Розглянуто проблему "іншості" жінки через образи селянок у творах Ольги Кобилянської та Марко Вовчок. Показано, що девіантна поведінка жінки демонструє усвідомлення своєї індивідуадьності як світоглядно-ціннісного виміру жіночості.

Досліджено природу духовності та способи її представлення в українському етносі. На базі синтезу методологічних підходів розроблено теоретичну модель духовності, яка передбачає поєднання наукового та релігійного аспектів. Встановлено, що духовність включає раціональну та ірраціональну складові, які знаходяться у діалектичному взаємозв'язку. На підставі застосування даного підходу розкрито новий вимір у вивченні сутності духовності. Запропоновано системний підхід до духовності, яка у своєму розвитку проходить послідовні етапи ускладнення та диференціації. Проаналізовано еволюцію трансцедентного характеру духовності і показано специфіку її прояву на різних етапах культурно-історичного розвитку. Виокремлено наступні етапи у розвитку духовності: цілісності, розірваного характеру, а в перспективі - нову цілісність духовності. Здійснено конкретизацію духовності на прикладі українського етносу. Розкрито суперечливий характер його духовності, який досліджено у двох напрямках - еволюції та інволюції. Показано, що формами виявлення духовності українського етносу є національна ідея, патріотизм та жіночність.

На базі романів, написаних у різні періоди вікторіанської доби вивчено концепт "жіночість" у вікторіанській лінгвокультурі, якого розглянуто як один з головних концептів Вікторіанства. Даний концепт досліджено як трьохкомпонентну структуру, що має лексико-семантичний, соціолінгвістичний та лінгвопоетичний рівні (репрезентації). Проаналізовано контекстуальні значення ядерних і периферійних номінацій концепту у вікторіанському художньому дискурсі. Виявлено їх певні особливості, взаємопов'язані з впливом гендерного та історичного чинників. З використанням фреймового аналізу досліджено основні соціальні ролі та статуси вікторіанської жінки, проаналізовано мовні засоби, що передають стереотипні та нетипові уявлення вікторіанців про місце жінки у суспільстві. Установлено асоціативні зв'язки концепту з концептуальними сферами, а саме: природою, красою та міфологією.

Проаналізовано дослідження з проблеми підготовки учнівської молоді до сімейного життя. Розглянуто історичний аспект цього питання, починаючи з поглядів на цю проблему Платона, Аристотеля, Бекона, Монтеня, Руссо, Канта, Гегеля. Проаналізовано погляди на питання підготовки молоді до створення сім'ї А. Макаренка, В. Сухомлинського, Г. Ващенка. Зосереджено увагу на останній чверті ХХ ст., яка позначилася деформацією інституту сім'ї, а також активізацією інтересу суспільства, науковців, вчителів до проблем підготовки учнівської молоді до майбутнього сімейного життя. Розглянуто висновки науковців цього періду О. Харчева, Ю. Мар'ясіса, А. Ахвердова, А. Ахабадзе, Н. Феоктистової. Рокрито педагогічні умови підвищення ефективності формування у старшокласників моральних засад міжособистісних відносин у процесі підготовки до сімейного життя та чинники, спрямовані на його посилення, виокремлені у працях Н. Новікової, І. Шалімової.

Гендерну ідентичність (ГІ) визначено як усвідомлення свого зв'язку з культурними визначеннями мужності та жіночності, воно охоплює суб'єктивний досвід і є психологічною інтеріоризацією чоловічих і жіночих рис у поведінці. За результатами дослідження на базі Південноукраїнського НПУ на виборці з 52-х майбутніх психологів (МП) віком 17 - 19 років (39 дівчат та 14 хлопців) доведено зв'язок ГІ з вибором професійного самовизначення МП. Стверджено, що чоловіки схильні до авторитарного стилю керівництва, а жінки частіше використовують демократичний стиль. Розглянуто методику Сандри Бем для діагностування психологічної статі та ступеня маскулінності та фемінності. Наголошено, що люди, які мають високі показники маскулінності та фемінності, є цілісними людськими істотами, а ті, хто має низькі показники якоїсь із цих гендерних якостей, є психологічно нейтральними або незрілими особистостями. Володіння тими й іншими рисами оцінюється як висока андрогенія.

