Описано стан кісткової тканини у хворих остеохондрозом поперекового відділу хребта та плоскостопістю, а також його динаміку після застосування запропонованої програми фізичної реабілітації.

Описано состояние костной ткани у больных остеохондрозом поясничного отдела позвоночника и плоскостопием, а также его динамика после применения предложенной программы физической реабилитации.

The article deals with the state of patients with osteochondrosis of the lumbar division and flatfoot of bone and its dynamics after application of the suggested program of physical rehabilitation.

Розглянуто відомості про застосування засобів реабілітації у осіб з плоскостопістю і остеохондрозом хребта і їх вплив на функціональний стан хворих.

Рассмотрены сведения о применении средств реабилитации у лиц с плоскостопием и остеохондрозом позвоночника и их влияние на функциональное состояние больных.

In given article data on application of means of rehabilitation of persons with flatfoot and spine osteochondrosis and their influence on functional condition of patients are stated.

Викладено сучасні погляди про застосування кинезитерапии в реабілітації дітей з плоскостопістю. Аналітичне узагальнення літератури свідчить про те, що застосування спеціальних фізичних вправ на ранній стадії захворювання дозволить створити передумови для поліпшення загального самопочуття хворих дітей, поліпшить опорну функцію, підвищить працездатність, запобігатиме порушенню постави, викривлення хребта й ранній розвиток остеохондрозу.

Изложены современные представления о применении кинезитерапии в реабилитации детей с плоскостопием. Аналитическое обобщение литературы свидетельствует о том, что применение специальных физических упражнений на ранней стадии заболевания позволит создать предпосылки для улучшения общего самочувствия больных детей, улучшит опорную функцию, повысит трудоспособность, предупредит нарушение осанки, искривление позвоночника и раннее развитие остеохондроза.

Modern conceptions about usage of kinesiotherapy in rehabilitation for flat-footed children are stated in this article. Analytical generalization of the literature indicates that utilization of special physical exercises at the early stage of disease can provide prerequisites to improve general feeling in children-patients, make better support function, raise work capacity, prevent disturbed carriage, spinal curvature and initial development of osteochondrosis.

Представлено порівняльна характеристику динаміки показників вертикальної складової опорної реакції в осіб зі статичною формою плоскостопості й остеохондрозом хребта після проведеного курсу реабілітації.

Представлена сравнительная характеристика динамики показателей вертикальной составляющей опорной реакции у лиц со статической формой плоскостопия и остеохондрозом позвоночника после проведенного курса реабилитации.

In this article information is represented|presented| about the dynamics of indexes of vertical constituent of supporting reaction at persons with the static form|shape| of flatfoot| and osteohondrosis| of spine after the conducted course of rehabilitation.

Обстежено 120 дітей із хронічним гастродуоденітом (ХГД) та дуоденогастральним рефлюксом (ДГР) (основна група) та 50 дітей із ХГД без ДГР (група порівняння) віком 7 - 14 років, у яких виявлені стигми дисплазії сполучної тканини (ДСТ) та дизембріогенезу (ДЕ). У пацієнтів основної групи частіше спостерігалися такі стигми ДСТ, як викривлення кінцівок, гіпо- та гіперпігментація шкіри, гіпермобільність дрібних суглобів, астенічна будова тіла, плоскостопість; будь-яких специфічних для ДГР стигм виявлено не було. Відзначено, що у дітей з хронічним гастродуоденітом, які мають множинні стигми дисплазії сполучної тканини, частіше виявляється дуоденогастральний рефлюкс, тому множинні стигми ДСТ можуть сприйматися як один із критеріїв діагностики щодо доендоскопічної ДГР.

Запропоновано режими рухової активності та розроблено комплексні програми фізичної реабілітації дітей з функціональною недостатністю стопи за умов дошкільних закладів, що дозволяють коректувати плоскостопість та запобігати пов'язаним з цим порушенням в організмі дитини. Обгрунтовано систему оцінки фізичного стану, деформації стопи в дітей віком 5 - 7 років різної статі та ефективність комплексних програм кінезітерапії. Внаслідок лікування за рекомендованими програмами фізичної реабілітації відновлено функціональні показники хворих дітей - ширину стопи, висоту, індекс склепіння стопи та параметри сплощення стопи.

