Досліджено психосоматичні зв'язки у разі дезадаптаційних розладів у військовослужбовців строкової служби. Викладено нові підходи до вивчення патогенезу та призначення лікування розповсюджених хронічних дерматозів: екземи, нейродерміту, атопічного дерматиту, псоріазу, акне, герпес-вірусної інфекції шкіри. Висвітлено роль системи протеоліз - інгібітори у патогенезі бронхіальної обструкції; роль церулоплазміну в патогенезі анемії у вагітних жінок та їх новонароджених дітей. Наведено показники перекисного окиснення ліпідів і системи антиоксидантного захисту у вагітних з Hellp-синдромом і проаналізовано вплив на них плазмаферезу в комплексі з тканинною терапією. Відображено клініко-денситометричні асоціації у хворих на ревматоїдний артрит. Охарактеризовано церебральну гемодинаміку у дітей з нейроциркуляторною вегетативною дисфункцією та можливість її корекції танаканом. Розкрито вплив розвантажувально-дієтичної та мікрохвильової резонансної терапії на вегетативний гомеостаз у пацієнтів, що хворіють на ішемічну хворобу серця. Визначено коефіцієнт ішемії міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу та хронічну серецеву недостатність. Зроблено імуноморфологічний аналіз змін в ендометрії працівниць промислових підприємств у разі дисфункціональних маткових кровотеч. Вивчено проблему вагітності та пологів у жінок з природженими вадами матки.

Проведено клинико-лабораторное обследование и лечение 40-ка больных нейродермитом. У всех больных до лечения выявлен синдром эндотоксикоза, нарушение показателей иммунной реактивности и активности ферментов. После комплексного лечения с включением неорганических и органических радиопротекторов отмечена положительная динамика показателей реактивности организма.

У результаті застосування адвантану у 41-го хворого зі стероїдчутливими дерматозами протягом 4-х тижнів терапевтичну ефективність виявлено у 96 % пацієнтів. Побічні явища мали місце лише у одного хворого. Препарат рекомендовано для лікування атопічного дерматиту, екземи, нейродерміту у дітей і дорослих.

Визначено функціональний стан системи нейропептидів у дітей, хворих на екзему та нейродерміт, вивчено динаміку досліджених показників після комплексного лікування з використанням діосмектиту та настоянки корневищ з коренем ехінацеї пурпурної.

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування та профілактики алергодерматозів шляхом застосування нових хронобіологічно детермінованих і диференційованих методів антиоксидантної та комбінантної лазерної терапії на підставі вивчення у пацієнтів з біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду параметрів циркадіанних ритмів функції щитовидної залози та її впливу на оксидантно-антиоксидантний гомеостаз. Зроблено аналіз результатів обстеження та лікування 328-ми хворих на алергодерматози (екзему, дерматит контактний алергійний, атонічний дерматит, нейродерміт) віком від 16-ти до 76-ти років - мешканців Чернівецької області (Північної Буковини) - біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду. Установлено, що факторами ризику розвитку алергодематозів за умов природнього йододефіциту є еутиреоїдний синдром зниженого трийодтироніну і стан субклінічного гіпотиреозу. У період загострення алергодерматозів виявлено зміни циркадіанних ритмів гіпофізарно-тиреоїдної системи, а також дисбаланс і десинхроноз показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Установлено наявність кореляційних взаємозв'язків між циркадіанними ритмами тиреоїдних гормонів і показниками оксидантної та антиоксидантної систем крові, що доводить регулювальний вплив ритмічної діяльності щитовидної залози на стан оксидантно-антиоксидантного гомеостазу пацієнтів. Розроблено й апробовано диференційовані методи лікування алергодерматозів, які базуються на хронодетермінованому (у другій половині дня) застосуванні антиоксидантних засобів (гранул кверцетину, Три-Ві Плюс, аєвіту, аскорбінової кислоти) та комбінованої лазерної терапії

