Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.21 + Ю223.221 + Ю225.4

Рубрики:

Людина і буття

Проблема реальності

Раціональне пізнання. Розум

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*341.111

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості міжкультурної комунікації в регіональному контексті українського Приазов'я, зокрема, етнонаціональну структуру та історичні аспекти розвитку, процеси соціалізації та особливості культуралізації, а також акультурації та декультурації. Висвітлено вплив міжкультурної комунікації на повсякденність соціуму регіону. Визначено особливості розселення етнонаціональних спільнот у Приазов'ї, взаємодії домінуючої культурної групи та меншин, субкультури регіону в контексті глобалізаційних і загальноукраїнських процесів.

Проанализированы особенности межкультурной коммуникации в региональном контексте украинского Приазовья, в частности, этнонациональная структура и исторические аспекты развития, процессы социализации и особенности культурализации, а также акультурации и декультурации. Освещено влияние межкультурной коммуникации на повседневность социума региона. Определены особенности расселения этнонациональных сообществ в Приазовье, взаимодействия доминирующей культурной группы и меньшинств, субкультуры региона в контексте глобализационных и общеукраинских процессов.

Дисертацію присвячено виявленню сутності антропологічної методології історичного процесу ході філософського аналізу "Нової історичної науки". Дослідже процес виникнення та становлення категорії ментальності у світовій філософській науці, а також її розуміння як грунту культури та цивілізації. Обгрунтовано антропологічну спрямованість включення аналізу суспільної свідомості людини минулого до філософсько-історичних досліджень. Окремо висвітлено темпорально-історичні чинники аналізу структур, матеріальної цивілізації та геоісторії. Проаналізовано основні праці фундаторів французької "Нової історичної науки": Л.Февра, М.Блока та Ф.Броделя. Надано комплексну характеристику загальноцивілізаційних антропологічних принципів "Нової історичної науки". Значну увагу приділено визначенню терміну "антропологія". Вона розуміється як наука, що досліджує у порівняльному плані різноманітні типи культур і шляхи їх перетворення при соціальній, а не біологічній, передачі інформації від генерації до генерації. Встановлено, що антропологічний підхід по-новому формулює ціль філософсько-історичного пізнання - це вивчення історичного процесу не ззовні, шляхом накладання сітки вироблених наукових категорій на життя колишніх епох, а зсередини, через людину, через проникнення в самосвідомість часу, що досліджується, у його безпосередню фактуру, у повсякденні умови існування. Метою філософського вивчення стає людина, її ментальність, повсякденність, соціально-психологічні групи. Це передбачає погляд на світ колишніх епох не тільки через сучасні наукові теорії, але й через реальне його усвідомлення людиною минулого, через його мінливу "картину світу".

Вивчено особливості функціонування українського сільського соціуму східногалицького регіону, що перебував у міжвоєнний період під владою Польщі. Охарактеризовано політику правлячих кіл Другої Речі Посполитої в аграрному секторі, спрямовану на утвердження польської присутності на "полуднево-всходніх кресах", зміст реформ, підходи до вирішення земельного питання. Проаналізовано національні особливості соціально-економічної конкуренції у краї. Розкрито характер і умови господарювання мешканців сільської місцевості, соціальні стратегії. Зроблено спробу висвітлити соціокультурні процеси, духовне життя, щоденний побут і повсякденність українських аграріїв Східної Галичини. На підставі емпіричного матеріалу зроблено висновки й узагальнення стосовно специфіки соціально-економічного розвитку сільського населення регіону.

Методологічну основу дослідження складають результати, отримані в аналітичній, структурно-функціональній і феноменологічній традиціях філософствування. На підставі аналізу теорій та концепцій сучасної філософії науки зроблено висновок про неможливість безпосереднього включення повсякденності в контекст реконструкції науки внаслідок принципової несумірності "світу науки" і "світу повсякденності". Розкрито основні труднощі теоретичного опису феномену повсякденності, у тому числі зафіксовані на рівні структури свідомості. Запропоновано концепцію побудови моделей контекстуальної реконструкції науки, у рамках яких можливе подолання недомірності "світу науки" і "світу повсякденності". На підставі опису домірних елементів виявлено основні "точки дотику" світу науки і світу повсякденності. На основі створення системи опосередкувань проаналізовано найбільш перспективні моделі. Визначено основні методологічні принципи реконструкції гетероморфних об'єктів.

