Висвітлюються етапи та стадії оперного процесу, докладно аналізується творчість провідних оперних композиторів, виявляються жанрово-стильові риси ренесансної музичної драми, опери бароко та класицизму, простежуються видозміни та трансформації, притаманні оперному мистецтву романтичної доби. Значна увага приділяється також визначенню місця опери у загальнохудожніх процесах.

Вперше в цілісній системі аналізуються особливості забудови Ніжина у XVII-XX ст., вплив історичних подій на цей процес, а також його найважливіші архітектурні пам'ятки епохи українського бароко, класицизму та інших стилів, які використовували у будівництві міста відомі архітектори та будівничі П.Шолудько, А.Карташевський, А.Меленський, А.Квасов, Г.Устинов, Л.Руска, А.Захаров та ін. Зокрема, описується дерев'яне церковне будівництво, мурована культова архітектура Ніжина.

Дисертація присвячена історико-теоретичному осмисленню генези та етапів становлення класицизму. Важливе місце займає розгляд ренесансного класицизму і класицизму доби абсолютних монархій як варіантів класицистичного стилю, що найяскравіше проявилися в українській літературі. Встановлено основні риси класицистичного канону, обгрунтовано закономірність появи елементів класицизму в українській літературі, характер їх засвоєння і функціонування, а також значення для українського художньо-теоретичного процесу. У результаті грунтовного аналізу "Енеїди" І.Котляревського виявляються ідейно-художні ознаки українського класицистичного стилю: раціоналістична концепція детермінованої особистості, фіксована система жанрів, ієрархія художньо-виражальних засобів, використання національної мови як мови писемної літератури.

Більшість палацопаркових ансамблів Вінниччини відносяться до другої половини XVIII - сер. XIX століть і належать до домінуючого в той час на всій території Російської імперії стильового напрямку - класицизму. У статті розглянуто архітектуру малодосліджених палацевих ансамблів, нехарактерних для Поділля стильових напрямків: романтизму, історизму, неоготики, необарокко, неокласицизму. Крім того, подано стислі зведення про відомих авторів розглянутих об'єктів.

Висвітлено основні течії та напрямки сукупності світових економічних концепцій у різні періоди розвитку людства, зокрема, в епоху Стародавнього світу, феодалізму, класицизму. Проаналізовано процес розвитку економічних теорій західноєвропейської соціал-демократії, економічної думки в Росії та Україні у кінці ХІХ - на початку ХХ ст., виникнення маржиналізму. Охарактеризовано соціально-інституціональний напрямок в економічній думці, економічні теорії неолібералізму та сучасні неокласичні економічні концепції.

Досліджено історичні передумови українського класицизму та романтизму. Детально розглянуто особливості архітектури, скульптури, малярства романтизму та класицизму.

Висвітлено історію розвитку садово-паркового мистецтва з часів Стародавньої Персії, Вавилону та Єгипту, описано перші регулярні сади Стародавньої Греції та Римської імперії. Розглянуто становлення ландшафтних парків Франції, Італії, Німеччини, Англії, Голландії, на яких позначилися впливи мистецьких напрямків доби класицизму, Ренесансу, бароко. Проаналізовано характерні риси садів і парків Київської Русі, Московського князівства, Російської Імперії.

Висвітлено цілісну картину історії художньої культури XVII - XVIII ст. Проаналізовано основні художні школи та напрями, різні види та жанри мистецтва даної епохи та культуру. Значну увагу приділено країнам, у яких найбільш ефективно розвивалися літературно-художні та культурно-мистецькі школи та напрями. Розглянуто особливості періодів бароко, класицизму та Просвітництва у країнах Західної Європи: Італії, Іспанії, Великій Британії, Фландрії, Голландії, Франції та Німеччині.