Встановлено особливості перикисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та їх взаємозв'язок з порушеннями гемодинаміки, мікроциркуляції та оксигенації шкіри у хворих на екзему та нейродерміт з переважним ураженням шкіри нижніх кінцівок. Розроблено методику та диференційовані показання щодо комплексної патогенетичної терапії хворих на екзему та нейродерміт з локалізацією патологічного процесу на шкірі нижніх кінцівок з використанням антиоксидантів та препаратів для корекції гемодинаміки. Враховуючи клінічні особливості дерматозів, вивчено терапевтичний вплив запропонованих коригувальних препаратів на стан ПОЛ та регіональної гемодинаміки, мікроциркуляції та оксигенації шкіри. Надано клініко-лабораторну оцінку комплексної диференційованої терапії хворих на екзему та нейродерміт з переважним ураженням шкіри нижніх кінцівок з подальшою їх реабілітацією та диспансеризацією.

Дисертацію присвячено удосконаленню методів лікування нейродерміту. Встановлено кореляцію між тяжкістю патологічного процесу, клінічною ефективністю лікування і ступенем порушень в системах ейкозаноїдів та вторинних посередників. Розроблено та впроваджено у практику новий метод комплексного лікування хворих на нейродерміт з використанням антиейкозаноїдів. Ефективність методів терапії оцінювалась по ступеню регресу клінічної картини дерматозу, динаміці показників вище зазначених систем. Досягнуто скорочення тривалості лікування, подовження тривалості ремісії, скорочення числа та ступеня виразності рецидивів у хворих на нейродерміт.

Удосконалено терапію хворих на хронічний нейродерміт, визначено шляхи профілактичних заходів. З використанням методів комплексного лікування хворих на нейродерміт проаналізовано можливі причини виникнення даної хвороби. За результатами експерименту з гвінейськими кролями та щурами доведено, що рослинний препарат "Катамас", який містить каротино-токоферолову олію, не виявляє властивостей облігатного подразника, не чинить алергічної, токсичної дії, має протимікробну, протизапальну, епітелізовану дії. Розроблено рослинний препарат "Біотритом" - екстракт з проростків і зеленої маси пшениці для залучення у комплексну терапію даних хворих разом з вітаміном С за допомогою методу електрофорезу з вогнищевим дозованим вакуумом і параверальним ультразвуковим впливом. Вивчено функціональний стан периферичних нервових закінчень у шкірному покриві до та після лікування, а також показники тургору та стійкості стінок капілярів, температури, температурної та больової чутливості та опору шкіри постійному електричному струму, завершеного та незавершенного фагоцитозу. Проаналізовано показники клітинного та гуморального імунітету, досліджено їх роль у виникненні та розвитку нейродерміту.

Удосконалено методи лікування дітей, хворих на екзему та нейродерміт на підставі вивчення вмісту в крові показників системи нейропептидів (субстанції Р, бета-ендорфіну, лей-енкефаліну, мет-енкефаліну) та окремих медіаторів запалення (простагландинів E2 та Ф2-альфа, лейкотриєну B4), що звільняються під їх впливом. Виявлено достовірне збільшення досліджених показників за одночасного фізіологічного значення IgE. Розроблено новий ефективний метод лікування дітей, хворих на екзему та нейродерміт з застосуванням нейропептидомодулювальної терапії з використанням діосмектиту й ехінацеї пурпурової (внутрішньо) та мазі "Мефенат" (місцево). Встановлено, що застосування нової методики лікування відновлює основні показники нейропептидів і медіаторів (до фізіологічного значення) та сприяє клінічному одужанню або значному поліпшенню результатів у 95,7 % хворих на екзему та у 91,7 % - на нейродерміт. Виявлено відсутність рецидивів або значне зменшення ступеня тяжкості їх проявів відповідно у 91,3 % та 83,3 %. Розроблено новий метод вторинної профілактики розвитку тяжких рецидивів екземи та нейродерміту у дітей з використанням нейропептидомодулювальної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.32-5

Рубрики:

