Розглянуто один з шедеврів архітектури вітчизняного та світового значення - перлину архітектурної спадщини Києва доби бароко, зведену в середині ХVІІІ ст. за проектом Ф.-Б.Растреллі - Андріївську церкву; історію її спорудження. Наведено імена багатьох майстрів і народних умільців, що створили цю пам'ятку архітектури, в якій знайшли відображення досягнення науки, техніки та мистецтва ХVІІІ ст. Велику увагу приділено реставрації пам'ятки. Висвітлен участь у долі Церкви представників духовенства і багатьох діячів української культури.

На основі архівних документів та інших джерел розкривається характер державно-церковних відносин в Україні в 20-ті рр., висвітлюються основні напрями діяльності КП(б)У по витісненню православної ідеології, а також економічне, політичне і правове становище духовенства та звичайних віруючих в період, коли протистояння більшовицької партії і Православної церкви в республиці набуло особливого загострення і супроводжувалося багатьма трагічними подіями.

Вміщено наукові статті з актуальних питань історії Біблії в Україні, релігієзнавства, християнської філософії, психології та педагогіки. Досліджено християнські мотиви у літературі, музиці та мистецтві. Значну увагу приділено ролі Острозької Біблії у церковному та культурно-національному житті українців і білорусів ранньомодерного періоду. Окремі розділи присвячено діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона) - визначного вченого, державного, громадського та церковного діяча, а також феномену віри у контексті екзистенційної філософії Кіркегора та святоотцівської екзегетики. Висвітлено роль українського греко-католицького духовенства у міжвоєнний період та його участь в українському національно-визвольному русі у Східній Галичині. Детально проаналізовано християнську толерантність у контексті суспільно-політичних, релігійних, а також морально-психологічних проблем сьогодення.

Проаналізовано роль релігії у системі загальнолюдських цінностей, значення християнства у розвитку національної культури та відносин влади і християнських конфесій в Україні протягом першої половини ХХ ст. Значну увагу приділено правовій культурі православного духовенства на початку ХХ ст., розвитку релігійної освіти у період національно-визвольних змагань, проблемам становлення українського молодіжного християнського руху за умов радянської антирелігійної політики, а також ідеологічному протистоянню церкви і держави під час утвердження тоталітарної ідеології.

Розглядаються проблеми єдності українського православ'я, духовність у контексті сучасних наукових концепцій, християнська моральна доктрина і національно-культурне відродження України. Висвітлюються питання формування національної самосвідомості і православні братства в Україні, участь військового духовенства у боротьбі за волю України, економічна політика Радянської влади щодо церкви в Україні у післявоєнний період. Досліджується вплив християнства на розвиток культури, на процес українського державотворення. Особливу увагу приділено сімейному питанню, зокрема, аналізуються актуальні проблеми сучасного сімейного виховання дітей на основі християнських цінностей, духовні основи виховання молоді в сучасних умовах української родини, а також психологічні проблеми сімейного виховання через призму християнської моралі тощо.

Досліджено історію міста Самбора, княжого руського міста, від першої письмової згадки про нього 1241 р. Детально описано праісторію першого, документально засвідченого староруського поселення Погонич, яке стало основою майбутнього міста Самбора. Проаналізовано національно-церковне життя самбірських українців, розкрито роль греко-католицького духовенства в організації громадсько-патріотичних інституцій українців, у збереженні їх етнічної та релігійної ідентичності, формуванні української національної самосвідомості. Висвітлено життя самбірчан під австрійською займанщиною. Охарактеризовано економічний та культурний розвиток Самбора, розглянуто міжнаціональні та міжцерковні стосунки різних етнічних груп, що населяли місто у ХІХ - першій половині ХХ ст. Особливу увагу приділено господарському, культурному, церковному життю самбірських українців як єдиних законних нащадків давньої історії міста над Дністром і Дубрівкою. Описано процес зародження, розвитку і суспільного утвердження різних українських товариств і установ, які у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. стали важливим чинником господарського і суспільно-політичного життя Самбора. Наведено імена тих самбірських українців, які найбільше відзначилися у політичному та духовному житті міста, збереження його українського обличчя. Простежено вільне життя Самбора за часів Західно-Української Народної Республіки, а також основні події соціального, політичного та культурного життя Самбора за період першої більшовицької (1939 - 1941) та німецької (1941 - 1944) окупацій.

