Предметом розгорнутого аналізу є поетика сатири Леся Мартовича. Автор досліджує естетичну природу сміху Мартовича, акцентує увагу на своєрідності його сатиричних образів, сюжетів, конфліктів, простежує характерні риси його індивідуального стилю (іронія, сарказм, дотеп, езопова мова тощо). У центрі дослідження - мала проза письменника та її суспільна й естетична значимість.

Розглянуто фаустіанську модель та архетипи безсвідомого в опері XIX ст., "Сміховий світ" російської опери, а також нездійснені оперні задуми П.І.Чайковського. Окремий розділ присвячено українським враженням Глінки та їх впливу на формування задуму опери "Руслан і Людмила". Наведено характеристику вокальної сфери у радянській камерній опері 60 - 70 рр. ХХ ст. Детально проаналізовано оперну поетику К.Пендеровського, а також становлення молдавської оперної школи.

Проаналізовано пізнавальні можливості різних форм сміху, участь гумору та іронії в мисленні, їх значущість для філософії, роль сміху у конституюванні та збереженні людської індивідуальності. Розглянуто сміх як соціокультурний феномен, питання взаємодії сміху з різноманітними його проявами у різні періоди культури - від античної доби до сучасності. Описано варіанти сміху, сучасні явища сміхової культури: функціонування сміху в сферах політики, християнських традиційних цінностей, public relations. Висвітлено специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, а також літературі абсурду та сучасних анекдотах.

Проанализированы познавательные возможности разных форм смеха, участие юмора и иронии в мышлении, их значимость для философии, роль смеха в конституировании и сохранении человеческой индивидуальности. Рассмотрены смех как социокультурный феномен, вопросы взаимодействия смеха с разнообразными его проявлениями в разные периоды культуры - от античной эпохи до современности. Описаны варианты смеха, современные явления смеховой культуры: функционирование смеха в сферах политики, христианских традиционных ценностей, public relations. Освещены специфические черты использования комического в творчестве Шекспира и казахском фольклоре, в комедии болгарского Возрождения и русской классической литературе, а также литературе абсурда и современных анекдотах.

Розглянуто проблему формування духовних цінностей у сучасному суспільстві. Проаналізовано становище людини в координатах техногенного суспільства на індустріальній та постіндустріальній стадіях. Висвітлено філософсько-аксіологічний аспект проблеми модерністичної парадигми в українському соціокультурному просторі початку ХХ ст., ціннісні аспекти анекдоту як виявлення культури сміху. Значну увагу приділено проблемам гедонізму, національної культури українського народу.

Рассмотрена проблема формирования духовных ценностей в современном обществе. Проанализировано положение человека в координатах техногенного общества на индустриальной и постиндустриальной стадиях. Освещены философско-аксиологический аспект проблемы модернистической парадигмы в украинском социокультурном пространстве начала ХХ ст., ценностные аспекты анекдота как проявление культуры смеха. Значительное внимание уделено проблемам гедонизма, национальной культуры украинского народа.

Висвітлено проблеми етимології, історії, лексикології, структури різних мов, питання історії української та світової літератури. Визначено структурно-типологічні параметри динаміки числової парадигми українського субстантива. Проаналізовано національно-культурну специфіку концепту "сміх" у фразеологічному аспекті, роль внутрішніх стилістичних прийомів у функціональній диференціації фразеологізмів. Розглянуто проблему геніальності в літературі постмодернізму, описано наративні форми відтворення емоційного стану тривоги персонажів у сучасній англомовній художній прозі.

Освещены проблемы этимологии, истории, лексикологии, структуры разных языков, вопросы истории украинской и мировой литературы. Определены структурно-типологические параметры динамики числовой парадигмы украинского субстантива. Проанализированы национально-культурная специфика концепта "смех" в фразеологическом аспекте, роль внутренних стилистических приемов в функциональной дифференциации фразеологизмов. Рассмотрена проблема гениальности в литературе постмодернизма, описаны наративные формы воспроизведения эмоционального состояния тревоги персонажей в современной англоязычной художественной прозе.

Розглянуто феномен давньої української літератури XVII - XVIII ст. - бурлескну поезію мандрівних дяків. Акцентовано увагу на питанні функціонування різдвяного та великоднього святкових бурлескних циклів, їх зв'язках з книжною літературою та фольклором. Охарактеризовано засоби гуморотворення та з'ясовано функції комічного, проаналізовано взаємозв'язок між сміхом та сакральністю в межах бурлескної поезії.