Гендерная идентичность (ГИ) определена как осознание своей связи с культурными определениями мужественности и женскости, оно охватывает субъективный опыт и представляет собой психологическую интериоризацию мужских и женских черт в поведении. По результатам исследования на базе Южноукраинского НПУ на выборке из 52-х будущих психологов (БП) в возрасте 17 - 19 лет (39 девушек и 14 юношей) доказана связь ГИ с выбором профессионального самоопределения БП. Утверждается, что мужчины склонны к авторитарному стилю руководства, а женщины чаще используют демократический. Рассмотрена методика Сандры Бем для диагностирования психологического пола и степени маскулинности и феминности. Отмечено, что люди, имеющие высокие показатели по маскулинности и феминности, являются целостными человеческими существами, а те, кто имеет низкие показатели одного из этих гендерных качеств, являются психологически нейтральными или незрелыми личностями. Обладание теми и другими чертами оценивается как высокая андрогения.

This article suggests theoretical and empirical research on gender identity components and their display in the process of professional self-determination of future psychologists. The author holds empirical research of components of future psychologists' gender identity, and suggests comparative analysis of results of the empiric research on integral parts of gender identity between male and female samples.

Констатовано, що дослідження становлення психологічної статі старших дошкільників визначається широким колом питань, пов'язаних з проблемою організації взаємодії у системі відносин з дорослими й однолітками. Використано програму розвивально-корекційних ігор та вправ у практиці роботи з дітьми старшого дошкільного віку за умов ДНЗ. Обгрунтовано вирішальне значення рольової гри у цілісному процесі виховання та розвитку дитини дошкільного віку та істотний вплив на її емоційну сферу, почуття. Підібрано ігри, що спрямовані на формування у хлопчиків і дівчаток старшого дошкільного віку уявлень про якості мужності та жіночності. Розширено уявлення про військові ігри, які за наявності відповідного керівництва ними можуть стати важливим засобом виховання основ мужності: у них хлопчики вчаться сміливості, витримці, опановують уміння переборювати труднощі. Визначено, що застосування педагогічних впливів і різних прийомів індивідуальної та групової роботи з дітьми - таких, як емоційне заохочення, схвалення, прохання, підказка "на вушко", сприяє корекції відхилень за умов відображення у грі сімейних ролей. Емпірично підтверджено, що психолого-педагогічні прийоми підсилюють виховний вплив гри, спрямований на формування у дошкільників правильних уявлень про якості власної та інакшої статі, і реалізацію цих уявлень в ігровому плані.

Інтерпретовано текстовий концепт "жіночність" в аспектах його культурологічного і комунікативно-прагматичного втілення в художньому просторі французьких соціально-побутових романів XIX - XX ст. Розроблено методику комплексного аналізу текстового концепту гендерної спрямованості у творах письменників-реалістів. Побудовано ієрархічну модель досліджуваного концепту, розглянуто його образно-символічний простір, виявлено комунікативно-прагматичні особливості його репрезентації в мовленнєвих актах жіночих персонажів.

З позицій фемінізму та символізму обгрунтовано термінологічні відмінності між поняттями "гендер" і "стать", "фемінність" та "маскулінність" в психолого-педагогічному дискурсі. Розглянуто дуальну сутність визначення "гендер" як соціальної конструкції для дослідження основ соціальності й її форм та як культурний зміст статі. Виділено три етапи в дослідженнях еволюції поняття "гендер": "алармістський", "феміністської концептуалізації", "постфеміністський". Підкреслено тезу щодо домінуючої позиції генеру як базової наукової категорії в сучасній зарубіжній соціально-культурній теорії. Окреслено коло проблем в розвитку теорії гендеру в Україні на сучасному етапі, констатовано, що пріоритетними напрямами їх дослідження є відносини жінок і чоловіків. Виділено два напрями вітчизняних гендерних досліджень: реалізація основних принципів гендерного підходу в науково-дослідній діяльності, популяризація гендерних знань.

