Аргументовано необхідність використання музично-ритмічних ігор на заняттях з фізичного виховання для дітей дошкільного віку з метою психопрофілактики та корекції страху. Подано спеціально підібрані музично-ритмічні ігри, апробовані з дітьми віком п'яти років, розроблені для профілактики страху: не встигнути, не перемогти, страху самотності, темряви, страху перед казковими вигаданими істотами.

Розглянуто основні токсиканти, джерела надходження отрут у навколишнє середовище, їх трансформації в різних компонентах біосфери, накопичення в живих істотах, токсичну дію на біоценози. Висвітлено питання нормування екотоксикантів, методи оцінки екологічної токсичності окремих антропогенних забруднень. Наведено інформацію про токсичний вплив ксенобіотиків, джерела та форми існування важких металів, припустимі концентрації ртуті, кадмію, хрому, поліядерні ароматичні вуглеводні, хлоровані органічні сполуки, пестициди, радіонукліди. Увагу приділено біологічним методам контролю дії екотоксикантів і проблемам транскордонного переносу забруднювачів.

Рассмотрены основные токсиканты, источники поступления ядов в окружающую среду, их трансформации в разных компонентах биосферы, накопления в живых существах, токсическое действие на биоценозы. Освещены вопросы нормирования экотоксикантов, методы оценки экологической токсичности отдельных антропогенных загрязнений. Приведена информация о токсическом влиянии ксенобиотиков, источниках и формах существования тяжелых металлов, допустимых концентрациях ртути, кадмия, хрома, полиядерных ароматических углеводородах, хлорированных органических соединениях, пестицидах, радионуклидах. Уделено внимание биологическим методам контроля действия экотоксикантов и проблемам трансграничного переноса загрязнителей.

Розглянуто компоненти емпатії, їх роль у процесі спілкування. Зазначено, що людина - істота соціальна, відтак змістовне її життя є можливим лише за умови підтримання тісних зв'язків із соціумом. Одним з механізмів, що робить поведінку людини суспільно прийнятною, є емпатія.

Розглянуто питання щодо присутності архаїчних елементів у модерних варіантах української національної ідентичності на прикладі формування авторських моделей історичної пам'яті М.Костомаровим і Д.Донцовим. Доведено, що в їх конструкціях наявні такі архаїчні елементи, як сакралізація та архетипове сприйняття минулого, міфічна модель часу.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження джихаду як важливої складової концептів війни та миру в ісламі. Проблему співвідношення війни та миру в релігії ісламу вирішено на основі детального аналізу оригінальних текстів представників різних релігійних напрямів, а також праць сучасних дослідників. З'ясовано, що найважливішим у ісламі є заборона будь-яких примусів, зокрема залучення до релігії, а також будь-яких гасел, які закликають до війни. Існування даного підходу виявлено в Корані та Сунні. Джихад розглянуто як "великий джихад" і "малий джихад". До складу великого джихаду включено такі види: "джихад серця", "джихад язика (слова)", "джихад руки", малий джихад включає "джихад меча". Розкрито сутність поняття "джихад" як зусилля перед Богом щодо захисту власної віри, що не передбачає розповсюдження та насильницьке нав'язування власної віри. Встановлено, що поняття "джихад" також використовується для опису власної боротьби з пристрастями, як необхідність очищення душі для того, щоб стати справжнім мусульманином. Зроблено висновок, що людина як єдина у світі духовна істота є центральною постаттю в ісламі, саме вона прагне до миру, мирного співжиття з іншими людьми, власного щастя та щастя своїх нащадків.

У дисертації досліджено вплив латинської мови на мову українськомовних пам'яток кінця XVI-XVII ст. На тлі загальної характеристики соціокультурної ситуації України зазначеного періоду показано важливе значення латинської мови у шкільництві, художній творчості та урядуванні України. Широке використання латинської мови зумовило значне запозичення латиномовних елементів в українськомовних текстах. Відзначено, що тематично латинськомовні елементи охоплюють різні сфери: найповніше - тематичні групи: "Людина як істота", "Душа і розум", "Людина як член суспільства", "Організація суспільства і соціальні інститути", спорадично - "Небесні тіла", "Земля", "Простір", "Причина". Структурно запозичення розподіляють на лексичні, словосполучення, речення, фрагменти текстів; графічно - збереження графіки оригіналу, або ж середньоукраїнська кирилична графіка. Формально та семантично значна частина латинізмів адаптована українською мовою. Запозичення українською мовою латинізмів здійснювалося як безпосередньо (рецепція латинськомовних текстів), так і опосередковано (через польську, чеську, німецьку, французьку, римську, італійську мови). У роботі уточнено час переймання латинських елементів українською мовою, порівняно з тим, як до цього було потрактовано у наявній науковій літературі. Розширення лексичного та морфемного складу української мови, посилення функціонального навантаження окремих фонем української мови кінця XVI-XVII ст. засвідчує важливість латинськомовних впливів як фактора динаміки структури мови-реципієнта.