Розглянуто питання соціокультурних параметрів і пізнавальних потенцій сміху, а також іронії та свободи мислення. У контексті романтичної іронії охарактеризовано пародію. Розглянуто іронію як засіб освоєння історії в хронотопах художнього мислення Срібного віку, а також сміх як антропорятівний чинник та як особливу форму критичної рефлексії. Описано моральну функцію сміху в правовій культурі давнини та середньовіччя.

Рассмотрены вопросы социокультурных параметров и познавательных потенций смеха, а также иронии и свободы мышления. В контесте романтической иронии охарактеризована пародия. Рассмотрены ирония как способ усвоения истории в хронотопах художественного мышления Серебрянного века, а также смех как антроспасательный фактор и как особенная форма критической рефлексии. Описана моральная функция смеха в правовой культуре древности и средневековья.

У контексті романтичної іронії розглянуто твори М.Гоголя - одного з найвидатніших українців усіх часів. Показано роль сміху в поетичній феноменології О.Введенського. У контексті українського фольклору висвітлено практичну діяльність комуністичного будівництва. Охарактеризовано сатиру Т.Шевченка як вияв романтичної іронії.

В контексте романтической иронии рассмотрены произведения Н.Гоголя - одного из выдающихся украинских писателей всех времен. Показана роль смеха в поэтической феноменологии А.Введенского. В контексте украинского фольклора освещена практическая деятельность коммунистического строительства. Охарактеризована сатира Т.Шевченка как выявление романтической иронии.

Розглянуто філософські, логічні, етичні, культурологічні, лінгвістичні та літературознавчі аспекти сміху. Охарактеризовано гумор як педагогічну проблему. Проаналізовано особливості типології абсурду в міфології та мистецтві.

Рассмотрены философские, логические, этические, культурологические, лингвистические и литературоведческие аспекты смеха. Охарактеризован юмор как педагогическая проблема. Проанализированы особенности типологии абсурда в мифологии и искусстве.

Розглянуто сміх як важливу частину української культури та його роль в боротьбі українського народу за свої права і волю.

Рассмотрен смех как важная часть украинской культуры и его роль в борьбе украинского народа за свои права и свободы.

In clause the laughter, as the important part of the Ukrainian culture and its role in struggle of Ukrainian people for the rights and freedom is considered.

Проаналізовано різні буттєві та пізнавальні ситуації, що викликають сміх, а також його дію в різних вимірах соціального буття людини. Наведено результати дослідження різноманітних варіантів комічного в різних видах мистецтва від ранніх фольклорних форм до найсучасніших мистецьких досягнень. Висвітлено аспекти сміхової культури за матеріалами сучасних подій в Україні, актуальність проблематики сміху та спроможність людини на основі вивчення її поведінки визначити індивідуальне пізнання та існування, а також соціальне буття суспільства.

Проанализированы разные бытовые и познавательные ситуации, вызывающие смех, а также его действие в разных измерениях социального бытия человека. Приведены результаты исследования разнообразных вариантов комического в разных видах искусства от ранних фольклорных форм до современных художественных достижений. Освещены аспекты смеховой культуры по материалам современных событий в Украине, актуальность проблематики смеха и способность человека на основе изучения его поведения определить индивидуальное познание и существование, а также социальное бытиё общества.

Проаналізовано прояви сміхової культури в різні часи життя людства, які реалізують певні універсальні структури, архетипи персонажів і дій. Розглянуто питання семантики і герменевтики сміху. Висвітлено семантичні засади сміху як певного смислового ефекту, філософські концепції сміху - від античності до сучасної герменевтики, механізми сміхової творчості, наративні засади смішного, закономірності реагування людини через сміх на відхилення від стандартних процесів об'єктивації. Наведено порівняльну характеристику прояву сміху в різних національних культурах, мистецтві карикатури і літератури, а також в мистецтві різних національних традицій: української, казахської, грузинської, французької.

Проанализированы проявления смеховой культуры в разные периоды жизни человечества, реализующие определенные универсальные структуры, архетипы персонажей и действий. Раскрыты древние истоки фигур циркового клоуна, юродивого, скомороха. Рассмотрены вопросы семантики и герменевтики смеха. Освещены семантические основы смеха от определенного смыслового эффекта, философские концепции смеха - от античности до современной герменевтики, механизмы смехового творчества, нарративные основы смешного, закономерности реагирования человека через смех на отклонения от стандартных процессов объективации. Приведена сравнительная характеристика проявления смеха в разных национальных культурах, искусстве карикатуры и литературы, а также в искусстве разных национальных традиций: украинской, казахской, грузинской, французской.