Освещена целостная картина истории художественной культуры XVII - XVIII ст. Проанализированы эпоха и культура, основные художественные школы и направления, различные виды и жанры искусства. Значительное внимание уделено странам, в которых наиболее эффективно развивались литературно-художественные и культурно-художественные школы и направления. Рассмотрены особенности барокко, классицизма и периода Просвещения в странах Западной Европы: Италии, Испании, Великой Британии, Фландрии, Голландии, Франции и Германии.

Висвітлено актуальні проблеми мовознавства та літературознавства. Детально розглянуто когнітивні та функціональні аспекти семантики. Значну увагу приділено відображенню морально-етичних якостей людини засобами гуцульської фразеології, соціальній варіативності вербальної комунікації у Франції, мотивації відіменникових дієслів у сучасній українській мові, а також використанню метафор у доромантичних художніх системах (орнаменталізмі, середньовіччі, бароко, класицизмі та сентименталізмі).

Проаналізовано місце античної теми у концепції творчості українських неокласиків, російських акмеїстів і польських скамандритів. Висвітлено особливості образів героїнь античної міфології, літератури, історії та їх вплив на формування неокласицистського світогляду й естетики. З використанням античних сюжетів й образів порівняно неокласицистську та неоромантичну концепцію творчості, яка є опозицією в літературному процесі XX ст. та на новому етапі відтворює протистояння класицистів і романтиків наприкінці XVIII ст. Концепція, яка формується внаслідок осмислення неокласиками, акмеїстами та скамандритами античності, є неокласицистською, тобто містить у собі дискурс класицизму, але водночас є органічною часткою модерністських рухів епохи.

Наведено історичні джерела класицизму в сучасній художній культурі. Висвітлено відродження класики в умовах постмодерністської культури.

Освещены исторические стоки классицизма в современной художественной культуре, возрождение классики в условиях постмодернистской культуры.

Historical drains of classicism in modern art culture. Revival of the classics in conditions of the postmodern culture.

Наведено основні відомості про розвиток українського письменства, образотворчого мистецтва, театру та музики від княжої доби до першої третини ХХ ст. у тісному зв'язку із поступом українського суспільства. Проаналізовано мистецтво Києва та Чернігова, галицько-волинське мистецтво княжої доби, ренесанс, мистецтво доби Мазепи, рококо та класицизм.

Приведены основные сведения о развитии украинского писательства, изобразительного искусства, театра и музыки от княжеской эпохи до первой трети ХХ ст. в тесной связи с прогрессом украинского общества. Проанализировано искусство Киева и Чернигова, галицко-волынское искусство княжеской эпохи, ренессанс, искусство эпохи Мазепы, рококо и классицизм.

Досліджено романтичний історичний роман як естетичну цілісність і особливий етап у розвитку романного мислення. Вивчено проблеми художнього освоєння історії, усвідомлені як філософське та творче завдання в естетиці раннього романтизму Франції. Висвітлено полеміку французьких романістів доби Реставрації з вальтерскоттівською моделлю жанру. Зазначено, що національний рух до жанру та своєрідність його поетики обумовлені діалектичним тяжінням - відштовхуванням від традиції класицизму. Визначено специфіку французького романтичного варіанта жанру драматизмом безпосереднього соціального досвіду. Зазначено, що роман В.Гюго "Собор Паризької Богоматері" втілює трагедійний та особистісний пафос суб'єктивного переживання історії, властивого для романтичного типу історичного роману. Поетику роману розглянуто в єдності загальноромантичного, національно-характерного та індивідуально-творчого начал. Однією з принципових художніх домінант твору постає образ автора (авторський герой), визначальний для універсалізуючої концепції жанру. Ця концепція передбачає діалогізм культурних начал та жанрових мов різних епох: античність, міська та клерикальна культура середньовіччя, що утворюють нову цілісність у художньому світі романтичного роману В.Гюго. Новий характер історизму в романі Гюго полягає в "кодуванні" художніх мов у культурному просторі та своєрідності сприйняття його як цілісності.