Викладається авторська концепція історії України з найдавніших часів до XX століття. Переглянуті традиційні погляди на походження українського народу, становлення та еволюцію національної держави, роль аристократії й духовенства в житті суспільства, місце козацтва в історії України. З нових позицій подаються визвольна війна українського народу XVII ст., вплив рішень Переяславської ради 1654 р. на подальшу долю України. Характеризуються закономірності та особливості політичних, соціально-економічних і національно-духовних змін в Україні нового часу.

Розглядається найголовніша доба в історії Святої Церкви - XVI-XVII століття. Розповідається про боротьбу і засоби боротьби православних в Польщі за права своєї Церкви в першу чверть віку по унії 1596 р. Йдеться про відновлення року 1620 православної ієрархії Української Православної Церкви, а також про боротьбу за її легалізацію в Польсько-Литовській державі. Проведено аналіз внутрішнього життя Церкви в XVII ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство, управління Церквою. Висвітлюється соборна діяльність Церкви в XVII ст. Досліджується стан шкільництва й духовної освіти, вплив української вченості в церковному житті Московщини XVII ст. Описується розвій церковного мистецтва, культурно-освітня праця Української Церкви. Особливу увагу приділено підпорядкуванню Української Православної Церкви (Київської митрополії) юрисдикції Московського патриарха.

Рассматривается суть анафемы и причины ее наложения в православной церкви. Представлены архивные документы, статьи, выдержки из публикаций по этой теме, в частности, документы по поводу неканоничности московской анафемы на патриарха Киевского и всея Руси-Украины Филарета, в т.ч. постановления Архиерейского Собора Русской Православной Церкви, обращение Митрополита Филарета к духовенству Украинской Православной Церкви (УПЦ), письмо епископата УПЦ Алексию ІІ, заявление Священного Синода УПЦ Киевского Патриархата, обращение Комитета по защите Украинского Православья к православному духовенству, верующим и всему украинскому народу и др.

Показано процес здійснення механізму формування політичних репресій, розкрито форми та методи репресивної політики. Простежено етапи та особливості репресивної політики в Україні проти сільського населення, інтелигенції, представників робітничого класу, молоді, віруючих і духовенства, членів політичних партій соціалістичної та комуністичної орієнтацій, внутрішньопартійної опозиції. Висвітлено роль і місце органів НК-ДПУ у здійсненні політичного терору. Науково узагальнено факти існування реального опору режиму серед різноманітних груп населення, визначено форми протидії властям. Виділено проблему боротьби української національної опозиції з комуністичним пануванням за створення незалежної України.

Розглядається боротьба російського абсолютизму проти автономних прав Української православної церкви. Широко представлена діяльність державних, політичних, церковних діячів (П.О.Рум'янцева, Д.Апостола, С.Миславського та інших), яка певною мірою торкалася проблем церковного життя в Україні. Висвітлюється участь українського духовенства в роботі законодавчої комісії 1767-1774 рр., а також процес здійснення секуляризаційної реформи в Україні, тобто позбавлення національної церкви матеріальної бази, а також перетворення духовенства в слухняний апарат самодержавства.

На основі першоджерел висвітлено вузлові теми та питання воєнної історії України у різні її періоди. У центрі авторського пошуку - найменш досліджені проблеми історії України періоду Другої світової війни. Серед розглянутих питань - партійно-радянська номенклатура в Україні в перші повоєнні роки (1946-1950 рр.); діяльність духовенства та релігійних громад України по зміцненню обороноздатності СРСР у роки Великої вітчизняної війни; миротворча діяльність збройних сил України; військова діяльність гетьмана І.Скоропадського (1708-1722 рр.); боротьба УПА за незалежну Україну та ін.

Досліджено роль політичної еліти у визначенні найефективніших власних шляхів реформування українського суспільства та формування політичної культури народу. Проаналізовано проблеми соціально-економічної та адміністративної реформ у системі творчої діяльності управлінської еліти. Окремий розділ присвячено гуманізації управлінської взаємодії за умов трансформації освітніх закладів в Україні. Значну увагу приділено духовному відродженню українського суспільства та ролі духовенства у даному процесі.