Нейродерміти

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити вплив на автомікрофлору шкіри хворих на атопічний дерматит (АД), хронічну істинну екзему та обмежений нейродерміт стандартного комплексного лікування. Поверхневу автомікрофлору шкіри вивчено у 67 хворих на АД, 62 хворих на хронічну істинну екзему та 56 хворих на обмежений нейродерміт протягом стаціонарного та амбулаторного етапів лікування. У 75 % хворих на АД, 70 % хворих на хронічну істинну екзему та 59 % хворих на обмежений нейродерміт визначається звичайна за якісним складом, проте підвищена за щільністю колонізація шкіри неуражених ділянок. Лікування стаціонарної та амбулаторної фази'на неї суттєво не впливає. В наближених до висипань ділянках підвищена колонізація шкіри з високим вмістом стафілококів та нетипової для цих зон грамнегативної паличкової та стрептококової флори визначається в більшості обстежених хворих. Стандартне лікування вирівнює показники бактеріального заселення різних ділянок шкіри у хворих на хронічну екзему та обмежений нейродерміт під час завершення стаціонарного етапу, у хворих на АД - протягом амбулаторного лікування. Висновки: стандартне системне лікування хворих істотно не впливає на стан поверхневої автомікрофлори шкіри. Зміна мікрофлори в зонах висипань пов'язана як із дією місцевих лікувальних засобів, так і з погіршенням умов для бактеріальної колонізації шкіри.

Досліджено особливості психологічного подолання захворювання у 261 хворого на хронічні алергічні дерматози: атопічний дерматит, хронічну справжню екзему, хронічну мікробну екзему та обмежений нейродерміт. Показано відмінності взаємодії пацієнтів з медичним персоналом, залежно від дерматологічного діагнозу. Встановлено відмінності в типах дизадаптивного подолання хвороби залежно від дерматологічного діагнозу, статевих, професійних та сімейних особливостей пацієнтів. Надано прогноз ефективності співпраці з медичним персоналом пацієнтів з хронічними алергодерматозами із врахуванням характерних типів ставлення до власної хвороби.

Наведено динаміку поширеності деяких алергодерматозів в Україні за останні 10 років за даними Центру медичної статистики МОЗ України та в Харківському регіоні за останні 3 роки за даними звертання до Інституту дерматології та венерології АМН України. Висвітлено сучасні уявлення про механізми розвитку найпоширеніших алергічних захворювань шкіри (екземи, атопічного дерматиту, нейродерміту, лікарської хвороби) переважно за результатами аналізу багаторічних досліджень Інституту. Підбито підсумки розроблених в Інституті нових засобів їх діагностики, лікування, профілактики та реабілітації. Накреслено перспективні напрямки для подальших досліджень.

Приведена динамика распространенности некоторых аллергодерматозов в Украине за последние 10 лет по данным Центра медицинской статистики МЗ Украины и в Харьковском регионе за последние 3 года по данным обращаемости в Институт дерматологии и венерологии АМН Украины. Освещены современные представления механизмов развития наиболее распространенных аллергических заболеваний кожи (экземы, атопического дерматита, нейродермита) преимущественно по результатам анализа многолетних исследований института. Подведены итоги разработанных институтом новых способов их диагностики, терапии, профилактики и реабилитации. Намечены перспективные направления для дальнейших исследований.

Розглянуто актуальні проблеми лікування хронічних дерматозів (вірусних захворювань, псоріазу, екзем різної етіології, нейродермітів). Значне зростання цих захворювань змушує проводити пошук нових методів лікування. Застосування вітчизняяного препарату - мазі "Фладекс", яка має протизапальну, антиалергічну та противірусну дію, підвищує ефективність комплексного лікування хворих із хронічними дерматозами. Також сприяє швидкому регресу захворювання, зменшує можливість виникнення та розвитку ускладнень.

Рассмотрены актуальные проблемы лечения хронических дерматозов (вирусных болезней, псориаза, экзем различной этиологии, нейродермитов). Значительный рост перечисленных заболеваний вынуждает проводить поиск новых методов лечения. Применение отечественного препарата - мази "Фладекс", оказывающей противовоспалительное, противозудное, антиаллергическое и противовирусное действие, повышает эффективность комплексного лечения больных с хроническими дерматозами, способствует быстрому регрессу заболевания и уменьшает возможность возникновения и развития осложнений.

