Разработан метод реконструкции трехмерных изображений объектов по данным ограниченного числа рентгеноскопических проекций при наличии существенной модельной неопределенности на краях (за счет краевых эффектов и дополнительного рассеивания). Сущность метода состоит в использовании взвешенной поддержки проекционных данных в зависимости от расстояния до проекции края трубы.

Запропоновано просту модель для розрахунку просторового розподілу електронних збуджень в рентгенівському треці, яка базується на принципово новому підході - проведенні статистичного усереднення на самому початковому етапі. Детально розглянуто розподіл температури в треці у часі при термалізації високоенергетичного фотоелектрона. Встановлено, що охолодження області рентгенівського трека відбувається за кілька десятків пікосекунд для більшості люмінофорів. Цей час набагато менший ніж час життя в збудженому стані центрів свічення, і тому, аналізуючи кінетику рентгенівського трека, залежностями від температури квантового виходу люмінесценції та ймовірності делокалізації носіїв з пасток можна знехтувати.

Процеси впорядкування та розпаду є загальними рисами сплавів з використанням міді з ефектом пам'яті форми. Практично всі сплави, які мають ефект пам'яті форми, містять неоднорідності різної фізичної природи (вакансії, антифазні межі, виділення, модуляції хімічного складу тощо), які змінюють структуру і властивості. Наведено експериментальні дані впливу Nb на властивості сплавів з ефектом пам'яті форми системи Cu - Al - Nb. Одержано штучно введені неоднорідності у вигляді дрібних частинок або частково розчинених (в Cu-матриці) металів з високою точкою плавлення. Методами рентгеноструктурного аналізу, електронної мікроскопії та резистометричними вимірюваннями вивчено вплив зміни структури внаслідок ізотермічних відпалів у широкому температурному інтервалі на характеристики мартенситного перетворювання в цих сплавах.

Методом чисельного моделювання за формулами динамічної теорії розсіювання випромінювань реальними кристалами та за допомогою розв'язку рівнянь Такагі- Топена вивчені основні закономірності брег-дифракції рентгенівських променів в умовах сильного та слабкого поглинання. Встановлені механізми формування профілів просторового розподілу інтенсивності дифрагованих пучків в залежності від енергії випромінювання та структурної досконалості кристалів. Запропоновані формули для аналітичного опису профілів розподілу інтенсивностей, які враховують динамічні поправки (коефіцієнти екстинкції) для когерентної і некогерентної складових дифрагованої інтенсивності.

Вершину затупленої тріщини розглянуто як особливий вид концентратора напружень. Дослідження виконано на компактних зразках із високопластичної бейнітної сталі 10MnMoNi5-5 за допомогою комп'ютеризованого рентгенівського дифрактометра. Встановлено розподіл залишкових стискальних напружень біля вершини тріщини після її затуплення в умовах пластичного деформування та показано необхідність їх враховувати при оцінці локального руйнування матеріалу.

Подано попередні результати досліджень впливу наджорсткого рентгенівського випромінювання на надпластичну деформацію сплаву на базі алюмінію. Встановлено, що швидкість деформації опромінених зразків майже вдвічі вища, ніж для неопромінених, а оптимальні умови для прояву надпластичності після опромінення зміщуються в бік нижчих значень напружень потоку.

Запропоновано розгорнуту модель, яка подає кількісну характеристику потрійних сполук за 50 параметрами, ідентифікує серед них обмеження, що зводяться до десяти ступенів вільності, визначає необхідні рівняння. Будучи застосованою до наявних у літературі даних, модель дозволяє отримати шукані значення стосовно елементарних тетраедрів. Оскільки немає наявної літератури для порівняння, перевірку моделі проведено шляхом порівняння експериментальних результатів з оцінками зміни відстаней між іонними парами та координаційних чисел від компонентного складу, а також кореляції, що спостерігається між одержаними коефіцієнтами та питомою ентальпією утворення крайніх бінарних сполук, а також з можливим руйнуванням вихідної структури цинкової обманки.