Розглянуто клінічну картину, причини та механізми розвитку захворювань опорно-рухової системи. Наведено методи фізичної реабілітації хворих з такими патологіями, як сколіоз, плоскостопість, природжений вивих стегна, м'язова кривошия, артрогрипоз, остеоартроз, остеохондропатія.

Рассмотрены клиническая картина, причины и механизмы развития заболеваний опорно-двигательной системы. Приведены методы физической реабилитации больных с такими патологиями, как сколиоз, плоскостопие, врожденный вывих бедра, мышечная кривошея, артрогрипоз, остеоартроз, остеохондропатия.

Вперше науково обгрунтовано, розроблено й апробовано програму фізичної реабілітації осіб 12 - 15-ти років з екзогенно-конституціональним ожирінням і плоскостопістю з застосуванням адекватних форм, засобів і методів фізичної реабілітації. Розроблено нову методику гімнастики у воді для пацієнтів з поєднаною патологією. Розширено теоретичні уявлення про механізми патологічного впливу ожиріння на формування плоскостопості, що свідчить про їх взаємообумовленість і надає можливість для розробки програми фізичної реабілітації та корекції виявлених порушень. Доповнено дані про особливості функціонального стану опорно-рухового апарату, силу м'язів нижніх кінцівок, компонентний склад тіла підлітків з екзогенно-конституціональною формою ожиріння та плоскостопістю.

Обстежено 222 пацієнти з захворюваннями скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) і вивчено фенотипові ознаки дисплазії сполучної тканини (СТ). Виявлено порушення постави (сутулість), астенічний тип будови тіла, викривлення хребта, плоскостопість, гіпермобільність суглобів (в основному суглобів кисті та ліктьових суглобів), довжина II пальця кисті більша за довжину IV, сандалоподібна щілина між I та II пальцями ступні, гіпереластичність шкіри та порушення її структури (атрофічні стриї), наявність гриж, голубі склери, косоокість, астигматизм, а також ламкість і розшарування нігтів, низький індекс маси тіла, гіпотонію. Ці ознаки свідчать про функціональну слабкість СТ, знижену еластичність м'язового та зв'язкового апарату, що є підтвердженням статичної та динамічної неспроможності СТ у пацієнтів із патологією СНЩС.

Розглянуто проблему порушення постави у дітей. Окреслено чинники, що впливають на неправильну поставу. Подано загальні відомості про науку кінезоологію та кінезотерапію. Зазначено, що кінезотерапія спрямована на профілактику та лікування порушень постави і плоскостопості шляхом створення м'язового корсету за допомогою зміцнення різних груп м'язів. Надано програму для виконання цього завдання, до якої входить класична лікувальна гімнастика та гімнастика за методикою Євмінова. Запропоновано комплекси вправ для зміцнення м'язів шиї, сидячи по-турецьки; для зміцнення м'язів спини гімнастичною палкою; комплекс дихальних вправ з м'ячем та інші.

Рассмотрена проблема нарушения осанки у детей. Определены факторы, влияющие на неправильную осанку. Приведены общие сведения о науке кинезоологии и кинезотерапии. Указано, что кинезотерапия направлена на профилактику и лечение нарушений осанки и плоскостопия путем создания мышечного корсета посредством укрепления различных групп мышц. Представлена программа для выполнения этой задачи, в которую входит классическая лечебная гимнастика и гимнастика по методике Евминова. Предложены комплексы упражнений для укрепления мышц шеи, сидя по-турецки; для укрепления мышц спины гимнастической палкой; комплекс дыхательных упражнений с мячом и другие.

The problem of incorrect posture in children. Outlined factors that influence bad posture. Posted overview of science and kinezoolohiyu kinesotherapy. Indicated that kinesotherapy aimed at prevention and treatment of scoliosis and flat feet by creating a muscular corset by strengthening various muscle groups. Presented a program for the task, which includes classic physiotherapy and exercises on how Evminova. A set of exercises to strengthen the muscles of the neck, sitting cross-legged; to strengthen the back muscles gymnastic stick; set of breathing exercises with the ball and others.

