Висвітлено обставини створення, ідейно-художні особливості триптиха Тараса Шевченка "Молитва". Якщо в перших двох віршах циклу поет звертався до Бога з проханням покарати "царів" та "шинкарів", то в третій поезії він відмовився від такого радикалізму і прохав зупинити тих, хто творить зло. Т. Шевченко вважав, що так можна досягти соціального примирення. Пафос ствердження гармонійності світобудови акцентовано в останній поезії триптиха: молитва зазвучала як гімн, що прославляє красу суспільства, в якому поєднана соціальна справедливість, працьовитість й освіченість народу, висока моральність і любов.

Здійснено аналіз категоріального поля дослідження і першоджерел полікультурної освіти (праці Я. Коменського, Й. Песталоцці, А. Дістервега, Дж. Дьюї). Представлено визначення полікультурної освіти. Виявлено соціально-політичні і культурні детермінанти зародження полікультурної освіти в США (зміна демографічної ситуації й імміграційної політики; зміна соціально-політичної ситуації в країні; трансформація освітнього процесу) й охарактеризовано етапи її розвитку. Проаналізовано основні концепції полікультурної освіти (етнічна, мовна, культурної депривації, антирасизму, радикалізму, генетичного детермінізму). Визначено організаційно-педагогічні засади полікультурної підготовки фахівців у вищій школі США і можливості впровадження прогресивних ідей зарубіжного досвіду в Україні.

Найбільш актуальними питаннями хірургічного лікування пухлин залишаються онкологічний радикалізм (обсяг оперативного лікування) й тактика відновлення опорної функції хребта. Мета роботи - проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів із первинними пухлинами грудного й поперекового відділів хребта за відповідними оціночними шкалами. Під клінічним спостереженням були 43 пацієнти з доброякісними і злоякісними первинними пухлинами й пухлиноподібними ураженнями хребта, які знаходилися на лікуванні у відділенні вертербрології Інституту патології хребта і суглобів ім. проф М. І. Ситенка НАМН України. Локалізація уражень була такою: шийний відділ хребта - 5 пацієнтів, грудний - 17, поперековий - 19, крижі - 2. Серед хворих були 22 жінки й 21 чоловік, вік пацієнтів - 18 - 72 роки. За патоморфологічною класифікацією первинних пухлин і пухлиноподібних уражень ВООЗ пацієнтів розподілили так: доброякісні пухлини - 26 осіб, злоякісні - 17. Результати хірургічного лікування первинних пухлин хребта аналізували з використанням шкал ASIA, SINS, Bilsky, також ураховувалася локалізація пухлин у різних сегментах хребтового стовпа. Оцінку результатів хірургічного лікування пухлин хребта проведено за такими показниками: радикальне хірургічне втручання, наявність ускладнень, динаміка неврологічних та ортопедичних порушень, наявність рецидивів пухлини й тривалість життя пацієнтів. Радикальне видалення пухлини в межах здорових тканин було досягнуте в 17 з 19 пацієнтів, у яких були показання до застосування цього методу хірургічного лікування. У 24 пацієнтів проведено оперативне лікування у вигляді декомпресії хребетного каналу й часткову резекцію пухлини для відновлення опорної функції хребта. У 2 випадках досягти абластичності не вдалося. Висновки: за показниками шкал ASIA, SINS, Birsky установлено, що оперативне втручання при первинних пухлинах хребта є виправданим, дозволяє запобігти неврологічним ускладненням, істотно зменшує наявні неврологічні розлади, а також продовжує життя пацієнтів. Вибір обсягу хірургічного втручання, направленого на відновлення опорної функції хребта, за цими шкалами не показаний. Лікування первинних пухлин хребта повинно включати як радикальне видалення атипових тканин у межах здорових, так і паліативне лікування за показаннями. Важливе відновлення опорної функції хребта в зоні його пошкоджених сегментів.