Досліджено категорію двійництва в літературах Заходу Нового часу, проаналізовано трактування психологічного архетипу двійника в художньому світі М.Льюїса, А.Радкліф, Ч.Метьюріна, Г.Кляйста, А.Шаміссо, Е.А.Т.Гофмана, Р.Стівенсона, Е.По, О.Уайльда, Н.Готорна. Головну увагу приділено категорії характеру, яка формувалась в літературах Європи ще від античних часів, набула однозначного трактування в класицизмі, а в зазначену епоху набула поновлення через інтерес до біблійної концепції особистості як складної, сповненої суперечностей єдності. Досліджено формування категорії двійництва в естетиці готичного роману й англійського романтизму. Монохарактер романтичного героя, у порівнянні з класицистичним, переважно однозначним монохарактером, тут принципово ускладнюється. Виникає почуття полярних, взаємовиключних начал психіки, напруги між ними, що стає основою розвитку сюжету. Англійські романтики, зокрема, Байрон, враховують "готичний" досвід художнього освоєння "краси зла", висуваючи тип трагічного "лиходія" на зразок Каїна або Манфреда. Розглянуто явище двійництва в німецькій літературі, показано специфіку національної рефлексії та її художнього змалювання. Романтичні двійники мають тенденцію до художньої матеріалізації та є ілюстрацією до відомої тези О.Шпенглера про "фаустову душу". Психологічний матеріал у сфері художнього образу є вартісним, як і матеріал життєво-об'єктивний; фантастичне реалізується з пластичною повнотою. Водночас роздвоєність героя в німецькому романтизмі має виразні риси інтелектуальної конструкції, філософічної абстракції. Показано, що подальший розвиток теми двійника

Наведено визначення понять "класицизм", "неокласицизм", "український неокласицизм". З'ясовано шляхи виникнення в українській поезії неокласицистичної течії та роль літературних шкіл і окремих творчих особистостей у цьому процесі. Розглянуто естетичні засади М.Ореста й І.Качуровського в контексті естетики українського неокласицизму із залученням матеріалів з історії неокласицистичних течій у зарубіжній літературі. Виявлено та зіставлено основні риси індивідуальної поетики М.Ореста й індивідуальної поетики І.Качуровського; з'ясовано, якою мірою ці риси відповідають художнім засадам неокласицизму.

Розглянуто питання теоретичного дискурсу літературного класицизму в Україні та західноєвропейської естетичної традиції у першій половині ХІХ ст., самоідентифікації та компаративістики Л.Українки, теоретичного осмислення концепції читача у соцреалізмі. Описано особливості поетики нового для української літератури жанрового утворення - постмодерністського нелінійного роману. Розкрито історичні, соціально-психологічні та художньо-естетичні чинники розвитку американського мультикультуралізму. Проаналізовано творчісь сучасного американського письменника українського походження А.Мельничука, для прози якого характерне осмислення історії українського народу.

Рассмотрены вопросы теоретического дискурса литературного классицизма в Украине и западноевропейской эстетической традиции в первой половине ХІХ ст., самоидентификации и компаративистики Л.Украинки, теоретического осмысления концепции читателя в соцреализме. Описаны особенности поэтики нового для украинской литературы жанрового образования - постмодернистского нелинейного романа. Раскрыты исторические, социально-психологические и художественно-эстетические факторы развития американского мультикультурализма. Проанализировано творчество современного американского писателя украинского происхождения А.Мельничука, для прозы которого характерно осмысление истории украинского народа.

Уперше у вітчизняному літературознавстві з використанням стильової методології, визначальним у якій є погляд на літературу як феномен естетики, розглянуто літературний процес в Україні. Висвітлено історію української літератури від початків до доби реалізму, зокрема, періоди монументального, орнаментального стилів, епох ренесансу, бароко, романтики, класицизму. Висвітлено питання реалізму в українській літературі.

Впервые в отечественном литературоведении с использованием стилевой методологии, определяющим в которой является взгляд на литературу как феномен эстетики, рассмотрен литературный процесс на Украине. Освещена история украинской литературы от начала до периода реализма, в частности, периоды монументального, орнаментального стилей, эпох ренессанса, барокко, романтики, классицизма. Освещены вопросы реализма в украинской литературе.