Надано практичні рекомендації щодо запобігання виникненню та збільшенню плоскостопості в дітей раннього та шкільного віку. Дослідженнями доведено, що плоскостопість у дітей раннього віку можна розглядати як фізіологічний етап склепіння, треба розцінювати як нормальне явище, яке не потребує ніяких профілактичних заходів і лише наявність низького склепіння на четвертому - п'ятому році життя має свідчити про формування поздовжнього склепіння стопи. У цьому випадку у віці до трьох років низьке склепіння є підставою для призначення різних лікувальних заходів, тому що в цьому віці плоскостопість треба розцінювати як затримку в розвитку склепіння стопи. Вона потребує повного комплексу профілактичних і лікувальних заходів, включаючи й носіння супінаторів або профілактичного взуття.

Невдачі хірургічного лікування облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок (ОАНК) можна пов'язати із недооцінкою змін місцевої гемодинаміки, зокрема у разі артеріальної гіпертензії (АГ). Мета роботи - дослідити стан дрібних м'язових артерій нижніх кінцівок (н/к) у разі АГ, його вплив на перебіг ОАНК і результати хірургічного лікування. Обстежено 281-го хворого на ОАНК та 52-х - на АГ. Хворі на ОАНК одержували пробне лікування: внутрішньовенно 4,2 г L-аргініну, внутрішньоартеріально (в/а) форсовано 20 - 80 мл інфузату (гепарин, пентоксифіллін, новокаїн), блокади стегнового та сідничного нерву. У разі АГ без ОАНК у 13-ти хворих відзначали парестезії, мерзлякуватість/жар у стопі, плоскостопість, гіпотонію м'язів, повільну (63,7 +- 1,3 с) реактивну гіперемію, стенози (до 40 - 45 %) артерій, низькоамплітудний або непульсуючий місцевий кровоплин. В I групі (97 осіб зі стабільним перебігом ОАНК) у 49-ти (50,5 %) відзначали АГ з неускладненим перебігом. Переважали (80,3 %) однорівневі оклюзїї клубово-стегнового або стегново-підколінного сегменту. Ефективність пробного лікування - 87,1 %, реактивна гіперемія - швидка (26,2 +- 0,4 с), місцевий кровоплин - пульсуючий. Реконструктивні операції проведено у 12-ти (12,4 %) хворих зі збереженням н/к понад 1 рік. В II групі (184 хворих з прогресуючим перебігом ОАНК) у 162-х (88,0 %) відмічали АГ з ускладненим перебігом. Переважали (83,7 %) багаторівневі ураження з дифузним стенозом/оклюзією гомілкових артерій. Ефективність пробного лікування - 9,5 %, реактивна гіперемія - повільна (106,3 +- 2,7 с), місцевий кровоплин - непульсуючий. Впродовж 2 міс 83 хворих перенесли високу ампутацію. Реконструктивні операції проведені у 17-ти хворих. Впродовж року 11 з них втратили ногу. У хворих на ОАНК та АГ виявлено склероз м'язових артерій, гіперплазію інтими. Висновок: АГ спричиняє ураження дрібних м'язових артерій н/к. Гіпертензійна артеріопатія запускає висхідний розвиток ОАНК і спричиняє синдром стопи гіпертоніка та незадовільні результати хірургічного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.661.210.40 + Р733.418

Рубрики:

Карієс у дітей

Хвороби опорно-рухової системи у дітей

Шифр НБУВ: Ж100996 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі проведеного аналізу джерел літератури зроблено спробу узагальнити існуючі відомості про вади розвитку скелета стопи і запропоновано їх класифікацію та тлумачення відповідно до алфавіту. Вроджені вади розвитку стопи можна розподілити на типові (самостійні нозологічні форми) і атипові (комбіновані з іншими аномаліями чи захворюваннями). Найбільш розповсюдженими вродженими вадами скелета стопи є клишоногість, плоскостопість, полідактилія, синдактилія та ектродактилія.