Невуси - доброякісні пухлини меланоцитарного генезу. Вроджені меланоцитарні невуси виявляються при народженні або безпосередньо після народження дитини (1 % малюків). Невусні клітини простих невусів можуть розповсюджуватись в глибокі відділи дерми. Тому при звичайному методі видалення іноді продовжується ріст неповністю видалених невусних клітин. При цьому на місці рубця з'являється невелике пігментне вогнище. Ці вогнища зазвичай відповідають гістологічній будові первинного невусу без будь-яких ознак малігнізації. Представлено аналіз хірургічних підходів до лікування пігментних невусів шкіри. Із урахуванням досліджень в галузі мікроархітектоніки шкіри обгрунтовані та запропоновані шляхи покращення методу лікування первинної пухлини. Мета дослідження - підвищити ефективність визначення ступеня радикалізму видалення пігментних невусів шкіри в дітей із урахуванням товщини гіподерми в різних анатомічних ділянках організму. Робота виконувалась на базі відділення онкогематології Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні в період з 2018 по 2020 рр. Клінічний розподіл особливостей хірургічних втручань при пігментних невусах шкіри передбачав аналіз даних медичних карт амбулаторних та стаціонарних хворих (120 документів). Вік пацієнтів обох статей знаходився в межах від 3 до 16 років. Аналізу підлягали пацієнти з локалізацією пігментних новоутворень у різних ділянках кінцівок (68 спостережень) та тулуба (52 дитини). Використання запропонованої розрахункової моделі в лікуванні 120 хворих із пігментними невусами за період 2018 - 2020 рр. дозволило уникнути рецидивного перебігу патології в усіх випадках. Висновки: запропонована методика визначення радикалізму видалення пігментних невусів шкіри шляхом математичного обчислення співвідношень площ видалених тканин на рівні шкіри та на рівні апоневрозу з урахуванням товщини гіподерми в різних ділянках тіла дозволяє чітко розраховувати індивідуальні параметри операційної рани. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

З метою аналізу результатів тактики хірургічного лікування первинних пухлин хребта з огляду на відповідні шкали (ASIA, SINS, Bilsky) і з урахуванням розташування пухлин у різних сегментах хребтового стовпа був проведений ретроспективний аналіз 43 хворих із первинними доброякісними та злоякісними пухлинами хребта. Вивчені результати лікування залежно від гістологічного типу новоутворень та можливості радикалізму видалення пухлин у межах здорових тканин. Установлено, що в разі своєчасного радикального хірургічного лікування можливо запобігти неврологічним ускладненням, покращити стан хворих з існуючими неврологічними розладами, відновити нормальні анатомічні взаємозв'язки в ураженому хребтовому сегменті та створити надійну, жорстку стабілізацію хребта, що, як наслідок, дає можливість пацієнтам продовжити життя і покращити його якість.

Розкрито зміст тактики протидії кримінальному радикалізму як системи заходів, спрямованих на запобігання злочинам радикального спрямування для досягнення стратегічної мети мінімізації злочинних проявів у суспільстві. Запропоновано відповідну класифікацію тактичних заходів, що враховує їх особливості, рівень, спрямованість, час, характер та функції, суб'єктів застосування, а також встановлено їх співвідношення та взаємозв'язок один з одним у системі протидії кримінальному радикалізму. Так, за змістом ці заходи розподілено на такі групи: інформаційно-аналітичні, організаційні, навчально-освітні, науково-дослідні, технічні, медичні, економічні, фінансові, міжнародно-правові, контрольні, правотворчі, кримінально-правові та ін. За формою тактичні заходи протидії бувають врегульовані та не врегульовані законом. За рівнем тактичні заходи розподіляються на міжнародні, загальносоціальні, спеціальні й індивідуальні. За суб'єктом застосування вони диференціюються на здійснювані спеціально створеними органами та організаціями, медичними установами, правотворчими органами, правоохоронними органами, виконавчими державними органами, крім правоохоронних, громадськими формуваннями й іншими організаціями. За функціями тактичні заходи протидії злочинності поділено на предметні та методичні. Запобіжні заходи є предметними, науково-освітніми й організаційними і методичними, а контрольні, медичні, правові, економічні та фінансові можуть виконувати функції як предметних, так і методичних заходів. За часом здійснення заходи диференціюються на заходи ранньої, безпосередньої й постпенітенціарної профілактики, за рівнем поділяються на міжнародні, державні та регіональні і за характером - на заходи-сигнали й заходи-дії.