У контексті належності письменника Р.Кіплінга до двох етнічних традицій - англійської та індійської - розглянуто його художню прозу з урахуванням біокультурної мовної особистості письменника. Виділено базові ізоморфні (людина) й аломорфні (флора, фауна, природні явища) концепти мовної та концептуальної картин світу художньої прози письменника. Проаналізовано концепти та концептуальні метаформи, типові для англійців (людина - це володар/господар світу, зброя - це друг, жага багатства - це зло, освіта - це могутній друг) та індусів (життя - це колесо, яке рухається у заданому напрямку, людина - це дрібничка у світі природи, природа - це могутня жива істота, біда - це безжалісний батіг і дружба - це рука допомоги) та доведено антропоцентричність англійської та природоконцентричність індійської етнокультурних традицій. Культурні особливості обох націй, відображені у лінгвокультурному просторі Р.Кіплінга, передаються за допомогою одиниць фонетичного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів англійської мови.

Проаналізовано типи екологічної свідомості студентської молоді гуманітарного та технічного ВНЗ. Виявлено суттєві відмінності рівнів емоційного, пізнавального та практичного освоєння світу природи студентами гуманітарної, природничої та технічної спрямованості. Визначено принципи формування базових компонентів екологічної свідомості, а саме: "належності людини природній екосистемі", "єдності з живими істотами, віддаленими від людини в еволюційному ланцюгу", "невід'ємності кожного виду живих істот від екологічної системи Землі". Розроблено й апробовано методику еколого-психологічного тренінгу для формування та корекції ставлення до природи, яка базується на принципах послідовності корекційного впливу, організації психологічних стимулів і розвитку психологічної єдності з природою. Відзначено, що психологічним механізмом суб'єктного ставлення до елементів природи є ідентифікація з природними об'єктами. Показано різну ефективність методики за умов формування екологічної свідомості для різних категорій студентів.

Розглянуто проблему невідповідності між семантикою морфологічних одиниць і формою її вираження на рівні таких морфологічних категорій іменника, як число, істота/неістота, рід. Асиметричні прояви досліджено на рівні парадигматики, в якому вони реалізуються в таких різновидах, як полісемія форм, омонімія, синонімія, хитання, варіантність, і на рівні синтагматики (контексту), в якому виявлено випадки модифікації парадигматичних значень. З'ясовано причини виникнення кожного випадку асиметрії, розглянуто засоби та способи її подолання. Розкрито суттєву роль стильових і прагматичних чинників у процесі формування асиметрії. Визначено тенденції щодо подолання існуючих асиметричних проявів та появи нових.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.

Вивчено творчість Шейха Галіба у контексті літератури індійського стилю. Досліджено проблему даного стилю у сучасному літературознавстві та феномен суфізму у поетичній творчості Шейха Галіба. У текстовому та контекстовому змісті розкрито світ поеми "Гюсн та Ашк". Суттєвим у вивченні месневі "Гюсн та Ашк" є використання позалітературних чинників з метою осмислення їх впливу на структуру тексту. Одним з таких чинників є течія тасаввуф у літературі. Показано, що індійський стиль є синтезом індійської та перської літератур, індійської культури та течії тасаввуф. На підставі системного аналізу визначено головні герменевтичні преструктури месневі "Гюсн та Ашк" (категорії "Творець" і "творіння"; коранічні духовні аспекти; міфічна образність, ейдоси любові та віри; образи літер, пера та письма; ейдетична природа; значущі предмети вжитку; топоніми явного та неявного світу), які розкриваються завдяки майстерності Шейха Галіба у разі використання ним індійського стилю.

Розкрито основні антропологічні засади філософсько-богословської спадщини Кароля Войтили (Папи Івана Павла II), особливості його філософських поглядів, висвітлено багату творчу спадщину мислителя через призму філософської антропології. Адекватна антропологія Кароля Войтили синтезує методологічні засади й осовні ідеї персоналізму, томізму, феноменології та богослов'я. Запропоновано цілісне бачення людської сутності завдяки аналізу соціального, біологічного, духовного, релігійного, морального, діяльнісного аспектів буття людини. Людина є основою філософування Кароля Войтили. Звернення до її духовності, релігійності та моральності, що є основою філософсько-богословського вчення мислителя виявило інструменталістське розуміння іншого, відсутність належних умов для становлення особи, проблему дисгармонії її внутрішнього світу та навколишньої дійсності, зокрема, домінування у соціумі матеріальних цінностей. Людина - істота релігійна, а етика імплікує релігію. Як і томісти, Кароль Войтила говорить про необхідність гармонії релігійної віри та розуму, що мала б будувати особу та бути видимою у суспільному розвитку.