Лійкоподібна деформація грудної клітки є одним з фенотипічних ознак синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини, наявність якої у дітей має негативний вплив на перебіг захворювання. Мета роботи - провести аналіз впливу недиференційованої дисплазії сполучної тканини на ступень лійкоподібної деформації грудної клітки і визначити оптимальній термін хірургічного лікування у дітей. Обстежено 30 дітей віком від 4 до 17 років з ЛДГК. Пацієнтам з метою підтвердження наявності синдрому НДСТ використовувалася міжнародна фенотипічна шкала M. J. Glesby (1989 г). Ступінь тяжкості визначали за допомогою модифікованого методу Л. Н. Абакумової. Всім пацієнтам виконано торакопластику за методом D. Nuss. Виявлено, що найбільш частими фенотипічними проявами дисплазії сполучної тканини у дітей з ЛДГК є: астенічний статус - 26 дітей (86,66 %), плоскостопість - 18 дітей (60 %), гіпермобільність суглобів - 12 дітей (40 %), патологія органу зору - 9 дітей (30 %), деформації хребта різного ступенів в сагітальній та фронтальній площині - 26 (86,66 %). Встановлено пряму залежність ступеня деформації грудної клітини від ступеня дисплазії сполучної тканини. Добрі результати одержано у 26 (86,7 %) випадках, задовільні - 3 (10 %), незадовільні - 1 (3,3 %). Висновки: за швидко прогресуючої ЛДГК з тяжкими формами НДСТ є важливим раннє втручання (4 - 6 років) для одержання добрих результатів лікування та нормального розвитку серцево-легеневої системи.

Повздовжня статична плоскостопість у дітей (ПСПД) становить до 58 % від загальної ортопедичної патології стопи. Традиційні методи лікування та профілактики не надають значного лікувального ефекту та стабільного, довготривалого результату. Це спонукає до пошуку більш ефективних методик консервативного лікування ПСПД I - II ст. Мета роботи - створити найбільш ефективний алгоритм консервативного комплексного лікування різних варіацій ПСПД I - II ст. залежно від результатів ступеня мобільності стопи, електроміографічних показників м'язової активності, рентгенологічних показників, виразності больового синдрому. Проаналізовано показники, одержані під час лікування 31 хворого віком від 6 до 16 років з ПСПД I - II ст. з больовим синдромом. Хворих було розподілено на 3 групи: I група (контрольна) - 13, II група (основна) - 9, III група (основна) - 10 дітей. Використовувались такі клінічні та інструментальні методи дослідження: опитування, клінічний огляд, рентгенологічне дослідження, електроміографію, оцінку ступеня мобільності стопи та больового синдрому. Вивчення клінічної картини наприкінці лікування показало значне покращання стану хворих з повздовжньою плоскостопістю в основній групі: зменшення основних клінічних симптомів захворювання, позитивна динаміка рентгенологічного, електроміографічного досліджень, наближення коефіцієнта мобільності до норми. Висновки: повздовжня плоскостопість у дітей є складною патологією стопи, яка зумовлює порушення локомоції ходи, статики, сприяє виникненню больових синдромів. Завдяки запропонованому методу консервативного лікування можна зменшити прогресування цієї патології та покращити якість життя хворого.

Для визначення кореляції локального непрогресувального відшарування плаценти (ЛНВП) та розвитку плацентарної дисфункції з недиференційованою дисплазією сполучної тканини (НДСТ) проведено дослідження випадкових наслідків з участю 100 пацієнтів. Дослідження включало 2 етапи. На першому етапі всі предиктори цього ускладнення були розділені на групи: соматичний, акушерський, гінекологічний та інфекційний анамнез, перебіг даної вагітності та результати тесту на поліморфізм гена детоксикації фази II. На другому етапі всі суттєві предиктори були включені у багатогранний логістичний регресивний аналіз. Найбільш значущими причинами ЛНВП за плацентарної дисфункції є: НДСТ (OR 18,86; 6,58 - 54,02), його вісцеральні маркери, такі, як сколіоз (OR 5,76; 2,08 - 15,97), серцево-судинні захворювання (мітральиі, гіпертонічна нейроциркуляторна дистонія, додаткова хорда; OR 8,61; 3,11 - 23,83), міопія (OR 6,25; 2,26 - 17,29), плоскостопість (OR 4,49; 1,61 - 12,55), захворювання нирок (OR 7,94; 2,87 - 21,98). Сама наявність ДСТ у цієї категорії пацієнтів збільшує у 18 разів ризик інвазії трофобластів і розвиток плацентарної дисфункції.