С позиций феминизма и символизма обоснованы терминологические различия между понятиями "гендер" и "пол" , "фемининность" и "маскулинность" в психолого-педагогическом дискурсе. Рассмотрена дуальная сущность определения "гендер" как социальной конструкции для исследования основ социальности и ее форм и как культурное содержание пола. Выделены три этапа в исследованиях эволюции понятия "гендер": "алармистский", "феминистской концептуализации", "постфеминистский". Подчеркнут тезис о доминирующей позиции гендера как базовой научной категории в современной зарубежной социально-культурной теории. Определен круг проблем в развитии теории гендера в Украине на современном этапе, констатировано, что приоритетными направлениями их исследования являются отношения женщин и мужчин в социальном и психологическом аспектах. Выделены два направления отечественных гендерных исследований: реализация основных принципов гендерного подхода в научно-исследовательской деятельности, популяризация гендерных знаний.

An author describes the opinions of domestic and foreign scientists about the "gender" in this article.

Розглянуто науково-теоретичні підходи до проблеми трансформації жіночого образу в контексті модних інновацій XX століття. Розкрито зміст понять "образ" та "імідж", з'ясовано сутність наукової дискусії щодо порівняння та синонімічності цих понять. Встановлено основні характеристики жіночого образу. Проаналізовано наукові праці щодо вивчення жіночого образу як соціокультурного феномену.

Рівень обізнаності щодо проблем збереження здоров'я та якості життя в менопаузі є вкрай важливим питанням не лише серед жінок відповідного віку, але й серед лікарів різних спеціальностей. Заснований з ініціативи фахівців ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України ім. академіка О. М. Лук'янової" соціально-інформаційний проект "Жіночність майбутнього" ("Femininity of the Future") спрямований саме на оцінку стану здоров'я, обізнаності та періодичності обстеження жінок, старших за 40 років; привернення їхньої уваги до необхідності регулярного обстеження і застосування сучасних медичних засобів та технологій, виявлення групи високого кардіоваскулярного ризику та ризику розвитку онкологічної патології і складання відповідних реєстрів, підвищення рівня знань серед лікарів різних спеціальностей щодо сучасних підходів до профілактики, діагностики та лікування клімактеричних розладів. Отримані проміжні результати програми надають змогу впровадити практичні рекомендації щодо підвищення обізнаності жінок та зниження ризиків для їхнього здоров'я, а також оптимізації навчання лікарів, які потрібні населенню саме в цей час. Продовження соціально-інформаційного проекту "Жіночність майбутнього" в 2018 - 2020 рр. надає розробникам проекту більше можливостей для проведення широкої освітньої програми з питань збереження якості життя та соціальної активності жінок в пострепродуктивному періоді. Це також стосується впровадження методів зменшення ризиків розвитку ускладнень кардіоваскулярної патології, онкозахворювань, що стане можливим завдяки більш тісному співробітництву між лікарями суміжних спеціальностей, жінками пременопаузального віку, жінками, що вже знаходяться в періоді менопаузи (без проявів клімактеричного синдрому та за його наявності), а також фундаментального впровадження новітніх технологій як в медицині, так і в інших сферах суспільного життя. До всього, створення онлайн-версії проекту в 2018 році забезпечить якісно новий рівень втілення його в життя.

Не претендуючи на вирішення питання про сенс і призначення кікладських статуеток (КС) канонічного типу (FAF) у контексті культури, що створила їх, осмислено феномен цих древніх зображень та їхній вплив на сучасну людину з позиції теорії колективного несвідомого та архетипів Карла Густава Юнга. Первинне призначення та сенс КС є неоднозначними та незбагненними. Не можна зрозуміти ці фігурки в контексті їхньої оригінальної культури. Але ми здатні відтворити власні смисли: "незавершені" зображення генерують можливість обминути раціональні бар'єри нашої свідомості та звернутися безпосередньо до несвідомого. КС можуть резонувати з жіночими архетипами в чоловічій і жіночій психіці, а також символізувати онтологічну первинність творчого єднання протилежностей, цілісність свідомості та несвідомого. Окреслено можливі несвідомі змісти та значення, породжені КС, для сучасної людини. Кікладські фігурки актуалізують архетипи колективного несвідомого, такі як Велика Матір, Аніма, Самість. Ці давні зображення можна використовувати в самоаналізі, арт-терапії, активній уяві, медитації, майндфулнес. Результати дослідження демонструють, що КС справили надзвичайний вплив на творчість митців XX ст. і продовжують справляти його на наших сучасників завдяки тому емоційному відгуку, який вони викликають у нашому несвідомому, що приховує у собі первісні риси, характерні для древнього розуму. Лаконічні стародавні зображення надають неосяжного простору людській фантазії. Архетипні образи можуть проявлятися в будь-якому вигляді - від піднесеного та прекрасного до жахливого, але вони створюють єдиний простір, сповнений тремтіння та священної краси. Взаємодіючи з архетипами та розкриваючи їхні приховані послання, встановлюється зв'язок між свідомістю та несвідомим, між індивідуальним і колективним несвідомим для глибокого самопізнання та внутрішнього зростання.

