Наведено дані щодо механізмів формування уявлень про панічні стани (ПС) в сучасній психіатрії та їх місце у МКХ-10. Детально розглянуто точки зору стосовно етіопатогенезу ПС. Наведено дані щодо факторів, які впливають на виникнення розладу. З позицій сучасної психофармакології детально описано схеми фармако- й психотерапії панічних розладів.

Розглянуто особливості сприймання відкритого та замкненого простору в регуляції рухової дії. Здійснено теоретичний аналіз і узагальнено наявний у психологічній літературі матеріал, представлений у працях інших науковців. Установлено, що сприймання відритого та замкненого простору відрізняється за змістом, а його вплив на регуляцію рухів може покращуватися за певних умов, а саме: наявності орієнтирів (зорової інформації); відсутності фобій відкритого та замкненого простору, а також висоти, травм, ілюзій (зорових, слухових, сенсорно-моторних). Сприймання відкритого простору змінюється залежно від атмосферного тиску, невизначеності орієнтирів, фобій відкритого простору та висоти. Сприймання замкненого простору змінюється залежно від глибини, вимушеного обмеження рухів, розрізнення орієнтирів, змінювання поз тіла під час пересування, наявності фобії травм. В результаті впровадження до навчального та тренувального процесів розроблених практичних рекомендацій щодо оволодіння та пропорційного розвитку сприймання простору, які передбачають застосування спеціалізованих вправ під час освоєння й удосконалення рухової дії, одержано позитивні зміни, що стосуються забезпечення адекватного сприймання відображеного простору в регуляції рухових дій, а також профілактики побутового травматизму, запобігання виникнення фобій та ілюзій, спричинених певним сприйманням простору, у цій регуляції.

В експериментах на щурах, схильних до фобії, показана ініціююча роль соціально-біологічних факторів: алкоголізації та змін мікросоціуму, в гіпоталамо-амігдалярних і гиппокампальних механізмах трансформації фобій в агресію. Експериментально обгрунтовано застосування методу транскраніальної анодної мікрополярізаціі мозку для купірування агресії.

В экспериментах на крысах, предрасположенных к фобии, показана инициирующая роль социально-биологических факторов: алкоголизации и изменений микросоциума, в гипоталамо-амигдалярных и гиппокампальных механизмах трансформации фобий в агрессию. Экспериментально обосновано применение метода транскраниальной анодной микрополяризации мозга для купирования агрессии.

Йдеться про фобії як частину внутрішнього світу, у контексті яких живе й самостверджується українка із постколоніальною свідомістю - героїня оповідань Є. Кононенко. Звертається увага на зумовленість поведінки і ціннісних переваг жінки середнього віку атмосферою тривог і страхів та на ії психоемоційний стан як показник індивідуальних рис особистості.

Наведено сучасні погляди на невротичні фобії: епідеміологічні тенденції, етіологічні фактори, патогенетичні механізми розвитку фобічних станів.

Наведено результати обстеження 627-ми хворих на невротичні фобії та соматоформні розлади, а також комплексний аналіз сексуальної поведінки з визначенням клінічних і психологічних її особливостей.

Подано стислий виклад найбільш істотних критичних випадів проти мультикультуралізму, опублікованих упродовж 1900 - 1999 рр.: "Мозаїчне божевілля" Л. Біббі, "Торгівля ілюзіями" Н. Бісундата, "Націоналізм без стін" Р. Гвина, "Хто убив канадську історію" Дж. Гранатстайна. Обгрунтовано, що тема мультикультурофобії об'єднана не просто своїм змістом, але й стилем аргументування і певними глибинними посилками. Висвітлено еволюцію політики мультикультуралізму. Розглянуто критичні відгуки про мультикультуралізм Квебекського блоку, Реформістської партії та проаналізовано реакцію лібералів на них. З'ясовано, що нападки ЗМІ на мультикультуралізм справляють незначний вплив на громадську думку або існує джерело громадської думки, "доступне" для кожної партії, що готова і бажає погромити мультикультуралізм, але яке жодна федеральна партія не мобілізувала станом на 2006 р.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування ожиріння у дітей на підставі вивчення клінічного значення психоемоційних факторів у формуванні ожиріння та розробки нових методів комбінованої медикаментозної та психотерапевтичної підтримки. Проведено епідеміологічні, клініко-лабораторні, функціональні, інструментальні та медико-психологічні дослідження 144 дітей (78 дівчаток і 66 хлопчиків) віком 3 - 17 років із клінічно підтвердженим діагнозом ожиріння. Доведено вплив психоемоційних факторів у формуванні ожиріння у дітей, зокрема підвищена особистісна тривожність, дезадаптація, неврастенічний тип реакцій, астено-депресивний та астено-іпохондричний типи акцентуації характеру. Встановлено переважання негативних емоцій у психоемоційному тлі особистості: тривожність, залежність, незахищеність, агресивність, почуття неповноцінності, невпевненість у собі, демонстративність, невмотивована зміна настрою, різноманітні страхи та фобії. Виразність особистісної дезадаптації дітей з ожирінням наростає з прогресуванням захворювання. Зроблено висновки, що встановлені психологічні зміни визначають необхідність психотерапевтичної корекції у схемі стандартної терапії ожиріння у дітей. Під час складання індивідуальних планів психотерапії потрібно враховувати важкість ожиріння, особливості характеру хворої дитини, домінування тих чи інших етіологічних чинників його виникнення. Переважання порушень у сфері сімейних відносин визначає необхідність збільшення ролі сімейної психотерапії, спрямованої як на самого хворого, так і на його батьків, а порушення у сфері позасімейних і побутових контактів - методів групового тренінгу, спілкування, ігрових методик, спільного з батьками навчання з питань харчування. Всім дітям із ожирінням показані аутогенні тренувальні методики, застосовувані для формування правильної харчової поведінки.

