Досліджується, як зусиллями частини інтелектуальної еліти робиться спроба втілити схему "народ - національність - нація - нація-держава" в межах закарпатської периферії і з'ясувати вірогідність реалізації такого проекту в умовах формування української політичної нації. Описуються примордіалізм і ситуативність русинської та української ідентичностей закарпатців, аналізується проблема адаптації русинської ідентичності та української політичної нації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР=9ПОЛ)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено стислий огляд накопиченого теоретичного матеріалу щодо відмінностей між етнічним та національним, а також, виходячи з теоретичного огляду зазначених відмінностей, в поєднанні з теоретичним матеріалом стосовно групової ідентичності наведено спробу розмежування понять дещо вищого рівня складності - двох ідентичностей: етнічної та національної. Окрім того, розглянуто поняття "національність" у традиційному та новітньому трактуванні й "групова ідентичність" з її основними параметрами в контексті "етнічної ідентичності".

Вивчення записів шлюбів, які були зареєстровані в 1960, 1985 та 1992-95 рр. в урбанізованих популяціях східної України (Харків, Донецьк, Полтава), показало, що в 90-і роки змінилась динаміка генетико-демографічного процесу. Якщо з 1960 по 1985 рр. у цих популяціях збільшувався аутбридинговий компонент (підвищення національного різноманіття, відсотка міжнаціональних шлюбів, дальності міграції та шлюбної відстані), то в 90-і роки почався зріст інбридингового компонента (зменшення коефіцієнта міграції, етнічного різноманіття, шлюбної відстані, підвищення відсотка однонаціональних шлюбів, тенденція до моноетнічності). За ознаками "національність" та "місце народження" міські популяції східної України наближаються до панміксії, за соціально-професійними ознаками (освіта, професія) вивчені популяції залишаються репродуктивно підрозділеними.

Досліджено структуру міжетнічних відносин у крос-культурному аспекті, вивчено стан даних відносин серед студентської молоді Республіки Казахстан і визначено тенденції їх подальшого розвитку за умов мультикультурної держави. Виокремлено основні компоненти структури міжетнічних взаємин, якими є: етнічна ідентичність, що визначається когнітивним і афективним чинниками; міжетнічне сприймання, яке визначається авто- і гетеростереотипами; міжетнічна взаємодія, яка розкривається за допомогою характеристик спілкування, адаптації та міжетнічної напруги. На підставі результатів емпіричного дослідження встановлено, що за умови позитивних міжетнічних стосунків етнічна ідентичність поступається іншим ідентичностям і характеристикам (гендерним, професійним), а у разі негативних - категорії "національність", "етнічність" висуваються на перший план і задають свій ракурс соціальній перцепції. Розкрито закономірності трансформації типів етнічної ідентичності у процесі міжетнічної взаємодії. Зміст етнічних стереотипів детерміновано реальними специфічними психологічними рисами кожної національної спільноти, особливостями їх зміни у процесі реалізації механізмів міжетнічного сприймання, рівнем виявлення етнічної ідентичності національно-етнічних груп, що взаємодіють, всім комплексом їх економічних, політичних і культурних взаємовідносин. Обгрунтовано твердження, що об'єктивність характеристик, які складають зміст етнічних стереотипів, є відносною. Виявлено переважну кількість позитивних тенденцій у міжетнічній взаємодії представників казахської та російської спільнот.