Мета статті - порівняння політик британського й радянського урядів щодо залучення жінок до парамілітарних організацій міжвоєнного періоду. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Застосовано як загальнонаукові (аналізу, синтезу, абстрагування, системного аналізу, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також гендерний підхід. Уперше здійснено порівняння особливостей участі радянських і британських жінок у парамілітарних організаціях міжвоєнного періоду в контексті державної політики у цій сфері. Висновки: підходи влади до залучення британських та радянських жінок до парамілітарних організацій суттєво відрізнялись й безпосередньо залежали від зовнішньої політики країн. У СРСР, де, незважаючи на пацифістські заяви міжвоєнного періоду, поступово готувалися до війни, ще в 1920-х рр. почали здійснювати конкретні кроки для організації військової підготовки населення незалежно від статі. Натомість у Великобританії на тлі економічної кризи та особливостей зовнішньої політики жінки впродовж тривалого часу були позбавлені такої підготовки. Крім того, зафіксовано суттєві відмінності в моделях поведінки жінок, що їх нав'язували уряди й суспільства обох країн. Якщо у британському публічному дискурсі жінок представляли небойовою, допоміжною силою під час війни, намагалися підкреслити жіночність членок жіночих парамілітарних організацій, то нав'язувана модель поведінки жінок у СРСР була протилежною - тут їм наполегливо рекомендували наслідувати чоловічий приклад; часто підкреслювалася можливість їх прямої участі у війні. Водночас обидві держави мали спільні аргументи при агітації жінок до вступу у воєнізовані організації та проводили публічні заходи задля пропаганди таких організацій.

Визначено сутність: моди як системи дрес-кодів, що розмежовують статеві і класові відмінності за встановленими правилами; модного одягу як матеріальної репрезентації соціальних форм, кульмінаційного вираження ідеї гендерної нерівності; переосмислено взаємовідносини між чоловічою та жіночою ідентичністю в моді; виявлені детермінанти та принципи формування і презентації фемінності й маскулінності, стилю унісекс як гендерної рівноправності і трансформації гендерних ролей; наголошено на якісних змінах у жіночій і чоловічій моді, що засвідчують загальний вектор розвитку у сфері гендерних відносин до прогресуючого зростання жіночої емансипації, рівності статей, біархату, розмивання кордонів гендерних категорій і наповненні їх новим змістом.