Розглянуто проблему використання різних аспектів сміху та форм виявлення смішного під час здійснення покарань. Висвітлено історію даного питання, зокрема доведено, що сміх був спроможний забезпечувати каральну та інші функції юридичної відповідальності виключно в правових системах давнини та середньовіччя.

Рассмотрена проблема использования разных аспектов смеха и форм проявления смешного во время осуществления наказаний. Освещена история данного вопроса, в частности доказано, что смех был способен обеспечивать карательную и другие функции юридической ответственности исключительно в правовых системах древности и средних веков.

На прикладах побутування одного гумористичного мотиву (про побиття жінкою свого чоловіка), наявного в стадіально різних обрядових і необрядових фольклорних жанрах (жартівливих піснях, прислів'ях, анекдотах), проаналізовано питання трансформації архаїчних уявлень, пов'язаних зі сміхом.

На примерах существования одного юмористического мотива (об избиении женой своего мужа), присутствующего в стадиально разных обрядовых и необрядовых фольклорных жанрах (шуточных песнях, пословицах, анекдотах), проанализированы вопросы трансформации архаических представлений, связанных со смехом.

Проаналізовано особливості трактування теми страху у творчості М. Гоголя, розглянуто мотивацію даного почуття та засоби боротьби з ним, зокрема, сміх. Висвітлено погляди письменника щодо визначення ролі страху в історичному процесі, розглянуто його концепції етногенезу українського народу. Досліджено проблеми особистісної самоідентифікації, показано своєрідність бачення світу "українською людиною" на прикладі "Авторської сповіді" М. Гоголя, наведено матеріали про останній період життя письменника.

Проанализированы особенности трактовки темы страха в творчестве Н. Гоголя, рассмотрена мотивация данного чувства и средства борьбы с ним, в частности, смех. Освещены взгляды писателя относительно определения роли страха в историческом процесса, рассмотрены его концепции этногенеза украинского народа. Исследованы проблемы личностной самоидентификации, показано своеобразие картины мира "украинского человека" на примере "Авторской исповеди" Н. Гоголя, изложены материалы о последнем периоде жизни писателя.

Проаналізовано актуальні проблеми загальної теорії культури, наведено програму навчальної дисципліни, а також матеріали про естетичне несвідоме, мови, дискурси, міф, ідеологію, сакральне, повсякденне, афект, час, тіло та тілесність, сміх, іронію, гумор. Розглянуто "форми виключення" в культурі (символічні). Описано механізм дії наймогутніших сучасних ідеологій - розважальності, цинізму, інтимності, фемінізму. Висвітлено основні положення концепції "роботи над міфом" Г. Блюменберга. Визначено місце різних дисциплін у дослідженнях культури.

Проанализированы актуальные проблемы общей теории культуры, приведена программа учебной дисциплины, а также материалы об эстетическом неосознанном, языке, дискурсах, мифе, идеологии, сакральном, повседневном, аффекте, времени, теле и телесном, смехе, иронии, юморе. Рассмотрены "формы исключения" в культуре (символические). Описан механизм действия наиболее мощных современных идеологий - развлечения, цинизма, интимности, феминизма. Освещены основные положения концепции "работы над мифом" Г. Блюменберга. Определено место различных дисциплин в исследованиях культуры.

Розкрито актуальність виховного впливу багатожанрового фольклору на розвиток особистості молодшого школяра. Проаналізовано психолого-педагогічну літературу щодо змісту, форм, способів використання у навчально-виховній діяльності позашкільних закладів скарбниці фольклорних жанрів. Висвітлено результати опитування учнів початкових класів, вихованців фольклорно-етнографічного гуртка "Кобза" Дубенського позашкільного навчального закладу (Будинку молоді), які визначили суттєву перевагу у використанні лише окремих жанрів фольклору, а поетичні, танцювальні, епічні, пісенні та сміхові недостатньою мірою реалізуються. Окреслено специфіку ціннісного підходу до проблем розвитку і виховання особистості засобами фольклору. Як приклад визначеної роботи із залучення молодших школярів до пізнання фольклорних скарбів українського народу в процесі художньо-трудової діяльності запропоновано інтегрований курс "Український етнодизайн", зміст якого грунтується на знаннях шкільних курсів "Я і Україна", "Трудове навчання", "Музика" та "Ритміка". Констатовано, що за сучасних умов головним пріоритетом розвитку особистості є опора на національні культурні цінності, що становить підгрунтя для збереження духовної єдності та спадковості поколінь, визначення напрямів особистісного становлення та формування ціннісних орієнтацій.

