Індекс рубрикатора НБУВ: Ч435.221

Рубрики:

Процес навчання в галузі олігофренодидактики

Шифр НБУВ: ДС43459 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч435.221

Рубрики:

Процес навчання в галузі олігофренодидактики

Шифр НБУВ: ДС43459 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч435.221

Рубрики:

Процес навчання в галузі олігофренодидактики

Шифр НБУВ: ДС43459 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч435.221

Рубрики:

Процес навчання в галузі олігофренодидактики

Шифр НБУВ: ДС43459 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено архівну картотеку української книги 1887-1894 рр. Збережено прийняту у картотеці хронологію подання видань; зведено, по можливості, до єдиного опису численні описи-дублети одного і того ж видання; вказані при описах джерела зазначені у картотеці скорочено; збережено вжитий правопис; розв'язано, де це було можливо, переважно на основі "Словника українських псевдонімів та криптонімів (XVI-XX ст.)", псевдоніми та криптоніми. У складних або суперечливих випадках стосовно авторства видання або опису його подано примітки до окремих позицій.

Опрацьовано першу половину архівної картотеки (львівський варіант), який охоплює період 1901 - 1905 рр., укладеної в 1945 - 1948 рр. двома академічними бібліотеками Києва та Львова під керівництвом Ю.Меженка. Витримано хронологічний принцип подачі матеріалу, оформленого, в основному, за описом і правописом, прийнятими в картотеці.

Праця видатного українського філолога Ю.Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття. Автор накреслює об'єктивну лінгвістичну картину внутрішнього розвитку української мови у першій половині ХХ ст., шляхи формування її загальнонаціонального літературного варіанту, унормування правопису й термінології, історію лексикографічної теорії і практики - і все це на тлі постійної протидії, що її зазнавала українська мова з боку урядів панівних націй у різних частинах України.

Поруч з доповідями конференції широко представлено матеріали круглого столу "Мова молитовна, мова церковна". Поставлено і відкрито нові теми, проблеми та напрями в ділянці релігійно-богословського стилю: проблема уніфікації та усталення богословської термінології, проблема перекладу богословської літератури та богослужбових книг, правописні питання релігійного стилю, мовностилеві особливості молитовної мови. Також серед розглянутих питань - церковно-музична термінологія в історичній перспективі, проблема варіантності у структурі богословської лексики, проблема терміновживання і термінотворення в сучасному конфесійному стилі та ін.

Розглядається становище української мови в Україні після набуття Україною політичного суверенітету. Автор виявляє внутрішні суперечності, які має українська мова, і які не дають їй в повній мірі розвиватися - двоїстість (існування двох правописів і літературних мов), неприродне ускладнення української мови залученнями до її лексики полонізмів та германізмів. Висвітлюються витоки походження української мови, а також вплив української культури та української історії на творчість видатних російських письменників: О.Пушкіна, М.С.Лєскова, І.Тургенєва та ін. Особлива увага приділена розкриттю проблеми двомовності в Україні, розглянуті її позитивна та негативна сторони.

Вперше в історії української лінгводидактики з позиції культури рідного слова в контрастивному плані подано науково обгрунтовані правила перекладу, словотворення, відмінювання і правопису українських географічних назв (топонімів), відтопонімних прикметників (ад'єктонімів), назв водних об'єктів (гідронімів) та особових імен (антропонімів) в українській та російській мовах України.

Предметом курсу "Культура мови вчителя" є норми та виразові засоби усного та писемного мовлення. Виходячи з даного положення, у посібнику розглядаються актуальні проблеми культури усної та писемної мови, подаються практичні рекомендації щодо вживання слів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Мета, яку поставили автори, - прищеплення навичок усного спілкування в тісному колі і перед широким загалом, ознайомлення з головними нормами української літературної мови (орфоепічною, лексичною, граматичною, стилістичною, правопису), формування стійкого інтересу до власної мови, прагнення добиватися вдосконалення її в практичному володінні.