Досліджено мову наукових і художніх творів І. Франка. Проаналізовано структуру лексико-семантичного поля (ЛСП) "народ", змодельованого на підставі вивчення текстів даних творів, розглянуто асоціативні семантичні зв'язки його складників. Визначено семантику багатозначної лексеми народ за словниками й авторськими текстами, досліджено лексичний склад описуваного поля, синонімічні й антонімічні відношення між складниками ЛСП, проаналізовано структуру метафоричних словосполучень з відповідними лексемами, розглянуто метонімічні перенесення у лексико-семантичних групах (ЛСГ), порівняння. Простежено вплив контексту на реалізацію семантичної структури слів народ, нація, люди, народність, національність, показано специфіку функціонування досліджуваних лексем у наукових і художніх текстах І. Франка. Узагальнено наукові здобутки лінгвістів у галузі досліжнення лексики за полями. Обгрунтовано визначення понять "лексико-семантичне поле" й "асоціативне поле". Розглянуто ЛСП як множину близьких за семантикою однорідних елементів, об'єднаних спільним родовим значенням. Асоціативне поле, змодельоване на матеріалі наукових і художніх текстів І. Франка, детерміновано сукупністю вторинних значень слів, складників відповідного ЛСП.

Захищається рукопис, у якому вперше в українському та американському літературознавстві здійснюється порівняльно-типологічне дослідження ліричної поезії Лесі Українки та Емілі Дікінсон. Визначаються історичні, загальнокультурні, індувідуально-біографічні фактори та літературно-філософські традиції, що стали джерелом суголосся та відміностей творчих здобутків поетес. За найпринциповіші вважаються неороматична - пізньороматична спрямованість лірики авторок, їх глибока національність та приватно-суб'єктивний фактор. Аналізується спільні й відмінні теми, мотиви, образи у ліричних творах поетес. Увага акцентується на самобутності двох авторів та новаціях, які вони внесли до теорії та практики віршотворення, що не виключає наявності типологічних сходжень у їхніх доробках. Робиться висновок про культурно-психологічну спорідненість поетичних візій письменниць.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз антропонімних та апелятивних номінацій осіб у малій прозі І. Франка. Досліджено роботу письменника з номеном, зокрема, простежено авторські виправлення антропонімних номінацій персонажів у різних редакціях і виданнях творів. Обгрунтовано доцільність використання синтагматичного та парадигматичного підходів у процесі дослідження номінації осіб. Із урахуванням таких чинників, як національність, соціальний стан, вік, професія/рід занять визначено особливості номінації осіб у художніх творах І. Франка. Встановлено стилістичне навантаження онімних та апелятивних одиниць, визначено структурні особливості номінацій і частотність уживання номінативних одиниць у текстах малої прози митця.

Теоретично обгрунтовано та проаналізовано суть політики центризму. Розкрито зміст поняття "центризм". Систематизовано досвід щодо інтерпретації понять "політичний центризм" і "політика центризму". Досліджено середній клас як явище політики та визначено його роль у процесі формування даної політики. Розглянуто особливості формування середнього класу в Україні та визначено основні критерії належності до нього. На підставі результатів дослідження, проведеного у м.Львові, зроблено висновок, що львів'яни, які ідентифікують себе з середнім класом, є типовим середнім класом згідно з загальносвітовими стандартами. Внаслідок того, що соціальна структура у нашій державі перебуває на стадії формування, середній клас ще не виконує функції, реалізовані даним класом у державах сталої демократії. Доведено, що в Україні належність до певних соціальних прошарків не є визначальним чинником, який впливає на політичні вподобання населення. Експериментальним шляхом установлено, що на політичні вподобання в Україні більшою мірою впливає національність і географічний чинник (територія мешкання), ніж належність до певного соціального прошарку, що зумовлено нерозвиненістю середнього класу в Україні. Спостерігається посилення тенденції щодо його кількісного та якісного розвитку.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз ідей й особливостей публіцистики М. Шаповала на сторінках видань "Українська хата" (Київ, 1909 - 1914 рр.) та "Нова Україна" (1922 - 1928 рр.). Простежено вивчення публіцистики в сфері соціальних комунікацій, виявлено особливості письменницької публіцистики як надвиду журналістської творчості. Розглянуто журнали "Українська хата" та "Нова Україна" як головні виразники ідейних концепцій публіциста окремих періодів творчості. Проаналізовано модерністичну модель творчості, пропаговану М. Шаповалом за допомогою деталізації її складників: індивідуалізм, ніцшеанство, національність. Розкрито специфіку концепції триєдиної незалежності українського народу через вивчення її елементів: культура, господарство, політика. Виокремлено особливості журналістської майстерності публіциста на прикладі жанру рецензії, як найуживанішого в журналістській практиці М. Шаповала, та знаків особистості в текстах критика.