Вивчено вплив плазмово-детонаційної обробки на властивості та структурні перетворення у приповерхневому шарі сталі У8. Дослідження виконували методами дюрометрії, оже-спектроскопії, рентгеноструктурного та локального рентгеноспектрального аналізу. Виявлено утворення приповерхневого зміцненого шару товщиною приблизно 20 мкм. Показано, що зміцнення сильно залежить від матеріалу витратного електрода. Обговорено фізичну природу структурних змін у приповерхневому шарі.

Надано теоретичне та експериментальне обгрунтування запропонованого нового методу диференційно-інтегральної трикристальної рентгенівської дифрактометрії недосконалих монокристалів. Розглянуто принципи роботи трикристального рентгенівського дифрактометра (ТРД) в диференційному режимі вимірювань. Надано опис оригінальної конструкції та схеми універсального ТРД, створеного в ІМФ НАН України з метою реалізації запропонованого методу. У випадку брегг-дифракції рентгенівських променів у монокристалах з однорідно розподіленими обмеженими дефектами отримано вирази, що встановлюють аналітичний зв'язок між відношенням інтегральних інтенсивностей дифузного та когерентного піків ТРД від досліджуваного кристала, тобто відношенням диференційних інтенсивностей дифузного та когерентного розсіяння, проінтегрованих по сфері Евальда поблизу вузла оберненої гратки, та характеристиками дефектів різного роду. Вирази, що отримані, використано для високоінформативної діагностики дефектів за кутовими залежностями інтегральних параметрів профілів інтенсивностей ТРД, виміряних від монокристала кремнію, який містить хаотично розподілені частки нової фази. Обговорюються переваги запропонованої модифікації методу ТРД.

З використанням термогравіметричного методу, вивчено умови синтезу тетраборату літію (ТБЛ) з вихідних речовин і запропоновано метод покрокового синтезу. Встановлено, що залежно від термічної передісторії можна отримати зразки ТБЛ у вигляді склоподібної, кристалічної та суміші кристалічної та склоподібної фаз. Застосовано рентгенофазовий аналіз і термогравіметричні методи, для вивчення впливу відхилень від стехіометрії ТБЛ на фазовий склад.

Цель работы: На модели лучевого эпидермита изучить кинетику ацетилхолинэстеразы (АХЭ), аденозинтрифосфатазы (АТФ-зы) и сульфгидрильных групп (SH-групп) в различных структурных элементах кожи. Выводы: Сухой лучевой эпидермит сопровождается фазовыми изменениями активности АХЭ, АТФ-зы и количества SH-групп в различных структурных элементах кожи. Между такими изменениями существует отрицательная корреляционная зависимость. Отмечается зависимость между активностью АХЭ, АТФ-зы, количеством SH-групп и клиническим течением лучевого эпидермита. Максимальные изменения показателей отмечаются в период ранней и основной эритематозной реакции, а нормализация происходит по мере стихания процесса.

Вивчено вплив тотального рентгенівського опромінення в дозі 0.155 Кл/кг на активність катепсину L (КФ 3.4.22.15) фракції легких мітохондрій та мікросомально-розчинної фракції сірої речовини великих півкуль головного мозку щура. Визначення проводили через 1, 24 і 48 год, а також через п'ять діб після радіаційної дії. Показано складний багатофазовий характер зміни активності катепсину L при гострій променевій патології.

Рассматриваются актуальные проблемы ангионеврологии, детской неврологии, вертеброневрологии, нейрогенетики, воспалительных и дегенеративных заболеваний нервной системы, соматоневрологии, нейрохирургии. Анализируются проблемы изменения личности у больных с судорожными синдромами, особенности патологии нервной системы и церебральной гемодинамики у инвалидов-спортсменов, психоневрологические проявления при хронических диффузных заболеваниях печени, а также реактивные психозы, наблюдаемые при жизнеопасных ситуациях во время и после стихийных бедствий и катастроф. Сообщается, что представленные оригинальные данные о патологии нервной системы получены с помощью современных электрофизиологических, иммуноферментных, биохимических, серологических, рентгенологических методов исследования.

