Проведено проспективний і ретроспективний аналіз лікування хворих на кишкову непрохідність, викликану жовчними конкрементами. Винятково рідкісні випадки кишкової непрохідності, викликаної жовчними конкрементами, зумовлюють труднощі діагностики та пізню госпіталізацію хворих. У всіх хворих справжня причина кишкової непрохідності - обтурація кишки жовчними каменями - встановлена лише під час операційного втручання.

Проанализировано лечение больных с кишечной непроходимостью, которая вызвана желчными конкрементами. Исключительно редкие случаи кишечной непроходимости, вызванной желчными конкрементами, обусловливают трудности в диагностике и позднюю госпитализацию больных. Способность желчных конкрементов перемещаться, неполная обтурация кишки желчными конкрементами часто меняют типичную картину кишечной непроходимости. У всех больных истинная причина кишечной непроходимости - обтурация кишки желчными камнями - установлена только во время операционного вмешательства.

Проаналізовано літературу з проблем ускладнень, що виникають після однієї з частих операцій в оториноларингології - трахеостомії. До таких ускладнень належать кровотеча; медіастиніт; інфікування дихальних шляхів з розвитком запальних процесів у трахеї, бронхах, легенях; ендобронхіт; пневмонія; обтурація трахеї згустками крові; підшкірна емфізема; пневмоторакс. Зроблено висновок, що проведена правильно трахеостомія, правильний вибір розміру трахеоканюлі та ретельний післяопераційний догляд дозволяють запобігти розвитку ранніх післяопераційних ускладнень.

Проведен анализ литературы по проблеме осложнений, возникающих после одной из частых операций в оториноларингологии - трахеостомии. К таким осложнениям относятся: кровотечения; медиастенит; инфицирование дыхательных путей с развитием воспалительных процессов в трахее, бронхах, легких; эндобронхит; пневмония; обтурация трахеи згустками крови; подкожная эмфизема; пневмоторакс. Сделан вывод, что проведенная правильно трахеостомия, правильный выбор размера трахеоканюли и тщательный послеоперационный уход позволяют предотвратить развитие ранних послеоперационных осложнений.

Визначено клінічні прояви та вивчено анатомічні особливості компресії трахеї (КТ) за природженої та набутої патології вилочкової залози. Досліджено 114 дітей із КТ, обумовленою захворюваннями тимуса. Обструкція трахеї була викликана гіперплазією вилочкової залози у 98 пацієнтів і новоутвореннями тимуса - у 16. Вік досліджуваних становив від 1 міс до 14 років. Серед основних методів обстеження використано: аналіз клінічних даних, трахеобронхоскопію, ультразвукове дослідження вилочкової залози та органів грудної клітки, оглядову рентгенографію грудної клітки в прямій і боковій проекціях. КТ, обумовлена гіперплазією вилочкової залози, спостерігалася переважно у грудних дітей, а у випадку новоутворень тимуса переважали діти, старші одного року. Обтурація трахеї проявлялась задишкою, стридором, ортопное, дисфагією, запальними бронхолегеневими захворюваннями. Клінічна картина залежала від стадії компресії. За природженої та набутої патології вилочкової залози відмічалося стискання стінок нижньої третини трахеї.

У разі підозри на стороннє тіло у дихальних шляхах дитину варто обстежити лікарем-бронхоскопістом. Бронхоскопію показано також у випадку неможливості виключити стороннє тіло з дихальних шляхів після рентгенографічного дослідження. Зволікання з діагностикою сторонніх тіл дихальних шляхів призводить до розвитку ускладнень (бронхоектази, фіброз, кровотеча тощо), що потребують хірургічного втручання.

Мета роботи - дослідити різні способи тимчасового пломбування кореневих каналів постійних зубів із несформованими тканинами кореня та періодонту під час лікування періодонтиту в дітей. Проаналізовано літературу за 1995 - 2014 рр., описано спосіб лікування періодонтиту постійних зубів у дітей за допомогою тимчасової обтурації кореневих каналів різними пастами. З'ясовано переваги та недоліки використання препаратів на основі гідроксиду кальцію. Одним із ефективних способів лікування періодонтиту постійних зубів у дітей є тимчасова обтурація кореневих каналів пастами на основі гідроксиду кальцію.

Дослідження присвячено підвищенню ефективності методів тривимірної обтурації кореневих каналів (КК) та її залежності від методу активації іригаційного розчину на етапі очищення і дезінфекції. Для оцінювання ефективності ендодонтичного лікування проведено клінічні та експериментальні дослідження. Експериментально встановлено, що обтурація КК методом гарячої вертикальної конденсації з вібрацією у порівнянні з гарячою вертикальною конденсацією та холодною латеральною конденсацією сприяє більш ефективній обтурацїї з щільною герметизацією КК без мікропідтікань і є безпечною для перирадикулярних тканин. Доведено перевагу та вплив використання лазер-активованої іригації ербій-хромовим лазером у порівнянні з пасивною ультразвуковою іригацією на етапі очищення та дезінфекції. Клініко-рентгенологічними дослідженнями доведено ефективність обтурації методом гарячої вертикальної конденсації з вібрацією у віддалені терміни.

Наведено клінічний випадок успішного хірургічного лікування новонародженої дитини з природженою пухлиною ротової порожнини (пухлиною Абрикосова), ускладненою обтурацією верхніх дихальних шляхів. Природжену ваду діагностовано пренатально і розроблено тактику надання спеціалізованої допомоги дитині в перші секунди життя. Оперативне лікування було проведено в перші хвилини життя. Запропонована тактика лікування виявилась ефективною і дала можливість врятувати життя дитині.