Дисертацію присвячено дослідженню сутності і призначення повсякденності у культурній дійсності. Розвиток культури і її визначення як феноменального буття людини дозволяє подати повсякденність як постійно присутню реалію культури, головними рисами якої є безпосередня чуттєва даність, суб'єктивна спрямованість у формуванні та організації, а також утилітарно-прагматичний характер структурних елементів, пов'язаний з основним її призначенням - збереження і продовження життя людини. Культурологічне вивчення структур повсякденної реальності забезпечує можливість прослідкувати особливості індивідуального відбиття загальнокультурних форм, визначити ті аспекти, які універсально присутні в культурній дійсності.

Проведено комплексне дослідження реклами як феномену сучасної глобальної культури, розглянуто її найбільш суттєві культурологічні та естетико-художні атрибути. Висвітлено історичний процес формування масового суспільства та масової культури як результат ринкової економіки та процесів демократизації, універсалізації, глобалізації, індустріалізації й урбанізації. Міжгалузеві дослідження феномену "масової культури" проведено за різними напрямами, зокрема, такими, як теорія комунікацій, семіотика, постструктуралізм, британські дослідження культури, феміністична критика, вивчення телебачення та мас-медіа. Розкрито гуманістичний та афірмативний характер глобальної культури масового суспільства. З'ясовано, що пріоритетна роль у формуванні нової глобальної культури належить телебаченню, впливове та важливе місце у структурі якого займає реклама як джерело мас-медіального розповсюдження культури. Встановлено, що мас-медіальний спосіб існування реклами сприяє створенню нового транскультурного популярного мистецтва, визначено його головні атрибути - неоднорідність, дискретність, інтермедійність, багатоаспектність. У контексті історико-культурологічного підходу підтверджено обов'язкове пересічення векторів мистецтва та реклами. Виявлено, що банальність, повсякденність, тривіальність, сфера споживання, кітч стають об'єктами мистецтва. Доведено, що реклама використовує цілий арсенал мистецтв - від класичного до авангарду. Встановлено, що еволюція почуттєвої культури відбувається на фоні змін у сфері масової комунікації.

Проведено філософсько-антропологічний аналіз феномену повсякденності у вимірах життєвого світу. Здійснено спробу змінити філософську традицію аксіологічних суджень щодо низького статусу повсякдених подій. Розкрито сутність феномену повсякденності як своєрідної метрики, що позначає масштаби та відмінності добра і зла, розуму та безумства, істини та брехні, прекрасного та потворного. Сформовано нове поле застосування філософської антропології та філософії культури щодо малодослідженої проблематики. Здійснено тематизацію повсякденності у філософському дискурсі та виявлено її критичний потенціал по відношенню до класичного канону раціональності та позиції логоцентризму класичної філософії.

Досліджено суб'єктні й об'єктні аспекти міського повсякденного життя міст Кримського півострова наприкінці XIX - початку XX ст. Розглянуто форми та способи задоволення городянами вітальних потреб (у їжі, безпечному середовищі, відпочинку) та потреб більш високого рівня (у дозвіллі, самоактуалізації). Особливу увагу приділено дослідженню архітектоніки кримських міст, зокрема, висвітлено питання забезпечення ефективності функціонування населених пунктів і наповнення предметного поля міста. Розглянуто проблеми виховання та навчання городян. Проаналізовано регіональні особливості повсякденного життя кримських міст, зроблено спробу відтворення уявлень міських жителів щодо самих себе та місць свого проживання. Зроблено висновок, що зміни об'єктних і суб'єктих елементів життєвого устрою міського населення Криму наприкінці XIX - початку XX ст. мали структурний, просторовий, семіотичний характер і були неоднозначні у своїй динаміці.