Висвітлюються причини захворювань на правець імунізованих осіб, летальності від нього та шанси одужання, питання диференційної діагностики церебро-васкулярної патології у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, а також проблеми дитячого туберкульозу на забруднених радіонуклідами територіях проживання. Розглядаються особливості метаболічних процесів шкіри у хворих на атопічну бронхіальну астму, тактики лікування виразкових кровотеч у хворих з хронічною серцевою недостатністю, рентгенодіагностики туберкульозу легень при профілактичних флюорографічних оглядах населення. Наведено морфофункціональну характеристику тканини головного мозку у віддаленому періоді після легкої черепно-мозкової травми на фоні хронічного внутрішнього опромінення. Ряд питань присвячений аналізу деяких проблем ветеринарії та сільського господарства тощо.

Розглянуто проблеми післядипломної підготовки медичних та фармацевтичних кадрів в Україні, створення системи підготовки лікарів з медицини катастроф. Запропоновано деякі заходи щодо оптимізації навчального процесу в інтернатурі з педіатрії та аспекти підвищення якості викладання акушерства та гінекології. Значну увагу приділено особливостям післядипломної підготовки лікарських кадрів різного профілю, зокрема, терапевтів, хірургів, стоматологів, анестезіологів-реаніматологів, гастроентерологів, онкологів, радіологів, рентгенологів, ортопедів-травматологів, оториноларингологів та ін.

Розглянуто розв'язання задачі комп'ютерної класифікації рентгенівських спектрів, отриманих енергодисперсійним спектрометром на просвічуючому електронному мікроскопі ПЭМ-125Л виробництва "АО Селмі" (м.Суми).

В роботі розвинено теоретичний опис виникнення аномальних ефектів дифузного розсіяння (аномальне зміщення положень максимумів, аномальне змінення співвідношень між напівшириною та кутами розсіяння) залежно від параметрів часток нової фази, що утворюються при дисперсійному зміцненні монокристалів суперсплавів. Розглянуті експериментальні результати, що гарно співпадають з теоретичними передбаченнями. Показана можливість використання цих результатів для неруйнівного контролю процесів старіння пересичених твердих розчинів.

Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

На основі аналізу біомеханічної інформації щодо ходіння понад 200 хворих з ураженнями кульшового і колінного суглобів доведено можливість і доцільність використання статистичних біомеханічних параметрів ходіння для оцінки функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок. Нові інформативні біомеханічні параметри, які характеризують варіативність вертикальної складової реакції опори від кроку до кроку під час ходіння, за своєю чутливістю до ступеня ураження крупних суглобів нижніх кінцівок істотно перевершують відомі параметри, які застосовуються у ході традиційних досліджень. Висока чутливість нових інформативних параметрів дозволяє вирішити проблему виявлення початкових стадій травматолого-ортопедичної патології. Об'єктивну біомеханічну інформацію, одержану на основі аналізу статистичних закономірностей патологічного ходіння, поряд з морфологічними, клінічними та рентгенологічними ознаками захворювань мона використовувати для діагностики функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок.

Компенсованість хребта хворих на сколіоз є важливою біомеханічною характеристикою, яка визначає механізми регуляції вертикального стояння і описується через співвідносини лінії дії загального центру мас та хребта. Методика її вивчення включає фотографування хворого у момент запису стабілографічних параметрів при двохопорному стоянні та функціональних пробах у вигляді одноопорного стояння. Аналізуються дані рентгенометричних просторових і стабілографічних параметрів 41 хворого з компенсованими та 31 хворого - з декомпенсованими сколіотичними деформаціями хребта. У цих останніх виявляються більш виражені переміщення тулуба і таза відносно лінії ЗЦМ та переміщення проекції ЗЦМ на опорній поверхні при виконанні функціональних проб. Наявність цих кінематичних асиметрій дає підставу припустити існування асиметричних динамічних зусиль, які діють в хребті хворих на виникнення сколіозу та сприяють прогресуванню сколіотичних деформацій. Декомпенсація є несприятливим біомеханічним фактором, який приводить до прогресування сколіотичних деформацій і який необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.