З’ясовано ступінь наукового розроблення проблеми політичної конкуренції парламентських партій, зокрема, розкрито методологічні та концептуальні засади дослідження. Виявлено специфіку політичної конкуренції в сучасних політичних процесах. Акцентовано увагу на особливостях трансформації нормативно-правової бази щодо функціонування політичних партій та динаміку їх структуризації. Здійснено аналіз об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливають на методи й засоби діяльності парламентських політичних партій під час політичної боротьби. Установлено, що політичну конкуренцію парламентських партій можна вивчати через політичний дискурс, який спроможний виступати дієвим ресурсом (провладних чи опозиційних партій), конструюючи та змальовуючи певні обриси політичної реальності, і який здатний здійснювати легітимацію тих чи інших суб’єктів політики. У політичному дискурсі реалізовується й конструюється певна умовна реальність, що претендує стати політичною практикою. Іншими словами, через дискусію між політичними партіями щодо дихотомії «демократія –авторитаризм» у виборчому процесі можуть створюватися нові правила гри. Політична конкуренція між політичними партіями може мати як позитивні, так і негативні моменти для розвитку суспільства. До позитивних складових відносимо демократизацію та регулювання політичного процесу на конкурентних засадах, формування активістської політичної культури в громадян, політичну соціалізацію особи, протидію соціальній апатії, абсентеїзму й політичного радикалізму. До негативних чинників відносимо загрозу розвитку демократії та її цінностей, оскільки під час виборчих процесів політичні партії використовують маніпуляційні технології та можуть стати засобом досягнення тіньових, злочинних й антигуманних цілей.

Мета роботи - порівняльна оцінка ефективності та клінічної безпеки неоад'ювантної хіміопроменевої терапії (НАХПТ) за використання режиму XELOX або монохіміотерапії препаратами фторпіримідинів у хворих на місцево-поширений рак прямої кишки (МПРПК). Проведено проспективне рандомізоване одноцентрове дослідження за умов клініки Національного інституту раку. Пацієнтів із клініко-радіологічним діагнозом рандомізували у співвідношенні 1:1. У хворих основної (О) групи (n = 35) застосовували променеву терапію (ПТ) сумарною вогнищевою дозою (СВД) 50,4 Гр (1,8 Гр х 28) та поліхіміотерапію в режимі XELOX. У хворих групи порівняння (П) (n = 34) проводили ПТ СВД 50,4 Гр (1,8 Гр х 28) та монохіміотерапію на основі препаратів групи фторпіримідинів. Ефективність НАХПТ визначали за даними МРТ та рівнем лікувального патоморфозу. Прояви токсичності хіміотерапії реєстрували згідно з критеріями CTCAE 4.03. Усім хворим було проведено оперативні втручання різних видів. В обох групах досягнуто статистично однакового (p >> 0,05) високого радикалізму операції, хоча частота R0 резекції була дещо вищою у хворих групи О - 33 (97,1 %) проти 25 (93,5 %) у групі П. R2 резекцій не було. В обох групах найчастіше (58,1 - 79,4 %) відмічали гастроінтестинальні прояви токсичності хіміотерапії (I - II ступеня). У групі О частіше, ніж у групі П, реєстрували токсичність III та IV ступенів (35,3 проти 19,4 %): зокрема, анемію - 2 (5,9 %) і 1 (2,9 %) проти 1 (3,2 %) і 1 (3,2 %), анорексію - 4 (11,7 %) і 0 (0 %) проти 3 (9,7 %) і 0 (0 %), нейротоксичність - 3 (8,8 %) і 2 (5,9 %) проти 1 (3,2 %) і 0 (0 %) відповідно, але відмінності не достовірні (p = 0,151). Висновок: оксаліплатинвмісна НАХПТ (режим XELOX) за МПРПК є безпечною тактикою за умови проведення селекції хворих у спеціалізованих онкологічних центрах.

Розглянуто питання формалізації поняття "екологічний тероризм". Обгрунтовано зв'язок екологічної безпеки та екологічного тероризму у контексті національної безпеки держави. Надано систематизацію напрямів терористичних екологічних загроз та негативного впливу на національну безпеку та форм "екологічного тероризму". Формалізовано види "екологічного тероризму": "сільськогосподарський тероризм", "технологічний тероризм". Запропоновано розмежування понять "екологічний тероризм" і "екологічний активізм" (радикалізм). З правової дефініції в статті запропоновано визначення "екологічного тероризму" як незаконного або умисного заподіяння значної шкоди навколишньому природному середовищу з метою залякування населення або примусу уряду або міжнародної організації до здійснення будь-яких дій або утримання від їх вчинення. Запропоновано варіанти стратегії щодо запобігання та боротьби з екологічним тероризмом шляхом підвищення екологічної безпеки. Розглянуто еколого-правові заходи щодо превенції і боротьби з екологічним тероризмом. Визначено, що "екологічний тероризм" - дуже серйозний злочин, яке може зазіхати не тільки на громадську безпеку і громадський порядок, але і на мир і безпеку людства, як об'єкт злочину, в разі вчинення теракту, наприклад, на атомній електростанції. Тому "екологічний тероризм" як кримінальний злочин вимагає або виділення зі складу тероризму, або введення нової кваліфікаційної ознаки в даний склад.