Запропоновано лінгвокраїнознавчий підхід у навчанні іноземних мов. Розглянуто проблему взаєморозуміння між народами, надано поняття культури та мови. Висвітлено етапи формування німецької народності та німецької мови, поняття міжкультурної комунікації, акультурації, розглянуто фонові знання та їх мовні репрезентанти, невербальні засоби спілкування. Розкрито питання утворення двох німецьких держав, возз'єднання Німеччини, описано німецький національний характер, повсякденність, кухню, свята та традиції. Висвітлено основні етапи в розвитку німецької мови, зокрема, її особливості в німецькомовних країнах (Австрії, Швейцарії, Люксембурзі), розглянуто молодіжну лексику.

Проведено теоретичний аналіз становлення соціологічної категорії "соціальний комфорт" у межах різних соціологічних теорій. Доведено, що поняття "соціальний комфорт" є соціологічною категорією. Розглянуто соціолінгвістичне поле соціального комфорту та методологічну зумовленість ряду його значень. Вивчено структуру соціального комфорту в межах соціологічного дискурсу та вплив соціального комфорту на повсякденність і життєвий світ окремої особистості та соціальних груп. Розглянуто перспективи інституалізації соціального комфорту в межах соціально орієнтованого суспільства. Зроблено спробу розробити інструментарій дослідження рівня соціального комфорту та його підвищення в українському суспільстві в коротко- та довгостроковій перспективі.

Наведено результати соціально-філософського дослідження туризму як способу подолання людиною меж повсякденного буття. Запропоновано визначення понять "туризм", "повсякденність", "туристична активність". Проведено аналіз туризму як одного з шляхів подолання одноманітості повсякденності та способів збагачення життєдіяльності людини новими смислами, показано його позитивний вплив на розвиток її духовності та світогляду. Визначено соціокультурну детермінацію туристичної активності людини. Розглянуто напрямки та перспективи розвитку туризму як соціального інституту за умов глобалізації. Зроблено висновок про посилення впливу туризму на життєдіяльність індивіда у XXI ст., реалізацію його творчого потенціалу, розширення меж індивідуальної свободи. Розкрито специфіку розвитку туристичної активності українців, визначено її спрямованість та фактори оптимізації.

Вперше застосовано інтеграційний підхід до вивчення туристичних практик на підставі синтезу теорії практик, соціокультурного та соціально-конструктивістського підходів, що дозволило розглядати туристичні практики як систему узвичаєвих у повсякденності способів колективних чи індивідуальних дій та комунікацій, опосередкованих певним соціокультурним змістом. Введено до наукового обігу та запропоновано визначення понять "туристична репрезентація", "туристична повсякденність", "туристичне спостереження". Розроблено модель туристичної репрезентації, використання якої дозволяє порівнювати особливості конструювання туристичних практик на різних рівнях їх відтворення у часі та просторі. Виявлено, що туристичні практики українців відрізняються меншим постматеріалізмом у порівнянні з європейцями.

Зазначено, що історія повсякденності, що раніше практично не розроблювалася вітчизняними фахівцями, стосовно 1920 - 1930-х рр. виглядає як досить суперечлива наукова проблема. Складності їй додає та обставина, що істория повсякденності за визначенням є історією "мікро-історічних деталей", описом унікальних, не унікованих аспектів минулого. Історія повсякденнсті сфокусована на дослідженні еволюції (чи незмінності) порядку речей та ознак матеріальної культури, а також порядку поводження людини з речами. Дослідженно зміни у ментальності населення, що за спостереженням найменшою мірою змінюється в ході історічной еволюції. Видання складаеться з п'яти розділів. У першому розділі подано повсякденність українського суспільства в її етнічному вимірі 20-х років минулого століття, у другому - етнічні громади України в епоху побудови соціолізму, у третьему - трагичні наслідки голодомору 30-х років, у четвертому - висвітлено репресії проти селян одноосібників, у п'ятому розділі - зроблено висновок, що людська натура, попри багаторічні зусилля комуністичної пропаганди, залишалася незмінною.