Викладено результати дослідження специфіки використання українських прислів'їв і приказок упродовж когнітивно-поведінкової терапії тривожних розладів. Увагу сконцентровано на обсесивно-компульсивному розладі та соціальній фобії. Визначено провідні етапи когнітивно-поведінкової терапії цих розладів та окреслено план самотерапії після завершення співпраці клієнта і психолога. Виявлено специфіку тривожних розладів українців на сучасному етапі з урахуванням політичної, економічної, соціальної нестабільності в державі. Ця специфіка представлена хронічним посттравматичним стресовим розладом із коморбідністю депресії, алкогольної і наркотичної залежності, інтолерантності до невизначеності, порушення інтерперсональних стосунків. Визначено особливості та причини поширення гіперактивного розладу з дефіцитом уваги дітей, які проживають в Україні. Відповідно до цілей терапії та самотерапії запропоновано і проінтерпретовано низку українських прислів'їв і приказок як психолінгвістичний ресурс ефективного терапевтичного втручання. Установлено, що українські прислів'я і приказки - це фольклорне надбання народу, яке відображає основні архетипи колективного несвідомого, що передаються із покоління у покоління, а відтак є близькими і зрозумілими для індивідуальної психіки. У них часто відображено моделі поведінки, які є доцільними в різних життєвих ситуаціях, для досягнення успіху і подолання різних перешкод - страхів, абсентеїзму, лінощів тощо. Основні терапевтичні цілі використання українських прислів'їв і приказок: установлення терапевтичного стосунку між терапевтом і клієнтом; психоедукація; пояснення конкретних технік та підвищення ефективності їхнього використання. Аналіз результатів дослідження в експериментальній (10 осіб) і контрольній (10 осіб) групах засвідчує, що використання прислів'їв і приказок доцільне в межах когнітивно-поведінкової терапії, оскільки їх розуміння потребує когнітивного реконструювання (робота над дисфункційними припущеннями і глибинними переконаннями), а також слугує дороговказом для певної поведінки (експозиції).

Здійснено емпіричне дослідження особистісних чинників соціальної тривожності студентів вищого навчального закладу. В емпіричному дослідженні брали участь студенти 1 - 4 курсів ВНЗ чисельністю 287 осіб. Соціальну тривожність у респондентів діагностували з допомогою методик "Шкала оцінки соціальної фобії" (SPRS) і "Шкала соціальної фобії" (SPIN). Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що близько тритини студентів (38 %) мають середній і високий рівні соціальної тривожності, прояв якої вирізняється як когнітивними спотвореннями, так і особливими поведінковими стратегіями. Результати проведеного дослідження дали змогу повною мірою реалізувати принцип "тут і тепер", який утілився у визначенні конкретних когнітивно-поведінкових особливостей у поточний момент дослідження і які є важливими для стабілізації психічних станів студентів і зниження дискомфорту в соціальних ситуаціях. Водночас для комплексної роботи із соціальною тривожністю, подоланням її коренів у вигляді особистісних причин, які можуть підсилювати цю тривожність у різні періоди життя, уважаємо за необхідне подальше дослідження цього стану врахуванням особистісних чинників. Виявлено, що найбільше особистісних чинників представлено у факторній структурі соціальної тривожності високого рівня, що свідчить про неправомірність вивчати соціальну тривожність лише на рівні поточних поведінкових проявів, а також потребує заглиблення в особистісні утворення, які породжують цю соціальну тривожність. Примітне те, що невпевненість, емоційна лабільність, конформність та консерватизм часто перешкоджають ефективній психологічній діяльності, спрямованій на зменшення соціальної тривожності, оскільки робота лише над деструктивними унікальними чи гіперкомпенсуючими поведінковими стратегіями не стосується глибинних особистісних чинників, пов'язаних із когнітивними спотвореннями. Саме вони, на нашу думку, підтримують цикл існування соціальної тривожності, із якого особистість не може вийти. Перспективами дослідження вважаємо розроблення когнітивно-поведінкової програми для роботи з особами, які мають соціальну тривожність.

