рр.

Досліджено політико-правове забезпечення та регулювання ліквідаційних процесів радянської влади по відношенню до альтернативних політичних партій і громадських організацій України з урахуванням суспільно-політичних змін, що відбувалися в 1920-х рр. Відображено юридичні механізми державної протидії становленню та розвитку громадсько-політичних сил УСРР. На основі переважно архівних джерел показано специфіку секретно-оперативної та агентурної діяльності органів НК - ДПУ, направлену на дезорганізацію та знищення опозиційних сил, а також роль офіційної преси в цьому процесі. Доведено, що більшовицька партія в боротьбі з політичними опонентами послуговувалась відверто нігілістичним поняттям "революційна правова свідомість". Домінантним принципом правової системи радянської держави стала доктрина революційної доцільності. З подальшим генезисом тоталітарної системи законодавчо встановлювалися конституційні норми, що унеможливлювали легальне існування партій, альтернативних більшовицькій, та істотно звужували сферу діяльності громадських об'єднань.

Розглянуто проблеми правового забезпечення та регулювання ліквідаційних процесів радянської влади по відношенню до альтернативних політичних партій і громадських організацій з урахуванням суспільно-політичних змін, які відбувалися в 1920-х рр. Відображено юридичні механізми державної протидії становленню та розвитку альтернативних громадсько-політичних сил. Показано специфіку секретно-оперативної та агентурної діяльності органів НК-ДПУ-ОДПУ в боротьбі та дезорганізації громадсько-політичної опозиції. Відзначено роль офіційних засобів масової інформації в ідеологічному сприянні утвердженню більшовицької гегемонії, основними принципами роботи яких щодо політичної опозиції стають безапеляційність суджень, навішування ярликів, відверто наклепницькі матеріали щодо її програмних цілей і діяльності, дезорієнтація, стимулювання самоліквідаційних процесів. Доведено, що більшовицька партія в боротьбі з політичними опонентами вводить в обіг відверто нігілістичне поняття, як "революційна правова свідомість", через що домінантним принципом правової системи радянської держави стає доктрина "революційної доцільності". Зазначено, що з подальшим генезисом тоталітарної системи законодавчо встановлювалися конституційні норми, що унеможливлювали легальне існування партій, альтернативних більшовицькій, та істотно звужували сферу діяльності громадських об’єднань.

Проаналізовано діяльність С. Косіора проти, так званого, українського націоналізму у 1928 - 1932 рр., його участь у сфальсифікованих процесах "Союзу звільнення України" і "Українського націоналістичного центру" проти національної інтелігенції.

Проанализирована деятельность С. Косиора против, так называемого, украинского национализма в 1928 - 1932 гг., его участие в сфальсифицированных процессах "Союза освобождения Украины" и "Украинского националистического центра" против национальной интеллигенции.

S. Kosiors struggle called "Ukrainian nationalism" during 1928 - 1932 yy, his participation in falsified processes of the "Association of Liberation of Ukraine" and "Ukrainian National Centre" against Ukrainian intelligentsia are analysed in the article.

Протягом першої половини ХХ ст. Україна зазнала ряд рукотворних демографічних катастроф: Перша світова війна, більшовицька революція, голод 1932 - 1933 рр. пов'язаний з колективізацією, масштабні депортації та страти під час Великого терору Сталіна, Друга світова війна. Оцінено демографічні наслідки цих подій. Без них, за оцінками дослідників, населення України в 1991 р. напередодні здобуття Незалежності мало б складати 87 млн осіб, а не 52 млн, як відбулося в реальності. До 1991 р. демографічні втрати України були епізодичними і мали зовнішні причини. Після здобуття незалежності Україна переживає довготривалу демографічну кризу, яку створила сама: населення скоротилося з 52 млн у 1990 р. до 45 млн осіб в 2013 р. Хоча народжуваність і пройшла свою найнижчу точку, сумарний коефіцієнт народжуваності залишається на рівні 1,5, що набагато нижче від рівня простого відтворення. Еміграція також продовжує викликати тривогу, попри те, що найактивніший рух молодих людей, як у 1990-х роках, припинився. Втрата Криму і нестабільність у південно-східній Україні залишаються приводом для занепокоєння.

Проаналізовано твори М. П. Арцибашева та В. К. Винниченка періоду еміграції. Проведено порівняльно-типологічне зіставлення оповідання "Під сонцем" і роману "Сонячна машина", створених у жанрі антиутопії. Наголошено на негативному ставленні письменників до більшовицької влади. Звернуто увагу на деякі художні засоби, використання натуралістичних елементів для зображення натовпу, картин апокаліпсису внаслідок катастроф світового рівня. Відслідковано схожі мотиви та символи, використані письменниками для визначення головних людських потреб. Висвітлено питання щодо ролі влади, а також майбутньої небезпеки в житті людства.

Надано аналіз форм і методів ідеологічного впливу більшовицької влади на населення України через роботу лікнепів у другій половині 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. На основі документів Державного архіву Сумської області автори узагальнюють досягнення кампанії лікнепу на початковому етапі її запровадження і наголошують на нерозривному зв'язку між навчанням населення регіону письменності і пропагуванням комуністичної ідеології. Наведено цитати із партійних документів, які свідчать про те, що із другої половини 20-х рр. ХХ ст., а особливо на початку 30-х рр. ХХ ст., більшовицька влада відкрито запроваджує комуністичну ідеологію у процес навчання лікнепів.