Мета роботи - вивчення можливостей розширення консервативних способів корекції склепінь стопи з урахуванням анатомічних особливостей їх будови, оскільки на ранніх стадіях придбаних деформацій стопи її патологічна установка, зазвичай, зумовлена змінами м'яких тканин: шкіри, зв'язкового апарату та м'язів. В експериментальному обстеженні брало участь 48 студентів ХДАФК віком від 18 до 20 років чоловічої статі. Проведено обстеження представників 4-х спортивних спеціалізацій, по 12 спортсменів у кожній групі: "футбол", "важка атлетика", "баскетбол, волейбол", "дзюдо, самбо, тхеквондо". Проведено оцінку висоти стояння поздовжнього склепіння на підставі розрахунку "подометричного індексу" (Індекс Фрідланда). Проведено оцінку стану поздовжнього та поперечних склепінь стопи методом плантометрії. Оцінка метричних показників стопи проводилася на початку обстеження та після навчання студентів методикам ручної корекції стопи: згідно з методикою релаксації м'язів стоп за K. Lewit [11] і Г. Іванічевим [2]. При цьому проводилася ауторелаксація спазмованих м'язів стопи та гомілки з використанням методики "пальцевих вправ" впливу на точки болючих м'язових ущільнень підошовної та тильної поверхонь стопи. Відзначено зміну склепінь стопи двох типів (різка та помірна плоскостопість) у спортсменів спеціалізацій: "футбол", "баскетбол, волейбол", "дзюдо, самбо, тхеквондо", та помірну плоскостопість у спортсменів спеціалізації "важка атлетика". Надано рекомендації щодо консервативних методів корекції порушень будови стопи. Отримані дані свідчать, що у разі консервативних способів корекції склепінь стопи відзначаються позитивні суб'єктивні зміни. Однак цього впливу недостатньо, щоб зберегти структуру стопи за постійних її перевантажень. Оскільки спортсмени мають розвинений м'язово-зв'язковий апарат, що міцно утримує склепіння стопи та забезпечує щільне прилягання кісток стопи одна до одної, особливо важливо застосування консервативних способів корекції склепінь стопи до 20 - 25-річного віку, тобто до часу припинення росту кісток.

Мета дослідження - виявлення морфологічних фенотипових змін стану опорно-рухового апарату у дітей 4 - 6 років із різними ступенями гіпермобільності суглобів. Матеріали та методи. Обстежено 446 дітей від чотирьох до шести років. Було включено викопіювання даних комплексного медичного огляду, визначення гіпермобільності суглобів, антропометричне обстеження дітей та оцінка морфологічних проявів доліхостеномілії. Для контролю стану склепіння ступні дітей з гіпермобільністю суглобів було застосовано метод подометрії. Результати. У дітей із проявами гіпермобільності спостерігалася диспропорційність росту та дозрівання організму у цілому. Кіфотична постава діагностована у 46 % дітей, сколіотична постава виявлена у 36 % дітей із вираженим ступенем гіпермобільності. Визначено, що сплощення склепіння ступні та плоскостопість проявляється із вираженістю ступенів гіпермобільності, а зубо-щелепні аномалії зафіксовано у 59 % обстеженого дитячого контингенту. Щодо фенотипових проявів доліхостеномілії найбільшу кількість випадків - 12 % становили дисгармонійні співвідношення довжини кистей та 13 % стопи відносно довжини тіла. 5 % дітей із суглобовими проявами мали порушення пропорційності верхнього та нижнього сегмента тіла. Висновки: встановлено характерні фенотипові ознаки, що підтверджують детерміновану схильність дітей до диспропорційного розвитку опорно-рухового апарату на тлі гіпермобільності суглобів. Вказані факти є підгрунтям для розробки методик оздоровчо-профілактичних заходів.

У навчально-методичному посібнику викладено теоретичні та практичні матеріали до організації практичних занять із дисципліни «Корекційно-оздоровча робота з дітьми дошкільного віку». Перший розділ включає навчальну програму та перелік запитань до екзамену. Другий розділ - теоретичний, який містить особливості організації фізичного виховання з дітьми, які мають відхилення в стані здоров’я. Практичний розділ складається з переліку комплексів вправ при захворюваннях органів дихання, при порушеннях органів зору, порушеннях функції нервової системи для дітей дошкільного віку, практичного матеріалу для дітей дошкільного віку з порушенням опорно-рухового апарату (порушення постави та плоскостопість) та використання нетрадиційних методик із фізичного виховання в корекційно-оздоровчій роботі в ЗДО.