Систематизовано описи 193-х стародруків, що зберігаються в музеях, архівах, учбових закладах та інших установах Волині: за тематикою - книги релігійного змісту, характерні для друкованої продукції XVI - XVIII ст., і тому в репертуарі волинських стародруків переважають євангелія, ірмології, служебники, псалтирі, мінеї, апостоли.

Приведены богословский, лингвостилистический, историко-культурный, искусство- и литературоведческий типы анализа Книги псалмов, раскрыта ее роль в жизни церкви, общества и отдельного человека. Проанализированы основные положения текста Книги, в частности, массоретские тексты, появление которых связано с начавшейся во ІІ в. н.э. деятельностью ученых нудейских раввинов, которые стремились из отрывочного многообразия текстов Библии восстановить ее первоначальную форму. Рассмотрены особенности языка и поэтики Киевской Псалтыри 1397 г., а также проблема Бога и Божьего имени в поэтической системе псалмов. Охарактеризована система выразительных средств "Киевской рукописи" как толкование Книги псалмов.

Розглянуто кілька малодосліджених сторінок з історії українських перекладів Біблії.

Розглянуто маловідомі сторінки творчості українського полеміста та богослова В. Суразького (середина XVI ст. - начало XVII ст.). Висвітлено специфіку православного традиціоналізму на українських землях. Показано фундаментальні особливості світогляду мислителя в контексті автохтонних рис української філософської думки. Досліджено значення творів В. Суразького для розвитку православної апологетики в Україні та Московії. Розглянуто перевидання тексту "Книги про єдину істинну православну віру". Вказаний твір вважався у колах московського духівництва основною полемічною працею, спрямованою проти католиків та протестантів. Зазначено, що дана книга В. Суразького відіграла помітну роль у збереженні української та білоруської православної ідентичності за складних умов окцидентальної геополітичної експансії. Також В. Суразького вважають редактором видань, що були надруковані в Острозі: Псалтир з возслідуванням, "Книга про пісництво" Василя Великого, "Маргарит" Іоанна Златоустого й "Книжиця в десяти розділах".

Охарактеризовано сучасний стан книговидавничої справи в Україні. Висвітлено діяльність університетських видавництв ("Либідь", "Світ", "Основа"), що об'єднали свої зусилля з метою випуску унікальних наукових праць видатних українських вчених: М.Грушевського, Д.Яворницького, Г.Сковороди, І.Огієнка, М.Возняка, С.Рудницького та ін. Основну увагу приділено всесвітньовідомим шедеврам українського книжкового мистецтва, а саме: Остромирову Євангелію (1056 - 1057), Ізборнику Святослава (1073), Київському Псалтиру (1397), Пересопницькому Євангелію (1556 - 1561) тощо.

Досліджено маргіналії творів "Меч духовний" (1666), "Труби словес проповідних" (1674), "Псалтир" (1653), які належать перу Л.Барановича. Детально проаналізовано оригінальні праці цього відомого вітчизняного вченого, письменника, культурного та релігійного діяча, чернігівського єпископа, написані церковнослов'янською, давньопольською та латинською мовами.

Проаналізовано діяльність друкарні Почаївського Успенського монастиря періоду XVIII - першої третині ХІХ ст. Розглянуто спільний проект відділу стародруків і рідкісних видань НБУВ і Бібліотеки Російської академії наук з питань дослідження кириличних видань друкарні, підтриманий Російським гуманітарно-науковим фондом. Охарактеризовано принципи опису видань і примірників для майбутнього каталогу почаївських кириличних стародруків. Особливу увагу приділено проблемі недосконалості існуючих кириличних шрифтів WORD, атрибуції дефектних примірників, фрагментів і окремих аркушів, виявленню й атрибуції друкарських доповнень - алігатів у конволютах, згадки про які відсутні у бібліографії, а також опису примірників de visu, друкуванню карток на них до читацького та службового каталогів. Наведено зразок опису почаївського видання Псалтиря 1792 року.