Комплексно досліджено часопис "Полтавскія Епархіальныя Ведомости" (ПЕВ) як історичне джерело, визначено його архітектоніку, проаналізовано тематику та проблематику публікацій, зроблено їх класифікацію та систематизацію. Розкрито інформаційний потенціал часопису для вивчення організації церковного устрою єпархії, її окремих складників та їх функцій. Наведено станову характеристику духовенства Полтавської єпархії (національність, соціальне походження, рівень освіти, вік, нагороди, матеріальне забезпечення), проведено комплексний аналіз її діяльності. Висвітлено історію Російської Православної Церкви у регіональному аспекті за матеріалами часопису. Охарактеризовано жанрові різновиди матеріалів з церковно-історичного краєзнавства. Визначено репрезентативність біографічних публікацій на сторінках журналу. Проаналізовано некролог як специфічний різновид матеріалів про життєдіяльність особи.

Досліджено становлення світоглядних засад А. Кримського та утвердження його українськості через ідеї нації та національного самовизначення. З'ясовано, що вчений працював над дослідженням таких категорій як "українство", "українська ідея", "нація", "націоналізм". Він інтуїтивно розумів вузькість і недосконалість тогочасних визначень понять "нація", "націоналізм", "національність". Розкрито проблему взаємозв'язку орієнталізму й модернізму в українській літературі. Проаналізовано діяльність вченого в розбудові Української Академії наук. Завдяки зусиллям А. Кримського утворено Історико-філологічний відділ Української Академії наук, в концепцію якого було покладено ідею національного відродження, і розпочався процес становлення наукового українознавства. Значну увагу приділено українській мові як українознавчому чиннику формування світоглядних та національних позицій А. Кримського. Розгляд феномену мови здійснено на різних рівнях філософського осмислення: соціальному, аналітичному та лінгвістичному.

Зазначено, що ранні щоденникові записи В. Винниченка свідчать про його портретну майстерність, де поряд із реалістичними рисами зображення людини, помітними є натуралістичні вкраплення, а також модерні елементи. Портрети реальних осіб у них переважно постають як узагальнені, усереднені образи з акцентом на фактографічність відтворення рис їх зовнішності, опису вбрання. У цьому випадку письменник часто робить наголос на фізичних вадах чи відхилення від ідеалу в портретній характеристиці, не забуваючи про професію чи національність героя портретного опису.

Проаналізовано партійну номенклатуру Волинської області 1944 - 1945 років за такими критеріями як: освіта, досвід роботи, національність, загальноморальні якості. Визначено основні джерела поповнення номенклатурних посад та способи і форми підвищення їх професійної кваліфікації.

Проаналізовано особливості формувального етапу групової інтерактивної співпраці, на якому в центрі діяльності проектантів - ідентифікація проектної проблеми, розподіл обов'язків, підбір ТЗО, художнє оформлення, визначення терміну завершення проекту, підбір аудіовізуальних засобів. Визначено роль викладача на початку створення групи проектантів (створення колективу вмотивованих однодумців, керівна роль в організації інтерактивного спілкування, діагностика необхідної фахової компетенції, визначення стратегії та тактики розвитку групової роботи, провокування інтересу тощо). Визначено доцільні стимули та стимулятори активної інтеракції. Зазначено, що роль керівника інтерактивного проектування змінюється залежно від того, на якому етапі моделювання проекту знаходиться група. Аргументовано фактори, які слід ураховувати під час формування проектної групи, щодо її кількісного й якісного складу (бажання студентів, рівень мовленнєвої соціокультурної компетенції, індивідуальні особливості студентів, вік, стать, національність, зміст завдання для виконання, побажання батьків, кураторів, ректорату тощо). Підсумовано, що значної уваги потребує організація ефективного моніторингу самостійної діяльності студентів на початковому рівні виконання проекту, створення сприятливого навчального середовища.