Когнітивні порушення (КП) супроводжують процес старіння і проявляються труднощами із запам'ятовуванням, навчанням, концентрацією уваги та прийняттям рішень, що значно ускладнює повсякденне життя суб'єкта, який ними страждає. Крім того, медичне обслуговування та соціальна адаптація таких пацієнтів є дорогими та створюють значне навантаження на систему охорони здоров'я. За прогнозом групи Г. Корони, в найближчі роки кількість людей з КП значно зросте і до 2030 р. досягне 131,5 млн осіб. На сьогодні проведено значний обсяг досліджень, спрямованих на розкриття механізмів розвитку та факторів ризику КП з метою розроблення ефективних програм профілактики та лікування. Вікове зниження рівня тестостерону належить до потенційно модифікованих факторів ризику КН. Мета дослідження - аналіз ролі тестостерону в патогенезі КП і депресії та оцінювання можливості терапії тестостероном для їх корекції. Докази було зібрано з наукових публікацій і мета-аналізів, що вивчають роль тестостерону у патогенезі, профілактиці та корекції КП та депресії за останні п'ять років, а також попереднього аналізу даних власного дослідження за участю 547 чоловіків із гормональними порушеннями. Судини головного мозку є мішенню для прямої (через вплив на андрогенні рецептори) та опосередкованої (через вплив на фактори серцево-судинного ризику) дії андрогенів. Недостатність тестостерону пов'язана як з метаболічними, так і серцево-судинними порушеннями (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіперліпідемія, ожиріння), а також з депресією та КП. Сироватковий вільний тестостерон та індекс вільного тестостерону є найбільш чутливими біомаркерами недостатності тестостерону у пацієнтів із депресією та КП. Коригувальна дія терапії тестостероном (ТТ) на депресію та КП залежить від їх вираженості та рівня андрогенів: клінічно та статистично значущий ефект зареєстровано за легких розладів на фоні андрогенного дефіциту. Результати мета-аналізу не надають підстав для використання ТТ для покращання уваги, пам'яті (робочої, вербальної, зорової), виконавчої функції, мови, зорово-моторних та зорово-просторових здібностей у суб'єктів з еугонадизмом та гіпогонадизмом. Згідно з попереднім аналізом результатів цього дослідження, характер психоемоційних порушень визначається статевою конституцією (СК): слабкий тип СК (жіночність чоловіків), що пов'язаний з більш високою частотою тривожності, сильний тип СК - зі схильністю до депресії, проміжний тип СК - з агресією. Отже, у пацієнтів з агресією слід вимірювати рівні тестостерону, естрогенів, вазопресину та адреналіну. Заключення: незважаючи на важливість андрогенів для настрою та когнітивних функцій і синхронність їх зниження у процесі старіння, місце ТТ у профілактиці/корекції всього спектра КП залишається незрозумілим. На сьогодні очевидно, що ТТ може бути виправдана у хворих з легкими порушеннями та доведеним ослабленням андрогенного сигналу, але в більшості випадків не має самостійного значення. Необхідні подальші дослідження для пошуку оптимальних показань і режимів ТТ.

