Розкрито теоретичний зміст логістичного та операційного менеджменту, їх взаємозв'язок та субординацію. Проаналізовано роботи вітчизняних та іноземних вчених. Розглянуто тетраедр операцій в операційному менеджменті та запропоновано октаедр операцій в логістичному менеджменті. Досліджено вплив взаємозв'язку логістичного й операційного менеджменту на ефективність роботи промислового підприємства, підвищення його ринкової частки одержання переваг перед конкурентами. Виявлено основні завдання, які поставлено перед підприємствами.

Проведено теоретичний аналіз явищ аномальної дифузії надповільної релаксації та переносу у сильнонерівноважних системах, які описуються за допомогою дробової похідної у часі. Побудовано лінійну теорію субдифузії у середовищах з пастками, одне з застосувань якої присвячене випадковим блуканням магнітних яскравих цяток у фотосфері Сонця. Запропоновано ймовірнісну інтерпретацію дробової похідної у часі. Показано, що часова субординація початкового, експоненціально спадаючого стану встановлює зв'язок з емпіричними законами надповільної релаксації. Введено та досліджено дробові коливання та їх опис дробовими рівняннями. Створено основи теорії нелінійних дробових систем у хаотичному стані. Встановлено, що дискретний аналог дробового рівняння може бути застосовано до опису часового ряду рентгенівського випромінювання Сонця під час високої сонячної активності.

Досліджено та розкрито структуру процесу, розроблено модель психології готовності прикордонного офіцера до професійної діяльності, яка дозволила розкрити сутність, компонентний склад, зміст, умови та шляхи розвитку цієї готовності. Показано, що рівень впливу психологічних складових готовності в індивідуальному проявленні діяльності офіцера-прикордонника на ступінь виконання ним завдань охорони державного кордону залежить від напрямку служби, посади, на якій здійснюється професійна діяльність, рівнів розвитку психологічних і особистісних якостей офіцера. Встановлено, що ця готовність складається із таких компонентів, як стилі керівництва, орієнтаційні стилі професійного спілкування, комунікативні й організаційні здібності. Доведено, що найбільш ефективними для професійної діяльності офіцера-прикордонника є змішані стилі керівництва та професійного спілкування: демократично-авторитарний й авторитарно-демократично-ліберальний та спрямованність на процес діяльності, її результат і наслідки, колективну взаємодію. Показником цієї готовності є змішаний тип ситуативно-особистісної орієнтації, зокрема, спрямованість на професійний інтерес, психологічний клімат в колективі, відношення з прикордонниками й офіційна субординація, як між членами військового колективі (підрозділу), так і з керівною ланкою вищого рівня (штабу). Емпірично доведено, що для ефективного виконання своїх професійних обов'язків офіцери-прикордонники повинні мати розвинуті організаційні та комунікативні здібності, які виявляються в колективному прийнятті рішень, структуризації відношень керівник - підлеглий, колективній відповідальності за прорахунки. Показано та доведено, що існують гендерні відмінності у сформованості різних компонентів готовності до діяльності офіцерів-прикордонників, зокрема жінкам притаманний демократичний стиль управління, а авторитарність в них виявляється на початку та в кінці несення служби, а чоловікам притаманний авторитарний і ліберальний стилі керівництва. Офіцерам віком понад 40 років властива велика ліберальність й одночасно, зменшена спрямованість на інтереси справи, що пов'язано зі зниженням мотивації професійної діяльності через звільнення. Визначено зміст психології готовності й оптимізовано процес підготовки офіцера-керівника за умов програм навчальних закладів, систем перепідготовки та підвищення кваліфікації офіцерського корпусу, підвищення його професійно-психологічного рівня.

Проаналізовано типи ускладнень простого речення; розглянуто синтаксичну будову та досліджено особливості семантичного навантаження простого ускладненого речення. Охарактеризовано проміжну позицію простого ускладненого речення між простим і складним реченнями.

Проаналізовано імперативний метод адміністративного права. Констатовано, що імперативний метод є, безумовно, основним методом правового регулювання, який поряд із приписами та заборонами застосовує такі специфічні способи як субординація та координація. Однак переформатування предмета адміністративного права і включення до його кола таких правовідносин, що будуються на засадах "взаємного права вимоги", а також таких, що характеризуються рівністю (хоча часом відносною) їх учасників, є наслідком неминучої зміни акцентів у правовому регулюванні таких відносин, застосуванні інших, більш збалансованих засобів правового впливу.

Проаналізовано особливості взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо підвищення рівня енергетичної безпеки регіонів на принципах використання ендогенного потенціалу регіонів, забезпечення їх самодостатності. Обгрунтовано доцільність поглиблення реординаційних та координаційних зв'язків між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування із запровадженням принципу субсидіарності, зокрема шляхом розширення повноважень територіальних органів Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг. З'ясовано, що в разі впровадження в Україні щорічного моніторингу вагових показників індикаторів енергетичної безпеки буде забезпечено можливість визначення ефективності управлінських та інших заходів галузевих міністерств та обласних державних адміністрацій, що розробляються ними для підвищення рівня енергетичної безпеки.

Присвячено обґрунтуванню теоретичних, методичних засад і розроблення практичних пропозицій з розвитку механізмів формування та реалізації державної соціальної політики в Україні. Досліджено класифікаційні ознаки механізмів реалізації державної соціальної політики за проблемно-орієнтованим підходом. Визначено концептуальні положення розвитку механізмів формування та реалізації державної соціальної політики, що ґрунтуються на моделі публічного управління, центральним елементом якої є організоване суспільство з його інтересами у взаємодії інститутів держави та громадянського суспільства. Уточнено елементи формування соціального механізму реалізації цілей суспільного розвитку країни у сфері державної соціальної політики, а саме: багатофункціональності (доступ до освіти, робочих місць, соціальних послуг) та багатовекторності (різноманітність форм соціальних інвестицій і соціального партнерства), за рахунок взаємодії та взаємозв'язків членів суспільства (держави, суспільства, політичних партій, соціальних інститутів) та дотримання принципу соціальної організації суспільства (впорядкована система діяльності суспільства, де встановлена ієрархічна субординація і є певна структура). Визначено тенденції упорядкування інституціональної структури у сфері реалізації державної соціальної політики в Україні. Удосконалено підходи до розвитку механізмів формування та реалізації державної соціальної політики на підставі визначення соціальної стабільності за критерієм масштабності, а саме: регіональний (збереження культурних та історичних цінностей, активізація місцевого самоврядування, організація громадянського суспільства за рахунок розвитку благодійних структур та підтримки соціальних ініціатив), загальнонаціональний (визначення стратегії розвитку держави, концепції соціального розвитку, що враховує інтереси всіх категорій громадян), що забезпечить задоволення матеріальних та духовних потреб населення, посилення соціальної справедливості. Розвинуто механізми міжрегіонального співробітництва у сфері державної соціальної політики. Розвинуто систему трансформації організаційного механізму реалізації державної соціальної політики на підставі критеріїв: соціального компромісу (з урахуванням суспільних тенденцій, інтересів, форм взаємодії соціальних суб'єктів (інтеграція суспільства шляхом взаємних поступок і угод)); соціального релятивізму (сприйняття українським соціумом соціальних інновацій); соціального етатизму (помірне втручання держави в життя суспільства).