Вперше комплексно досліджено людину у її релігійному вимірі в пов'язаності з діяльністю. Людина - це діяльнісна біосоціальна істота, вона є суб'єктом трудової діяльності, соціальної форми життя, свідомості та спілкування. Поняття "людина" визначає цілісний, тілесно-духовний зміст, соціальну істоту. Поняття "особистість" характеризує людину, яка інтегрує у собі соціально-психологічні особливості. Проведено компаративний аналіз міфологічної, релігійної та наукової свідомості людини. Розкрито значення міждисциплінарного підходу для методології сучасного релігієзнавства, обгрунтовано взаємозв'язок між культурою, релігією та синергетикою. Досліджено зв'язок між процесами формування релігійної свідомості й уявою людини, комунікативними зв'язками, світоглядними та ціннісними орієнтаціями. Розкрито специфіку осмислення феномену людини у її релігійному вимірі в зв'язку з положеннями психоаналізу, екзистенціалізму, герменевтики, феноменології, постмодернізму; проаналізовано головні концептуальні підходи щодо тлумачення проблеми людини. Визначено роль емоцій, пристрастей та мови в процесі формування релігійності.

Висвітлено часові аспекти формування середовища, взаємовідносини між живими істотами та їх групами та середовищем їх існування, формування біотичних систем (екосистем), у яких середовище - незмінний структурний і функціональний блок. Визначено розумову та виробничу діяльність людей як зовнішній збурювальний (екологічний) чинник щодо живих систем і центральний організатор геосоціальних систем, в яких екологічний, соціальний та економічний компоненти об'єднані в структурно-функціональну цілісність. Обгрунтовано потребу нової прикладної галузі науки - середовищезнавство, його завдання, зокрема, вивчення закономірностей формування довкілля, методів його збереження та охорони на засадах сталого розвитку.

Освещены временные аспекты формирования среды, взаимоотношения между живыми существами и их группами, средой их существования, формирования биотических систем (экосистем), в которых среда - неизменный структурный и функциональный блок. Определены умственная и производственная деятельность человека как внешний возмущающий (экологический) фактор по живым системам и центральный организатор геосоциальных систем, в которых экологический, социальный и экономический компоненты объединены в структурно-функциональную целостность. Обоснованы потребность новой прикладной отрасли науки - средоведение, её задачи, в частности, изучения закономерностей формирования окружающей среды, методов её сохранения и охраны на основах устойчивого развития.

Проаналізовано поняття "індивід", "істота", "індивідуальність", "людина", "громадянин", "особистість", "суб'єкт", "особа". Визначено поняття "Людинорозуміння в правовій науці", "правова людина", "юридична людина", "правова особистість", "юридична особистість". Упорядковано існуючі різноманітні терміни, які пов'язані з поняттям людини.

Проаналізовано використання філософських категорій Арістотеля "особа", "субстанція", "істота", "натура", "прикмети-властивості", "моральність", "способи буття" у творі "Тренос" (1610) православного полеміста Мелетія Смотрицького для захисту східнохристиянської інтерпретації догмату про походження Святого Духа, що був одним із питань полеміки між Західною та Східною церквами.

Зазначено, що початками вимірювання результативності варто вважати момент, коли Ф. В. Тейлор розробив свою чотирикрокову програму. Хоча окремі його тези залишаються такими ж актуальними, як і 200 років тому, сьогодні людська істота не є більше додатком до машини. Проаналізовано стан наукових знань у контексті результативності системи маркетингу відносин, особливо беручи до уваги таланти, в сучасному їх розумінні як осіб з найвищим рівнем компетентності. Такий тип особистості є джерелом інноваційності, креативності, що є особливо важливим в службах маркетингу сучасних міжнародних організацій.

Проаналізовано особливості становлення і розвитку майбутнього вчителя в діяльності, зокрема у процесі викладання, учіння, спілкування як єдиному процесі формування особистості. На основі результатів дослідження закономірностей розвитку властивостей особистості зроблено висновок про те, що вона детермінується зовнішнім середовищем, а з іншого боку - самодетермінується як активна свідома істота. Зауважено, що для становлення особистості студента, зокрема морального, необхідно створювати відповідний оптимальний простір буття, тобто "моральна спрямованість" зовнішніх умов є умовою формування моральних якостей майбутнього вчителя.

Сделан анализ особенностей становления и развития личности будущего учителя в деятельности, в частности, в процессе преподавания, обучения, общения как едином процессе формирования личности. На основе результатов исследования закономерностей развития личности сделан вывод о том, что она детерминируется внешней средой, а с другой стороны - самодетерминируется как активное сознательное существо. Указано, что для развития личности студента, в частности морального, необходимо создавать соответствующее оптимальное пространство бытия, то есть "моральная направленность" внешних условий является условием формирования моральных качеств будущего учителя.

The paper investigates the peculiarities of the formation and development of the prospective teacher's personality in activity; it singles out the factors determining this process.