Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено історико-філософське дослідження категорії традиції та новації в українській філософії кінця XVIII - початку XX ст. Розкрито суть, основні тенденції становлення та розвитку категорій "традиція" і "новація" як категорій, з якими взаємопов'язана ретрансляція досягнутого, його оновлення та модифікація, звернення до них в історії вітчизняної та соцільно-політичної думки у творчості М.Костомарова як категорій історичного пізнання; культури (П.Куліш, М.Гоголь); обгрунтування їх світоглядного змісту у контексті національної ідеї (Т.Шевченко). Здійснено ретроспективний аналіз ролі та значення категорій традиції та новації у творчості В.Липинського з застосуванням цих категорій як категорій філософії історії, використання їх у суспільно-політичній доктрині Д.Донцова; історико-філософського пізнання у творчості Д.Чижевського. На підставі компаративного аналізу доведено необхідність використання категорій "традиції" та "новації" у взаємозв'язку культури та філософії для поглибленого розгляду історії філософії України на засадах плюралізму, діалогічності потрактування історико-філософського процесу в його гуманістичних вимірах.

Побудовано математичну модель запропонованих архітектурних рішень одно-, двонаправленої ретрансляцій та ретрансляції типу "зі спільною РС" в мережі LTE-Advanced. При координації БС пропускна здатність на 119 % перевищує пропускну здатність моделі без ретрансляції чи координації. У разі ретрансляції "зі спільною РС" досягнуто 60 % результатів системи з координацією. Однонаправлена ретрансляція перевищує на 15 % пропускну здатність традиційної передачі, в той час як двостороння передача гірше традиційної.

Висвітлено напрями і форми сприяння освітньо-педагогічних установ України щодо розвитку українського шкільництва на теренах сучасної Російської Федерації. Виокремлено коло державних і громадських організацій, які працюють у напрямку ретрансляції освітнього досвіду національним учителям у Росії. Приділено увагу процесам навчально-методичного становлення української школи у Російській Федерації.

Досліджено естетичне виховання як культуротворчий феномен у методологічній площині формування категоріального апарату культурологічної науки з урахуванням сучасних культурно-трансформаційних процесів. Визначено культурологічну контекстну площину для розробки зазначеної проблеми: вибудовується система категорій, в якій "естетичне виховання" корелює із поняттями "естетична культура", "чуттєва культура", у поєднанні яких та формується естетико-виховна парадигма культури. Обгрунтовано методологічні особливості культурологічного дослідження чуттєвої культури: аргументовано один із методологічних шляхів дослідження генези чуттєвої культури з точки зору виокремлення певних чуттєвих модальностей (культури зору, культури слуху, ольфакторної культури, культури тактильності, смаку) та концептів чуттєвої культури (нудьга, інтересне); доведено, що естетизація чуттєвості - це культуротворчий процес, у якому відбувається її культурна фіксація, культурне опосередкування та культурна ретрансляція. З'ясовано, що відносно моделі чуттєвої культури формується парадигма естетичного виховання. Виявлено, що дослідження людської чуттєвості неможливе поза урахуванням тілесних характеристик, пояснено зв'язок походження назв багатьох емоційних станів із тілесним досвідом. Доведено евристичний та методологічний потенціал "низової" естетики; з позицій естетико-виховних інтенцій досліджено такі естетичні та художні феномени як "тактильна архітектура", "саундскейп", ольфакторика в дизайні, Eat Art.

Відзначено, що національна концепція виражається у артефактах літературно-музичного дискурсу. Висвітлено відображення ідеї самоорганізації як "давнього громадства" у повісті І. Франка "Захар Беркут" та її ретрансляція у площину музичного модернізму в опері Б. Лятошинського "Золотий обруч". Обгрунтовано втілення вказаної ідеї як українського міфу у контексті музичного модернізму.

Проведено дослідження системи поглядів економістів та соціологів середини ХХ ст. щодо природи та сутності економічних інтересів, основних чинників їх формування та реалізації. Розкрито концепції нової та новітньої історичної школи, неоінституціоналізму, економістів-соціологів Ф. Найта, Й. А. Шумпетера, які розробили альтернативні теоретичні моделі економічних інтересів. Основною їх відмінністю є ретрансляція економічних інтересів як неповторного, аутентичного, особливого, заснованого на психоемоційних, соціально-історичних, морально-етичних цінностях, традиціях і звичаях господарської практики, а не на обмежено-раціональному прагненні до економічної вигоди. Економічна поведінка акторів пов'язувалася не лише з їх раціоналістичними мотивами, але і з індивідуальною спрямованістю їх прагнень, внутрішніми стереотипами та зовнішніми обмежувачами. Підкреслено наявність у прагненнях економічних акторів прагнень до ідентифікації та ототожнення власних економічних інтересів з інтересами техноструктури та суспільства, органічними елементами яких вони себе вважають. Виявлено зовнішні соціально-економічні детермінанти, які прискорюють відтворення економічних інтересів як на мікро-, так і на макроекономічному рівнях.

