Досліджено дефініцію поняття "благодійність" у системі понять "філантропія", "меценатство", "спонсорство", "соціально відповідальний бізнес", "гуманітарна допомога", "любов", "альтруїзм", "гуманізм", "милосердя" та "співчуття", функції та типи благодійності, форми її прояву в моральній, політичній та релігійній сферах суспільного життя. Доведено, що благодійність не є універсальним засобом вирішення соціальних проблем, але виступає формою прояву моральної відповідальності за суспільство, шляхом його духовного розвитку, а також є допоміжним механізмом, який частково виправляє недоліки соціальної політики держави. Увагу приділено дослідженню стану благодійності в сучасній Україні.

Вперше проведено обгрунтування та наукове узагальнення практичного досвіду благодійної діяльності жінок в освіті України XVII - XVIII ст. Жіночу благодійність з урахуванням гендерного підходу обгрунтовано як історико-педагогічний, соціально значущий феномен релігійно-світського походження, що характеризується гендерною зорієнтованістю, інтегруванням у своїй основі природнього жіночого кордоцентризму та високої громадянської свідомості й виступає домінантою суспільного прогресу, компонентом самобутньої культури українського народу, дієвим важелем розбудови та розвитку освіти. Визначено основні дефініції проблеми ("благодійна діяльність жінок в освіті", "меценатство", "пожертвування", "філантропія" тощо). Розроблено методику дослідження, здійснено гендерно-порівняльний вимір жіночої благодійності, встановлено її специфіку порівняно з чоловічою. З'ясовано передумови, рушійні сили та чинники розвитку благодійності жінок, обгрунтовано її історичні етапи. Виділено та проаналізовано напрями змісту жіночої благодійності, розкрито основні її типи, види та форми. Вивчено й узагальнено персонологічний досвід благодійності 32-х жінок-патріоток України, з'ясовано їх спрямовуючу роль у благодійній діяльності чоловіків. Розроблено системно-структурну організацію благодійної діяльності жінок в освіті України XVII - XVIII ст., в якій розкрито її мотиваційно-цільовий, організаційно-змістовий та процесуально-діяльнісний компоненти. Виявлено прогресивні тенденції жіночої благодійності в освітній галузі, з'ясовано можливості їх розвитку у XXI ст.

Здійснено комплексне дослідження стану наукової розробки теми в сучасній українській історіографії, відображено основні етапи, напрями й особливості вивчення історії благодійності козацької старшини (середина XVII - XVIII ст.). Виявлено, систематизовано та класифіковано історіографічні джерела з проблеми та встановлено об'єктивність їх джерельної інформації. Охарактеризовано основні теоретико-методологічні підходи до дослідження теми. Розкрито історіографічно-термінологічну сутність понять "благодійність", "доброчинність", "меценатство", "філантропія", "спонсорство". Висвітлено питання відображення благодійності гетьманів сучасною українською історіографією. З'ясовано особливості дослідження вітчизняною історіографією благодійної діяльності кошових отаманів Запорозької Січі як соціокультурного феномену, охарактеризовано погляди науковців на благодійність генеральної та полково-сотенної старшини. На основі наявних праць визначено недостатньо вивчені аспекти та напрями майбутніх дослідницьких пошуків.

Мета роботи - визначення змісту категорії "соціальна відповідальність", виявлення структурно-логічного зв'язку між даною категорією та суміжними з нею. У результаті комплексного дослідження існуючих визначень терміна "соціальна відповідальність" запропоновано авторське визначення даного явища. Проведена порівняльна характеристика суміжних понять дозволила виявити спільні та відмінні риси між ними та дійти висновку, що корпоративна соціальна відповідальність включає в себе такі явища, як благодійництво, філантропія та волонтерство. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є обгрунтування принципів, якими керуються суб'єкти соціально відповідальної діяльності, а також визначення інструментів і результатів соціальної відповідальності на всіх ієрархічних рівнях.

З’ясовано сутність духовних цінностей як провідних орієнтирів розвитку сучасної особистості. Висвітлено відмінності духовних цінностей від моральних, інтелектуальних, зазначено, що вони належать до феноменів свідомості й виявляються у формі провідних соціокультурних орієнтирів, які зумовлюють духовний розвиток індивіда чи суспільства в цілому. Виокремлено основні якості, якими повинен володіти сучасний учитель: професійна компетентність, правдивість, милосердя, аскетизм, чистота, терпіння, моральність, ахінса (ненасилля). Викладено аксіологічно значимі професійно-індивідуальні характеристики, необхідні для сучасної моделі особистості: використання філогенетичної здатності людини до жертовності (сучасні форми: філантропія, соціальний патронаж, опіка над людьми з особливими потребами); ціннісне збагачення природної захопленості особистості різноманітними аспектами життя; настанова підростаючого покоління щодо культури гідності, дотримуючись при цьому морального раціоналізму; досягнення мети розвитку особистості з високим смисловим порогом; формування в особистості цілісної картини світу як основи її гуманізму.