Вперше вивчено роль асиметричного та симетричного диметиларгінінів у процесі синтезу оксиду азоту. Встановлено, що розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на нейродерміт сприяло зниження концентрації метаболітів оксиду азоту на фоні зростання вмісту метаболічних інгібіторів його синтезу - асиметричного та симетричного диметиларгінінів. Встановлено доцільність використання асиметричного та симетричного диметиларгінінів як додаткових критеріїв оцінювання важкості метаболічних порушень у хворих на нейродерміт. Вперше досліджено динаміку показників окисної модифікації білків і гомоцистеїну в процесі комплексного лікування нейродерміту та з'ясовано достовірну інформативність використання їх для оцінки рівня токсичних порушень у цієї групи хворих. Встановлено посилення процесів перекисного окиснення ліпідів у разі нейродерміту, що розвиваються на фоні недостатності компенсаторних механізмів антиоксидантної системи, доведено значущість процесів пероксидації у патогенезі нейродерміту. Показано доцільність визначення продуктів перекисного окиснення ліпідів як маркерів запального процесу у хворих на нейродерміт. Вперше патогенетично обгрунтовано та доведено терапевтичний ефект нового комплексного методу лікування хворих на нейродерміт, що полягає у застосуванні препаратів метаболічної дії (тівортін аспартат, фолієва кислота, декамевіт), мінеральної лікувальної хлоридної натрієвої води санаторію "Гірський" "Бронничанка" та лазеротерапії, що дозволяє нормалізувати параметри системи ПОЛ/АОС, коригувати ендотеліальну дисфункцію та токсичні порушення.

Досліджено особливості психологічного подолання захворювання у 261 хворого на хронічні алергічні дерматози: атопічний дерматит, хронічну справжню екзему, хронічну мікробну екзему та обмежений нейродерміт. Обстеження проведено за допомогою методики ТОБОЛ. Вивчено частоту адаптивних типів ставлення хворих до власної хвороби на 3-й день стаціонарного етапу лікування. Показано відмінності взаємодії пацієнтів з медичним персоналом залежно від дерматологічного діагнозу. Встановлено відмінності в типах адаптивного подолання хвороби залежно від дерматологічного діагнозу, статевих, професійних та сімейних особливостей пацієнтів. Надано прогноз ефективності співпраці з медичним персоналом пацієнтів з атопічним дерматитом, хронічними формами справжньої та мікробної екземи, обмеженим нейродермітом із врахуванням характерних типів ставлення до власної хвороби.

Мета роботи - вдосконалити методи диференційної діагностики та ведення пацієнтів із синдромом свербежу. Здійснено огляд літератури і проаналізовано діагностичні підходи та принципи ведення пацієнтів із синдромом свербежу. Дотепер точний патогенез свербежу залишається невідомим. Раніше вважалося, що свербіж в основному викликаний виділенням гістаміну. Однак останні дослідження показують, що деякі медіатори, такі як 5-гідрокситриптамін (5-НТ), протеази, опіоїдний пептид та інші пептиди відіграють вирішальну роль у механізмі свербежу. Більшість шкірних захворювань, пов'язаних зі сверблячкою, - це контактний дерматит, атопічний дерматит, кропив'янка, нейродерміт, екзема та шкірний свербіж. Крім того, свербіж може виникати через системні порушення і запальні захворювання, метаболічні захворювання, інфекції, неврологічні розлади, ендокринні захворювання, психічні розлади та рак. В алгоритмі діагностики рекомендованим є поділ свербежу на локалізований та генералізований. У лікуванні можна використовувати нефармакологічні засоби, топічну та системну терапію. Антигістамінні препарати є популярним варіантом лікування хронічного свербіння, оскільки вони схвалені для лікування і є доступними. Одним із найбільш досліджених є біластин, що володіє відмінним профілем безпеки та не взаємодіє з іншими лікарськими засобами. Висновки: свербіж є достатньо поширеним мультидисциплінарним симптомом у практиці алерголога, який супроводжує низку захворювань (у першу чергу атопічний та контактний дерматити, кропив'янка) та потребує ретельної диференційної діагностики та підбору терапії для максимально ефективного ведення пацієнтів. У випадку тривалого призначення медикаментозних засобів необхідно враховувати профілі безпеки препаратів, ретельно оцінюючи співвідношення ризик/користь для пацієнта.