На основі аналізу текстів української художньої літератури, а також літературно-теоретичних та критичних праць, фольклорно-етнографічного матеріалу, іконографії та творів образотворчого мистецтва досліджено еволюцію творчого осмислення архетипного образу відьми, особливості функціонування цього символу-коду. Виокремлено й охарактеризовано найвиразніші мотиви побутування архетипу відьми, окреслено особливості оригінальної авторської рецепції цього архетипу. Визначено, що творче прочитання та ретрансляція архетипу відьми в українській літературі відбувались двома шляхами: перший вектор послідовно дотримувався народно-демонологічних уявлень про зловмисницю, а другий - продемонстрував надзвичайно цікаві зразки оригінальної авторської інтерпретації. Однак, попри герменевтичну відкритість архетипу відьми до різнопланових авторських інтерпретацій та рецепцій, він все ж зберігає тісний зв'язок із міфологічними джерелами.

Проаналізовано відтворення компонентів комплексного значення фразеологічних одиниць (ФО ) в перекладах англомовної прози у ХІХ - ХХІ ст. Розглянуто чинники, які впливають на принципи відтворення ФО, вибір стратегій, спрямованих на одомашнення або очуження. Визначено етапи еволюції принципів відтворення ФО: 1) кінець XIX ст. (формування принципів перекладу ФО або період вільного перекладу); 2) XX ст. до здобуття Україною незалежності (принцип еквівалентності цілісного фразеологічного значення); 3) сучасний етап (принцип відтворення ФО відповідно до їх прагматично-смислових, стилістичних функцій в оригіналі). Засвідчено еволюцію в напрямі до адекватного перекладу ФО водночас із досягненням еквівалентності на максимально можливій кількості рівнів, рух до джерелоцентричного перекладу в ретрансляціях.

Досліджено причини виникнення, сучасний стан і напрями використання потенційних можливостей української діаспори Республіки Польща в умовах демократичного розвитку сучасної України. Охарактеризовано визначальні риси діаспори як державотворчого чинника: участь у суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесах "материнської" землі, ретрансляція її основних цінностей; забезпечення своїй батьківщині позитивного міжнародного іміджу, економічної, культурної та інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах; сприяння розв’язанню внутрішніх проблем рідної країни. На основі порівняльно-політологічного дослідження досвіду різних країн (Німеччини, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, Республіки Азербайджан, Республіки Польща) визначено потреби й можливості співпраці з діаспорою, спрямованої на зміцнення двосторонніх відносин з країною її перебування та утвердження власної державності: використання етнічних груп, задіяних у фінансовій сфері країни проживання для забезпечення політичної стабільності уряду етнічного ядра; залучення своїх громадян за кордоном для добування й систематизації необхідної інформації; всебічна увага до забезпечення життєдіяльності діаспори. З'ясовано місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України, налагодженні системної співпраці представників діаспори з Україною на шляху її євроінтеграційного і північноатлантичного безпекового поступу.

Запропоновано вдосконалений алгоритм маршрутизації в самоорганізованих радіомережах, відмітними особливостями якого є: зниження надмірності потоку керуючих сигналів у мережі завдяки передаванню функції вибору (продовження) маршруту всіх вузлів ретрансляції; швидка адаптація і самовідновлення мережі за альтернативним маршрутом у разі виходу з ладу активних вузлів ретрансляції. Доведено, що розглядуваний алгоритм за сукупністю параметрів має кращі характеристики порівняно з відомими алгоритмами. Самоорганізований алгоритм маршрутизації (САМ) призначено для мобільних безпроводових самоорганізованих мереж зв'язку, в яких вузли мають однаковий статус. Функції базових станцій розподілено між усіма учасниками інформаційної взаємодії. Алгоритм САМ є інтелектуальним, у нього закладено можливість вузлом самостійно приймати рішення щодо участі в побудові маршруту і/або відновлення його.

Приведено результати дослідження авторів щодо застосування сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій для передачі моніторингової інформації про стан об'єктів критичної інфраструктури. На сьогоднішній день ці об'єкти є ключовими для роботи систем життєзабезпечення країни та підтримки на належному рівні техногенної і кібербезпеки існуючої інфраструктури. Велике значення в умовах росту техногенних аварій і катастроф приділяється розробці сучасних підходів для системи попередження та моніторингу надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах критичної інфраструктури. Значні зусилля зосереджуються на створенні реальних технічних рішень побудови бездротових сенсорних мереж з використанням інтелектуальних моніторингово-сигнальних датчиків, безпілотних літальних апаратів і геоінформаційних технологій для забезпечення оперативного моніторингу таких об'єктів та прилеглих територій. Однією із ключових компонент такої технології є телекомунікаційна, що базується на нових підходах до реконфігурації радіомереж. Середовищем надійної передачі даних про стан об'єктів критичної інфраструктури може бути безпроводова радіомережа, яка буде функціонувати в складних умовах надзвичайних ситуацій. Враховуючи значну насиченість радіопростору задля уникнення взаємних завад треба орієнтуватися на регіональні стандарти, серед яких слід виділити LoRaWAN, що був розроблений компанією LoRa Alliance у 2015 р. для забезпечення з'єднання з низьким енергоспоживанням для кінечних пристроїв, які працюють від акумуляторів. Деталізовано протоколи стандарту LoRaWAN та ключові підходи до розробки різних топологій таких радіомереж для регіонів Європи, США і Австралії. Проведено аналіз топологій безпровідних сенсорних мереж і їх прикладного застосування для створення різних радіомереж. Цільовими клієнтами таких радіомереж є об'єкти критичної інфраструктури, наприклад атомні електростанції, регіональні сховища радіоактивних відходів, небезпечні хімічні виробництва й інші потенційно-небезпечні об'єкти, та служби ДСНС, що займаються моніторингом радіаційної й хімічної обстановки тощо.