На основі дослідження значної кількості історико-етнографічного матеріалу висвітлено антиукраїнську політику, спрямовану проти української православної віри та її трагічні наслідки у різні історичні періоди, зокрема: польсько-литовського та російського релігійного гноблення, комуністичного радянського атеїзму, масових політичних репресій проти духовенства та віруючих, руйнування храмів тощо. Особливу увагу приділено сучасним проблемам українського православ'я, міжконфесійним відносинам в Україні.

Розглянуто економічне становище та соціальний статус сільського населення Брацлавщини та Київщини (кінець XVII - початок XVIII ст.), життєвий рівень міського населення Правобережної України на початку ХХ ст., культурно-просвітянську діяльність православного духовенства Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Визначено специфіку здійснення національно-культурної політики щодо українців за межами УРСР у 30-ті рр. ХХ ст. Проаналізовано громадсько-політичну діяльність видатних діячів О.Лотоцького, П.Чубинського, Ю.А.Кулаковського, І.О.Гуржія, Є.Рудинської та їх внесок у розвиток української культури і науки.

Проаналізовано суспільне становище духовенства та його соціокультурну місію у XIX ст. Всебічно досліджено вплив православ'я на формування української політичної нації. Основну увагу приділено філософському осмисленню християнського естетизму, висвітлено особливості духовної освіти, визначено шляхи осучаснення православної віри, розглянуто проблеми канонічного права, християнської теології та науки. Зроблено припущення, що християнство може стати каталізатором створення глобальної системи саморегулювання стосунків усередині суспільства.

Досліджується проблема взаємин між релігійними організаціями і радянською державою в Україні з початку визволення її території від гітлерівських окупантів до 1946 р. (діяльність духовенства та релігійних громад України по зміцненню СРСР у роки війни). Аналізуються причини переходу керівництва країни до нового курсу щодо церкви, висвітлюється стан релігійного життя в республиці після окупації та в ході відновлення радянської влади (законодавча база стосунків між державою та церквою; матеріальне становище православного духовенства та ін.). Значну увагу приділено характеристиці політичної лінії Сталіна щодо католицьких конфесій (зокрема, описується ліквідація Української греко-католицької церкви).

Розглянуто міжконфесійні відносини в середовищі українських селян у другій половині ХІХ - ХХ ст., участь козаків Корсунського полку в бойових діях періоду Руїни, роль театру та кінематографа у добу українізації 1920-х рр. Проаналізовано питання розвитку правового регулювання колективних правових відносин у галузі трудового права України, соціальної стратиграфії селянських господарств у доколгоспний період у 1921 - 1929 рр., роль духовенства Наддніпрянщини в історії України XVIII ст.

Розглянуто значимість і місце інтелігенції в суспільстві, джерела формування української козацької старшини, гуманістичну місію православного духовенства, а також проблеми виховання нової інтелігенції в сучасному українському суспільстві. Проаналізовано роль наукової інтелігенції в становленні організаційної структури Всеукраїнського Археологічного комітету у середині 1920-х рр., систему української приватної освіти в Західній Україні у 20 - 30-ті рр. ХХ ст.

Розглядаються досвід, проблеми та перспективи розвитку історичного краєзнавства в цілому, аналізуються основні етапи та напрями краєзнавчих досліджень в Донеччині, на Житомирщині, Одещині, Луганщині, Полтавщині, в Криму, у Конотопі та ін. Пропонується джерельна база історико-краєзнавчих досліджень, зокрема, документи канцелярії новосербського корпусу, генеалогія регіонального чиновництва другої половини XVIII ст. та українського духовенства, документи вищого партійно-державного керівництва УРСР тощо. Описується діяльність видатних постатей краєзнавчого руху - К.П.Василенка, В.М.Кмецинського, С.І.Пономарьова, В.І.Стрельського, К.В.Широцького, В.М.Ястребова, О.І.Маркевича, П.О.Куліша, В.Кордта, М.Сікорського та ін.