Проанализирована деятельность типографии Почаевского Успенского монастыря периода XVIII - первой трети ХІХ вв. Рассмотрен совместный проект отдела старопечатных книг и редкостных изданий НБУВ и Библиотеки Российской академии наук об исследовании кирилловских изданий типографии, поддержанный Российским гуманитарно-научным фондом. Охарактеризованы принципы описания изданий и экземпляров для будущего каталога почаевских кирилловских старопечатных книг. Особое внимание уделено проблеме несовершенства существующих кирилловских шрифтов WORD, атрибуции дефектных экземпляров, фрагментов и отдельных страниц, выявлению и атрибуции печатных дополнений - алигатов в конволютах, упоминания о которых отсутствуют в библиографии, а также переописи экземпляров de visu, печати карточек на них для читательского и служебного каталогов. Приведен образец описания почаевского издания Псалтыря 1792 года.

Вперше здійснено спробу схарактеризувати іконографічний аспект зображення Євангелістів у мініатюрах Пересопницького Євангелія. Наведено приклади різних іконографічних схем у зображенні євангелістів з VII ст. у монументальному живописі, мініатюрі та іконописі. Здіснено порівняльний аналіз зображення окремих, характерних лише для пересопницьких мініатюр, деталей з малюнками на берегах сторінок Київського Псалтиря (1397), зображеннями євангелістів у Євангелії середини XVI ст. з Волині, мініатюрами волинського художника середини XVI ст. Андрійчини, іконами волинського походження XV - XVI ст.

For the first time in the art studies a characterization of the iconographical aspect of depiction of the Evangelists in the miniatures of Peresopnytsya Gospel is attempted. The author provides examples of different iconographic definitions that organize portrayals of the Evangelists in mural painting, mininatures and iconography since VII cent., suggests a comparative analysis of the depiction of some details peculiar to the Peresopnytsya miniatures with the marginal pictures in Kyiv Psalter (1397), the portrayals of the Evangelists in the XVI cent. Gospel from Volyn, the miniatures of a Volyn painter Andriychyna (mid. XVI cent.), XV - XVI icons of Volyn provenance.

Розглянуто унікальний примірник видання «Символу віри» Афанасія Александрійського, що згідно з бібліографічними джерелами надрукований в Києво-Печерській лаврі 1717 р. Робота з книжкою показала, що насправді це видання Псалтиря, який вийшов друком у Московській друкарні близько 1722 – 1723 р. також є рідкісним, оскільки жоден примірник такого видання до сьогодні був невідомий.

The article examines unique copy the edition А Сreed of Athanasius of Alexandria from the funds of Vernadski National Library of Ukraine in accordance by bibliographic sources published in a printing-house Kyiv Pechersk Lavra 1717. The analysis of the book showed that thе edition of Psalter, printed in Mockow about 1722 – 1723. Copy of Psalter is rare because edition is not taken into account in bibliography.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э37-220.214

Рубрики:

Християнство

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто жанрові особливості твору, роль Псалтиря у текстовій палітрі творчості Л. Костенко. Поетеса звертається до біблійного тексту і творчо оброблює його. Цикл Л. Костенко становить абсолютно новий твір, який відтворює світовідчуття і світобачення авторки. Студіюючи національний, політичний контекст, християнські міфи, Л. Костенко інтерпретує їх в оригінальних псалмах. Всі 3 псалми, опрацьовані Л. Костенко, належать до першої книги Псалтиря і зберігають сюжетно-тематичну канву біблійних творів. Поетеса веде діалог з життям і Псалтирем. Опрацьовуючи канонічний текст, поетеса наповнює його власним потрактуванням мотивів, що суголосні поглядам авторки і є її дієвою позицією. Взагалі псалмам властива мова асоціацій, що характеризується постійним використанням образних порівнянь, метафор, іносказання. Основним композиційним прийомом псалмів виступає антитеза, висловлення контрастних переживань суму та радості, покаяння та хвали.

Відзначено, що вивчення середньовічного інструментарію народів Східної Європи неможливе без звернення особливої уваги на групу струнно-щипкових цитроподібних інструментів. Встановлено, що в Київській Русі існували трикутна, прямокутна, трапецієподібна форми цитр вертикального тримання. Визначено нові аспекти в дослідженні давнього східнослов'янського цитроподібного інструментарію.

Розглянуто жанрові особливості твору, роль Псалтиря у текстовій палітрі пам'ятки.

Розглянуто жанрові особливості твору, роль Псалтиря у текстовій палітрі творчості Ліни Костенко. Поетеса звертається до біблійного тексту і творчо оброблює його. Цикл Ліни Костенко становить абсолютно новий твір, який відтворює світовідчуття і світобачення авторки. Студіюючи національний, політичний контекст, християнські міфи, Ліна Костенко інтерпретує їх в оригінальних псалмах.