Словник включає близько 10 тисяч термінів та словосполучень, найбільш уживаних у сучасній метеорології та суміжних науках. Словник складається з 12 розділів, які висвітлюють основні розділи метеорології. Крім фахової репрезентації термінів, у словнику подана їх лінгвістична характеристика: наголос, закінчення родового відмінка, особливості правопису.

Розглядаються складні випадки написання, творення, вживання, відмінювання та наголошення назв населених пунктів України (топонімів), відтопонімних прикметників (ад'єктонімів) та назв жителів (катойконімів). Оскільки в українській мові активно функціонують грузинські, узбецькі, казахські, естонські і інші топоніми та їх похідні, то в роботі висвітлюються правила правопису і іншомовних географічних назв.

Розглядаються питання етно- і соціолінгвістичної еволюції української мови в країнах поселення, досліджуються особливості мовної поведінки і мовної свідомості українців діаспори, пропонуються кількісні і якісні оцінки дифузних явищ у двомовному середовищі, а також аналізується лабіринт правописного дуалізму.

Розглядається преса Північної Буковини як важлива складова історії української журналістики другої половини ХІХ-першої половини ХХ ст. Автори характеризують складні процеси становлення і розвитку періодики, осмислюють її вплив на формування національної самосвідомості жителів краю, суспільно-політичне життя буковинців. Проаналізовано усі газети і журнали, що виходили староруським правописом, язичієм, фонетичним правописом. Представлено періодику років становлення організованого життя буковинських українців (1870-1885 рр.), часописи періоду національно-культурного поступу (1885-1900 рр.), доби політичної диференціації та Першої світової війни (1900-1918 рр.), періоду політичних утисків і румунізації (1918-1928 рр.), пресу доби національного відродження (1928-1937 рр.), часописи періоду військового стану (1937-1940 рр.).

Розглянуто причини та етапи реформування німецького правопису. Визначено його основні засади та принципи. Встановлено зв'язок між написанням літери та її звучанням і значенням. Описано сучасну орфографію німецьких слів та окремих літер.

Досліджуються еволюційні процеси в етномовній свідомості емігрантів і їх нащадків у країнах поселення, проблеми мови й національної ідентичності, особливості мовної поведінки й мовної свідомості українців діаспори. Пропонуються кількісні і якісні оцінки дифузних явищ у двомовному середовищі. Вводиться в науковий обіг широкий масив соціолінгвістичного польового матеріалу, що представляє різні вікові групи та покоління діаспори. У контексті соціолінгвістичних еволюційних процесів подано різнобічний аналіз правописних тенденцій; пропонується новий погляд на використання цієї частини мовного досвіду діаспори у виробленні загальнонаціональних орфографічних норм, насамперед, при адаптації новітніх іншомовних запозичень, а також дається соціолінгвістичний прогноз розвитку мовної ситуації в українській діаспорі та подальших взаємин мовної практики українців зарубіжжя з нормами етнічного материка.

Представлен материал, соответствующий структуре традиционных учебных пособий по языковедению, в частности, рассматриваются фонетика, графика, морфология, правописание, синтаксис русинского языка. В приложениях приведены отдельные элементы словообразования, диалектная база русинского языка, литературная норма и локальные варианты.

Подано основні граматичні теми й зразки ділового мовлення, усного й писемного спілкування в офіційно-діловій сфері. Містяться не тільки загальні положення щодо правил правопису, стилістичного використання певного слова або словосполучення, а також зразки оформлення й викладу різних видів документів ділового характеру, граматичні коментарі до кожного з них і зразок певного документа. Висвітлюються питання етики ділового спілкування.

Проаналізовано хід подій, умови формування збройної боротьби та загибелі Української Галицької Армії (УГА). Висвітлено стратегію, тактику та організацію УГА. Наведено характеристику "воєн" Галицької Армії, стратегічного керівництва УГА, бойову характеристику польської та української армій. Розкрито регіональні особливості військово-організаційного внеску населення у визвольну війну. Використано сучасну українську мову за правописом прийнятим в наш час в українській діаспорі.