Проаналізовано літературний процес XVII - XVIII ст., охарактеризовано напрями та течії, висвітлено творчість видатних представників бароко, класицизму та Просвітництва: Педро Кальдерона де ла Барки, Мольєра, Джонатана Свіфта, Йоганна Вольфганга Гете, Фрідріха Шіллера та ін. Літературний процес розглянуто у тісному зв'язку із розвитком філософської думки, культури та історії.

Проанализирован литературный процесс XVII - XVIII вв., охарактеризированы направления и течения, освещено творчество известных представителей барокко, классицизма и Просвещения: Педро Кальдерона де ла Барки, Мольера, Джонатана Свифта, Иоганна Вольфганга Гете, Фридриха Шиллера и др. Литературный процесс рассмотрен в тесной связи с развитием философской мысли, культуры и истории.

Визначено сутність культури як продукту людської діяльності, висвітлено історію її розвитку з найдавніших часів до сучасного періоду. Розглянуто основні етапи розвитку та механізми функціонування первісної культури, описано найдавніші форми мистецтва. Наведено відомості про розвиток культури Стародавнього Сходу, античного світу, середньовічної Європи, Київської Русі, епохи Відродження, періодів бароко, класицизму (XVII ст.) і Просвітництва. Проаналізовано особливості становлення української культури XVIII ст. Розглянуто культурну ситуацію першої половини XIX ст., розвиток європейської культури другої половини XIX - початку XX ст. Досліджено зміну культурної парадигми та системи цінностей у XX ст. Висвітлено взаємозв'язок культури з наукою, індустрією та філософією, проведено огляд розвитку мистецтва XX ст.

Определена сущность культуры как продукта человеческой деятельности, освещена история ее развития с древнейших времен до современного периода. Рассмотрены основные этапы развития и механизмы функционирования первобытной культуры, описаны древнейшие формы искусства. Изложены сведения о развитии культуры Древнего Востока, антического мира, средневековой Европы, Киевской Руси, эпохи Возрождения, периодов барокко, классицизма (XVII ст.) и Просвещения. Проанализированы особенности становления украинской культуры XVIII ст. Рассмотрена культурная ситуация первой половины XIX ст. Исследовано изменение культурной парадигмы и система ценностей в XX ст. Показана взаимосвязь культуры с наукой, индустрией и философией, проведен обзор развития искусства XX ст.

Досліджено еволюцію класицистичної концепції літературного твору в новій культурно-історичній ситуації на межі традиціоналістської та посттрадиціоналістської епох. Виділено динамічний класицизм як особливий тип розвитку літератури та її теоретичного осмислення, що розширює межі традиціоналістської концепції шляхом її доповнення ознаками нової, індивідуально-авторської теорії. Проаналізовано традиціоналістські уявлення О.Ф.Мерзлякова та П.Є.Геогрієвського про твір як наслідування законів природи і жанрових зразків. Обговорено теоретичні ідеї П.Є.Георгієвського та П.Новикова щодо вивчення літературного твору. Розкрито протистояння та взаємозв'язок класицистичної моделі жанрового світу твору і романтичного індивідуально-авторського світу, який набуває якісно нової суверенності й "самостійного буття". Розглянуто нові теоретичні характеристики літературного твору в естетичних трактатах і критичних статтях представників філософського напрямку в романтизмі, зокрема в "Опыте науки изящного" О.І.Галича. Конкретизовано взаємозв'язки художньої практики та літературної теорії романтиків і відкритих ними шляхів пошуку узагальнювальних теоретичних характеристик у глибинах індивідуальних явищ. Запропоновано нову інтерпретацію концепції літературного твору, подану в роботах І.В.Киреєвського, в якій осмислюється відкриття, передусім у творчості О.С.Пушкіна, перспективи поєднання традиціоналістської та романтичних тенденцій.