До XXX випуску «Студій з україністики» увійшли сильветки польських літе¬ратурознавців, які присвятили свою наукову діяльність українській літературі, культурі, історії, мові. У виданні простежується становлення літературознавчої україністики в Польщі від її початків до сьогодення, виокремлено наукові школи і осередки, окреслено проблеми, теорію і методологію авторитетних дослідників, по¬дано бібліографію україністичних вибраних праць науковців.Переднє слово 7 Панорама польської україністики (осередки, постаті, проблеми). 11 Осередки і постаті 12 Творчість Тараса Шевченка і питання романтизму 60 У колі постколоніальних студій 68 Вибрані сильветки 77 Юзеф Третяк - перший краківський україніст-літературознавець 78 Богдан Лепкий - лектор і популяризатор української літератури в Кракові 88 «Історія русів» та шкільництво в дослідженнях Людвіка Яновського 100 Фольклор у літературі в працях Станіслава Здзярського 105 Україна і Білорусь у візіях Тадеуша Станіслава Грабовського 111 Українсько-польські взаємини XVII-XIX ст. у дослідженнях Яна Янува 133 Українська література від давнини до сучасності в інтерпретації Мар’яна Якубця 140 Міколай Купльовський - дослідник творчості Івана Франка 174 Письменство польсько-українського пограниччя у дослідженнях Антіна Середницького 183 Микола Сивіцький - дослідник творчості Богдана Лепкого 194 Медієвістична україністика Пауліни Левін 202 Збігнєв Баранський - питання поетики і Україна в польському малярстві 224 З Українські контексти наукової спадщини Ришарда Лужного 233 Українсько-польський культурний діалог у студіях Михайла Лесіва 254 Панорама української літератури у дослідженнях Флоріана Неуважного 286 «Креси» в літературознавчому дискурсі Болеслава Гадачека 304 Юліан Маслянка - літературознавець, фольклорист, історик 317 Ядвіга Савіцька - дослідниця Волині 338 Монографічні дослідження Ельжбети Вишневської про творчість М. Коцюбинського і В. Стефаника 344 Українсько-польські перекладознавчі та літературознавчі студії Ярослава Грицковяна 351 Мєчислав Інгльот - дослідник альманахової літератури доби романтизму 358 Наукова реконструкція українських інспірацій доби романтизму у працях Станіслава Маковського 367 Пограниччя фолькльору і літератури у дослідженнях Яна Мирослава Касіяна.375 Українська література (риторика і міф, Захід-Візантія) у студіях Еулалії Паплі 382 Стефан Козак — організатор і реалізатор польської україністики 396 Креси та краєвиди в студіях Яцека Кольбушевського 415 Компаративістичні тенденції української літератури в дослідженнях Володимира Починайла 423 Україністика у компаративістичних студіях Едварда Касперського 430 Модус національної ідентичності від Стефанії Андрусів 451 Гражина Паздро - дослідниця публіцистики Івана Франка 462 Українознавчі дослідницькі проекції Василя Назарука: творчість Б. І. Антонича, І. Драча , О. Лапського 470 Україна і Польща в перспективі культурного діалогу у працях Миколи Зимомрі. 479 Україна в ореолі пізнього польського романтизму в дослідженнях Марека Квапішевського 487 Україністика та полоністика Володимира Василенка 494 Український романтизм у перспективі наукового синтезу в дослідженнях Володимира Мокрого 502 Володимир Пилипович - культуролог і видавець 511 Станіслав Ульяш - дослідник літератури польсько-українського пограниччя .521 Від історії до літератури у візіях Терези Хинчевської-Геннель 535 Українська присутність в інтегральній компаративістиці Богуслава Бакули..541 Історіософські проекції україни в студіях Анджея Фабіяновського 548 Галина Корбич - дослідниця літератури і культури України кінця XIX - початку XX століття 557 Класицистичні тенденції української літератури у дослідженнях Людмили Сірик 565 Україністика в компаративістичних студіях Оксани Веретюк 576 Україністика Валентини Соболь - від давнини до сучасності 582 Творчість Ігоря Калинця та український еміграційний дискурс у дослідженнях Тадея Карабовича 590 Ярослав Поліщук у польській україністиці 598 Україністика Олександри Гнатюк: від медієвістичних до політологічних студій 612 Ярослава Конєва - дослідниця пограниччя літератури і фольклору 620 Візія Галичини-України у студіях Данути Сосновської 627 Релігійно-філософські проблеми української літератури у дослідженнях Ірини Бетко 635 Історико-літературні концепції українського письменства у роздумах Любомира Пушака 643 Універсум української літератури у студіях Ігоря Набитовича 649 Духовність української літератури у дослідженнях Мирослави Кавецької 662 Антропологія, теорія літератури, перспективи української гуманітаристики у студіях Романа Мниха 667 Аґнєшка Корнєєнко — дослідниця українського модернізму та митців «розстріляного відродження» 691 Геопоетика в україністичних студіях Ярослава Лавського 697 Українська химерна проза і не тільки у дослідженнях Анни Горнятко-Шумилович 707 Модерні, пост- та деколоніальні виміри українських студій Аґнєшки Матусяк.. 715 Поезія Олега Ольжича в дослідженнях Анджея Вонторського 724 Ландшафти української літератури у студіях Леслави Кореновської 730 Україністика Артура Брацького: пограниччя мови, літератури, фолькльору ...746 Топографічний поворот в україністичних студіях Ельжбети Дутки 753 Місто і пам’ять в українознавчих студіях Катажини Хотинської 758 Аксіологічно-культурологічний вимір драматургії Лесі Українки у дослідженнях Сильвії Вуйтович 767 Есеїстика Євгена Маланюка від Пауліни Олеховської 782 Духовна барокова культура і творчість Григорія Сковороди у дослідженнях Дениса Пилиповича 787 Польсько-український переклад і проблема ідентичності в українознавчих студіях Анни Хоми-Сували 795 Українознавчі перекладацькі студії Андрія Савенця 803 Альберт Новацький - дослідник української прози і творчості Миколи Хвильового 812 Себастіан Делюра - дослідник ніцшеанства в драматургії Лесі Українки 820 Sacrum і profanum української літератури в студіях Марти Замбжицької 833 Анна Урсуленко - дослідниця традицій та ідентичності в українській культурі.. 840 Романтизм і жіночність в україністичних студіях Катажини Якубовської-Кравчик 846 Інтертекстуальність творчості Лесі Українки в студіях Марти Качмарчик (Реди) 857 Галина Дубик - дослідниця українсько-польських літературних зв’язків 890 Творчість Миколи Хвильового у дослідженнях Павла Крупи 895 Геопоетика і постколоніальний вимір української літератури у студіях Ришарда Купідури 899 Дискурси і контрдискурси української літератури у студіях Катажини Ґлінянович 904 Антропологічний і постколоніальний виміри україністичних студій Івони Борушковської 909 Польський контекст української «молодої» прози у монографії Ярослави Шевчук 921