Здійснено соціально-філософську концептуалізацію справедливості як імператива соціокультурної дійсності, яка віддзеркалює системну детермінованість уявлень про справедливість визначальними світоглядними й онтологічними пріоритетами соціокультурної дійсності конкретно-історичного формату. Вперше концептуалізовано положення про зумовленість змістовного рельєфу справедливості конкретно-історичними особливостями соціокультурної дійсності: варіативність діапазону смислових різнотлумачень справедливості детермінована насамперед істотністю соціокультурних відмінностей різних соціумів та історичних епох - навіть у межах одного соціуму за різних соціокультурних та історичних умов уявленням про справедливість притаманна різна змістовна ієрархія. Сформовано концептуальний підхід, згідно з яким універсального змістовного інваріанта справедливості не існує в принципі: коректно вести мову лише про його часткову версію, котра поширює свої повноваження на конкретно-історичну систему буттєвих координат певної соціокультурної ойкумени. Здійснено комплексний аналіз причинно-наслідкових зв'язків і логіки взаємодії історичних несправедливостей - того живильного середовища, на якому в умовах відсутності історичної сатисфакції проростають і набувають динамічного поширення войовничий націоналізм, радикалізм та екстремізм.

Досліджено одну із форм прояву тероризму, а саме, ідеологічну. У фокусі вивчення знаходиться світ, що глобалізується, де безперервно точиться протистояння за сфери впливу при допомозі різних доктринальних інструментів. Одним з таких інструментів все частіше виступає ідеологія терористичної боротьби.

Проаналізовано феномен європейської міграційної кризи як попередньої умови і вияву євроскептицизму та наднаціональної опозиційності країн Вишеградської групи до ЄС. Виявлено ключові партії і рухи у країнах регіону, які окреслюються різними підходами до розуміння національних проблем і міграційних процесів, а також виступають проти солідарної міграційної політики ЄС. З'ясовано, що країни Вишеградської групи значною мірою уніфіковано, але доволі диверсифіковано і з найбільшим радикалізмом в Угорщині заявляють свою наднаціональну опозицію європейським підходам до розв'язання міграційної кризи. Виявлено, що вплив на наднаціональну опозиційність імміграції в регіоні і регіону до ЄС мають не стільки економічні чинники і соціальний капітал, скільки соціально-економічні і ціннісні чинники, особливо, якщо вони політизовані євроскептичними партіями й рухами.

Хірургічна тактика при набряковому раку грудної залози має базуватися на принципах онкологічного радикалізму та естетичної доцільності. Методом вибору оперативної техніки є радикальна мастектомія. Краї рани мають бути досліджені на чистоту. Органозберігаючі втручання та підшкірні ендопротезування при цій формі не виправдані. Реконструктивно-відновні операції мають бути відтерміновані і проведені після закінчення адіювантного лікування та повного загоєння післяопераційної рани.

Проаналізовано композицію радикалістської картини світу субкультури панків. Визначено, що актуалізовані в панківському світогляді ідеї соціального протесту формуються під впливом таких проблемних категорій, як "несправедливість сучасного світу", "тоталітарна держава", "абсурдизм людського буття" та ін. Зроблено висновок про те, що панківський протест характеризується прагненням до необмеженої свободи, небажанням підкорятися встановленим соціальним нормам і приписам, специфічною трудовою мотивацією, надмірно критичним ставленням до побутового комфорту і високого майнового статусу людини.

Наведено результати соціологічного дослідження електорату Всеукраїнського об'єднання (ВО) "Свобода". Зазначено, що уперше в історії України радикальні націоналісти сформували власну фракцію у Верховній Раді, одержавши понад 10 % голосів на парламентських виборах у 2012 р. Увагу приділено дослідженню рівня ксенофобії та радикалізму виборців ВО "Свобода". Проаналізовано особливості сегментації електорату ВО "Свобода" за мотивацією його голосування, політичними очікуваннями й основними демографічними характеристиками.

