Висвітлено проблеми розвитку кримінально-правової доктрини України, наведено теоретичне визначення організованої злочинності. Розглянуто завдання кримінально-правової науки в сфері протидії злочинам проти порядку здійснення економічної діяльності та цивільного обігу. Проаналізовано формування та розвиток системи економічної безпеки України. Розкрито законодавчі аспекти санації - системи заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації.

Освещены проблемы развития криминально-правовой доктрины Украины, приведено теоретическое определение организованной преступности. Рассмотрены задания криминально-правовой науки в сфере противодействия преступлениям против порядка осуществления экономической деятельности и гражданского оборота. Проанализированы формирование и развитие системы экономической безопасности Украины. Раскрыты законодательные аспекты санации - системы мероприятий, осуществляемых в процессе производства дела о банкротстве с целью предупреждения об оглашении предприятия-должника банкротом и его ликвидации.

Висвітлено ознаки злочину за цивільним законодавством України. Розглянуто проблему доступу до правосуддя стандартів Європейського Союзу у сфері цивільного судочинства, питання співвідношення інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві України і виконавчого провадження. Проаналізовано економіко-правові чинники в системі детермінант економічної безпеки держави.

Освещены свойства преступления по гражданскому законодательству Украины. Рассмотрены проблема доступа к правосудию стандартов Европейского Союза в сфере гражданского судопроизводства, вопросы соотношения института обеспечения иска в гражданском процессуальном праве Украины и исполнительного производства. Проанализированы экономико-правовые факторы в системе детерминант экономической безопасности государства.

Освещены современные проблемы конституционного, гражданского и криминального права, гуманитаристики. Изложены особенности информационного обеспечения процесса формирования новой системы образования, конституционно-правового регулирования права граждан на достаточный жизненный уровень. Приведены методы диагностики знаний студентов с помощью компьютерных технологий. Рассмотрены электронная библиотека ВУЗ как ресурсная база единой информационной образовательной среды, интерпретация конституции как конкретизация. Раскрыта сущность понятий конституции и Основного закона, проанализированы европейский опыт использования "статистических" регионов и возможность его применения в Украине.

Простежено розвиток теорії знання про минуле від середини XX до початку XXI ст. на тлі загальних змін у західній гуманітаристиці. Критично проаналізовано постмодерністський виклик історіописанню, розглянуто становище історіографії після постмодернізму, простежено формування нової постгуманітарної парадигми в гуманітаристиці та соціальних науках. Зважаючи на кризовий стан сучасної історіографії, пов'язаний з неспіввимірністю результатів досліджень із дійсністю, що змінюється, та суспільними очікуваннями, запропоновано "рецепт" виходу з цієї ситуації: концепцію практичної методології, яка покликана повернути історії її традиційну привілейовану позицію в гуманітаристиці.

Розглянуто та обгрунтовано необхідність трансформації гуманітарного знання на рівні зміни парадигми гуманітаристики, її вплив на розвиток сучасної науки та освіти. Виокремлено чотири основні етапи переходу від людини до постлюдини в трансгуманітарному процесі: біологічний, спрямований на розгадку і використання генетичного коду людини; кіборгічний, який має на меті поєднання людини з машиною; інформаційний, головною ознакою якого є так зване «завантаження» – перенесення свідомості людини з біологічного тіла в комп’ютер; віртуальна реальність. Охарактеризовано сутність концепцій, які мають у сучасному науковому знанні домінуючу роль, зокрема гіпотезу Геї, на прикладі якої можна спостерігати, як народжується наукове знання; концепція аутопоезису, яка є сучасною теорією живих організмів, соматичний есенціалізм, зокрема, як стратегію природовідповідної освіти.

Рассмотрены вопросы трансформации гуманитарного знания на уровне изменения парадигмы гуманитаристики, ее влияние на развитие современной науки и образования. Выделены четыре основных этапа перехода от человека к постчеловеку в трансгуманитарном процессе: биологический; киборгический; информационный, главным признаком которого является так называемая «загрузка» – перенос сознания из биологического тела в компьютер; виртуальная реальность. Охарактеризована сущность концепций, которые имеют в современном научном знании доминирующую роль, в частности гипотеза Геи, на примере которой можно наблюдать, как рождается научное знание; концепция аутопоезиса, являющаяся современной теорией живых организмов, соматический эссенциализм – стратегия природосоответствующего образования.

Seminars on the topic was held at the Institute of Higher Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. The intersubjective experience of understanding and discussion of issues within the topic was presented in the participants’ presentations.