Висвітлено повсякденність та історичний час у контексті української історії 1930-х рр. Описано сталінський етап в соціально-економічних перетвореннях. Досліджено повсякденне життя на підприємствах і новобудовах, колгоспного села та етнічних громад України. Розглянуто партійно-радянську номенклатуру УСРР в добу сталінського комуністичного штурму 1929 - 1933 рр. Встановлено місце вчительства в комуністичній державі. Висвітлено особливості й умови пастирського служіння кліру. Розкрито проблему збереження/порушення священством вірності пастирському служінню. Акцентовано увагу на участь студенства у соціально-економічних перетвореннях.

Проаналізовано синонімічний ряд поняття "повсякденність" у контексті соціоісторичного сприйняття. З'ясовано ряд категорій та трактувань, що проблематизують повсякденність як предмет філософського дослідження. Окреслено коло структурних елементів повсякденного буття. В ході дослідження прослідковується значимість особистого життя людини у процесі формування її внутрішнього світу та моральності суспільства в цілому. Розглянуто такі риси повсякденності як: повторюваність, консервативність, загальнодоступність, віднесеність до приватного життя. Аргументовано необхідність системного підходу до вивчення повсякденності.

Висвітлено історичні умови сільської повсякденності. Охарактеризовано працю українського селянина в колективному та домашньому господарствах, показано значення особистого присадибного господарства. Досліджено рівень та якість матеріального споживання сільської родини, її харчування. Надано відомості про соціально-побутові та культурно-освітні умови життя сільського населення, їх медичне та побутове обслуговування. Акцентовано увагу на формуванні життєвої позиції українських селян, на їх участі у суспільно-політичному житті сільської громади.

Досліджено мовні картини світу у британському й американському віршованому дискурсі для дітей. Віршований дискурс для дітей розуміється як об'єктивований специфічними мовними формами функціонально-смисловий континуум, якому притаманна спеціально орієнтована картина світу. Картина світу у віршованому дискурсі для дітей формується низкою концептів, які характеризують повсякденність та емоції, social hierarchy, household, entertainment, music, holiday, joy, sorrow, fear, anger, представлені фреймовими структурами. Простежено відмінності у мовній та концептуальній картинах світу, які моделюються у фольклорному та сучасному американському віршованому дискурсі для дітей, спричинені часовими та культурними змінами.

Рассмотрен комплекс проблем, связанных с пониманием концептов "культура повседневности", "культурно-образовательный синтез" в контексте формирования содержания образования на всех его ступенях. Исследованы основные формы осуществления философского синтеза: системная, проблемная и культурно-образовательная. Сделан аспектный анализ проблематики современной философии в контексте предмета, методологии и смысловых установок, которые в эпоху постмодерна трансформировались. Акцентировано, что основой современного философского образования является освоение базовой философской традиции в соотнесении ее с нынешней ситуацией в обществе и культуре. Освещены требования к учебному пособию по философии в свете культурно-образовательного синтеза как в рамках цикла социально-гуманитарных дисциплин, так и в применении ко всем уровням образования.

Розглянуто комплекс проблем, пов'язаних з розумінням концептів "культура повсякденності", "культурно-освітній синтез" в контексті формування змісту освіти на всіх його рівнях. Виявлено основні форми здійснення філософського синтезу: системна, проблемна та культурно-освітня. Зроблено аспектний аналіз проблематики сучасної філософії в контексті предмета, методології та смислових установок, в яких в епоху постмодерну відбулася трансформація. Акцентовано, що основою сучасної філософської освіти є освоєння базової філософської традиції у співвіднесенні її з нинішньою ситуацією в суспільстві та культурі. Висвітлено вимоги до навчального посібника з філософії у світлі культурно-освітнього синтезу як в рамках циклу соціально-гуманітарних дисциплін, так і в застосуванні до всіх рівнів освіти.

The article analyzes the phenomenon of cultural educational synthesis. On the materials, connected with the current state of philosophical and ideological education, the importance of this synthesis for training of specialists, capable to become real intellectual elite of society is revealed.