Проанализированы особенности формировочного этапа группового интерактивного сотрудничества, когда в центре деятельности проектантов - идентификация проектной проблемы, распределение обязанностей, подбор ТСО, художественное оформление, определение срока завершения проекта, подбор аудиовизуальных средств. Определена роль преподавателя в начале создания группы проектантов (создание коллектива мотивированных единомышленников, руководящая роль в организации интерактивного общения, диагностика необходимой профессиональной компетенции, определение стратегии и тактики развития групповой работы, провоцирование интереса т.п.). Определены целесообразные стимулы и стимуляторы активной интеракции. Отмечено, что роль руководителя интерактивного проектирования меняется в зависимости от того, на каком этапе моделирования проекта находится группа. Выделены факторы, которые следует учитывать при формировании проектной группы, в отношении ее количественного и качественного состава (желание студентов, уровень речевой социокультурной компетенции, индивидуальные особенности студентов, возраст, пол, национальность, содержание задания для выполнения, пожелания родителей, кураторов, ректората и т.п.). Подытожено, что значительное внимание необходимо уделить организации эффективного мониторинга самостоятельной деятельности студентов на начальном уровне выполнения проекта, созданию благоприятной учебной среды.

The article under review deals with the problem of group dynamics development when creating a studentТs project. The forming period of group dynamics is being investigated. Peculiarities of studentsТ interaction are being analyzed.

Вивчення і зіставлення безлічі національних культур наразі цілком можливо, оскільки існують два способи наочного представлення схожості і відмінностей між ними: типологізация культур і вимірювання. У справжньому викладі наведено другий підхід з використанням моделі п'яти вимірювань культури, запропонованої всесвітньо відомим дослідником Гертом Хофстеде. Наведено болгарську національну культуру по включених в цю модель вимірюваннях, розкрито її особливості і на цій основі визначено, в групу яких держав потрапляє, спроектовано ці особливості на поведінку тих, що управляють, і керованих і встановлено вплив, який національна культура надає на нього і організаційну культуру в типово болгарських організаціях. Показано, що для болгарської національної культури характерний високий ступінь дистанції влади, у ній домінує колективізм над індивідуалізмом з високим ступенем уникнення невизначеності високим показником жіночого начала, ніж чоловічого, і більшою мірою з короткостроковою орієнтацією, ніж з довгостроковою. Охарактеризована таким чином Болгарія потрапляє в групу південно- і східно-європейских країн, які, згідно з типологізацією Едварда Холла, потрапляють до групи поліактивних культур. Цей висновок дійсний тільки для організаційної культури в типово болгарських організаціях. У полікультурних організаціях впливають і персональні культурні цінності керівників, які в більшості випадків мають іншу національність.

Зроблено спробу висвітлити життя і педагогічну діяльність А. С. Макаренка в Україні, ідентифікувати його національність і розкрити національне підгрунтя його літературної творчості. Поєднано наукове дослідження проблеми з краєзнавчим нарисом, детальним описом місць, пов'язаних з життям і діяльністю педагога.

Використовуючи матеріали переписів населення 1920, 1923 і 1926 року, досліджено національний склад населення міст Лівобережної України в 20-ті роки ХХ ст. Найбільше уваги зосереджено на трьох найчисельніших етнічних групах: українцях, росіянах, євреях. Відстежено коливання частки тієї чи іншої нації в містах різних типів, названо причини її збільшення або зменшення. Наголошено, що зміни, які відбулись серед національного складу міського населення впродовж 1920-х років, були закономірним наслідком тих економічних процесів, які проходили в країні у роки нової економічної політики.