Методами диференційно-термічного аналізу, ІЧ-спектроскопії і квазірівноважної термогравіметрії досліджувався стан води в гідратах сульфату кальцію та особливості її видалення. Встановлено, що у двоводному гіпсі є два типи зв'язаної води: координаційний та кристалізаційний. Дегідратація напівводного гіпсу носить цеолітний характер.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г583.252

Рубрики:

Адсорбенти

Шифр НБУВ: Ж29112 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що вода є розчинником вcіх біологічних рідин, своєрідним терморегулятором, потреба у якій під час виконання фізичних вправ зростає в зв'язку з посиленням метаболізму, потовиділенням, підвищенням температури тіла та навколишнього середовища, і залежить від виду спорту та тривалості роботи. Обмін води тісно пов'язаний з електролітним обміном. Дегідратація організму спортсмена може призвести до суттєвих порушень діяльності фізіологічних систем: серцевої та нервової систем, стану кисневого апарату, а також підвищення густини крові. Водно-мінеральний баланс необхідно підтримувати для нормальної працездатності та відновних процесів.

Отмечено, что вода - это растворитель всех биологических растворов, своеобразный терморегулятор, потребность в которой при выполнении физической работы возрастает в связи с усилением метаболизма, повышением температуры тела и окружающей среды, потоотделением. Обмен воды тесно связан с минеральным обменом. Дегидратация организма спортсмена может привести к серьезным нарушениям: повышается вязкость крови, затруднена деятельность сердечной и нервной систем, ухудшается состояние костного аппарата. Водно-минеральный баланс необходимо поддерживать для нормальной работоспособности и восстановительных процессов.

Water is a solvent of the all biological solutions and a thermal regulator. During physical work water requirement increases due to the metabolism intensification, temperature raising of a body and the environment, and perspiration. Water exchange is closely connected with a mineral exchange. Dehydration of sportsman's body can lead to the serious activity disturbances of the different physiological systems, such as heart and nervous systems, bone system, as well as increasing in blood viscosity. Water-mineral balance should be supported for the normal working capacity and reduction processes.

Досліджено вплив умов видалення темплату (прожарювання, екстракція розчинниками) та процесів гідратації - дегідратації на гексагональну структуру і поруватість детемплатованих волокон. Установлено, що здійснення циклу гідратація - дегідратація призводить до зниження поруватості волокон, особливо значного в разі детемплатування волокон шляхом екстракції поверхнево-активної речовини розчинниками (етанол, оцтова кислота).

Ключ. слова: грунтові бактерії, іонізуюче випромінення, дегідратація, мікробна різноманітність
Індекс рубрикатора НБУВ: П058.6

Рубрики:

Ризосферні мікроорганізми

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.241.3-64

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г531.2

Рубрики:

Термодинамічні функції та їх змінення у хімічних процесах

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що кристалогідрат трис(макроциклічного) комплексу міді з карбоксилатом, що має пористу будову, здатний до ступінчатої дегідратації, яка призводить до зміни будови кристалічної гратки, однак навіть повна дегідратація не призводить до втрати пористості останньої. Досліджено сорбційні характеристики дегідратованого зразка щодо води, метанолу та гексану.

Калориметричним методом вивчено динаміку гіпертонічного кріогемолізу і постгіпертонічного лізису еритроцитів людини за внесення у середовище інкубації барбіталу і фенобарбіталу в різних концентраціях. Установлено, що барбітал і фенобарбітал не змінюють рівень постгіпертонічного лізису, за якого гемоліз еритроцитів відбувається внаслідок формування гемолітичної пори у фазі регідратації. За гіпертонічного кріогемолізу поєднуються осмотичний і температурний фактори; на ушкодження еритроцитів впливає не тільки дегідратація, але й іонний транспорт. Барбітал і фенобарбітал знижують рівень гіпертонічного кріогемолізу за зменшення транспорту іонів через мембрану еритроцитів.

Досліджено вплив низькопотенціального електричного поля на активність сульфокатіонітних каталізаторів гідратації олефінів. Показано, що присутність спрямованого потоку гідратованих іонів (протонів і гідроксилів) крізь каталізатор знижує його активність. Попередня дегідратація кислотних центрів поверхні в потоці вихідного олефіну з подальшою імпульсною подачею води на шар каталізатора не дозволяє досягти переваг у продуктивності у порівнянні з проточним варіантом. Підвищення активності каталізатора спостерігається лише у випадку одночасної дії потоків вихідного олефіну та протонів з наступним імпульсним поданням води.

Досліджено вплив дегідратації й регідратації на ліпоксигеназну активність та ультраструктуру клітин ізольованої зародкової осі насіння квасолі на різних етапах проростання. Показано, що 4-годинне зневоднення зародкових осей після 6-годинної інкубації у воді (стійка до зневоднення фаза) істотно не впливає на ліпоксигеназну активність. Під час наступної регідратації ліпоксигеназна активність поступово знижувалася до рівня активності в 12-годинних зародкових осях (у разі нормального проростання). За дегідратації після 12 год інкубації у воді зафіксовано значне зростання ліпоксигеназної активності, пов'язане з розвитком необоротних деградаційних процесів у клітині. Під час дослідження субструктури клітин виявлено, що лабільнішими структурами цитоплазми є полірибосоми, ендоплазматичний ретикулум і диктіосоми, які формуються за гідратації й зникають у разі зневоднення. Дегідратація зародкових осей у чутливій фазі спричиняє плазмоліз клітин і необоротне руйнування їх мембранних структур.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Установлено, що за асоціативного перебігу мікоплазмозу та колібактеріозу виразною є дегідратація організму, зміни у внутрішніх органах. Останні на макроскопічному рівні проявляються у вигляді гіперемії або серозно-катарального запалення верхніх дихальних шляхів, серозно-катаральної бронхопневмонії, венозної гіперемії печінки та гепатозу, катарального гастроентериту. На гістологічному рівні характерними є утворення перибронхіальних лімфоцитарних інфільтратів та інтерстиційна пневмонія. Патологічні процеси в міжальвеолярній сполучній тканині призводять до звуження просвіту альвеол і бронхів, викликаючи утруднення газообміну та ускладнюючи циркуляцію крові.

Представлено літературний огляд розробок і практичного освоєння процесу розділення сумішей рідин за допомогою методу мембранної первапорації. Показано перспективність використання первапорації для вирішення таких задач розділення, як дегідратація органічних розчинників, очищення стічних вод, розділення азеотропних сумішей рідин і сумішей компонентів із близькими температурами кипіння, сумішей органічних рідин та ізомерів. Систематизовано основні способи виготовлення та модифікації полімерних і керамічних мембран. Наведено приклади промислового застосування первапорації, показано властиві цим процесам розділення переваг у порівнянні з іншими, більш традиційними підходами, які стосуються, зокрема, значного збереження енергії та сировинних матеріалів. Проаналізовано останні тенденції та майбутні перспективи первапорації, та визначено нову лінію поведінки щодо впровадження цих технологій у найближчому майбутньому.

Проведено клінічне дослідження 120 дітей молодшого віку з ротавірусною інфекцією (РВІ), які знаходились на стаціонарному лікуванні в інфекційному боксованому діагностичному відділенні Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Ідентифікацію вірусу проводили за допомогою високочутливого, специфічного, швидкого (10 хвилин) та простого у використанні cito-тесту імунохроматографічного аналізу. РВІ у дітей молодшого віку переважно мала тяжкий перебіг. У клінічній картині РВІ переважали: інтоксикація, гемодинамічні розлади, гастроінтестинальні порушення, катаральні явища, дегідратація різного ступеня тяжкості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