Розглянуто природу сміху та його прояви в давній і сучасній культурах. Визначено своєрідність гомеричного сміху в контексті християнського віровчення, вивчено становлення національного козацького архетипу в межах самоіронічного світогляду українців. Проаналізовано анекдоти та їх карнавальну природу, засоби вираження смішного в різних текстах. Розкрито гендерно-когнітивну специфіку вираження комічного під час перекладу текстів, за сміхових форматів в Інтернеті.

Рассмотрены природа смеха и его проявления в древней и современной культурах. Определено своеобразие гомерического смеха в контексте христианского вероучения, изучено становление национального казаческого архетипа в пределах самоиронического мировоззрения украинцев. Проанализированы анекдоты и их карнавальная природа, средства выражения комического при переводе текстов, смеховых форматов в Интернете.

Розглянуто правові, морально-етичні, соціокультурні, релігійні, гендерні, метафізичні та природничонаукові проблеми сучасної та класичної філософії. Проаналізовано різні аспекти творчості М. Кузанського, Н. Мальбранша, І. Канта, Е. Гусерля, М. Хайдеггера, В. Соловйова, І. Ільїна, П. Флоренського, Е. Трубецького, Л. Карсавіна, Л. Шестова, С. Франка, Ж.-П. Сартра, М. Фуко, С. де Бовуар, Дж. Дьюї, а також філософські погляди українського письменника Т. Прохаська. Доведено актуальність фізичної метафізики у дослідженні розвитку світобудови епохи постмодерну. Описано форми та способи індивідульно-особистісного самоствердження людини в смислових координатах середньовіччя. Розроблено концептуальну модель культури, охарактеризовано архетипи чоловічого та жіночого у прадавній слов'янській міфології. Проаналізовано основні напрями теоретизування навколо сміху в західно-європейській філософії. Розглянуто різні моделі побудови соціального простору, досліджено історичну антропологію, європоцентризм і соціально-культурні аспекти процесів глобалізації. Висвітлено питання соціального захисту інвалідів у сучасній Україні.

Рассмотрены правовые, морально-этические, социокультурные, религиозные, гендерные, метафизические и естественнонаучные проблемы современной и классической философии. Проанализированы различные аспекты творчества Н. Кузанского, Н. Мальбранша, И. Канта, Э. Гуссерля, М. Хайдеггера, В. Соловьева, И. Ильина, П. Флоренского, Э. Трубецкого, Л. Карсавина, Л. Шестова, С. Франка, Ж.-П. Сартра, М. Фуко, С де Бовуар, Дж. Дьюи, а также философские взгляды украинского писателя Т. Прохаська. Доказана актуальность физической метафизики в исследовании развития мироустройства эпохи постмодерна. Описаны формы и способы индивидуально-личностного самоутверждения человека в смысловых координатах средневековья. Разработана концептуальная модель культуры, охарактеризованы архетипы мужского и женского в прадавней славянской мифологии. Проанализированы основные направления теоретизирования вокруг смеха в западно-европейской философии. Рассмотрены различные модели построения социального пространства, исследована историческая антропология, европоцентризм и социально-культурные аспекты процессов глобализации. Освещены вопросы социальной защиты инвалидов в современной Украине.

На підставі аналізу ідейно-художніх процесів, розгорнутих Джойсом в романі "Улісс": дегероїзації, декреатизації, ідентифікації, побутування, - робиться висновок про антимодерністський напрямок "Улісса". Після визначення творчого методу Джойса як епіфанічного символізму стверджується, що "Улісс" успадкував художні принципи реалістичної традиції і розвинув їх в новій, адекватній сучасності формі. Творчий метод Джойса, що складається з філософії творчості (теорії епіфанії), системи символізації і критицизму творчості, необхідно розглядати через призму теорії символізму А.Бєлого. Карнавально-сміхова архітектоніка "Улісса" змушує апелювати до філософії діалога М.М.Бахтіна.