Розглянуто історію посвят престолів Києво-Софійського собору. Це дослідницьке завдання потребує розв'язання з огляду на численні анахронізми за використання назв престолів у різні періоди вивчення, та зумовлене необхідністю з'ясування назв окремих частин храму, адже посвяти є окремою темою історії пам'ятки, в якій відображено процеси "адаптації" давньоруського комплексу до потреб, уявлень духовних кіл Київської митрополії XVII - XIX ст. Дев'ятнадцять престолів Софії, на початок XIX ст. присвячені різним сюжетам Євангелія, змінювалися впродовж часу: можна назвати більш ранніми посвятами престоли храму, пов'язані з сюжетами розписів компартиментів собору, а також пізні - як шанування руської традиції християнізації та культу князя Володимира. Недослідженість теми стала передумовою хибних теорій часу і ктиторства будівництва основного храму Київської митрополії. На підставі збережених описів XVII - XIX ст. реконструйовано процес посвят окремих частин святині, що впродовж чотирьохсот років фіксованих джерел як виникали, так і зникали під нашаруванням нових посвят. Методологія студії базується на археографічному та джерелознавчому аналізі наявних історичних текстів, описів храму, його престолів. Певні найменування посвят мали свою політичну причину, що характерно для головного храму митрополії, на який (як і зрештою на всю митрополію) з середини XVII ст. поширювались інтереси Московського патріархату. Пізні посвяти XVIII ст. "видають" програми деконструкції старих систем посвят престолів собору часів Речі Посполитої та конструювання нових на базі використання місцевої київської руської історії, зразком якої був так званий Володимирський приділ храму, що виник у XVIII ст. Такими новоствореними посвятами ряснів сакральний простір собору й у пізній час - у кінці XVIII - XIX ст., коли тут знайшли своє відображення культ святих Антонія та Феодосія Печерських, а також Успіння Богородиці - явна данина традиції Печерського монастиря. Наукова новизна полягає у встановленні послідовності історії посвят престолів храму та усуненні необгрунтованого анахронізму використання їх назв у працях, присвячених історії собору. Результатом дослідження стали реконструктивні схеми і список змін посвят софійських престолів, ілюстративний матеріал представляє план храму від 1809 р., який уперше публікується у даній роботі. Свідченням руської традиції шанування у соборі архангела Михаїла є його зображення з Київського Псалтиря 1397 р., на якому архістратиг тримає склепіння споруди.

Вперше в українському літературознавстві здійснено спробу комплексного вивчення поеми «Богородице Діво, радуйся» як явища української барокової поезії; проведено текстологічний аналіз віршів свт. Іоана Максимовича у зіставленні із першоджерелами (Біблією, Псалтирем, повчаннями отців церкви, апокрифічними легендами) та творами інших барокових поетів (свт. Димитрія Туптала, Кирила Транквіліона Ставровецького, Івана Величковського, Антонія Радивиловського, Іоаникія Галятовського); досліджено особливості творення образу Богородиці та розкрито систему християнських символів для його позначення. Здійснено спробу довести оригінальність поеми «Богородице Діво, радуйся» та її цінність в історії української літератури. Отримані висновки дадуть змогу привернути увагу читачів до авторських ідейно-художніх настанов, висвітлюючи ключовий етико-естетичний вектор розвитку національної літератури в конкретний період її існування.

На основі загальноісторичних тенденцій розвитку книгодрукування в Європі зазначено, що українське друкарство почалося у Львові з середини XV ст., мало витоки з тогочасних німецьких князівств, а не з Московського царства XVI ст. Зауважено, що сьогодні є підстави вважати першим (відомим сучасним науковцям) власником друкарні, причетним до книговидання на українських землях Степана Дропана. Зазначено, що Іван Федоров не був східно-слов’янським першодрукарем - це право на сьогодні належить білорусові Франциску Скорині. На початку XVI ст. він запланував перекласти і надрукувати окремими книгами новий текст Біблії руською мовою. Упродовж 1517 - 1519 рр. у власній друкарні в Празі видрукував 23 біблійні книжки. Першою, де був використаний кириличний шрифт, був Псалтир . Варто зауважити, що концепція існування у Львові дофедорівських друкарень, зокрема Степана Дропана, не применшує ролі Івана Федорова. Від нього починається безперервна традиція українського книгодрукування.