Выяснена сущность духовных ценностей как ведущих ориентиров развития современной личности. Освещены отличия духовных ценностей от моральных, интеллектуальных; указано, что они принадлежат к феноменам сознания и проявляются в форме ведущих социокультурных ориентиров, которые обусловливают духовное развитие индивида или общества в целом. Выделены основные качества, которыми должен обладать современный учитель: профессиональная компетентность, правдивость, милосердие, аскеза, чистота, терпение, нравственность, ахинса (ненасилие). Изложены аксиологически значимые профессионально-индивидуальные характеристики. необходимые для современной модели личности: использование филогенетической способности человека к жертвенности (современные формы: филантропия, социальный патронаж, опека над людьми с особыми потребностями); ценностное обогащение природной увлеченности личности различными аспектами жизни; установка подрастающего поколения по поводу культуры достоинства, соблюдая при этом моральный рационализм; достижение цели развития личности с высоким смысловым порогом, формирование у личности целостной картины мира как основы ее гуманизма.

The article highlighted the spiritual values as the leading landmarks of modern personality the allocated teacher’s basic spiritual qualities and main positions on which should be build a modern teaching and educational process.

Узагальнено понятійно-категоріальний апарат державного управління у сфері соціальної відповідальності бізнесу шляхом уточнення сутності понять "корпоративна філантропія", "корпоративна соціальна політика", "корпоративне волонтерство", "корпоративне громадянство", "соціальні інвестиції", "державне регулювання соціальної відповідальності бізнесу" тощо. Розроблено структурно-функціональну модель соціальної відповідальності. Опрацьовано типологію соціальної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за різними класифікаційними ознаками (суб'єкти підприємництва, сфери здійснення соціально відповідальної діяльності, стейкхолдери, внутрішні мотиви компаній, стан взаємодії з владою). Розкрито сутність механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу. Розроблено науково-методичні підходи до оцінювання державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу з використанням нефінансової звітності, громадського аудиту та соціальних індексів. Розглянуто фонди громад як інструмент реалізації соціальної відповідальності бізнесу на місцевому рівні, який урівноважує та збалансовує інтереси бізнесу, громадськості та органів публічної влади. Запропоновано напрями вдосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу в Україні, зокрема шляхом підвищення стратегічності, покращення системності та поглиблення фаховості.

Розглянуто протиріччя та проблеми сучасної соціальної держави. З’ясовано, що в основі процесів, які стали причиною загострення проблем соціальної держави, лежать циклічність і нерівномірність економічного розвитку, схильність економіки та соціальної сфери до впливу подій зовнішньої і внутрішньої політики. Визначено, що однією із відповідей на сучасні виклики є філантропія, та запропоновано шляхи удосконалення цього процесу.

В статье рассмотрены противоречия и проблемы современного социального государства. Выяснено, что в основе процессов, которые стали причиной обострения проблем социального государства, лежат цикличность и неравномерность экономического развития, подверженность экономики и социальной сферы влиянию событий внешней и внутренней политики. Определено, что одним из ответов на современные вызовы является филантропия и предложены пути совершенствования данного процесса.

The article discusses the contradictions and problems of the modern welfare state. It was found that in the processes that caused the acute problems of the social state, are circularity and the irregularity of economic development, the vulnerability of the economy and the social sphere before the impact of foreign and domestic policy. It is determined that one of the answers to the current challenges is philanthropy and suggests ways to improve the process.

Дисертація є комплексним дослідженням у галузі компаративної педагогіки щодо управління фандрейзинговою діяльністю в державних університетах США. Охарактеризовано стан розроблення проблеми освітнього фандрейзингу у вітчизняній теорії вищої освіти. Уточнено поняттєво-термінологічний апарат дослідження (фандрейзинг, благодійність, філантропія, меценатство, спонсорство, ендавмент). Визначено концептуальні підходи до розгляду філантропії та фандрейзингу в державних університетах США. Виявлено чинники та виокремлено історичні етапи становлення й розвитку благодійницької та фандрейзингової діяльності у вищій освіті США. З’ясовано нормативно-правові, обгрунтовано організаційні та змістові засади фандрейзингової діяльності у вищій освіті США. Окреслено можливості творчого використання інноваційного потенціалу фандрейзингової діяльності американських університетів. Розроблено прогностичну модель розвитку фандрейзингової діяльності в університетах України.

Мета роботи - систематизація інструментарію реалізації соціально-економічної відповідальності підприємств України та теоретичний розгляд наведених інструментів. Досліджено основні погляди на інструменти соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, які з них є більш традиційними, а які - новітніми, тобто сучасними. Так, до традиційних можна віднести філантропію, благодійність, спонсорство, волонтерство, меценатство, грошові гранти, еквівалентне фінансування. Виходячи із сутності соціально-економічної відповідальності підприємництва, що запропоновано автором, до її інструментів можна віднести всі традиційні, окрім волонтерства, що не передбачає отримання коштів за свою діяльність та має лише соціальний ефект. Досліджено сучасні інструменти соціальної відповідальності бізнесу, якими визначено соціальні інвестиції, соціально відповідальні інвестиції, соціальний маркетинг, благодійний маркетинг, соціальні програми, соціальне підприємництво, соціальну звітність та соціальну експертизу, фандрайзинг, соціально відповідальні підходи до ведення бізнесу й управління ланцюгом постачання. Усі з них можуть бути віднесені до інструментарію соціально-економічної відповідальності підприємництва.