Досліджено ідейно-світоглядні аспекти й особливості інституціоналізації субкультурного молодіжного радикалізму. Проаналізовано тенденції поширення радикалістських ідей у сучасному молодіжному середовищі. Визначено структуру радикалістського світогляду молодіжних субкультурних груп і течій. Увагу приділено соціокультурним і соціально-політичним передумовам виникнення субкультури панків, екзистенційним мотивам в картині світу зазначеної спільноти.

Уперше сформульовано лінгвокультурологічну концепцію в лексикографії США. Розкрито лінгвокультурологічні засади англомовної американської лексикографії. Виявлено та проаналізовано напрями та методи лексикографічної репрезентації лінгвокультурологічного компоненту сучасних американізмів. Проаналізовано навчальні тлумачні словники, що фіксують американський варіант (АВ) англійської мови, щодо лінгвокультурологічної цінності, яку вони становлять для користувача. З'ясовано принципи формування корпусів сучасних навчальних словників під кутом зору відображення ними варіантно зумовленої концептуальної картини світу в АВ англійської мови, на підставі чого сформульовано лінгвокультурологічну концепцію американської лексикографії. Наведено новий тип навчального тлумачного лінгвокультурологічного словника АВ англійської мови для іншомовного користувача на основі запропонованої концепції, який увібрав у себе етно- та соціокультурну специфіку носія зазначеної лінгвокультури. Розроблено класифікацію та реєстр лексикографічних позначок, що репрезентують культурні смисли описуваних лінгвокультурем. Наведено гіпотезу у вигляді апріорного припущення щодо специфічної лінгвокультурологічної концепції в лексикографії США, яка значною мірою відрізняється від британської, з огляду на характерні для неї відмінні вихідні положення, "революційність" і "радикалізм" розвитку, притаманні тільки їй принципи формування та категорії, що віддзеркалюють автентичну американську лінгвокультуру з її особливим світобаченням.

Вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний аналіз виявів політичного радикалізму та екстремізму в молодіжному середовищі України. Узагальнено теоретичні підходи до цього явища. Встановлено його особливості і тенденції поширення серед сучасної української молоді. Проаналізовано ідейно-культурні витоки радикалістських ідеологічних доктрин і здійснено класифікаційний розподіл екстремістських спільнот. Встановлено й обгрунтовано роль субкультурних та релігійних джерел у формуванні політико-ідеологічних концепцій суб’єктів екстремізму. Досліджено вплив соціально-економічних, соціокультурних і суспільно- політичних чинників на процес поширення екстремістських ідей та практик серед молоді. Проаналізовано стан інституційно-правового забезпечення запобігання і протидії виявам екстремізму в Україні щодо відповідності його можливостей реалізовувати завдання в цій сфері. Обгрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення інституційно-правового забезпечення державної політики. Підготовлено авторські рекомендації щодо розроблення і впровадження інформаційно-психологічних і соціокультурних технологій з деактивації виявів екстремізму в молодіжному середовищі України.

Проаналізовано структурно-типологічні характеристики субкультурного молодіжного радикалізму. Визначено ідейно-світоглядні, інтелектуальні та стилістичні особливості сучасних субкультурних течій. Обгрунтовано авторську типологізацію субкультурного молодіжного середовища з урахуванням впливу на його розвиток суспільно-політичних чинників. Зроблено висновок про те, що експресивність і надмірна емоційність, соціально-нігілістичні форми і методи освоєння реальності окремих молодіжних субкультур знаходять свій вияв у радикалістських політизованих ідеологемах, формуючи у молодих людей настанови на протест, деструктивні дії та руйнування.

Увагу приділено системному дослідженню ідейно-політичної сутності, особливостям поширення, визначенню місця політичного радикалізму й екстремізму серед викликів і загроз національній безпеці України. Проаналізовано ідейно-культурні джерела політичного радикалізму й екстремізму, встановлено логіку та механізми формування радикалістських ідейно-політичних доктрин. Увагу приділено визначенню, структуруванню й аналізу соціально-економічних, соціокультурних, суспільно-політичних та ідеологічних чинників ескалації екстремізму в молодіжному соціумі. Розроблено й обгрунтовано рекомендації із запобігання та протидії цьому явищу.