Розглянуто філософський аналіз сучасного становища гуманітаристики та проблему визначення соціальної ролі гуманітарного пізнання. Звернуто увагу на своєрідну "політику" гуманітаристики. Зауважено, що політичне значення гуманітаристики полягає передусім у сприянні творенню публічного простору. Вона дозволяє людині розвивати здібності, які потрібні для того, аби бути публічним дієвцем. Стверджено, що "політика" гуманітаристики специфічна, оскільки випливає із суті та особливостей гуманітарного пізнання. Маємо справу не із об'єктивністю, що спрямована на пояснення світу як закритої системи, в якій діють відсторонені від людини сили, але із відкритою системою взаємодії суб'єктивностей. Ця інтерсуб'єктивна взаємодія здатна своїм впливом структурувати та реконфігурувати соціальне і політичне поле. Зауважено, що конкретизація публічного значення гуманітаристики може бути виражена репрезентаціями окремих її політик. Виділено такі політики гуманітаристики: політика ідеалу; політика значення і смислу; політика чуттєвості, політика (ре-)конфігурації дискурсу, політика респонзивності, політика уяви і політика пам'яті. Зазначено, що ці політики не є відособленими одна від одної. Вони взаємно перетинаються, творячи горизонт можливостей впливу на публічну сферу.

Розглянуто основні дискурси гуманітаристики та гуманітарної картини світу, їх стан і перспективи подальшого розвитку в контексті досягнень сучасної науки. Показано, що гуманітарна картина світу - це частина загальної (філософської, наукової, позанаукової) картини світу, яка відображає атрибутивність Гармонії у теорії і практиці буття людини й суспільства в оточуючому світі. Визначено, що у загальнонауковій картині світу гуманітарна частина репрезентована гуманітарно-науковою картиною світу, а позанаукова - є інтеграцією гуманітарних аспектів із знань інших позанаукових картин світу (художньої, морально-етичної, релігійної тощо).

Окреслено особливості і перспективи наукового сприйняття проблем розвитку цифрової гуманітаристики. Розглянуто поняття цифрової гуманітаристики в діахронічній і синхронічній науковій рецепції, визначено основні функціональні переваги цифрової гуманітаристики в контексті переосмислення наявних наукових здобутків, а також у контексті формування нових трансдисциплінарних наукових парадигм. Визначено, що цифрова гуманітаристика сприяє істотному розширенню операційних можливостей наукових досліджень шляхом використання цифрових інструментів і засобів, що створюють передумови для формування різноманітних автоматизованих класифікацій; для простежування ієрархічних зв'язків, різнорівневих кореляцій, взаємовпливів між явищами, що є об'єктами гуманітарних досліджень тощо. З'ясовано, що залежно від конкретних цілей і завдань проєкти з цифрової гуманітаристики можуть здійснюватися шляхом використання різних цифрових інструментів, які передбачають створення часопросторових, візуальних проєкцій, опрацювання даних у кількісних і якісних параметрах. Реалізація цифрових проєктів передбачає різні форми їх представлення у вигляді окремих сайтів, додатків, пошукових онлайн-ресурсів, різноманітних баз даних, контенту, створеного користувачами, візуалізації даних, імерсивних об'єктів і просторів, інтерактивних документів. Визначено, що концепція трансдисциплінарності формує теоретичну основу продуктивного використання інформаційно-освітніх ресурсів, спрямованих на формування єдиного інформаційно-освітнього середовища. Розглянуто трансдисциплінарні онтології систем знань як важливі засоби творення мережецентричних когнітивних сервісів, які забезпечують аналіз, структурування, відбір інформації за певними критеріями, що дає можливості для її подальшої інтерпретації і застосування з урахуванням багатоманітних структурних взаємозв'язків.

Розглянуто історію філософії як культурологію. Увагу приділено гуманітарному повороту як необхідності історії. Досліджено філософську критику: підхід Г. В. Ф. Гегеля у контексті сучасного стану філософського мислення. Визначено перспективи застосування окремих ідей В. М. Бехтерєва про "психічні епідемії" для аналізу медичних і соціальних проблем сучасного суспільства. Увагу приділено цифровим виданням у сучасному інформаційному просторі. Розглянуто цінності як головний чинник розвитку особистості. Висвітлено комплексний погляд на людину А. Адлера. Розглянуто лінгвальний профіль В. В. Акуленка як суб'єкта філологічного, поліглотного, енциклопедичного дискурсу.