Висвітлено проблему фобії використання системних ретиноїдів у лікуванні пацієнтів з акне та має на меті надати лікарям-дерматологам необхідну інформацію для ефективного розв'язання цієї проблеми. Описано наукові факти доказової медицини, які допоможуть лікарю надати аргументовані відповіді на найчастіші запитання пацієнтів перед призначенням курсу системних ретиноїдів. Системна терапія ізотретиноїном залишається золотим стандартом у лікуванні пацієнтів з тяжкими формами акне. Лише всебічне лікарське інформування пацієнтів про усі можливі побічні ефекти внаслідок застосування ізотретиноїну зможе запобігти розвитку ретиноїдофобії.

Наведено оцінку стану соціологічного теоретизування в українській соціології від останніх років радянського періоду до сьогодення. Констатовано, що, незважаючи на відсутність ідеологічного тиску, після інституціоналізації української соціології як самостійної академічної дисципліни її розвиток здійснювався переважно завдяки побудові теорій середнього рівня та ще більшою мірою - шляхом здійснення прикладних соціологічних досліджень. Водночас структура соціологічного знання в українській соціології була неповною і не була завершена утворенням його вищого щабля - загальної соціологічної теорії. Розглянуто причини методологічного хаосу та фобії до теоретизування, які багато в чому зумовлені так званою "радянською спадщиною" (Soviet legacy). Наголошено, що будівництво загальної соціологічної теорії в обох її гілках ("гранд-теорії" та метатеорії) у сучасних умовах можливе або завдяки зусиллям самих соціологів, або застосуванню міждисциплінарності, і аргументовано, що другий варіант на початку ХХI ст. є мейнстримом світової соціологічної думки. Нині методологічні повороти (turns) і міждисциплінарність є тими прикладами наукової рефлексивності, які забезпечують вагоме прирощення соціологічного знання у всій його повноті та на всіх щаблях теоретизування завдяки інтерфейсам соціології та інших гілок наукового знання, у тому числі природничих наук. Проаналізовано кейси обміну сенсами між соціологією та філософією (переважно постнекласичною), що можна вважати новим для української соціології; увагу акцентовано на нових можливостях вивчення сучасних соціальних систем в узгодженні з новими відкриттями природничих наук. Обгрунтовано, що такого гатунку інтерфейси утворюють горизонтальний локус обопільної взаємодії наук без диктату якоїсь із них та на умовах контингентної згоди й полілогу між ними. Сформульовано авторську позицію стосовно тих сенсів, які соціологія сьогодні здатна емітувати за свої межі, на прикладі рефлексій щодо глобалізації та фрагментації людства.

Діагностичні критерії тривожних розладів визначено за міжнародною класифікаційною системою DSM-V. Доведено, що тривожні розлади, спровоковані захворюванням на отосклероз, викликають психоемоційні порушення, які можуть супроводжуватися особливими психічними та поведінковими змінами, які приводять до порушення соціальної адаптації. Показано, що у хворих на отосклероз характерні такі психологічні особливості, як виражена постійна тривожність, яка з часом переростає у патологічну тривогу, що провокує виникнення специфічного тривожного розладу. Виявлено, що у хворих на отосклероз з тривожними розладами типовою ознакою являється наявність соціальної фобії в коморбідності з іншими тривожними розладами. Зазначений модифікований опитувальник М. Кazman'a використано як скринінговий інструмент та дослідницьку методику у визначенні тривожних розладів у хворих на отосклероз, у ході якого підтверджено повну його відповідність поставленим завданням. Розроблено психокорекційну програму для подолання та корекції тривожних розладів у хворих на отосклероз.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.202.1 + Р733.64

Рубрики:

Ожиріння у дітей

Психічні хвороби у дітей

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.627.7 + Р64-324

Рубрики:

Пухлини головного мозку та його оболонок

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Поєднано підходи історичної та правової антропології для дослідження пізньосередньовічного і ранньомодерного міста на руських землях Корони Польської в XIV – першій половині XVII ст. Застосовано культурно-антропологічний підхід до вивчення минулого, спираючись переважно на джерела правового характеру – "Саксонське зерцало", Статут Яна Ласького, трактати Бартломея Ґроїцького, Павла Щербича, Павла Кушевича, сеймові конституції, локаційні привілеї тощо, – які засвідчують вплив на тогочасне міщанське суспільство як звичаю і традиції, так і ідей гуманізму та Реформації. Показано, що джерела майже всіх типів, зокрема й правові, містять глибинний пласт інформації, який дає змогу досліджувати антропологічні аспекти життя тогочасного міста – світ правових уявлень, соціальні фобії, нормативну й асоціальну поведінку, форми насильства, розмаїті ідентичності (соціальні, етнічні, конфесійні), гендерні аспекти тощо.