Мета роботи - оцінити якість ендодонтичної обробки постійних зубів за даними рентгенологічного аналізу. Проаналізовано 1682 діагностичних прицільних рентгенограми зубів, у пацієнтів 18 - 56 р.р., на етапах та після ендодонтичного лікування в стоматологічних клініках м. Києва та області, котрі звернулися на консультацію або лікування до Стоматологічного медичного центу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Аналіз рентгенограм виявив, що лише 22,1 % зубів відповідали рентгенологічним критеріям успішно проведеного ендодонтичного лікування, відповідно в 77,9 % зубів відмічались різні ускладнення на етапах ендодонтичної обробки. Найчастіше на етапі інструментальної обробки траплялись перфорації стінок зуба в різних ділянках - 8,93 %, відлам інструмента - 5,95 % та недостатнє розширення - 4,56 %. На етапі обтурації кореневихканалів найчастіше траплялись неповна та неоднорідна обтурація кореневого каналу - 46,43 %, з них у 9,2 % випадків відмічалась обтурація в межах 1/2 кореневого каналу. Наступним найчастішим ускладненням після обтурації було виведення пломбувального матеріалу за апікальний отвір - 31,15 % випадків. І, на жаль, майже у 3 % випадків відмічалось виведення пломбувального матеріалу в сусідні анатомічні утворення, гайморові пазухи та нижньощелепний канал. Висновки: аналіз якості ендодонтичної обробки виявив, що лише 22,1 % зубів без анатомо-топографічних патологій, які не потребували для обробки додаткового устаткування, відповідали рентгенологічними критеріями успішного ендодонтичного лікування. Тому, незважаючи на значний розвиток інструментального та медикаментозного забезпечення, питання підвищення ефективності ендодонтичного лікування зберігає свою актуальність.

Мета роботи - провести аналіз розповсюдженості та інтенсивності ускладнених форм карієсу за даними ортопантомографії. Проведено дослідження 300 ортопантомограм пацієнтів віком від 18 до 60-ти років, які звернулись у стоматологічний центр і на кафедру терапевтичної стоматології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця з метою профілактичного огляду. Аналіз ортопантомограм виявив, що ендодонтичному втручанню найчастіше піддавались багатокореневі зуби - у 73,22 % випадків, якісна обтурація кореневих каналів відзначається тільки у 31,93 % зубів, повноцінна обтурація кореневих каналів багатокореневих зубів має місце тільки в 7,39 % зубів, а потреба с повторному ендодонтичному лікуванні становить більш ніж 50 %. Висновки: аналіз розповсюдженості та інтенсивності ускладненго карієсу виявив, що більш ніж 50 % ендодонтично лікованих зубів потребують перелікування, зростання тенденції видалення ендодонтично пролікованих зубів відбувається через зниження якості ендодонтичного лікування.

Мета дослідження - описати поширеність виникнення ендодонтично-асоційованих помилок, допущених у ході ендодонтичних маніпуляцій досліджуваної вибірки лікарів-стоматологів, які забезпечували проведення лікування кореневих каналів. Клініко-лабораторні: опис прицільних рентгенограм ендодонтично-пролікованих зубів згідно зі стандартизованими протоколами лікування; статистичні методи: StatPlusPro для Windows. Об'єкт дослідження: 600 прицільних рентгенограм: 318 (53,0 %) рентгенологічних знімків зубів верхньої щелепи, 282 (47,0 %) - знімків зубів нижньої щелепи. Досліджено вибірку з 32 лікарів-стоматологів (17 лікарів-стоматологів чоловічої статі (53,13 %) та 15 лікарів-стоматологів жіночої статі (46,88 %), які забезпечують стоматологічний прийом на базі Університетської стоматологічної поліклініки, а також у межах інших клінічних баз стоматологічного факультету ДВНЗ "Ужгородський національний університет". У сучасній системі стоматологічної допомоги, зважаючи на високі показники поширеності, інтенсивності карієсу та відсоток його ускладнень, однією з невирішених проблем є забезпечення адекватно проведеного ендодонтичного лікування, зменшення кількості помилок, які виникають на етапах виконання ендодонтичних маніпуляцій. Проведене дослідження, надає змогу виявити, на яких етапах ендодонтичного втручання реєструється найбільша кількість помилок та ускладнень, що дає можливість лікарю-ендодонтисту приділяти посилену увагу під час виконання тих чи інших маніпуляцій, зважаючи на отримані нами статистичні показники, а це своєю чергою сприятиме підвищенню якості проведеного ендодонтичного відновлення. Висновки: реєстрація помилок та розвиток ускладнень, які виникають в ході проведення ендодонтичного лікування, безпосередньо впливає на прогноз функціонування зубного ряду як складної біомеханічної системи зубощелепового апарату у випадках подальшого постендодонтичного відновлення зубів прямими або ж непрямими реставраціями, а також під час використання їх як опор майбутніх коронок, знімних та незнімних видів ортопедичних конструкцій. У разі фіксації ортопедичних конструкцій на ендодонтично-проліковані зуби виникнення ятрогенно-асоційованих ускладнень пов'язане зі зниженням прогнозу успішності та рівня виживання усієї протетичної конструкції загалом. Тому ідентифікація ризиків, пов'язаних із розвитком помилок та ускладнень в ході проведеного ендодонтичного лікування, а також їх мінімізація за рахунок імплементації різного типу превентивних заходів залишається актуальним науково-практичним питанням сьогодні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.121-5

Рубрики:

Періодонтит

Шифр НБУВ: РА439318 Пошук видання у каталогах НБУВ